Рішення № 61727071, 03.10.2016, Оболонський районний суд міста Києва

03.10.2016 Справа № 756/11476/15-ц

Справа № 756/11476/15-ц

Провадження № 2/756/883/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2016 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Шумейко О.І.,

при секретарі - Алфьоровій С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Садівницького товариства «Чорнобилець-2001» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

в с т а н о в и в:

У вересні 2015 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до Садівницького товариства «Чорнобилець-2001», публічного акціонерного товариства «Київенерго» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачам на праві власності належать земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2. Площа кожної із земельних ділянок становить 0,10 га. Позивачі зазначають, що на частині їхніх земельних ділянок розташована цегляна споруда, наявність якої перешкоджає вільно володінню та користуванню земельними ділянками. Відповідно до висновку експертного дослідження визначено площу накладення земельних ділянок позивачів та земельної ділянки садівницького товариства.

Посилаючись на положення ст. 152 ЗК України, ст. 391 ЦК України, позивачі просили зобов'язати відповідачів усунути перешкоди ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в користуванні їхніми земельними ділянками, площею 0,10 га кожна, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, шляхом звільнення земельних ділянок від будівель, споруд та іншого майна, зокрема, цегляної споруди - трансформаторного підсилювача.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 12 липня позовні вимоги ОСОБА_2 роз'єднані у самостійне провадження.

Позивач ОСОБА_1 та її представники у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили суд задовольнити позов у повному обсязі. ОСОБА_1 пояснила, що їй на праві власності належить земельна ділянка під АДРЕСА_2, право власності на яку набуто на підставі договору дарування. За вказівкою інженера-геодезиста ОСОБА_1 було збудовано паркан навколо меж її земельної ділянки, лише у 2015 році позивач дізналася про реальні розміри своє земельної ділянки, нею було з'ясовано, що цегляна споруда трансформаторної підстанції частково розташована на її земельній ділянці. Крім того, у 2009 році через земельну ділянку позивача були прокладені електричні кабелі. Після зміни правління садівницького товариства у 2015 році позивача змусили прибрати садовий будиночок, який був тимчасово нею розташований на землях загального користування садівницького товариства. Вирішити питання мирним шляхом у позасудовому порядку позивач не змогла.

Представник відповідача СТ «Чорнобилець-2001» у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначив, що у даних спірних правовідносинах пропущено строк позовної давності. Цегляна будівля та трансформаторна підстанція, яка в ній знаходиться, співвідносяться як приналежність та головна річ. Цегляна будівля призначена для обслуговування трансформаторної підстанції та слідує за головною річчю. З цих підстав, представник відповідача не погодився з твердженням позивача, що цегляна будівля підлягає державній реєстрації як об'єкт нерухомого майна. На час введення електричної мережі в експлуатацію з боку ПАТ «Київенерго» не було заявлено заперечень щодо проекту, а позивачем ОСОБА_1 було збудовано цегляний паркан з урахуванням меж охоронної зони. Разом з тим, представник відповідача не заперечував того, для розміщення цегляної будівлі дійсно була частково використана земельна ділянка позивача.

Представник відповідача ПАТ «Київенерго» у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, просила суд відмовити у задоволенні позову. Земельна ділянка перебуває у власності позивача з 2006 року, будівництво трансформаторної підстанції та прокладка кабельних ліній зайняло певний час, тому позивач не могла не помітити цей процес, однак жодних зауважень від позивача в той період не поступало. Знесення цегляної споруди трансформаторної підстанції призведе до відключення від електропостачання усіх членів садівницького товариства.

Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки АДРЕСА_2, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 10 лютого 2007 року. (а.с. 14)

Згідно з планом меж земельна ділянка має прямокутну форму, в одному з кутів ділянка межує з земельною ділянкою, що відведена с/т «Чорнобилець-2001». На зазначеній земельній ділянці розташована трансформаторна підстанція, яка знаходиться у цегляній капітальній споруді.

Відповідно до висновку експертного будівельно-технічного та земельно-технічного дослідження, складеного ТОВ «Судово-експертний альянс» від 07 липня 2015 року № 07/07-2015, земельна ділянка, яка належить позивачу ОСОБА_1, та земельна ділянка, на якій розташована трансформаторна підстанція, накладаються між собою, площа накладки складає 54,3 кв.м. Через земельну ділянку позивача проходять електричні мережі, прокладені у підземний спосіб від існуючої трансформаторної підстанції; площа земельної ділянки позивача, на якій прокладено електричні мережі, складає 32,3 кв.м. (а.с. 16-26)

За висновком експерта площа частини земельної ділянки позивача, яку ОСОБА_1 не може стовідсотково використовувати за функціональним призначенням внаслідок наявності електричних мереж та влаштованої трансформаторної підстанції, становить 54,8 кв.м.

Відповідно до ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно з ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Частиною 1 статті 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами, тощо.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Положеннями статті 152 ЗК України встановлені способи захисту прав на земельні ділянки.

Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Матеріалами справи підтверджено, що у приватній власності позивача ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка, площею 0,10 га, яка розташована на території садівницького товариства «Чорнобилець-2001». Поряд з ділянкою позивача розташована земельна ділянка відповідача СТ «Чорнобилець-2001», на якій розташована трансформаторна підстанція.

