Постанова № 61733325, 26.09.2016, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1077/16

26 вересня 2016 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі судового засідання Ліщинській М.М.

за участю:

представників позивача - Флисти Н.З., Люби О.І.;

представників відповідача - Васильчук І.Б., Поповича І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу

за позовом Представництва "Сайнтфік рісьйоч консерн "Хевіа" ЛТД"

до Тернопільської митниці ДФС

про скасування рішень про відмову у прийнятті митної декларації, визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

Компанія "Сайнтіфік рісьйоч консерн "Хевіа" ЛТД" через представництво в Україні (далі - позивач) звернулася до адміністративного суду з позовом до Тернопільської митниці ДФС (далі - відповідач) в якому просила визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 403040003/2016/00010 від 31.08.2016 року та визнати протиправними дії Тернопільської митниці ДФС, які полягають у відмові в митному оформленні товарів за митною декларацією №403040003.2016.000857 від 22.08.2016 р. за заявленою декларантом митною вартістю без надання декларанту вмотивованого рішення про коригування митної вартості та письмового обгрунтування у відповідності до п.13 ст.58 МК України.

Представником позивача 26.09.2016 року подана заява про збільшення позовних вимог, в якій просить, визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 403040003/2016/00012 від 13.09.2016 року.

Відповідно до ст. 137 КАС України позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши позовну заяву, яка приєднується до справи.

Представник позивача в обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що відповідач не скористався повноваженнями, наданими йому митним законодавством з метою перевірки правильності визначення позивачем митної вартості товару, натомість, в порушення вимог закону, без належного обґрунтування підстав, відмовив у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, у зв'язку із недотриманням декларантом обов'язків, встановлених ст..266 МК України, а саме, не вірно зазначено метод визначення митної вартості. При цьому, митний орган не вказав причини відмови, визначених ч.6 ст.54 МК України, а щодо роз'яснення вимог, щодо яких забезпечує можливість митного оформлення, обмежився лише вказівкою на те, що обрати один із другорядних методів визначення митної вартості з врахуванням наявних підтверджуючих відомостей та подати митну декларацію, що аж ніяк не можна вважати вичерпним роз'ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення. Також представники позивача зазначили, що митний орган не визнав заявлену декларантом митну вартість та не прийняв рішення щодо коригування митної вартості відповідно до положень ст. 55 МК України. Тому, відповідачем необґрунтовано та протиправно відмовлено в застосуванні першого методу визначення митної вартості. Також, представники позивача наголосили, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Також зазначили, що покупець і продавець хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товару, тому, це не може бути підставою для розгляду вартості операції як не прийнятної.

З врахуванням вищевикладеного, представники позивача просили позов задовольнити повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити в задоволенні позову. Зокрема пояснили, що в ході здійснення митного контролю в митниці виникли сумніви щодо правильності зазначення декларантом у митній декларації методу визначення митної вартості товару, а саме першого - основного методу визначення митної вартості товару: за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), оскільки у документах поданих до митного оформлення був відсутній зовнішньоекономічний договір (контракт) щодо товарів, які імпортуються, Також представник відповідача зазначила, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту не може застосовуються, оскільки покупець і продавець пов'язані між собою особи. Також представники відповідача зазначили, що підставою для застосування першого методу визначення митної вартості є продаж товару на експорт в Україну позивачем не було підтверджено, а тому застосування основного методу визначення митної вартості в даному випадку є неприйнятним. Також зазначили, що митниця не здійснювала перевірку розрахунку митної вартості товару, здійсненого декларантом, оскільки були застереження, визначені у частині першій статті 58 МК України щодо застосування основного (першого) методу визначення митної вартості, тому й митницею не приймалось рішення про коригування митної вартості товару. Враховуючи викладене, представник відповідача вважає картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 403040003/2016/00005 надана митницею правомірно та скасуванню не підлягає, а тому просила відмовити в задоволенні позову.

Крім пояснень представників позивача та відповідача, судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково, з наступних міркувань.

Судом встановлено, що 04.12.2016 року між представництвом "Сайнтфік рісьйоч консерн "Хевіа" ЛТД" та ТзОВ "Ремонтно-механічний завод "Гефест" було укладено зовнішньоекономічний договір - контракт №4 про надання послуг по переробці сировини на митній території України в зовнішньоекономічних відносинах (надалі - контракт). Відповідно до п.1.1 Контракту, замовник передає виконавцю для переробки на митній території України сировину (каучук синтетичний), а виконавець виготовляє із нього гумову суміш (а.с.11-14).

Згідно із ст. 147 МК України переробка на митній території - це такий митний режим, відповідно до якого іноземні товари піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, за умови подальшого реекспорту продуктів переробки.

Між тим, чинне законодавство дозволяє поміщувати продукти переробки в інший, відмінний від митного режиму реекспорту, митний режим (ч.1 ст. 160 МК України).

24.06.2016 року між представництвом "Сайнтфік рісьйоч консерн "Хевіа" ЛТД" та ТзОВ "Ремонтно-механічний завод "Гефест" було укладено додаткові угоди №25 від 11.08.2015 року, №25/1 від 19.08.2016 року, №4.30 від 19.08.2016 року, №4К від 31.12.2015 року, №4Y від 10.12.2012 року до даного контракту. Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 4.30 до зовнішньоекономічного контракту від 04.12.2012 № 4 на підставі статті 155 МК України, Виконавець (ТОВ «Ремонтно-механічний завод «ГЕФЕСТ») передає продукцію в кількості 22,909 тонн, виготовлену в рамках даного Контракту офіційному Представництву позивача зареєстрованому на території України, а саме Представництву «Сайнтіфік Рісьйоч Консерн «ХЕВІА» ЛТД» (а.с.16).

Частиною 2 статті 155 МК України передбачено, що реалізація на митній території України продуктів переробки, власником яких є нерезидент, здійснюється через зареєстроване в Україні його представництво, на яке покладається обов'язок з декларування цих продуктів переробки для вільного обігу.

За умовами додаткової угоди Науково-дослідний центр «ХЕВІА» ЛТД, Великобританія (нерезидент) доручає ТОВ «РМЗ «Гефест» передати готову продукцію - товари «гумова суміш...», які до випуску у вільний обіг є іноземними товарами, своєму представництву в Україні, Представництву «Сайнтіфік Рісьйоч Консерн «ХЕВІА» ЛТД», для реалізації на митній території України. В зв'язку із цим на Представництво «Сайнтіфік Рісьйоч Консерн «ХЕВІА» ЛТД» покладається обов'язок здійснити декларування цих продуктів переробки для вільного обігу (а.с.15-18).

Частиною 1 статті 75 МК України визначено, що митний режим імпорту може бути застосований до товарів, що надходять на митну територію України, та до товарів, що зберігаються під митним, контролем або поміщені в інший митний режим, а також до продуктів переробки товарів, поміщених у митний режим переробки на митній території.

Отже, поняття «декларування продуктів переробки для вільного обігу» в даному випадку означає, що такі продукти переробки підлягають митному оформленню відповідно до митного режиму імпорту.

22.08.2016 декларантом Позивача подано на митний пост «Тернопіль-центральний» митну декларацію (далі - МД) типу ІМ40АА, якій митницею присвоєно №403040003.2016.000857, для здійснення митного оформлення товару «гумова суміш ....» в митному режимі імпорту.

Заявлений до митного режиму імпорт за МД від 22.08.2016 р. №403040003.2016.000857 товар «гумова суміш...», згідно поданих до митного оформлення документів, є продуктами переробки товарів, поміщеними до митного режиму переробки на митній території України за митною декларацією.

До МД в електронному вигляді декларантом позивача подано документи:

- рахунок фактура від 22.08.2016 року №27;

- інвойс від 19.08.2016 №31;

- зовнішньоекономічний договір від 04.12.2012 №4;

- додаткова угода до зовнішньоекономічного договору від 19.08.2016 року №25/1;

- додаткова угода до зовнішньоекономічного договору від 19.08.2016 року№4.30;

- додаткова угода до зовнішньоекономічного договору від 31.12.2016 року№4К;

- додаткова угода до зовнішньоекономічного договору від 10.12.2016 року№4Y;

- декларація про походження товару від 22.08.2016 року №28;

- паспорт якості від 17.08.2016 №170816;

- акт прийняття-здачі від 19.08.2016 року №28.

При поміщенні товару у митний режим імпорт декларантом Позивача у МД №403040003.2016.000857 від 22.08.2016 р. заявлено:

- у графі 2 МД відправник/експортер товару - SCIENTIFIC-RESEARCH CONCERN «HEVEA» LTD;

- у графі 8,9 МД отримувачем та імпортером є «Представництво «Сантіфік Рісьйоч Консерн «ХЕВІА «ЛТД»;

- у графі 43 - метод визначення митної вартості заявлено - 1;

Посадовою особою митниці було надіслане позивачу о 15 год. 14 хв. засобам електронного зв'язку повідомлення щодо представлення товару для проведення часткового митного огляду.

О 16 год. 38 хв. позивачу засобами електронного зв'язку було надіслано повідомлення про огляд та про необхідність представлення документів та відомостей, які свідчать, що вартість заявлених товарів є близько до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 Кодексу.

З 11 год. 15 хв. 25.08.2016 року до 12 год. 45 хв. проведено огляд, про що складено відповідний акт (а.с. 22).

На вказане повідомлення митниці декларантом позивача надіслано лист-відповідь та надано Специфікацію №25А від 11.08.2015 року до контракту №4 від 02.12.2012 року укладеного між НКД «Хевія» і ТОВ РМЗ «Гефест» та технологічну картку. А також повідомлено, що всі інші документи, необхідні для митного оформлення були долучені до митної декларації (а.с. 23-25).

31.08.2016 митницею надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №403040003/2016/00010, у якій було зазначено причини відмови в митному оформлення МД №403040003/2016/000857, зокрема: «відмова у митному оформленні надана у відповідності до п.3) частини 6 ст. 54 Митного кодексу України. Митне оформлення не може бути проведено за основним методом визначення митної вартості у зв'язку із недотриманням умов застосування методу, встановлених: п.1) та п.4) частини 1 статті 58 Митного кодексу України; частинами 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України. Статтею 58 регулюються умови застосування основного методу визначення митної вартості. Згідно з частиною 4 статті 58 Митного кодексу України умовою застосування першого методу визначення митної вартості є продаж товару на експорт в Україну. У вашому випадку продаж товару на експорт в Україну відсутній (на запит митниці щодо порядку «Представництвом «Сайнтіфік Рісьйоч Консерн «ХЕВІА «ЛТД» Вами відповіді надано не було), тому застосування основного методу визначення митної вартості неможливе. В той же час вказані підприємства являються пов'язаними особами. Будь-яких відомостей для визначення митної вартості за першим методом з урахуванням застережень щодо пов'язаних осіб, встановлених частиною 18 статті 58 Кодексу, на запит митниці Вами не подавалися. У відповідності до статті 57 Митного кодексу України Вам необхідно обрати один із другорядних методів визначення митної вартості з врахуванням наявних у Вас підтверджуючих відомостей" (а.с. 26).

13.09.2016 року Представництвом «Сантіфік Рісьоч Консерн «Хевіа «ЛТД» подано нову митну декларацію на цю ж партію товару, якій присвоєно №403040003.2016.000994.

13.09.2016 року позивачу засобами електронного зв'язку було надіслано 2 повідомлення про надання оригіналів товаросупровідних документів та надання додаткових документів, які підтверджують числове значення складової митної вартості товару - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та представлення документів та відомостей, які свідчать, що вартість заявлених товарів є близько до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 Кодексу.

14.09.2016 року засобами електронного зв'язку позивачу надіслано ще одне повідомлення про надання угоди між науково-дослідним концерном «Хевіа «ЛТД» Лондон та Представництвом «Сантіфік Рісьйоч Консерн «Хевіа «ЛТД» Україна про порядок розрахунків за вказаною партією товарів та надання роз'яснення чи проводиться згідно інвойсу-рахунку №28 від 22.08.2016 року та №31 від 19.08.2016 року перерахування коштів Представництвом «Сонтіфік Рісьйоч Консерн «Хевіа «ЛТД» Україна на користь нерезидента Науково-дослідним концерном «Хевіа «ЛТД» Лондон.

22.09.2016 року на вказане повідомлення митниці декларантом позивача засобами електронного зв'язку надіслано відповідь.

13.09.2016 митницею надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №403040003/2016/00012, у якій було зазначено причини відмови в митному оформлення МД №403040003/2016/000994, аналогічні, які були відображенні в картці відмови №403040003/2016/00010 (а.с. 56).

Позивач, не погодившись з картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 403040003/2016/00010 від 31.08.2016 року та №403040003/2016/00011 від 22.09.2016 року, звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з наступного.

Порядок визначення митної вартості імпортованих через митний кордон України товарів встановлений Митним кодексом України.

Стаття 4 Митного кодексу України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно зі статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною другою статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Наведені правові норми вказують, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, з урахуванням відповідних обмежень, є перший метод - за ціною договору (вартість операції); при цьому застосування другорядних методів визначення митної вартості товарів може мати місце виключно при неможливості застосування основного; у свою чергу основний метод визначення митної вартості товарів не застосовується лише якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Досліджуючи правомірність застосування позивачем основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, суд встановив, що декларантом позивача були подані всі необхідні для митного оформлення товару документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: рахунок фактура від 22.08.2016 року №27, інвойс від 19.08.2016 №31, зовнішньоекономічний договір від 04.12.2012 №4, додаткова угода до зовнішньоекономічного договору від 19.08.2016 року №25/1, додаткова угода до зовнішньоекономічного договору від 19.08.2016 року№4.30, додаткова угода до зовнішньоекономічного договору від 31.12.2016 року№4К, додаткова угода до зовнішньоекономічного договору від 10.12.2016 року№4Y, декларація про походження товару від 22.08.2016 року №28, паспорт якості від 17.08.2016 №170816, акт прийняття-здачі від 19.08.2016 року №28. Такі документи, на думку суду, містять достовірні числові дані, які підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України.

Відповідачем не доведено та не надано відповідних підтверджуючих доказів того, що використані позивачем, як декларантом, або уповноваженою ним особою відомості щодо митної вартості імпортованих товарів не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини першої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації (Постанова Верховного Суду України від 31 березня 2015 року, справа №21-86а15).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в якості підтвердження митної вартості товарів надав необхідні та достатні документи при митному оформлені товару, у свою чергу відповідачем не доведено суду, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.. 55 МК України.

Згідно частини першої першій статті 55 Митного кодексу України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як вимагає частина друга статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Водночас, судом встановлено, що відповідачем в порушення вищезазначених вимог законодавства не визнано заявлену декларантом митну вартість та не прийнято рішення щодо коригування митної вартості відповідно до положень ст. 55 МК України, що і не заперечувалося представником відповідача.

При цьому суд не приймає до уваги твердження представників відповідача з приводу того, що в даному випадку Тернопільською митницею не приймалось і не повинно було прийматись рішення про коригування митної вартості, оскільки подані до декларування документи не давали можливість встановити правильну митну вартість через те, що не можна було застосовувати основний метод. На думку суду, з аналізу вищенаведених положень Митного кодексу України, можна прийти до висновку, що тільки наявність підстав визначених в ст..58 МК та (або) неправильність визначення митної вартості можуть вказувати на неправильність визначення основного методу, а в судовому засіданні якраз і встановлено, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу відповідачем не спростована.

Крім того, всупереч зазначеному, митний орган відмовляючи у митному оформленні товарів, взагалі не вказав, яке саме застереження, визначене в ч.1 ст.58 МК України, а даному випадку унеможливлює застосування основного методу визначення митної вартості.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що у Тернопільської митниці не було правових підстав для прийняття рішень про відмову у митному оформлені позивачу вищеописаного товару.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що поміщення товару в митний режим імпорту в даному випадку здійснюється на підставі ч.2 ст.155 МК України, якою передбачено, що реалізація на митній території України продуктів переробки, власником яких є нерезидент, здійснюється через зареєстроване в Україні його представництво, на яке покладається обов'язок з декларування цих продуктів переробки для вільного обігу. Переробка товарів для вільного обігу на митній території України може завершуватися шляхом поміщення продуктів їх переробки у митний режим імпорту (ч.3 ст.156 МК України).

Разом з тим, суд частково погоджується з твердженням митного органу, з приводу того, що компанія науково-дослідний концерн "Хевіа" "ЛТД" та представництво "Сантіфік Рісьйоч Концерн "Хевіа"ЛТД" є пов'язаними між собою особами, однак ця пов'язаність не впливає на ціну товару, оскільки, відповідно до п.4 ч.1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Враховуючи той факт, що для митного оформлення товару позивач надав Митниці належні та допустимі докази на підтвердження ціни договору, а документи не містять розбіжностей та вказують, що їх дані піддаються обчисленню, суд приходить до переконання, що Митниця прийняла рішення та оформила картки відмови за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без жодних належних доказів на спростування правильності визначення позивачем митної вартості товарів, а також обґрунтованості сумнівів щодо правильності її визначення шляхом виявлення у наданих декларантом до митного оформлення документах будь-яких розбіжностей, наявних ознак підробки або недостатності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, надано не було, тому митний орган під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів і митного оформлення діяв у спосіб, який не відповідає вимогам МК.

Виходячи з того, що твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується (вартості операції), базуються на припущеннях, а тому є необґрунтованим та безпідставним, а документи, подані позивачем до митного органу, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а, отже, і підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів, суд приходить до висновку, що відповідачем не проведено коригування митної вартості, тобто здійснено порушенням вимог митного законодавства України, у зв'язку з чим, суд прийшов до переконання, що картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 403040003/2016/00010 від 31.08.2016 року та № 403040003/2016/00012 від 13.09.2016 року є протиправною і підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії Тернопільської митниці ДФС, які полягають у відмові в митному оформленні товарів за митною декларацією №403040003.2016.000857 від 22.08.2016 року за заявленою декларантом митною вартістю без надання декларанту вмотивованого рішення про коригування митної вартості та письмового обґрунтування у відповідності до п.13 ст.58 Митного кодексу України, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні цих позовних вимог, оскільки, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є достатнім способом захисту прав позивача.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем частково доведено обставини в обґрунтування своїх позовних вимог, а тому суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Згідно частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №403040003/2016/00010 від 31 серпня 2016 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №403040003/2016/00012 від 22 вересня 2016 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повернути з державного бюджету України на користь представництва "Сайнтіфік рісьйоч консерн "Хевіа" ЛТД" 2756 грн. сплаченого судового збору згідно квитанцій №0.0.6136066805.1 від 09.09.2016 (1378 грн.) та №0.0.624058788.1 від 26.09.2016 за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці ДФС.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено та підписано 3 жовтня 2016 року.

Головуючий суддя Осташ А.В.

копія вірна

Суддя Осташ А.В.