Ухвала суду № 61740249, 29.09.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/15689/15-ц Головуючий у 1-й інст. Зосименко О. М.

Категорія 27 Доповідач Трояновська Г. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Миніч Т.І., Талько О.Б.

з участю секретаря Ковальської Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 9 червня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в кінцевій редакції якого просив стягнути з відповідача заборгованість за договором позики, що складається з 36049,14 грн. боргу за розпискою, 909000 грн. договірної неустойки, 2970 грн. інфляційних втрат з вересня 2015 по червень 2016 р., 747,12 грн. трьох відсотків річних, 12 315,52 грн. договірної пені, 100 000 грн. штрафу, 9149,20 грн. збитків (судові витрати), а всього 1 070 230 грн. 98 коп. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 16 червня 2015 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір безпроцентної позики №16-06-2015/ДСА-ФОВ, строком дії до 18.08.2015 р., за умовами якого він надав відповідачу позику в сумі 30000 грн. Вказані кошти було надано в іноземній валюті - 1000 євро та 100 доларів США. Оскільки відповідач належним чином зобов'язання не виконав, змушений був звернутися до суду.

08.06.2016 року, з метою забезпечення позову, ОСОБА_1 подав до суду заяву, у якій просив встановити заборону на відчуження та накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 та на інше майно, що знаходиться на праві власності ОСОБА_2

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 09 червня 2016 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою задовольнити його заяву про забезпечення позову. Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що вищевказана квартира належить на праві власності ОСОБА_2, що підтверджується копією відповіді Житомирського обласного міжміського БТІ та довідкою № 48847111 від 02.12.2015 року, а тому є підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем належності ОСОБА_2 на праві власності квартири АДРЕСА_1 на момент подачі заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду виходячи з наступного.

У відповідності до ч.1 ст.151 ЦПК суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (ч.3 ст.151 ЦПК).

Згідно вимог ч.1 ст.152 ЦПК позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.152 ЦПК).

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.п. 4, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся із заявою про забезпечення позову у червні 2016 року.

На обґрунтування вказаної заяви, ОСОБА_1 долучив копію відповіді БТІ за № 434 від 30.05.2016 року та копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №48847111 від 02.12.2015 року.

Дослідивши надані документи, колегія суддів приходить до висновку, що єдиним належним доказом підтвердження права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1, є вказаний витяг.

Однак, слід зауважити, що даний документ був сформований 02.12.2015 року, а позивач із заявою про забезпечення позову звернувся лише у червні 2016 року.

Враховуючи, що за цей період часу відповідач міг відчужити вказане майно, а належних доказів його права власності станом на день подання заяви ОСОБА_1 суду надано не було, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні вказаної заяви.

За таких обставин, коли ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Окрім того ОСОБА_1 в апеляційній скарзі заявив клопотання про повернення йому зайво сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Клопотання підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою апеляційної скарги на ухвалу суду стягується судовий збір у сумі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що становить на день подачі апеляційної скарги заявником - 275,60грн.

Квитанцією №4798219 від 1 липня 2016 року ПАТ «Райффайзенбанк Аваль» підтверджується, що ОСОБА_1 сплатив 310,66грн. судового збору/а.с.197/, а тому на його користь підлягає поверненню 35,06грн. зайво сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 312, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 9 червня 2016 року залишити без змін.

Повернути ОСОБА_1 зайво сплачений судовий збір в сумі 35,06 грн. згідно квитанції №4798219 від 01.07.2016 року в ПАТ «Райффайзенбанк Аваль».

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: