Постанова № 6174188, 23.02.2009, Гуляйпільський районний суд Запорізької області

Справа № 2-а-4/2009р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого2009року Гуляйпільський районний суд Запорізької області

В складі головуючого: Чемолосової С.П.

при секретарі : Імановій В.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гуляйполе справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Гуляйпільському районі до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

15.10.2008року позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення податкового боргу в сумі 740грн. 45 коп., в зв'язку з тим, що відповідачу ОСОБА_1. було видано акт про право власності на земельну ділянку загальною площею 10,04 га в населеному пункті Новозлатопільської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області. Починаючи з 2002 року відповідач самостійно здійснював обробіток зазначеної земельної ділянки з метою отримання доходу.

Відповідно до п.п. 4.3.36 п. 4.3 ст. 4 ЗУ від 22.05.2003р. № 889 “Про податок з доходів фізичних осіб” до складу загального місячного або річного оподаткованого доходу платника податку не включаються і не підлягають відображенню безпосередньо власником сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки), вирощеної ним на земельних ділянках наданих для ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено в результаті отриманої в натурі земельної ділянки, земельної частки; будівництва і обслуговування житлового будинку, господаських будівель і споруд, ведення садівництва та індивідуального дачного будівництва.

При цьому Законом не робляться будь-які застереження щодо джерел збільшення розмірів земельної частки або щодо шляхів її отримання в натурі.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України. Передача земельних ділянок громадян із земель державної і комунальної власності оформлюється Державним актом на право власності або постійного користування на землю. Згідно зі ст.ст. 22, 121 Земельного кодексу України земля сільськогосподарського призначення передається у власність та користування фізичним особам для ведення особистого селянського господарства у розмірі 2,0 га (для ведення садівництва не більше 0,12 га, для індивідуального дачного будівництва не більше 0,1 га) для виробництва на ній, переробки та споживання сільськогосподарської продукції з метою задоволення особистих потреб.

За рішенням місцевих рад розмір одержаних згідно з Державним актом земельних часток може бути збільшено. Крім переданих за рішенням місцевої ради земельних ділянок, громадяни відповідно до норм Цивільного кодексу України можуть додатково одержати у власність будь-які земельні ділянки на умовах купівлі-продажу, дарування, успадкування.

Таким чином, незважаючи на те, яким чином було збільшено розмір земельної ділянки, наданої платнику податку для ведення особистого селянського господарства, вартість відчуженої ним власної сільськогосподарської продукції є оподаткованим доходом.

Згідно з Конституцією України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (ст.67); система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України (п.1 ч.2 ст. 92).

Принципи побудови системи оподаткування в Україні, види податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність

2.

платників визначаються Законом від 25 червня 1991 року №1251 “Про систему оподаткування”. Згідно ст. 1 зазначеного Закону передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів, за винятком особливих видів мита, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Згідно ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування” податок з доходів фізичних осіб відноситься до загальнодержавних податків. Платником податку з доходів фізичних осіб згідно п.1.20, 2.1 Закону України “Про податок з доходів з фізичних осіб” є фізична особа, яка проживає в Україні і отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб, подання декларацій встановлено ЗУ від 22.05.2003 року № 889 “Про податок з доходів фізичних осіб”, розділом 4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” від 26.12.1992 року № 13-92.

У відповідності із п. 4.1.4 ст. 4 ЗУ “Про порядок погашення зобов'язань платників податок перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181, п.8.1.3 Закону України № 889, платник податку з доходів фізичних осіб надає до податкової інспекції декларацію про одержані протягом звітного календарного року доходи до 1 квітня року, наступного за звітним.

Відповідачем 25 лютого 2008 року подано до ДПІ у Гуляйпільському районі Декларацію про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2007 року, в якій було зазначено доходи, отримані за цей період, що становить 1730 грн.

Державна податкова інспекція у Гуляйпільському районі згідно ч.2 ст. 14 Декрету №13-92 здійснила оподаткування доходу відповідача на підставі поданої ним декларації та визначила податкове зобов'язання в розмірі 259 грн. 50 коп.

