Ухвала суду № 61733574, 20.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/28016/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

20 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Строй Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «НІКЕЯ» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.04.2016 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НІКЕЯ» до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання незаконними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Нікея» звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати незаконним та скасувати рішення (лист) ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 13.05.2015 вих. № 12006/10/26-58-11-02-18;

- визнати незаконним та скасувати рішення ГУ ДФС у м. Києві від 29.07.2015 вих. № 11615/10/26-15-11-03-11 про результати розгляду первинної скарги;

- визнати незаконним та скасувати рішення ДФС України від 27.10.2015 № 22657/6/99-99-11-02-02-15 про результати розгляду скарги;

- зобов'язати ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві включити відомості з поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за податковий період - календарний місяць квітень 2015 року, доповнення та додаток 5 до цієї декларації, до облікових даних щодо позивача у інформаційних базах даних ДФС України.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.04.2016 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану постанову скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 12.01.2015 між TOB «Нікея» та ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві укладено договір про визнання електронних документів № 1, предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

05.05.2015 на підставі такого договору позивачем подано до ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві засобами електронного зв'язку податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2015 року, яка зареєстрована за № 9086492743.

Також, TOB «Нікея» надіслано податкову декларацію з податку на додану вартість поштовим відправленням з описом вкладення на паперовому носії за квітень 2015 року, яка отримана ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві 07.05.2015.

Листом від 13.05.2015 № 12006/10/26-58-11-02-18 ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві повідомила позивачу, що отримана контролюючим органом 07.05.2015 засобами поштового зв'язку податкова декларація з ПДВ за звітний (податковий) період «квітень 2015 року» подана всупереч п. 49.4 ст. 49 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме: не передбачено подання декларації з ПДВ у паперовому вигляді, у зв'язку з чим така декларація, згідно з ст. 49 ПК України, вважається не прийнятою.

Не погоджуючись з рішенням ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві, викладеним у листі від 13.05.2015 № 12006/10/26-58-11-02-18, позивач звернувся до ГУ ДФС у м. Києві зі скаргою від 22.05.2015 № 13/06 (вх. № 18082/10 від 26.06.2015), за результатами розгляду якої ГУ ДФС у м. Києві, з урахуванням рішення від 06.07.2015 № 10426/10/26-15-11-03-11 про продовження строку розгляду первинної скарги до 21.08.2015 (включно), прийнято рішення від 29.07.2015 № 11615/10/26-15-11-03-11 про результати розгляду первинної скарги, яким вказане рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві та рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 29.07.2015 № 11615/10/26-15-11-03-11, позивач звернувся зі скаргою від 11.09.2015 № 29/09 (вх. № 27179/6 від 14.09.2015) на такі рішення до ДФС України.

З аналогічною скаргою позивач звернувся і до Мінфіну, який листом від 22.09.2015 № 31-11120-09-10/29672, скаргу TOB «Нікея», з посиланням на норми Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236, направив таку скаргу за належністю для розгляду та надання відповіді заявнику до ДФС України.

При цьому, рішенням ДФС України від 25.09.2015 № 20350/6/99-99-11-02-02-15, копія якого наявна в матеріалах справи, вирішено продовжити строк розгляду скарги позивача від 11.09.2015 № 29/09 до 02.11.2015 (включно).

ДФС України листом від 05.10.2015 № 21048/6/99-99-11-02-02-15, за результатами розгляду скарги позивача від 11.09.2015 № 29/09, надісланої ДФС України листом Мінфіну від 22.09.2015 № 31-11120-09-10/29672 (вх. № 1689/4 від 24.09.2015), на наведене рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві та рішення ГУ ДФС у м. Києві від 29.07.2015 № 11615/10/26-15-11-03-11, повідомила позивачу, що скарга на вказані рішення подається до ДФС України, а також зазначила, що 14.09.2015 до ДФС України надійшла скарга TOB «Нікея» від 11.09.2015 № 29/09 на зазначені рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві та ГУ ДФС у м. Києві та рішенням ДФС України вирішено продовжити строк розгляду скарги позивача до 02.11.2015 (включно), про що позивача поінформовано відповідним листом.

27.10.2015 (тобто у межах продовженого рішенням ДФС України від 25.09.2015 № 20350/6/99-99-11-02-02-15 строку розгляду скарги позивача) ДФС України прийнято рішення від № 22657/6/99-99-11-02-02-15 про результати розгляду скарги, яким рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві та рішення ГУ ДФС у м. Києві залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями відповідачів звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, оскаржувані рішення відповідачів, прийняті за результатами вирішення податкового спору в доюрисдикційній процедурі, не є актами реалізації контролюючим органом повноважень у сфері управлінської діяльності та не мають самостійного юридичного значення, оскільки не містять обов'язкового для суб'єкта господарювання припису. Такі рішення самі по собі не породжують у платника будь-якого додаткового обов'язку та не перешкоджають реалізації його права, зокрема, щодо оскарження до суду самого рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві про відмову у прийнятті податкової звітності, викладеного у листі, а тому суд першої інстанції приходить до висновку про відсутність порушеного права позивача.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що рішення відповідачів прийняті з порушенням норм чинного законодавством, оскільки вони породжують у платника додаткового обов'язку та перешкоджають реалізації його права, а тому позов необхідно задовольнити.

Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Стосовно вимоги позивача про визнання незаконним та скасування рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 13.05.2015 вих. № 12006/10/26-58-11-02-18 про відмову у прийнятті податкової звітності, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

01.01.2015 набрав чинності Закон України № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким внесено до ПК України зміни, зокрема, введено систему електронного адміністрування податку на додану вартість.

Відповідно до абз. 2 та 3 п. 49.4 ст. 49 ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. У разі розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів платник податків, договір з яким розірвано, має право до складання нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами «а» і «б» пункту 49.3 цієї статті.

Згідно з пп.пп. «а» і «б» п. 49.3 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення.

Аналогічні положення викладені у п. 2 розділу III «Порядок оформлення та подання податкової звітності» Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289.

Водночас, як видно з матеріалів справи, 12.01.2015 між TOB «Нікея» та ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві укладено договір про визнання електронних документів № 1, предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

З матеріалів справи також вбачається, що 05.05.2015 на підставі такого договору позивачем подано до ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві засобами електронного зв'язку податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2015 року, яка зареєстрована за № 9086492743.

В той же час, TOB «Нікея» надіслано поштовим відправленням з описом вкладення податкову декларацію з податку на додану вартість на паперовому носії за квітень 2015 року, яка отримана ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві 07.05.2015.

Колегія суддів не бере до уваги посилання позивача про незгоду з запровадженням системи електронного адміністрування ПДВ, оскільки дані обставини не стосуються предмету доказування.

З огляду на те, що, по-перше, в силу вимог ст. 49 ПК України податкова звітність з податку на додану вартість подається до контролюючого органу всіма платниками податку засобами телекомунікаційного зв'язку і лише у разі розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів платник податків, договір з яким розірвано, має право до складання нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений пп.пп. «а» і «б» п. 49.3 ст. 49 ПК України, по-друге, на момент отримання ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві поштовим відправленням з описом вкладення податкової декларації TOB «Нікея» з податку на додану вартість на паперовому носії за квітень 2015 року, контролюючим органом вже отримано таку декларацію засобами електронного зв'язку, яка відповідно до зазначеного договору про визнання електронних документів визнається оригіналом, колегія суддів вважає обґрунтованим твердження ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві про подання податкової декларації з податку на додану вартість на паперовому носії за квітень 2015 року всупереч вимогам п. 49.4 ст. 49 ПК України.

За таких умов, колегія суддів не вбачає підстав для визнання незаконним та скасування рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві, викладеного у листі від 13.05.2015 № 12006/10/26-58-11-02-18, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Щодо вимог про визнання незаконним та скасування рішення ГУ ДФС у м. Києві від 29.07.2015 вих. № 11615/10/26-15-11-03-11 про результати розгляду первинної скарги та визнання незаконним та скасування рішення ДФС України від 27.10.2015 № 22657/6/99-99-11-02-02-15 про результати розгляду скарги колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Аналіз вищезазначеної норми свідчить, що рішення контролюючого органу можуть бути оскаржені в адміністративному порядку шляхом подання скарги платника податків. При цьому, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги.

Тобто, стаття 56 Податкового кодексу України встановлює порядок та строки оскарження рішень, прийнятих контролюючим органом.

Судом першої інстанції було встановлено, що за результатами адміністративного оскарження позивачем вказаного рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві, викладеного у листі, ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення від 29.07.2015 № 11615/10/26-15-11-03-11 про результати розгляду первинної скарги, ДФС України - від 27.10.2015 № 22657/6/99-99-11-02-02-15 про результати розгляду скарги, якими відмовлено у задоволенні скарг позивача.

Наведене свідчить, що відповідачами (Державною фіскальною службою України та Головним управлінням ДФС у місті Києві) , в порядку та строки, встановлені Податковим кодексом України, розглянуті скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея».

Отже, безпідставними є посилання на необґрунтованість змісту спірних рішень Головного управління ДФС у місті від 29.07.2015 вих. № 11615/10/26-15-11-03-11та Державної фіскальної служби України від 27.10.2015 № 22657/6/99-99-11-02-02-15, оскільки в даному випадку предметом дослідження є дотримання суб'єктом владних повноважень конкретних юридичних норм при прийнятті спірного рішення.

Крім цього, відповідно до частин 1, 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини 2 стаття 17 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, предметом оскарження є рішення, дії чи бездіяльність службових осіб, якщо вони обмежують чи порушують права, свободи чи законні інтереси особи.

Рішення про результат розгляду скарги та викладені у ньому факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для суб'єкта господарювання певні правові наслідки. Зазначене рішення є виключно носієм інформації про правомірність чи неправомірність будь-якого нарахування, здійсненого контролюючим органом у випадках, визначених Податковим кодексом України, або будь-яке іншого рішення. Контролюючий орган не позбавлений права викладати в рішенні власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податку порушень.

В даному випадку, рішення про результат розгляду скарги не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для платника податків.

Враховуючи те, що за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідачів щодо розгляду скарг платників податків є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією контролюючого органу, суд не може підміняти цю процедуру та орган, до компетенції якого віднесено прийняття відповідних рішень, у зв'язку з чим вважає позовну вимогу про зобов'язання ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві включити відомості з поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за податковий період - календарний місяць квітень 2015 року, доповнення та додаток 5 до цієї декларації, до облікових даних щодо позивача у інформаційних базах даних ДФС України безпідставною, а тому підстави для її задоволення відсутні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень - довів правомірність своїх дій.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «НІКЕЯ» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.04.2016 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.,

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 26.09.2016.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.