Постанова № 61733121, 21.09.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року (о 15 год. 00 хв.) Справа № 808/1968/16 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорожспецсплав»

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорожспецсплав» (далі - ТОВ «Запорожспецсплав», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 10.06.2016 №0001041405 та №0001051405.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що на виконання умов договорів позивач придбав у ТОВ «Едвант Актив» сировину на загальну суму 8 000 000,00 грн., сума податку на додану вартість у розмірі 1 333 333,28 грн. за отриманими податковими накладними була включена до податкового кредиту у вересні, жовтні, листопаді 2015 року та відображена у реєстрі отриманих податкових накладних ТОВ «Запорожспецсплав». Зазначає, що отримані податкові накладні повністю відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України всі первинні документи з придбання сировини відповідають поняттю первинний документ, передбаченого статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», а саме містять всі обов'язкові реквізити, в подальшому дана сировина була використана у власному виробництві. Вказує, що виходячи з акту перевірки податковий орган на підставі зазначених ним обставин робить висновок про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинені без наміру створення правових наслідків. Проте, висновок податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства базується лише на поясненнях керівників ТОВ «Едвант Актив», при цьому дані первинних документів ТОВ «Запорожспецсплав» по взаємовідносинах з вказаним контрагентом взагалі не беруться до уваги. Доводи, якими податкова інспекція мотивує висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства, фактично є свідченням порушень, допущених цим контрагентом, тобто третьою особою, а не доказом несумлінності ТОВ «Запорожспецсплав» як платника податків. Вважає, що чинне податкове законодавство не пов'язує право платника податку на податковий кредит з перебуванням його постачальника за юридичною адресою, з повнотою відображення постачальником у своїй податковій звітності відповідних господарських операцій, з фактичною сплатою постачальником податків до бюджету, з дотриманням ним законодавчо встановлених умов здійснення господарської діяльності. Крім того, вказує на ту обставину, що податкові органи не вправі робити висновок про наявність чи відсутність невиконання податкового зобов'язання на підставі припущень про недійсність або нікчемність правочину між позивачем та його контрагентами, оскільки до компетенції податкових органів не віднесено повноваження ймовірного визнання нікчемним або недійсним договору, в межах якого були сформовані витрати або податковий кредит з податку на додану вартість. На підставі викладеного, вважає, що позивачем дотримано усі умови, зазначені в Податковому кодексі України, для віднесення сум податку на додану вартість від отриманих товарів від ТОВ «Едвант Актив» до складу податкового кредиту, а тому просить адміністративний позов задовольнити та скасувати спірні рішення відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, наведених у наданих суду запереченнях від 19.07.2016 №1719/08-01-10-02. Зокрема, зазначає, що відповідно до Договору товаросупроводжувальні документи на Товар, сертифікати якості, гарантійні талони (за наявності), інструкції з експлуатації на російській чи українській мові передаються покупцю в момент передачі товару. Кожна партія товару визначається специфікацією, в якій зазначаються: найменування товару, кількість товару, ціна товару, що повинна постачатись в конкретній партії. У момент постачання покупець здійснює приймання товару по кількості, якості, цілісності упакування. Вказує, що згідно наданих на перевірку видаткових накладних, неможливо ідентифікувати особу, яка фактично отримано товар, у зв'язку з тим, що підпис у рядку «Отримав(ла)» здійснено від імені директора ТОВ «Запорожспецсплав» без зазначення ПІБ та посади особи, що поставила цей підпис, що унеможливлює ідентифікувати таку особу, а також не містять обов'язкового реквізиту - «місце складання». До перевірки не надано сертифікати якості виробника або копії сертифікатів якості на товар (Лігатура МнС), що не дає змоги ідентифікувати предмет фактичної поставки та його відповідність предмету Договору. Пояснює також, що в ході розслідування кримінального провадження №32015100060000213 встановлено, що невстановлені слідством особи створили ТОВ «Едвант Актив» та ряд інших суб'єктів господарської діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, направленої на ухилення від сплати податків діючим суб'єктам підприємницької діяльності. Також у Висновку почеркознавчої експертизи, складеному Київським обласним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України зазначено, що підпис від імені директора ТОВ «Едвант Актив» ОСОБА_3 в первинних бухгалтерських документах виконані не ОСОБА_3, а іншою особою (особами). Зазначає, що контрагент позивача зареєстрований 06.04.2015, перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві з 07.04.2015, Свідоцтво платника ПДВ зареєстровано 01.05.2015, засновник, директор та головний бухгалтер - ОСОБА_3 Вся податкова звітність, надана підприємством, у тому числі, податкові декларації з ПДВ за вересень, жовтень та листопад 2015 року не визнані контролюючим органом та має статус «До відома». Вказує також на ту обставину, що згідно Договору поставки ТОВ «Едвант Актив» поставлено на адресу позивача товар (Лігатура МнС) у кількості 320 т на загальну суму 8 000 000,00 грн., при цьому, згідно аналізу баз даних ЄРПН в розрізі номенклатури товару встановлено відсутність попереднього придбання підприємством вказаного товару в достатній кількості, у період з дати отримання свідоцтва платника ПДВ 01.05.2015 по 30.11.2015. Так, за даними ЄРПН встановлено, що постачальником певного товару (Лігатура МнС) підприємству ТОВ «Едвант Актив» було ТОВ «ТК-Верона», яким відповідно до податкових накладних №8 та №9 від 09.11.2015 поставлено товар у кількості лише 40 т на загальну суму 1 000 000,00 грн., проте згідно наявних інформаційних ресурсів придбання товару не підтверджується фактом (законним джерелом) реального походження товару (відсутнє дійсне формування активу) у попередніх ланках ланцюга його продажу, у підприємства з моменту реєстрації відсутня матеріальна база, а саме: не має власних транспортних засобів для забезпечення перевезення (навантаження, розвантаження) товарів, складських приміщень для зберігання товару, устаткування, а також відсутність трудових ресурсів, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства у період з 01.09.2015 по 30.11.2015, що робить фактичне виконання умов угод неможливим. Ураховуючи викладене, вважає, що встановлено дефектність первинних документів, відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій по постачанню, що вказує на безпідставність формування податкових зобов'язань, у зв'язку із чим просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі статті 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ТОВ «Запорожспецсплав» (ідентифікаційний код 32068473) є юридичною особою, яка зареєстрована Виконавчим комітетом Запорізької міської ради 04.07.2002, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серія А01 №524084.

Згідно довідки АА №811113 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; 24.10 Виробництво чавуну, сталі та феросплавів, 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом, 38.32 Відновлення відсортованих відходів.

У період з 28.04.2016 по 16.05.2016 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Запорожспецсплав» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Едвант Актив» за період з 01.09.2015 по 30.11.2015, за результатами якої ГУ ДФС у Запорізькій області складений відповідний акт від 23.05.2016 №40/08-01-14-05/3206847.

Згідно Акту перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та вимог п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», що призвело до:

1) заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті (рядок 25) на загальну суму 1 319 800,00 грн., в т.ч. по періодах: вересень 2015 року - на суму 278 704,00 грн.; жовтень 2015 року - на суму 540 115,00 грн.; листопад 2015 року - на суму 500 981,00 грн.;

2) завищення від'ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 20) на суму 68 499,00 грн., в т.ч. по періодах: жовтень 2015 року - на суму 54 307,00 грн., листопад 2015 року - на суму 14 192,00 грн.;

3) завищення залишку від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24) на суму 82 023,00 грн., в т.ч. по періодах: вересень 2015 року - на суму 54 629,00 грн.; жовтень 2015 року - на суму 14 192,00 грн.; листопад 2015 року - на суму 13 211,00 грн.

Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що в ході проведеної перевірки податковим органом не було встановлено факту здійснення поставок по ланцюгу постачання позивача з контрагентом, а саме: контролюючим органом зазначено, що ТОВ «Едвант Актив» здійснює діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, тому усі операції з купівлі-продажу не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є безтоварними по ланцюгу до вигодо набувача, таким чином, в первинних документах контрагента позивача зазначені господарські операції, які фактично не відбувались, у зв'язку із чим вони (податкові, видаткові та прибуткові накладні, договори) не мають юридичної сили первинних документів, внаслідок чого ТОВ «Запорожспецсплав» неправомірно формував регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність на підставі таких документів.

Не погоджуючись із висновками викладеними у Акті, позивачем на зазначений Акт були подані заперечення від 01.06.2016 №01/06/16, на які була отримана лист-відповідь від 07.06.2016 № 1880/10/08-01-14-05-10, згідної якого висновки Акту перевірки є правомірними та відповідають вимогам чинного законодавства України.

На підставі Акту та вказаних порушень відповідачем 10.06.2016 були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001041405, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 82 032,00 грн., у т.ч. вересень 2015 року - на суму 54 629,00 грн.; жовтень 2015 року - на суму 14 192,00 грн.; листопад 2015 року - на суму 13 211,00 грн.;

- № 0001051405, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1 979 700,00 грн., у тому числі за основним платежем - 1 319 800,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 659 900,00 грн.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваних рішень, між сторонами відсутній.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України), який набрав законної сили 01.01.2011.

Згідно з пунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пунктів 200.1, 2001.2, 200.4 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. В даному пункті Кодексу перелічені обов'язкові реквізити, що мають міститися в податковій накладній.

Згідно із пунктом 198.6 статі 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, за приписами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг, робіт) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено частиною першою статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Зважаючи на викладене, розглядаючи спір про правомірність формування платником податку податкового кредиту, суд повинен надати належну правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмету доказування, в їх сукупному зв'язку один з одним, з'ясувати характер та зміст спірних операцій позивачем з його контрагентом, дослідити договори укладені з останнім, а також усі укладені на його реалізацію первинні документи, пов'язані з їх виконанням та які належить складати залежно від певного виду господарської операції, і лише на підставі цього зробити вмотивований висновок про достовірність чи не достовірність даних, вказаних в первинних документах, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки, а також про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, встановити наявність зв'язку між фактом придбання товарів/робіт/послуг з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання їх у господарській діяльності.

Водночас, звертається увага, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання на суму понесених витрат, що підлягають перерахуванню до бюджету.

Дійсно площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина друга статті 71 КАС України).

Натомість, у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною першою статті 71 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Суд звертає також увагу на те, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для однозначних висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Проте, як вбачається з акту перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, податковим органом не досліджувались господарські операції між позивачем та зазначеним контрагентом, за наслідками яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту спірні суми ПДВ, а також подальше використання товару позивачем у власній господарській діяльності. Висновки про завищення позивачем податкового кредиту зроблені не з огляду на вищенаведені норми матеріального права, а з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагента позивача, яка, на думку податкової інспекції, свідчить про нікчемність укладеного договору.