Податок визначено за ставкою, встановленою п. 7.1 ст.7, п. 22.3 ст.22 Закону України від 22.05.2003 року, №889 15 відсотків від об'єктаоподаткування, про що винесено податкове повідомлення № 0000481700/0 від 05.03.2008 р.

У відповідності із Законом України від 21.12.2000 року, № 2181 (п.5.2.1 ст.5) податкове зобов'язання платника, визначене контролюючим органом, вважається узгодженим в день отримання податкового повідомлення. Це податкове зобов'язання платником не оскаржено ні в адміністративному порядку, ні в судовому порядку. Згідно п. 5.3.1 ст.5 Закону України № 2181 платник податку зобов'язаний сплатити таке податкове зобов'язання протягом 30 календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування. Відповідач повинен був сплатити суму податкового зобов'язання, визначену податковим повідомленням № 0000481700/0 від 05.03.2008 р., та отримане платником 31.03.2008 року в строк до 30.04.2008 року.

Відповідачем 15 лютого 2006 року подано до ДПІ у Гуляйпільському районі Декларацію про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2005 року, в якій було зазначено доходи отримані за цей період, що становить 2000 грн.

Державна податкова інспекція у Гуляйпільському районі згідно ч.2 ст. 14 Декрету №13-92 здійснила оподаткування доходу відповідача на підставі поданої ним декларації та визначила податкове зобов'язання в розмірі 260грн.

Податок визначено за ставкою, встановленою п. 7.1 ст.7, п. 22.3 ст.22 Закону України від 22.05.2003 року, №889 15 відсотків від об'єктаоподаткування, про що винесено податкове повідомлення № 0000761500/0 від 02.03.2006р.

У відповідності із Законом України від 21.12.2000 року, № 2181 (п.5.2.1 ст.5) податкове зобов'язання платника, визначене контролюючим органом, вважається узгодженим в день отримання податкового повідомлення. Це податкове зобов'язання платником не оскаржено ні в адміністративному порядку, ні в судовому порядку. Згідно п.5.3.1 ст.5 Закону України № 2181 платник податку зобов'язаний сплатити таке податкове

3.

зобов'язання протягом 30 календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування. Відповідач повинен був сплатити суму податкового зобов'язання, визначену податковим повідомленням № 0000761500/0 від 02.03.2006р., та отримане платником 14.03.2006року в строк до 13.04.2006року.

До теперішнього часу відповідач не сплатив податкове зобов'язання. Не сплачене у встановлений строк узгоджене податкове зобов'язання визнається податковим боргом.

Крім цього, п.п 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181 передбачено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці більше ніж 90 календарних днів у розмірі 50 % погашеної суми податкового боргу. Державною податковою інспекцією у Гуляйпільському районі у зв'язку із несвоєчасною сплатою суми податкового зобов'язання було застосовано штрафну санкцію та направлено податкове повідомлення-рішення № 0002091700/0 від 13.12.2006 р., яке вручено особисто платнику 15.12.2006., яке до цього часу не сплачено.

На виконання вимог ст. 6 Закону України від 21.12.2000 року № 2181 боржнику було вручено першу податкову вимогу № 1/12 від 14.04.2006 року. У зв'язку з непогашенням податкового боргу напротязі місяця боржнику вручено другу податкову вимогу № 2/165 від 22.05.2006 року. У пункті 2 податкової вимоги № 2/165 від 22.05.2006 року, податковий орган вимагає терміново сплатити суму податкового боргу, однак вимог ОСОБА_1. не виконав, тобто безпідставно ухилився від сплати податкового боргу.

У зв'язку з цим, по особовій карточці ОСОБА_1. рахується 740 грн. 45 коп. податкової заборгованості, в тому числі боргу у сумі 710 грн. 92 коп., та пені 29 грн. 53 коп., тому позивач прохає стягнути з відповідача 740 грн. 45 коп. в рахунок погашення заборгованості по податку з доходів фізичних осіб.

В судовому засіданні представник позивача Помилуйко О.В.на заявленому позові наполягає.

Відповідачв судове засідання не з'явився повторно, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що в матеріалах справи є відповідні документи.

Суд, вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, приходить до слідуючого: в судовому засіданні було встановлено, щовідповідачу ОСОБА_1. було видано акт про право власності на земельну ділянку загальною площею 10,04 га в населеному пункті Новозлатопільської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області. Починаючи з 2002 року відповідач самостійно здійснював обробіток зазначеної земельної ділянки з метою отримання доходу.

Відповідно до п.п. 4.3.36 п. 4.3 ст. 4 ЗУ від 22.05.2003р. № 889 “Про податок з доходів фізичних осіб” до складу загального місячного або річного оподаткованого доходу платника податку не включаються і не підлягають відображенню безпосередньо власником сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки), вирощеної ним на земельних ділянках наданих для ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено в результаті отриманої в натурі земельної ділянки, земельної частки; будівництва і обслуговування житлового будинку, господаських будівель і споруд, ведення садівництва та індивідуального дачного будівництва.

При цьому Законом не робляться будь-які застереження щодо джерел збільшення розмірів земельної частки або щодо шляхів її отримання в натурі.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України. Передача земельних ділянок громадян із земель державної і комунальної власності оформлюється Державним актом на право власності або постійного користування на землю. Згідно зі ст.ст. 22, 121 Земельного кодексу України земля сільськогосподарського призначення передається у власність та користування фізичним особам для ведення особистого селянського господарства у розмірі 2,0 га (для ведення садівництва не більше

4.

0,12 га, для індивідуального дачного будівництва не більше 0,1 га) для виробництва на ній, переробки та споживання сільськогосподарської продукції з метою задоволення особистих потреб.

За рішенням місцевих рад розмір одержаних згідно з Державним актом земельних часток може бути збільшено. Крім переданих за рішенням місцевої ради земельних ділянок, громадяни відповідно до норм Цивільного кодексу України можуть додатково одержати у власність будь-які земельні ділянки на умовах купівлі-продажу, дарування, успадкування.

Таким чином, незважаючи на те, яким чином було збільшено розмір земельної ділянки, наданої платнику податку для ведення особистого селянського господарства, вартість відчуженої ним власної сільськогосподарської продукції є оподаткованим доходом

Згідно ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування” податок з доходів фізичних осіб відноситься до загальнодержавних податків. Платником податку з доходів фізичних осіб згідно п.1.20, 2.1 Закону України “Про податок з доходів з фізичних осіб” є фізична особа, яка проживає в Україні і отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб, подання декларацій встановлено ЗУ від 22.05.2003 року № 889 “Про податок з доходів фізичних осіб”, розділом 4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” від 26.12.1992 року № 13-92.

У відповідності із п. 4.1.4 ст. 4 ЗУ “Про порядок погашення зобов'язань платників податок перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181, п.8.1.3 Закону України № 889, платник податку з доходів фізичних осіб надає до податкової інспекції декларацію про одержані протягом звітного календарного року доходи до 1 квітня року, наступного за звітним.

Відповідачем 25 лютого 2008 року подано до ДПІ у Гуляйпільському районі Декларацію про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2007 року, в якій було зазначено доходи, отримані за цей період, що становить 1730 грн.

Державна податкова інспекція у Гуляйпільському районі згідно ч.2 ст. 14 Декрету №13-92 здійснила оподаткування доходу відповідача на підставі поданої ним декларації та визначила податкове зобов'язання в розмірі 259 грн. 50 коп.

Податок визначено за ставкою, встановленою п. 7.1 ст.7, п. 22.3 ст.22 Закону України від 22.05.2003 року, №889 15 відсотків від об'єктаоподаткування, про що винесено податкове повідомлення № 0000481700/0 від 05.03.2008 р.

У відповідності із Законом України від 21.12.2000 року, № 2181 (п.5.2.1 ст.5) податкове зобов'язання платника, визначене контролюючим органом, вважається узгодженим в день отримання податкового повідомлення. Це податкове зобов'язання платником не оскаржено ні в адміністративному порядку, ні в судовому порядку. Згідно п. 5.3.1 ст.5 Закону України № 2181 платник податку зобов'язаний сплатити таке податкове зобов'язання протягом 30 календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування. Відповідач повинен був сплатити суму податкового зобов'язання, визначену податковим повідомленням № 0000481700/0 від 05.03.2008 р., та отримане платником 31.03.2008 року в строк до 30.04.2008 року.

Відповідачем 15 лютого 2006 року подано до ДПІ у Гуляйпільському районі Декларацію про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2005 року, в якій було зазначено доходи отримані за цей період, що становить 2000 грн.

Державна податкова інспекція у Гуляйпільському районі згідно ч.2 ст. 14 Декрету №13-92 здійснила оподаткування доходу відповідача на підставі поданої ним декларації та визначила податкове зобов'язання в розмірі 260грн.

Податок визначено за ставкою, встановленою п. 7.1 ст.7, п. 22.3 ст.22 Закону України від 22.05.2003 року, №889 15 відсотків від об'єктаоподаткування, про що винесено податкове повідомлення № 0000761500/0 від 02.03.2006р.

5.

У відповідності із Законом України від 21.12.2000 року, № 2181 (п.5.2.1 ст.5) податкове зобов'язання платника, визначене контролюючим органом, вважається узгодженим в день отримання податкового повідомлення. Це податкове зобов'язання платником не оскаржено ні в адміністративному порядку, ні в судовому порядку. Згідно п. 5.3.1 ст.5 Закону України № 2181 платник податку зобов'язаний сплатити таке податкове зобов'язання протягом 30 календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування. Відповідач повинен був сплатити суму податкового зобов'язання, визначену податковим повідомленням № 0000761500/0 від 02.03.2006р., та отримане платником 14.03.2006року в строк до 13.04.2006року.

До теперішнього часу відповідач не сплатив податкове зобов'язання. Несплачене у встановлений строк узгоджене податкове зобов'язання визнається податковим боргом.

Крім цього, п.п 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181 передбачено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протяго граничних строків, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці більше ніж 90 календарних днів у розмірі 50 % погашеної суми податкового боргу. Державною податковою інспекцією у Гуляйпільському районі у зв'язку із несвоєчасною сплатою суми податкового зобов'язання було застосовано штрафну санкцію та направлено податкове повідомлення-рішення № 0002091700/0 від 13.12.2006 р., яке вручено особисто платнику 15.12.2006., яке до цього часу не сплачено.

На виконання вимог ст. 6 Закону України від 21.12.2000 року № 2181 боржнику було вручено першу податкову вимогу № 1/12 від 14.04.2006 року. У зв'язку з непогашенням податкового боргу напротязі місяця боржнику вручено другу податкову вимогу № 2/165 від 22.05.2006 року. У пункті 2 податкової вимоги № 2/165 від 22.05.2006 року, податковий орган вимагає терміново сплатити суму податкового боргу, однак вимог ОСОБА_1. не виконав, тобто безпідставно ухилився від сплати податкового боргу.

У зв'язку з цим, по особовій карточці ОСОБА_1. рахується 740 грн. 45 коп. податкової заборгованості, в тому числі боргу у сумі 710 грн. 92 коп., та пені 29 грн. 53 коп., а всього 740 грн. 45 коп.

Тому суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню і з відповідача необхідно стягнути заборгованість по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 740 грн. 45 коп. на місцевий бюджет Гуляйпільського району №33218800700102, банк одержувача УДК у Запорізькій області МФО 813015 код 34676890.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 159-161-163КАС України, Закону України “Про систему оподаткування”, ст.ст. 2, 16, 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетом та державними цільовими фондами”, Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, Інструкцією “Про порядок застосування штрафних санкцій” затвердженою Наказом державної податкової адміністрації від 17.03.2001 р. № 110, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Стягнути з ОСОБА_1 податковий борг у сумі 740 грн. 45 коп. на користь місцевого бюджету Новозлатопільської сільської ради р/р №33218800700113, банк одержувача УДК у Запорізькій області МФО 813015 код 23787474, та 3 грн. 40 коп. державного мита на користь держави.

З повним текстом постанови сторони можуть ознайомитись 28.02.2009 року.

На постанову може бути подана апеляція до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарженняпротягом 10 днів з дня їїпроголошення, а апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: