Ухвала суду № 61734353, 14.09.2016, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/873/16

У Х В А Л А

14 вересня 2016 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі :головуючого-суддіДанилюк У.Т. при секретарі за участі: Коваль Д.Л. представника позивача, представника третьої особи

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до Хмельницької районної державної адміністрації в особі сектору державної реєстрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Хмельницької районної державної адміністрації в особі сектору державної реєстрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

В судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання щодо наявності підстав для закриття провадження у справі передбачених п. 1 ч. 1 ст. 157 КАСУ, оскільки в даному випадку спірні правовідносини пов'язані з порушенням цивільно-правової угоди, а тому спір є не публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

Представник позивача в судовому засіданні проти закриття провадження у справі № 822/873/16 заперечив.

Відповідач в судове засідання не з'явився, уповноваженого представника до суду не направив, хоча про розгляд справи повідомлений судом належним чином.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача щодо закриття провадження у справі № 822/873/16 не заперечив.

З'ясувавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Згідно до ч. 1 ст. 17 КАСУ, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Так, у постанові Верховного суду України 14 червня 2016 року у справі № 826/4858/15, зазначено, що у рішенні від 22 липня 2014 року Вищий адміністративний суд України, виходячи з відсутності виконавчого напису нотаріуса на договорі іпотеки, направлення повідомлення про перехід права власності та застосування застереження про добровільну передачу предмета іпотеки дійшов висновку, що, здійснюючи державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки, держреєстратор діяв у спосіб, що не відповідає вимогам Закону України від 1 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), а саме: не перевірив наявність всіх документів, передбачених договором, необхідних для переходу у власність іпотекодержателя предмета іпотеки.

У рішенні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 червня 2014 року цей суд, вирішуючи спір про погашення заборгованості за договором позики грошових коштів шляхом звернення стягнення на квартиру, яка є приватною власністю позичальника, та визнання за ним права власності на зазначену квартиру, дійшов висновку, що оскільки договором іпотеки передбачено можливість передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок основного зобов'язання на підставі окремого договору, а іпотекодержатель своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення окремого договору не реалізував, то позивач обрав неправильний спосіб захисту порушених прав.

У рішенні Вищого господарського суду України від 15 серпня 2012 року цей суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для реєстрації права власності на предмет іпотеки на підставі застереження, що містилось у договорі іпотеки, та незаконність дій держреєстратора з огляду на те, що положення пункту 5.2.2 договору іпотеки не є застереженням у розумінні Закону № 898-IV, а лише передбачають один із можливих способів звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі-Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <...> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <...>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК.

Згідно ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу ( у вказаних справах - з підстави п.1), є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що зазначена справа не підсудна Хмельницькому окружному адміністративному суду та має вирішуватися судом загальної юрисдикції за правилами ЦПК України, а провадження у зазначеній справі слід закрити.

Частиною 1 статті 157 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Суд також зазначає, що відповідно до п.3 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

За таких обставин, сплачений позивачем судовий збір може бути йому повернутий лише у разі подання ним відповідного клопотання.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 157 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до Хмельницької районної державної адміністрації в особі сектору державної реєстрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Роз'яснити позивачу, що він має право звернутись із цим позовом в порядку цивільного судочинства, згідно правил підсудності, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Суддя/підпис/У.Т. Данилюк"Згідно з оригіналом" Суддя У.Т. Данилюк