Постанова № 61732992, 03.10.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2016 р.Справа №804/5267/1616 год. 15 хвил. Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВерба І.О. при секретарі судового засідання Чмоні А.О. за участю представників: позивача відповідача ОСОБА_3 Головко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

17 серпня 2016 року ОСОБА_5 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 липня 2016 року №67146-13, винесеного Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що:

- 19.07.2016 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №67146-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» у розмірі 25000 грн.;

- позивач не погоджується з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, зазначаючи, що згідно розрахунку на офіційному сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, вартість автомобіля, належного позивачу складає 943500,94 грн., що є меншим за 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2016 року;

- у позивача відсутні нормативно обґрунтовані обов'язки щодо сплати транспортного податку, оскільки рішення щодо зміни елементу податку - об'єкту оподаткування, було оприлюднене пізніше визначеного законодавцем строку та підлягає застосуванню не раніше 2017 року;

- на час придбання транспортного засобу, позивач не очікував, не прогнозував на майбутнє та не міг передбачити, що він зобов'язаний буде платити транспортний податок за володіння таким транспортним засобом в розмірі 25000 грн., що значно перевищує розмір місячного прожиткового мінімуму для працездатних осіб та розміру мінімальної заробітної плати, оскільки на той момент діяло інше законодавства України, яке не передбачало сплату транспортного податку.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав обрану правову позицію.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, наполягаючи на правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується сторонами, що за ОСОБА_5 17.12.2015 року зареєстровано легковий транспортний засіб - легковий автомобіль BMW X6, легковий седан-В, коричневого кольору, об'єм двигуна 2979 куб.см, номер шасі НОМЕР_2, 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, що підтверджується відповідним свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3.

19 липня 2016 року Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області винесене податкове повідомлення-рішення №67146-13, яким ОСОБА_5 визначено до сплати суму транспортного податку з фізичних осіб в сумі 25000 грн.

Вирішуючи по суті спір щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення, зокрема з огляду на доводи позивача про відсутність об'єкту оподаткування транспортним податком, суд виходить із наступного.

1 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII (далі - Закон №71-VIII), яким шляхом викладення в новій редакції статтю 267 Податкового кодексу України, та введено в Україні новий місцевий податок на майно - транспортний податок.

З 01.01.2016 року набрали чинності зміни до Податкового кодексу України в частині елементів оподаткування транспортним податком відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 року №909-VIII.

Згідно нової редакції підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України визначений новий об'єкти оподаткування.

Отже, з 01.01.2016 року об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 вказаної статті Кодексу.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Податок сплачується за місцем реєстрації об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Транспортний податок сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Згідно зі статті 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Пунктом 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Судом встановлено, що відповідне рішення №88-6/VII «Про податок на майно на території Ювілейної селищної територіальної громади», яким встановлено транспортний податок з визначенням обєкту оподаткування, бази оподаткування, ставки податку та податкового періоду прийнято Ювілейною селищною радою Дніпропетровського району Дніпропетровської області 28.01.2016 року.

Основними засадами податкового законодавства є принципи, в яких визначено зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин.

Принципи, проголошені у статті 4 Податкового кодексу України повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку так і на стадії застосування норм, якими визначений обов'язок сплати податку.

У свою чергу, принцип стабільності закріплений у підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України має на меті встановлення незмінних умов оподаткування, елементів податків протягом певного часу.

Зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки.

Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року

За наведених обставин та особливостей правового регулювання, суд дійшов висновку, що застосування контролюючим органом положень статті 267 Податкового кодексу України з метою оподаткування транспортним податком не може мати місце у 2016 році, оскільки йдеться не про введення нового податку, а про зміни в елементах оподаткування - об'єкті оподаткування.

В іншому випадку, таке застосування не відповідало б положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 акцентується увага на тому, що вищевказана конституційна норма допускає зворотну дію в часі лише нормативно-правових актів, які стосуються скасування чи пом'якшення відповідальності за правопорушення фізичних осіб.

Надаючи оцінку наявності для подлтаника податку об'єкта оподаткування з огляду на середньоринкову вартість автомобіля та об'єм циліндрів двигуна, суд виходить із того, що відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України є об'єктами оподаткування.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 24.12.2015 року №928 з 01.01.2016 року мінімальна заробітня плата становить 1378 грн.

Отже, для того, щоб автомобіль підпадав під визначення об'єкта оподаткування згідно підпункту 267.2.1 Податкового кодексу України, його середньоринкова вартість має складати 750*1378=1033500 грн.

Розраховуючи середньоринкову вартість автомобіля, суд керується пунктом 2 «Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року №66, якою визначено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 «Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року №403 (далі - Порядок №403), де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Згідно пункту 3 Порядку №403, середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою:

Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100),

де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Відповідно пункту 2 Порядку №403 коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу транспортних засобів. У разі коли фактичний середньорічний пробіг транспортних засобів є вищим, ніж їх нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість зменшується, а у разі, коли фактичний середньорічний пробіг є нижчим, ніж нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість збільшується.

Пробіг автомобіля складає 58001 км.

Таким чином, середньо ринкова вартість автомобіля складає: 1672281 грн. (вартість нового автомобілю) * (62 (коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації)/100) * 1 + (9 коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу/100) = 943500,94 грн.

Зазначена вартість також розрахована на офіційному сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, відповідно до якої вартість автомобіля, належного позивачу, складає 943500,94 грн., роздрукована інформація долучена до матеріалів справи.

Таким чином, легковий транспортний засіб - легковий автомобіль BMW X6, легковий седан-В, коричневого кольору, об'єм двигуна 2979 куб.см, номер шасі НОМЕР_2, 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, зареєстрований 17.12.2015 року, що підтверджується відповідним свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування транспортним податком у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, а позивач в такому разі не є платником вказаного податку.

Отже, приймаючи 19 липня 2016 року оскаржуване податкове повідомлення-рішення №67146-13 за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, відповідач діяв не на підставі та не в межах повноважень, визначених Законом, що є підставою для задоволення позову в повному обсязі.

У відповідності до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 551,20 грн., що дорівнює мінімальній ставці за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру фізичною особою.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_5 до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 липня 2016 року №67146-13, винесене Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Присудити на користь ОСОБА_5 за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 27 вересня 2016 року.

Суддя І.О. Верба