Судом встановлено, що 01.09.2015 між ТОВ «Запорожспецсплав» («Покупець») та ТОВ «Едвант актив» («Постачальник») укладений договір поставки №01/09/15, згідно якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти й оплатити Товар - лігатура МнС, у кількості 1 500 фізичних тон. Якість Товару повинна відповідати нормам і стандартам, прийнятим у країні виробника. Постачання товару здійснюється на умовах: самовивіз транспортом Покупця зі складу Постачальника за адресою: 49068, м Дніпропетровськ, вул. Леніногорська, 129 А. Постачання товару сплачується по рахунку-фактурі, виставленому Постачальником. Усі необхідні відповідно до законодавства товаросупроводжувальні документи на Товар, сертифікати якості, гарантійні талони (за наявності), інструкції з експлуатації на російській чи українській мові передаються Покупцю в момент передачі Товару. Підписана Покупцем накладна підтверджує факт передачі Товару і всіх необхідних для його подальшої реалізації товаросупроводжувальних документів. Товар, вказаний в п. 1.1 цього Договору, поставляється Покупцю партіями. Кожна партія товару визначається специфікацією, в якій зазначається: найменування товару, кількість товару, ціна товару, що повинна постачатися в конкретній партії. Оплата за товар здійснюється шляхом перерахування коштів з п/п Покупця на п/р Постачальника після отримання товару Покупцем у строк за домовленістю сторін.

На виконання умов договору ТОВ «Едвант актив» поставлено Товар (Лігатура МнС) у кількості 320 т згідно підписаних сторонами за договором поставки Специфікацій №1 на суму 2 000 000,00 грн. та №2 на суму 6 000 000,00 грн., на який виписано (оформлено) видаткові накладні від 16.09.2015 №150, №151, від 17.09.2015 №152, №153, від 07.10.2015 №186, від 08.10.2015 №187, №189, №190, від 02.06.2014 №710 на суму 59 274,00 грн., від 02.06.2014 №711 на суму 37 000,00 грн., від 13.10.2015 № 195, №196, від 09.11.2015 №38, №39, від 10.11.2015 №43, №44, від 11.11.2015 №47, №48. Указані документи мають заповнені усі обов'язкові реквізити, у тому числі місце складання, яке у даному випадку співпадає із юридичною адресою контрагента позивача, підписи осіб, які склали накладні та підприємств, що, на думку суду, спростовує посилання представника відповідача на встановлену перевіркою дефектність первинних документів. Крім того, на думку суду, незначні недоліки в заповненні накладних, носять оціночний характер та не є підставою для висновку про позбавленні юридичної сили і доказовості зазначених первинних документів щодо наданих позивачу послуг.

Факт придбання позивачем у контрагента товарів підтверджується також податковими накладними від 16.09.2015 №23 на суму ПДВ 83 333,33 грн., від 16.09.2015 №28 на суму ПДВ 83 333,33 грн., від 17.09.2015 №29 на суму ПДВ 83 333,33 грн., від 17.09.2015 №30 на суму ПДВ 83 333,33 грн., від 07.10.2015 №24 на суму ПДВ 83 333,33 грн., від 08.10.2015 №25 на суму ПДВ 83 333,33 грн., від 08.10.2015 №27 на суму ПДВ 83 333,33 грн., від 08.10.2015 №28 на суму ПДВ 83 333,33 грн., від 13.10.2015 №30 на суму ПДВ 83 333,33 грн., від 13.10.2015 №31 на суму ПДВ 83 333,33 грн., від 09.11.2015 №38 на суму ПДВ 83 333,33 грн., від 09.11.2015 №39 на суму ПДВ 83 333,33 грн., від 10.11.2015 №44 на суму ПДВ 83 333,33 грн., від 10.11.2015 №45 на суму ПДВ 83 333,33 грн., від 10.11.2015 №47 на суму ПДВ 83 333,33 грн., від 11.11.2015 №48 на суму ПДВ 83 333,33 грн., складеними ТОВ «Едвант актив» на ім'я позивача, які надавались позивачем під час проведення перевірки та описані у Акті (сторінка 5).

Розрахунки між сторонами за договором поставки проводились у безготівковій формі, а саме на підставі виставлених контрагентом рахунків на оплату від 16.09.2015 №152, №153, від 17.09.2015 №154, №155, від 07.10.2015 №188, від 08.10.2015 №189, №191, №192, від 13.10.2015 №195, №196, від 09.11.2015 №38, №39, від 10.11.2015 №43, №44, від 11.11.2015 №47, №48 на загальну суму 8 000 000,00 грн., позивачем перераховано грошові кошти на користь ТОВ «Едвант актив» згідно із платіжними дорученнями від 16.10.2015 №565 на суму 160 000,00 грн., від 30.10.2015 №619 на суму 180 000,00 грн., від 02.11.2015 №623 на суму 500 000,00 грн. та №624 на суму 60 000,00 грн., від 11.11.2015 №674 на суму 250 000,00 грн., від 25.11.2015 №718 на суму 80 000,00 грн., від 26.11.2015 №727 на суму 160 000,00 грн. Згідно оборотно-сальдової відомості станом на 30.11.2015 по контрагенту рахується кредиторська заборгованість у розмірі 6 610 000,00 грн.

До перевірки позивачем були надані товарно-транспортні накладні, які також долучені до матеріалів справи, від 16.09.2015 №16092015/1, №16092015/2, від 17.09.2015 №16092015/2, №16092015/2, від 07.10.2015 №07102015/1, від 08.10.2015 №08102015/1, №08102015/2, №08102015/3, від 13.10.2015 №13102015/1, №13102015/2, від 09.11.2015 №09112015/1, №09112015/2, від 10.11.2015 №10112015/1, №10112015/2, від 11.11.2015 №11112015/2, №11112015/2, таким чином, у ТОВ «Запорожспецсплав» наявні первинних документів, які підтверджують транспортування товарів, зазначені документи не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо їх невідповідності щодо форми і порядку оформлення акт перевірки не містить.

У судовому засіданні в якості свідка була допитана фахівець по веденню та складанню бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Запорожспецсплав» ОСОБА_6, яка надала свої пояснення по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Едвант актив». Так, свідок зазначила, що транспортування товару за договором поставки здійснювалось транспортом постачальника до орендованого складу позивача (Договір оренди №1/072015 від 01.07.2015), що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Леніногорська, буд. 129 А. Пояснює, що видаткові накладні, виписані згадуваним контрагентом з боку позивача підписані особисто директором підприємства ОСОБА_4

У подальшому здійснювалось транспортування товару власним транспортом позивача до місця розвантажування, а саме складу за адресою: м. Запоріжжя, вул. М. Краснова, буд. 10А,на якому здійснювалось оприбуткування поставленого товару на підставі прибуткових накладних від 16.09.2015 №150, №151, від 17.09.2015 №152, №153, від 07.10.2015 №186, від 08.10.2015 №187, №189, №190, від 13.10.2015 №195, №196, від 09.11.2015 №38, №39, від 10.11.2015 №43, №44, від 11.11.2015 №47, №48. Згідно із Довідкою про наявність вантажного автотранспорту на ТОВ «Запорожспецсплав» перебуває три вантажні автомобілі, зокрема, FAM CA 1061R28L5R5, FAM CA3252P2KT1A1, FOTON Auman BI3251.

Таким чином, судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують наявність витрат на придбання товару, що саме представниками відповідача не заперечене.

Враховуючи наявність у позивача первинних бухгалтерських документів, які підтверджують наявність витрат на придбання товару, приймаючи до уваги, що зазначені документи не визнані недійсними, вказаний контрагент позивача на момент здійснення операцій зареєстрований у встановленому законом порядку як платники ПДВ, тому позивачем цілком правомірно здійснене декларування суми податкового кредиту та від'ємного значення податку на додану вартість.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту в даному випадку вважається згідно абз.2 п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Додатково свідок зазначила, що за адресою у м. Запоріжжі знаходяться печі, оскільки отриманий на виконання договору поставки, використовується у власному виробництві, як сировина для виробництва феросплавної продукції.

Так, згідно із документами наданими позивачем до матеріалів справи (матеріальний звіт, виписка із журналу операцій приходу матеріалів, акти списання матеріалів на виробництво, виписки із журналу операцій списання матеріалів, виробничий звіт, лімітно-заборна карта на відпуск матеріалів для виплавки феросплавів, паспортів шихти на плавку тощо) ТОВ «Запорожспецсплав» придбаний у ТОВ «Едвант актив» товар (Лігатура МнС) було використано для виробництва феромарганцю, феросилікомарганцю, які у подальшому продано на ПАТ «Євраз-ДМЗ ім.. Петровського» на підставі укладеного договору від 17.07.2015 №997/2015, що також підтверджується підписаними сторонами специфікаціями, рахунками-фактурами, видатковими накладними, товарно-транспортними-накладними.

Крім того, відповідачем не було спростовано факт наявності ТОВ «Едвант актив» позивача на час здійснення господарських операцій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та наявності у нього свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

Щодо посилання відповідача в своєму акті перевірки на податкову інформацію, отриману від ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 04.02.2016 № 2018/7/26-55-20-01 щодо ТОВ «Едвант актив» з питань проведення заходів в межах кримінального провадження №32015100060000213, а також про не підтвердження факту (законного джерела) реального походження товару (відсутнє дійсне формування активу) у попередніх ланках ланцюга його продажу, у підприємства з моменту реєстрації відсутня матеріальна база, а саме: не має власних транспортних засобів для забезпечення перевезення (навантаження, розвантаження) товарів, складських приміщень для зберігання товару, устаткування, а також відсутність трудових ресурсів, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства у період з 01.09.2015 по 30.11.2015, що робить фактичне виконання умов угод неможливим суд зазначає наступне.

Враховуючи положення частини другої статті 61 Конституції України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності особи, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Із наведеного випливає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару (послуг) податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, так як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару (послуги).

Аналіз господарських правовідносин постачальника платника з іншими суб'єктами господарювання, з якими такий платник не перебував у безпосередніх правовідносинах, також не може впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником та його безпосереднім контрагентом.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії).

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України»).

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина друга ст. 8 КАС України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні адміністративних справ.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Крім того, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Перелік засобів (джерел доказів) доказування є вичерпним.

Суд не приймає також посилань представника відповідача на Висновок почеркознавчої експертизи, складеного Київським обласним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, згідно із яким підпис від імені директора ТОВ «Едвант Актив» ОСОБА_3 в первинних бухгалтерських документах виконані не ОСОБА_3, а іншою особою (особами). Так, після його детального вивчення судом встановлено, що на експертизу було надано первинні документи контрагента, а саме рахунки на оплату №219 від 20.10.2015, №220 від 21.10.2015, №215 від 19.10.2015, №214 від 19.10.2015, №180 від 27.10.2015, №181 від 30.10.2015, №202 від 20.10.2015, №221 від 29.10.2015, довіреності №133 від 27.11.2015, №58, проте вказані документи не стосується господарських відносин ТОВ «Едвант актив» із позивачем.

Податковим органом не були надані докази встановлення судом щодо фіктивності контрагентів позивача. Ці обставини вироком суду або постановою слідчого у кримінальній справі не були встановлені, а лише, як зазначено у Акті перевірки, витікають із отриманої податкової інформації.

Отже, твердження представника відповідача ґрунтуються майже виключно на фактах, що викладені в Акті перевірки, проте належних доказів, що підтверджують викладені у ньому обставини, під час розгляду справи суду надано не було. Доказів обізнаності позивача щодо певних обставин здійснення господарської діяльності контрагентів відповідачем суду також не надано.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновок, зроблений відповідачем в Акті, є необґрунтованим та недоведеним, у зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі встановленого Актом порушення, є протиправними та підлягають скасуванню.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною першою статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд, відповідно до статті 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийнятого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню. Оскільки відповідачем безпідставно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем, то відповідно і сума штрафних санкцій є необґрунтованою.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення, прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області № від 10.06.2016 №0001041405 та №0001051405 від 10.06.2016.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорожспецсплав» суму судового збору 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривен) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак