Ухвала суду № 61733420, 27.09.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 вересня 2016 року

справа № 808/7582/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Сафронової С.В. Поплавського В.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біг-Сістемс» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Біг-Сістемс» звернулося до суду з вищевказаним позовом в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми “Р” Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у запорізькій області №00018408262201 від 28.07.2014 та №00018508262201 від 28.07.2014.

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу щодо не встановлення факту реальності господарських операцій з ТОВ «Побережне», враховуючи той факт що податковим органом не було взято до уваги наявність усіх первинних документів що підтверджують реальність вказаних операцій.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ТОВ «Біг-Сістемс» просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник податкового органу підтримала вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, представник ТОВ «Біг-Сістемс» просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 09.07.2012 ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя складений Акт № 50/08-26-22-01/36836612 «Про результати позапланово документальної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати усіх податків і зборів, дотримання податкового, валютного та іншого законодавства».

Перевіркою встановлено порушення п.135.1 ст. 135, п.135.2 ст.135. п.138.1. п.138.2 ст.138 ПКУ від 02.12.2010 №2755-УІ зі змінами і доповненнями, TOB «Біг-Сістемс» занижено податок на прибуток всього в сумі 112 581, 00 грн. за 2013 рік, порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст.198 ПКУ від 02.12.2010 №2755-УІ, TOB «Біг- Сістемс» занижено податок на додану вартість всього в сумі 118 506, 00 грн., в т.ч. по періодах: липень 2013р. – 48 167, 00 грн., серпень 2013р. – 47 833, 00 грн., вересень 2013р. – 22 506, 00 грн..

Висновків про допущенні порушення податковий орган виходив з нереальності господарських операцій позивача з ТОВ «Побережне» за липень-вересень 2013 року.

На підставі Акту № 50/08-26-22-01/36836612 від 09.07.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 00018408262201 від 28.07.2014, яким ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя збільшила TOB «Біг-Сістемс» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 177 759, 00 грн., з яких 118 508,00 грн. за основним платежем та 59 253,00 грн. за штрафними санкціями, та № 00018508262201 від 28.07.2014, яким ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя збільшила TOB TOB «Біг-Сістемс» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 140 726,25 грн., з яких 112 581,00 грн. за основним платежем та 28 145,25 грн. за штрафними санкціями.

За результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Так у перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ «Побережне». За договором поставки №23/07 від 23.07.2013 ТОВ «Побережне» (Продавець) передавало у власність TOB «Біг-Сістемс» (Покупець) товар (соя), а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного Договору.

За вказаним договором відповідно до видаткових накладних TOB «Біг-Сістемс» отримало сою всього у кількості 124, 364 т. на загальну суму 711 034, 38 грн.

Згідно довідки TOB «Біг-Сістемс» «Рух коштів по рахунку №26006000007124 за період з 01.07.2013 по 30.09.2013, всього на рахунок №26003300005128 TOB «Побережне» перераховано 711 034, 38 грн.

Одержання сої та розрахунки із постачальником ТОВ «Побережне» відображено в бухгалтерському обліку TOB «Біг-Сістемс» на рахунку 631, згідно картки рахунку 631 за 3 квартал 2013р. в розрізі контрагента TOB «Побережне».

Відповідно до журналу-ордеру і відомості TOB «Біг-Сістемс» по рахунку 20 «Виробничі запаси» за 3 кв.2013р. залишок сої на початок звітного періоду становив 6,969 т на суму 37 498, 82 грн., оприбутковано за 3 кв. 2013 рік сої у кількості 1 200, 22 т. на суму 4 703 588.07 грн. (у т.ч. 124,364 т від ТОВ «Побережне») та витрачено на переробку 1193,997 т на суму 4 697 300, 93 грн., залишок сої станом на кінець звітного періоду 13.192 т на суму 43 785, 96 грн..

За даними бухгалтерського обліку TOB «Біг-Сістемс» журналу-ордеру і відомості по рахунок) 26 «Готова продукція» за 3 кв. 2013 р., соя використовується підприємством для виробництва макухи соєвої та олії соєвої.

Собівартість реалізованої готової продукції (макухи та олії соєвої) за 3 кв. 2013 року відображена проведенням Дт 901 Кт 26 та становить 4 824 575,71 грн., в т.ч. макухи 3 243 639, 65 грн., олії - 1 580 936,06 грн., згідно журналу-ордеру по рахунку 26.

Загальна сума виробничої собівартості реалізованої готової продукції, згідно з даними бухгалтерського обліку відображена за дебетом pax. 901 за 3 кв. 2013 року, становить 5 316 223.33 грн., та списана на фінансові результати по pax.79.

