Постанова № 61737677, 23.09.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 вересня 2016 року № 826/6506/15

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліндстрем» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ТОВ «Ліндстрем» ( далі - позивач або ТОВ"Ліндстрем") з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 11.11.14р. № 0003502205 та №0003512205.

Не погоджуючись з висновком податкового органу про завищення собівартості товарів (робіт, послуг) на суму 12 459 613 грн. внаслідок неправильного розрахунку амортизації позивач зазначив, що робочий одяг, який надається товариством в тимчасове користування суб'єктам господарювання, є необоротним активом товариства, оскільки строк його використання перевищує операційний цикл і дванадцять місяців та відповідно до наказу товариства про облікову політику від 01.01.09р. обліковується як малоцінний необоротний матеріальний актив, для якого згідно з ПК України, не встановлено мінімальний строк корисного використання.

Щодо заниження товариством доходів на суму 2 457 581, 64 грн. внаслідок невірного перерахунку в національну валюту частини вартості товарів, що не була раніше оплачена та не включення до доходу позитивного значення курсових різниць позивач зазначив, що податковим органом в порушення норм ПК України, в акті перевірки відображено лише факт заниження об'єкта оподаткування податком на прибуток у 2011 році і не враховано факт завищення об'єкта оподаткування у 2013 році, хоча невірний облік курсових різниць мав місце не лише у 3-4 кварталах 2011 року, а й протягом 2012- 2013 років, які також були предметом перевірки.

Враховуючи викладене, позивач просив суд задовольнити позов та скасувати оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

В судовому засіданні та в письмових запереченнях проти позову представник відповідача зазначила, що перевіркою встановлено порушення товариством вимог ПК України, а саме завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 5 988 795 грн. та занижено податок на прибуток, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету в сумі 1 970 131,40 грн.

Внаслідок встановлених порушень, ДПІ винесено податкові повідомлення - рішення, які на думку відповідача, є правомірними та винесеними у відповідності до норм закону.

З огляду на норми КАС України, а також враховуючи думку сторін, суд прийшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як свідчать обставини справи, з 08.09.14р. по 17.10.14р. ДПІ у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Ліндстрем» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.11р. по 31.12.13р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.11р. по 31.12.13р., за результатами якої складено акт від 24.10.14р. №3117/26-52-22-05/34355058.

Як вбачається із акту, перевіркою встановлено, зокрема, завищення задекларованих товариством показників у рядку 05.1 Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» в сумі 12 459 613 грн., в тому числі за період 3-4 квартал 2011 року в сумі 938 089, 99 грн., за 2012 рік в сумі 4 516 993 грн., за 2013 рік в сумі 7 004 529, 98 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, зокрема, заниження доходів інших операційних доходів за рахунок невірного перерахунку в національну валюту тієї частини вартості товарів, що не була раніше оплачена, за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату здійснення операції з такої оплати та не віднесення позитивного їх значення до складу доходів в сумі 2 457 581, 64 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, ДПІ прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 11.11.14р.:

- № 0003502205, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на суму 1 844 641,02 грн., з яких 1 574 124,71 грн. за основним платежем та 270 516, 31 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0003512205, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 7 460 203 грн.

Правомірність винесених податкових повідомлень - рішень є предметом даного розгляду.

Суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, товариство веде господарську діяльність з надання робочого одягу в тимчасове користування замовникам.

Так, відповідно до наданих до перевірки договорів про надання в користування та обслуговування (утримання) спеціального одягу вбачається, що виконавець (ТОВ «Ліндстрем») надає замовнику в тимчасове платне користування спеціальний одяг, що належить виконавцю на праві власності та здійснює його доставку, надає послуги з утримання і обслуговування спеціального одягу (прання, ремонт), а замовник приймає та сплачує надані послуги.

Перевіркою встановлено завищення ТОВ «Ліндстрем» відображених показників у рядку 05.1 Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» за період з 01.07.11р. по 31.12.13р.

Так, в акті перевірки зазначено, що вказані порушення зумовлені невірним розрахунком амортизації комплектів одягу, який на думку податкового органу, входить в категорію предметів прокату, а отже має мінімальний строк корисного використання 5 років, тоді як ТОВ амортизує робочий одяг, виходячи з 24-місячного строку корисного використання.

Амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації) (п.п. 14.1.3 п. 14.1 ст.14 ПК України).

Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) (п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»), затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.00р. №92, далі Положення).

Відповідно до п. 5 Положення для цілей бухгалтерського обліку основні засоби

класифікуються за такими групами: основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, до підгрупи яких відносяться, зокрема, малоцінні необоротні матеріальні активи.

Статтею 145.1 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлена класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх амортизації, серед яких до групи 15 відносяться предмети прокату, з визначеним мінімально допустимим строком корисного використання 5 років; нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в пункті 145.1.

Відповідно до наказу про облікову політику підприємства від 01.01.09р. ТОВ «Ліндстрем» матеріальні активи ( в т.ч. робочий одяг) термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року, а вартість менше 2500 грн. є необоротними матеріальними активами, отже, строк корисного використання робочого одягу 24 місяці, амортизаційні витрати 1/24 вартості, що амортизується щомісяця, всі 24 місяці корисного використання.

Пунктом 11.2 договорів визначено, що замовник зобов'язаний викупити у виконавця весь одяг, який знаходиться на той момент у використанні.

Відповідно до додатку 3 до договорів про надання в користування та обслуговування (утримання) спеціального одягу вартість викупу залежить від строку служби конкретної одиниці одягу і становить: строк дії договору від 1 до 12 місяців - 100% від ціни вказаної у додатку №2 до договору; строк дії договору від 13 до 24 місяців - 65% від ціни вказаної у додатку №2 до договору; дії договору від 25 до 36 місяців - 40% від ціни вказаної у додатку №2 до договору; дії договору від 37 до 48 місяців - 10% від ціни вказаної у додатку №2 до договору; дії договору 48 та більше місяців - 0% від ціни вказаної у додатку №2 до договору.

Отже, ТОВ «Ліндстрем» відповідно до наданих договорів підтверджено строк служби одягу 48 і більше місяців.

Перевіркою встановлено лише отримання позивачем доходів від вартості компенсації робочого одягу на загальну суму 158 972 грн. та відсутня вартість викупу робочого одягу.

Таким чином, суд погоджується з висновками податкового органу, викладеними в акту перевірки, що визначений позивачем строк корисної експлуатації робочого одягу (24 місяці) не відповідає вимогам ст. 145 ПК України, а саме не відповідає ні мінімально допустимим строкам корисного використання, ні фактичним строкам корисного використання таких матеріальних активів.

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 ПК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) собівартість виготовлених та реалізованих товарів,

виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме, зокрема, амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Отже, в результаті невірного розрахунку амортизації робочого одягу позивачем було неправильно сформовано собівартість наданих послуг, в результаті чого порушено п. 138.8 ст. 138, п.п. 145.1.1, п.п. 145.1.2 п. 145.1 ст. 145 ПК України.

Доводи позивача щодо необґрунтованого віднесення податковим органом робочого одягу до предметів прокату не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 787 ЦК України за договором прокату наймодавець, який здійснює підприємницьку діяльність з передання речей у найм, передає або зобов'язується передати рухому річ наймачеві у користування за плату на певний строк.

Предметом договору прокату є рухома річ, яка використовується для задоволення побутових невиробничих потреб. Предмет договору прокату може використовуватися для виробничих потреб, якщо це встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у перевіряємому періоді укладав типові договори про надання в користування та обслуговування (утримання) спеціального одягу; в п.1.1. договорів вказано, тимчасове оплатне користування спеціальним одягом є орендою.

Одним з різновидів найму (оренди) є прокат.

Договір прокату є публічним договором (ст. 787 ЦК України).

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо) (ч. 1 ст. 633 ЦК України).

Предметом договорів про надання в користування та обслуговування спеціального одягу були рухомі речі (одяг) для виробничих потреб; вказані договори містили однакові умови для всіх споживачів та містили різні додатки, якими сторони визначали ціни, модифікації, принципи відшкодування вартості та викупу тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Враховуючи викладене, посилання позивача на Закон України «Про захист прав споживачів», яким встановлено, що споживачем може бути виключно фізична особа, не заслуговують на увагу, оскільки законодавство про захист справ споживачів враховується, якщо стороною договору є фізична особа, що не свідчать про неможливість укладання публічного договору між підприємцем та споживачами - юридичними особами.

Крім того, суд звертає увагу, що із довідки Головного управління статистики у м. Києві, а також статуту ТОВ «Ліндстрем», долучених позивачем до матеріалів справи вбачається, що видом діяльності товариства є, зокрема, прокат побутових товарів та предметів особистого вжитку (КВЕД 77.29), що включає в себе оренду усіх видів товарів для домашніх господарств та підприємств (крім розважального та спортивного устаткування), зокрема, текстилю, одягу та взуття.

Отже, за своєю суттю договір про надання в користування та обслуговування спеціального одягу є публічним договором прокату, а відтак робочий одяг, який був предметом договору, для цілей бухгалтерського обліку відноситься до необоротних матеріальних активів з мінімально допустимим строком корисного використання 5 років.

Враховуючи викладене, висновки податкового органу про завищення відображених показників у рядку 05.1 Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» за період з 01.07.11р. по 31.12.13р. в загальній сумі 12 459 613 грн., підтверджується матеріалами справи, отже, позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення - рішення № 0003502205, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на суму 1 844 641,02 грн. - задоволенню не підлягають.

Як вбачається із акту, перевіркою встановлено заниження доходів інших операційних доходів за рахунок невірного перерахунку в національну валюту тієї частини вартості товарів, що не була раніше оплачена, за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату здійснення операції з такої оплати та не віднесення позитивного їх значення до складу доходів в сумі 2 457 581, 64 грн. за 3-4 квартал 2011 року.

Згідно поданих до ДПІ додатків ІД до податкових декларацій з ПДВ за ІІІ квартал 2011 року ТОВ «Ліндстрем» відображено позитивне значення курсових різниць у сумі 94 225 грн. та за IV квартал 2011 року в сумі 190 037 грн.

Згідно наведеного у акті перевірки розрахунку, позивачем не включено до складу валового доходу позитивне значення курсових різниць в сумі 2 457 581, 64 грн.

Відповідно до п.п. 135.5.11 п. 135.5 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з, зокрема, інших доходів, а саме доходи, визначені відповідно до статей 146, 147, 153 і 155-161 цього Кодексу.

Визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку (п.п. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 ПК України).

Пунктом 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін

валютних курсів", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 10.08.2000 N 193, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 серпня 2000 р. за N 515/4736 (далі - Положення) визначено, що курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах; монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів.

Отже, монетарна стаття балансу - кредиторська заборгованість по розрахунках з постачальниками за товарами та кредитами, виражена в іноземній валюті, підлягає, починаючи з 01 квітня 2011 року, перерахунку на день її погашення та на дату балансу.

Таким чином, якщо платник податку продав товари (роботи, послуги) за іноземну валюту до 01.04.11р., то після набрання чинності розділу ІІІ Кодексу (з 01.04.11р.) курсові різниці за заборгованістю за поставлені товари (виконані роботи, надані послуги) в іноземній валюті перераховуються у вищевикладеному порядку.

Як вбачається із позову, позивач не заперечує, що товариство дійсно не здійснювало перерахунок заборгованості в національну валюту та не вело облік курсових різниць в порядку, визначеному ст. 153 ПК України, у 3-4 кварталі 2011 року, однак позивач наголошує, що у 2012-2013 році внаслідок бухгалтерської помилки товариством було завищено об'єкт оподаткування податком на прибуток на суму 3 309 415 грн., що протиправно не взято до уваги податковим органом при перевірці.

Разом з тим, предметом даного розгляду є правомірність податкових повідомлень - рішень, прийнятих на підставі акту перевірки, оформленого за результатами проведеної планової документальної перевірки.

Так, відповідно до п. 2 та п. 3, 4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 N 984, зареєстрованим в Мінюсті 12.01.11р. за N 34/18772 (який був чинний на момент проведення перевірки позивача) документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за

дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право, зокрема, проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із п. 58.1 ст. 58 та п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

Отже, із аналізу вказаних норм слідує, що проведення перевірок платників податків та фіксування їх результатів, зокрема, порушень, у акті перевірки є виключним правом податкових органів, відтак суд не наділений повноваженнями розглядати питання, які залишились поза межами проведеної перевірки і не знайшли своє відображення у акті, на підставі якого винесені податкові повідомлення-рішення, правомірність яких є предметом судового розгляду.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158-163, 167, 254 КАС України, ПК України, Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 N 984, зареєстрованим в Мінюсті 12.01.11р. за N 34/18772, Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 10.08.2000 N 193, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 серпня 2000 р. за N 515/4736, Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.00р. №92, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліндстрем» - відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур