Постанова № 61733945, 29.09.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 677/63/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Боголюбова Л.М.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

29 вересня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Граб Л.С.

секретар судового засідання: Бондаренко С.А.,

за участю:

представника відповідача: Лебедюка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області на постанову Красилівського районного суду Хмельницької області від 02 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

В січні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Красилівського районного суду Хмельницької області від 02 лютого 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок - невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд їх задовольнити.

Позивач будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду - скасувати, виходячи з наступного.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_3 з 2013 року перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" як інвалід другої групи.

23 листопада 2015 року наказом прокурора Хмельницької області № 1470к позивача було звільнено з посади начальника відділу ювенальної юстиції прокуратури області та органів прокуратури Хмельницької області за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності, з 15 грудня 2015 року, про що свідчить запис в трудовій книжці ОСОБА_3 (а.с.17).

16 грудня 2015 року ОСОБА_3 звернувся з заявою до управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області про переведення з одного виду пенсії на інший по інвалідності згідно ЗУ "Про прокуратуру" (а.с.6).

Листом управлінням Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області від 24.12.2015 року № 11154/05 відмовлено позивачу в задоволенні його заяви від 15 грудня 2015 року .

ОСОБА_3, вважаючи дану відмову незаконною та такою, що порушує його права, звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем неправомірно відмовлено у перерахунку пенсії згідно ЗУ "Про прокуратуру" відповідно до довідки від 15.12.2015 року № 18-241 вих.15.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" пенсія призначається в розмірі 60 % від суми щомісячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

В силу вимог положень ч. 6 ст. 86 ЗУ "Про прокуратуру" визначено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Як вбачається з копії трудової книжки серії НОМЕР_1, ОСОБА_3, під час звернення з заявою до пенсійного органу 15.12.2015 року мав трудовий стаж в органах прокуратуру 15 років 7 місяців 5 днів.

При системному аналізі положень ч. 6 ст. 86 ЗУ "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року наявний трудовий стаж в органах прокуратури дає право позивачу на призначення пенсії відповідно до ч. 9 ст. 86 даного Закону.

Проте, суд апеляційної інстанції враховує, наступне.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року, яким передбачено, що у разі неприйнятті до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрі України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Оскільки Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року не скасовано, його положення ( у частині, що стосуються спірних правовідносин) не визнано неконституційними, а до 01.06.20105 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року.

Вказана правова позиція узгоджується з постановою Верховного Суду України від 24.05.2106 року у справі " 33/6710/15-а.

Таким чином, згідно з п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону України "Про прокуратуру", у тому числі і ч. 9 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру".

Крім того, у абзаці 5 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 року у справі про набуття Конституцією України вказано, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не визначено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше. Закон України "Про прокуратуру" прийнятий 14.10.2014 року, а Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" прийнятий 02.03.2015 року, тобто пізніше, а тому саме його належить застосовувати у спірних правовідносинах.

Оскільки, ОСОБА_3 звернувся до відповідача з заявою про переведення з одного виду пенсії на інший після 01.06.2016 року, тому управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області правомірно відмовило йому у призначенні пенсії відповідно до вимог Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з пунктами 1, 3, 4 частини 1 статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

В силу вимог частини 2 статті 205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідачем надано суду достатньо належних доказів, які свідчать про неправомірність заявлених позовних вимог, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області задовольнити повністю.

Постанову Красилівського районного суду Хмельницької області від 02 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 03 жовтня 2016 року.

Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Граб Л.С.