Транспортування сої у кількості 124 364 т. документально підтверджується товарно-транспортними накладними від 23.07.2013, 25.07.2013, 25.08.2013, 26.08.2013, 27.08.2013, 28.08.2013, 29.08.2013, 03.09.2013, 04.09.2013, 05.09.2013 та 20.09.2013.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до журналу-ордеру і відомості TOB «Біг-Сістемс» оприбутковано за 3 кв.2013 рік сої у кількості 1200.22 т. на суму 4 703 588,07 грн. (у т.ч. 124.364 т від ТОВ «Побережне») та витрачено на переробку 1193.997 т. на суму 4 697 300,93грн., залишок сої станом на кінець звітного періоду 13.192 т на суму 43 785,96 грн..

Видатковими накладними ТОВ «Біг-Сістемс» документально підтверджується постачання ПрАТ «Агропромислова компанія» макухи соєвої та олії соєвої за договором №650 від 01.03.2013 за період липень-вересень 2013 року всього на суму 1 307 462. 99 грн. з ПДВ.

Згідно відомостей ТОВ «Біг-Сістемс» про рух коштів по рахунку 26006000007124 за період з 01.07.2013 по 30.09.2013, з рахунків ПрАТ «Агропромислова компанія» за договором № 20/09/4 від 20.09.2011 надійшло всього 7 235 679, 73 грн. за олію та жмих соєвий:

- з рахунку ПрАТ «Агропромислова компанія» №26001996107851 за договором № 20/09 4 від 20.09.2011 всього надійшло 918 157,30 грн. за олію та жмих соєвий;

- з рахунку ПрАТ «Агропромислова компанія» №26000165612 за договором № 20/09/4 від 20.09.2011 всього надійшло 6 317 522, 43 грн. за олію та жмих соєвий.

За таких обставин є вірним висновок суду першої інстанції про те, що підприємство поступово здійснює витрачання сої на виготовлення продукції, за 3 квартал 2013 року витрачено на переробку 1193,997 тон на суму 4 697 300, 93 грн.

Відповідно до вимог п. 138.4 ст. 138 ПКУ, сума виробничої собівартості реалізованої готової продукції включається до складу собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг в декларації з податку на прибуток TOB «Біг-Сістемс» по мірі реалізації виробленої з сої продукції, за таких обставин судом першої інстанції вірно спростовано доводи ДПІ щодо заниження податку на прибуток підприємств в сумі 112 581, 00 грн. за 2013 рік, оскільки господарські операції підтверджуються належним чином оформленими первинними документами та товарно-транспортними накладними.

Крім іншого висновком судово-економічної експертизи проведеної у рамках даної справи підтверджується факт реального здійснення господарської операції, починаючи від укладення договору, транспортування до оприбуткування та використання сої у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст.185, ст. 188-189, ст.198, 201 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту Покупця.

Підпунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст.198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до приписів п.201.1, п.201.4., п.201.10, ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Відповідно до п.п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що наявність у позивача, податкових та видаткових накладних по господарськими операціями, що перевірялися, а також відповідних розрахункових документів, дані яких враховані та відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача повністю підтверджують законність нарахування ТОВ «Біг-Систем» відповідних сум прибутку, валових витрат, нарахування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а також підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з придбання у контрагента товарів а підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних послуг були включені до податкового кредиту.

Вказані первинні документи відповідають ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Податкові накладні відображені у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних та податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Висновками перевірки та судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту, від’ємного значення ПДВ та на подальше отримання бюджетного відшкодування.

Всі придбані товари були своєчасно та в повному обсязі оприбутковані позивачем на підставі накладних, оплачені, та в подальшому використані у власній господарській діяльності, що в свою чергу призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків.

При цьому знаходження директора ТОВ «Побережне» під вартою з 01.08.2013 в СІЗО № 3 м. Дніпропетровськ, а з 16.10.2013 у місцях позбавлення волі не спростовує факту реальності здійснених господарських операцій, оскільки останній не був обмежений у підписанні первинних документів щодо здійснення господарських операцій, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Посилання податкового органу на відсутність у контрагента позивача можливостей для надання послуг в силу відсутності основних засобів та персоналу не може свідчити про нереальність угод через те, що укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі надання послуг та поставки товару, податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит та на формування валових витрат в залежності від того, за яких ресурсів (власних або залучених) надавалися послуги або здійснювалася поставка товару постачальником.

Крім іншого з матеріалів справи вбачається, що на підприємці контрагента працює 11 осіб, крім іншого ТОВ «Побержне» орендувало землю з метою проведення власної господарської діяльності.

Також з огляду на практику Європейського суду з прав людини, викладену у рішеннях у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи закріплений у ст. 61 Конституції України.

За таких обставин суд першої інстанції вірно зазначив, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент порушив податкове законодавство, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому дані порушення не можуть бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте, за приписами ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідач не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанцій про те, що відповідачем не підтверджено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя головного управління ДФС у Запорізькій області – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року – залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала складена 30 вересня 2016 року.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський