Постанова № 61732971, 03.10.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2016 р.Справа №804/4931/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВерба І.О. при секретарі судового засіданняЧмоні А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

4 серпня 2016 року Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 6 липня 2016 року №2268-17.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що: оскаржувана податкова вимога є безпідставною, протиправною та підлягає скасуванню, оскільки відносно позивача розпочато процедуру виведення з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації, під час якої згідно частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не здійснюється, зокрема, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; листом від 10.06.2016 року №12.1-11-б.б/2629 позивач повідомив Криворізьку північну ОДПІ про те, що ПАТ «Родовід Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних та у ньому призначено тимчасову адміністрацію, однак відповідачем всупереч статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» прийнято оскаржувану податкову вимогу.

Криворізькою північною ОДПІ надані письмові заперечення на позовну заяву, в обґрунтування яких зазначено наступне: позивачем не сплачені податкові зобов'язання самостійно задекларовані у податковій декларації з земельного податку з юридичних осіб, внаслідок чого в установи виник податковий борг у розмірі 640,51 грн., у зв'язку із чим на виконання положень статті 59 Податкового кодексу України у відношенні позивача сформована та направлена податкова вимога від 6 липня 2016 року №2268-17; при цьому, станом на 30 серпня 2016 року податковий борг збільшився та становить 1892,91 грн. Посилання позивача на пункт 3 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є необґрунтованим, оскільки у податковій вимозі не йдеться про нарахування штрафів та/або пені, а констатується наявність податкового боргу за самостійно задекларованим платником податків грошовим зобов'язанням. Податкова вимога не є документом, щодо якого нараховується неустойка, а лише інформує платника податків про існуючу заборгованість та наслідки, які породжує непогашене у визначений строк податкове зобов'язання.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник відповідача клопотав про розгляд справи без участі представника контролюючого органу.

Вирішуючи питання неприбуття в судове засідання представника позивача, суд зазначає, що повістка про виклик до суду направлена на адресу позивача поштою та вручена 15 серпня 2016 року, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, долученим до матеріалів справи. Ухвалою суду від 5 вересня 2016 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про участь у судовому засіданні в режимі відоеконференції.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі.

Право на розгляд справи упродовж розумного строку є одним із ключових елементів права на справедливий суд, яке визначено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Оскільки провадження у цій справі відкрито 8 серпня 2016 року та до її матеріалів долучені всі необхідні документи, суд дійшов висновку, що подальше відкладення розгляду заяви призведе до невиправданого зволікання та затягування розгляду у передбачений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України розумний строк, та перейшов до розгляду справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до пункту 1.3 частини 1 Податкового кодексу України, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Дія Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» на банки не поширюється.

Спеціальним Законом для правовідносин, які виникають під час тимчасової адміністрації банку або ліквідації банку, є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 р. № 4452-VI.

Відповідно до частини 8 Розділу X Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, для правовідносин, що виникають під час тимчасової адміністрації банку або ліквідації банку, яку здійснює уповноважена особа Фонду, пріоритетними є норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України».

Виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Тимчасова адміністрація запроваджується на строк, що не перевищує три місяці, а для системно важливих банків - шість місяців. За обґрунтованих підстав зазначені строки можуть бути одноразово продовжені на строк до одного місяця. Тимчасова адміністрація припиняється після виконання плану врегулювання або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 25 лютого 2016 р. № 107 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 25 лютого 2016 р. № 261 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Родовід Банк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (далі - АТ «Родовід Банк») з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 26 лютого 2016 р. до 25 березня 2016 р. включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора АТ «Родовід Банк», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кулішу Віктору Миколайовичу строком на один місяць з 26 лютого 2016 р. до 25 березня 2016 р. включно.

В подальшому, строк тимчасової адміністрації було продовжено на один місяць з 26 березня 2016 року по 25 квітня 2016 року на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.03.2016 №419 «Про продовження строків тимчасової адміністрації в АТ «Родовід Банк».

Керуючись частиною шостою статті 12 та частиною першою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та беручи до уваги ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року у справі за № 757/19277/16-ц, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 25 квітня 2016 року №610, відповідно до якого продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Родовід Банк» Куліша Віктора Миколайовича до дати отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку АТ «Родовід Банк» після скасування заходів забезпечення позову, накладених ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року у справі №757/19277/16-ц.

Порядок здійснення процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку, а також наслідки запровадження тимчасової адміністрації передбачено Законом України від 23.02.2012 №4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон №4452-VI).

Тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пунктів 1-3, 5 частини 5 статті 36 Закону №4452-VI під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку);

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку;

5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.

Згідно пункту 2) частини 6 статі 36 Закону №4452-VI обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо витрат, пов'язаних із забезпеченням його господарської діяльності відповідно до частини четвертої цієї статті.

При цьому, окремо встановлено, що зобов'язання банку, передбачені пунктом 2 частини шостої цієї статті, виконуються банком у межах його фінансових можливостей у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Фонду.

Таким чином, Закон №4452-VI встановлює, що банк має право сплачувати грошові зобов'язання в межах його фінансових можливостей щодо витрат, пов'язаних із забезпеченням його господарської діяльності, і до таких витрат правомірно віднести поточні податкові платежі.

Поряд з цим, Податковий кодекс України встановлює обмеження для контролюючого органу, встановлюючи не розповсюдження на банк, що знаходиться в процедурі тимчасової адміністрації або ліквідації, питань (процедур) погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з такого банку.

Судом встановлено, що 22 лютого 2016 року Публічним акціонерним товариством «Родовід Банк» подано до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області податкову декларацію з плати за землю за 2016 рік (№9021497182), у якій платником податків визначено до сплати суму грошового зобов'язання у розмірі усього 15028,83 грн., із сплатою щомісяця 1252,40 грн. з січня по листопад, та 1252,43 грн. у грудні.

З інтегрованої картки платника по земельному податку з юридичних осіб за 2016 рік вбачається наявність заборгованості, яка виникла у зв'язку із несплатою позивачем грошових зобов'язань на підставі податкового розрахунку №9021497182 від 22 лютого 2016 року, станом на:

- 30.06.2016 року в сумі 640,51 грн.;

- 30.07.2016 року в сумі 1892,91 грн.

Також, з інтегрованої картки вбачається, що з січня по липень нараховано податку усього 7767,21 грн. та сплачено усього 5262,41 грн. Таким чином, позивач самостійно здійснює погашення задекларованих ним зобов'язань з земельного податку.

З урахуванням наявності у позивача податкового боргу Криворізькою північною об'єднаною державною податковою інспекцією (Долгінцевський район міста Кривий Ріг) сформовано оскаржувану податкову вимогу форми «Ю» від 6 липня 2016 року №2268-17, якою повідомлено керівника АТ «Родовід Банк» (код ЄДРПОУ 14349442), що станом на 5 липня 2016 року сума податкового боргу вказаного платника податків за узгодженими податковими зобов'язаннями становить 640,51 грн., у тому числі по земельному податку з юридичних осіб (18010500) усього 640,51 грн.

Вказаною вимогою контролюючий орган:

- попереджає, що починаючи з 1 липня 2016 року на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності в майбутньому, розповсюджується право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховуються пеня та штрафи, визначені Податковим кодексом України. Органом доходів і зборів буде здійснено опис майна в податкову заставу;

- вимагає терміново сплатити суму податкового боргу, включаючи штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та пеню, нараховану на нього (за їх наявності);

- застерігає, що в разі несплати суми податкового боргу до платника податків будуть застосовані передбачені Податковим кодексом України заходи стягнення податкового боргу.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд виходить із того, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Однак, Кодекс прямо виключає застосування до банку, що знаходиться в процедурі тимчасової адміністрації або ліквідації, питань (процедур) погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з такого банку.

За загальним правилом, відповідно до статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

В силу пункту 95.1. статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

З огляду на викладені положення Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що прийняття рішення про направлення податкової вимоги та її складання є складовою частиною процедури погашення податкового боргу та примусового його стягнення.

Враховуючи, що Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», норми якого для правовідносин тимчасової адміністрації є пріоритетними по відношенню до норм інших нормативно-правових актів, передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, суд приходить до висновку, що під час винесення оскаржуваної податкової вимоги відповідач діяв необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.

Належить окремо зазначити про дію пункту 129.7 статті 127 Податкового кодексу України, відповідно якого не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку.

Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік строку зарахування податків, зборів та інших платежів розпочинається з моменту такого відновлення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкова вимога Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 6 липня 2016 року №2268-17 винесена помилково, а тому позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

До аналогічного висновку дійшов Вищий адміністративній суд України у справі №804/2974/15 (№К/800/32899/15), відмовляючи у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою контролюючого органу, залишивши у силі рішення судів першої та апеляційної інстанції про задоволення позову та скасування податкової вимоги.

У відповідності до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378 грн.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 6 липня 2016 року №2268-17.

Присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» за рахунок бюджетних асигнувань Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області судовий збір у розмірі 1378 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 19 вересня 2016 року.

Суддя І.О. Верба