Постанова № 61742618, 19.09.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2016 року Житомир справа № 806/1242/16

категорія 11.5

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шимоновича Р.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Міністерства оборони України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування вимоги,-

встановив:

Міністерство оборони України звернулось до суду з позовом, у якій просить визнати протиправною та скасувати вимогу заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30.06.2016 № 12962-0-33-16/20-1/9. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що відповідач, зобов'язуючи Міністерство оборони України виконати у триденний строк рішення суду порушує вимоги Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2013 № 975, яким для розгляду заяви стягувача передбачена громіздка процедура і в якій лише на початковій стадії для уповноваженого органу (військомату) встановлюється 15 денний термін, а для головного розпорядника коштів - місячний термін. З огляду на що, вважає спірну вимогу протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. На адресу суду направив заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача подав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Зважаючи на те, що особи, які беруть участь у справі, подали клопотання про розгляд справи без участі уповноважених представників, судовий розгляд справи, відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало на виконанні виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 № 806/5205/15 про зобов'язання Міністерства оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб., затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499.

29.04.2016 заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим документом, копія якої була направлено боржнику. Також, указаною постановою Міністерству оборони України встановлено строк для самостійного виконання рішення суду у термін до 05.05.2016 включно.

У зв'язку з невиконанням рішення суду і строк, встановлений для добровільного виконання, 30.06.2016 заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанову про накладення на боржника штрафу в сумі 680,00 грн.

30.06.2016 заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято вимогу, якою зобов'язано Міністерство оборони у триденний термін з моменту одержання вимоги виконати виконавчий лист № 806/5205/15 від 14.04.2016, що видав Житомирський окружний адміністративний суд.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходив з наступних мотивів.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до статті 5 Закону України "Про виконавче провадження", вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено обов'язок державного виконавець використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно зі частиною першою статті 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Отже, чинним законодавством на державного виконавця покладено обов'язок щодо вжиття передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також наділено повноваженнями стосовно накладення стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

При цьому, вимоги державного виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими до виконання для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Так, частиною першою статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини третьої статті 75 Закону України "Про виконавче провадження", у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Як встановлено судом та не спростовано позивачем, рішення суду від 12.04.2016 по справі № 806/5205/15 ним у добровільному порядку виконано не було, що, в свою чергу, обумовило прийняття відповідачем спірної вимоги.

При цьому, доводи позивача, покладені в основу обґрунтування позовних вимог не витримують жодної критики, з огляду на наступне.

Згідно зі частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

За змістом абзацу першого частини другої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Отже, з моменту набрання законної сили судовим рішенням по справі № 806/5205/15, у Міністерства оборони України виник обов'язок його виконати.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

На переконання суду, приймаючи спірну вимогу, державний виконавець діяв у межах повноважень, визначених Законом України "Про виконавче провадження", так як рішення суду не було виконане боржником.

Суд вважає за необхідне роз'яснити позивачеві, що у разі існування обставин, які ускладнюють виконання судового рішення, останній може скористатись своїм правом, гарантованим статтею 34 Закону України "Про виконавче провадження", і звернутись до державного виконавця із заявою про відкладення провадження виконавчих дій.

У відповідності до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог, відповідач довів належними та допустимими доказами правомірність оспорюваного рішення.

Водночас, докази подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог та спростовані доказами, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 86, 122, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Відмовити Міністерству оборони України у задоволенні позовних вимог.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Р.М.Шимонович