Земельна ділянка, на якій розташована спірна цегляна будівля, належить на праві власності СТ «Чорнобилець-2001» на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 13 січня 2006 року. Цільовим призначення земельної ділянки є землі загального користування СТ «Чорнобилець-2001». (а.с. 142-143)

29 грудня 2009 року між СТ «Чорнобилець-2001» та АЕК «Київенерго» укладено договір купівлі-продажу № 631/12, за умовами якого товариство передало у власність енергопостачальної компанії обладнання 10кВв ТП6412, в тому числі: вимикач навантаження, роз'єднувач, силовий трансформатор та кабельні лінії. (а.с. 55-59)

09 червня 2009 року змонтовану трансформаторну підстанцію № 6412 було прийнято в експлуатацію, що підтверджується актом технічної комісії про прийняття закінченого будівництва об'єкта в експлуатацію. (а.с. 115)

Як убачається з фотографічних матеріалів, наявних у висновку експертного дослідження, обладнання трансформаторної підстанції знаходиться у цегляній споруді, закінченої будівництвом. Зазначена цегляна споруда за своїм виглядом є об'єктом нерухомого майна. (а.с. 21-22)

Відповідно до ст. ст. 181, 182 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Частиною четвертою статті 35 Земельного кодексу України передбачено, що до земель загального користування садівницького товариства належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами загального користування. Землі загального користування садівницького товариства безоплатно передаються йому у власність за клопотанням вищого органу управління товариства до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування на підставі документації із землеустрою, за якою здійснювалося формування земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно з ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відтак, для набуття права власності на цегляну будівлю, в якій розташоване електротехнічне обладнання та трансформаторна підстанція, садівницьке товариство має отримати документи про здачу об'єкту нерухомого майна в експлуатацію та здійснити державну реєстрацію права власності. Під час розгляду справи представник відповідача СТ «Чорнобилець-2001» таких документів, у тому числі належно затвердженого проекту будівництва, до матеріалів справи не долучив. Посилання представника відповідача на те, що цегляна споруда є приналежністю до головної речі - обладнання трансформаторної підстанції, не є обґрунтованим, оскільки нерухоме майно, в якому розташована трансформаторна підстанція, не призначена для обслуговування останньої та не слідує за нею в разі переміщення головної речі.

Таким чином, спірна цегляна споруда за приписами ст. 376 ЦК України є об'єктом самочинного будівництва. Разом з тим, з підстав знесення об'єкту самочинного будівництва позов ОСОБА_1 не заявлявся, позивач просила усунути перешкоди у володінні земельною ділянкою, яка належить їй на праві власності, шляхом звільнення такої ділянки від будівель, споруд та іншого майна в порядку, передбаченому ст. 152 ЗК України.

За приписами ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов'язані: а) забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; в) своєчасно сплачувати земельний податок; г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем; ж) за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф.

Згідно з ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

За приписами ст. 112 ЗК України охоронні зони створюються уздовж ліній зв'язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об'єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об'єкти.

Правовий режим земель охоронних зон визначається законодавством України.

Положеннями статті 111 Земельного кодексу України обтяження прав на земельну ділянку встановлюється законом або актом уповноваженого на це органу державної влади, посадової особи, або договором шляхом встановлення заборони на користування та/або розпорядження, у тому числі шляхом її відчуження.

Обтяження прав на земельні ділянки (крім обтяжень, безпосередньо встановлених законом) підлягають державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у порядку, встановленому законом.

Обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації.

Обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про електроенергетику» електроустановкою - є комплекс взаємопов'язаних устаткування і споруд, що призначаються для виробництва або перетворення, передачі, розподілу чи споживання електричної енергії.

Згідно з ст. 19 Закону на об'єктах електроенергетики встановлюється особливий режим допуску.

В охоронних зонах електричних мереж, а також інших особливо важливих об'єктів електроенергетики діють обмеження, передбачені законодавством України щодо використання земель.

Правила охорони електричних мереж затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 1997 р. N 209. Згідно з п. 5 Правил охоронні зони електричних мереж встановлюються за периметром трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв - на відстані 3 метрів від огорожі або споруди.

Таким чином, обмеження у використанні земельною ділянкою, пов'язані з улаштуванням охоронної зони по периметру трансформаторної підстанції, встановлені Законом України «Про електроенергетику» та Правилами охорони електричних мереж, а тому не підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі та діють у відповідності до закону, з моменту набрання таким чинності.

За результатом розгляду справи судом встановлено, що поряд з ділянкою позивача, належною їй на праві приватної власності, розташована цегляна будівля, в якій розміщена трансформаторна підстанція. Обладнання трансформаторної підстанції перебуває у власності відповідача ПАТ «Київенерго». Під час будівництва спірної будівлі була частково зайнята земельна ділянка позивача, а саме: на земельній ділянці позивача знаходиться частина спірної будівлі та підземні електричні мережі. За висновком позасудової експертизи позивач не може використовувати за цільовим призначенням 54,8 кв.м., що становить 5,5% від загальної площі ділянки позивача. При цьому, між позивачем та садівницьким товариством склався сталий порядок користування земельними ділянками.

Обраний позивачем спосіб захисту порушених прав, а саме: усунення перешкод у володінні земельною ділянкою шляхом звільнення такої від будівель, споруд та іншого майна, зокрема, цегляної споруди - трансформаторної підстанції, призведе до руйнування цегляної споруди в цілому, у тому числі тієї її частини, яка розташована на земельній ділянці садівницького товариства. У спірні будівлі розташовано обладнання, що призначено для передачі електричної енергії споживачам - всім членам СТ «Чорнобилець-2001». Під час розгляду справи за клопотаннями сторін судом неодноразово оголошувалася перерва з метою мирного позасудового вирішення спору. Однак позитивних результатів сторони не досягли.

Враховуючи встановлений судом факт користування СТ «Чорнобилець-2001» чужою земельною ділянкою, сторони не позбавлені можливості вирішити даний спір шляхом встановлення земельного сервітут на підставі договору або за рішенням суду. У такому випадку спір, що виник між сторонами, буде вирішений з дотримання принципу справедливого балансу між публічними і приватними інтересами.

Представники відповідачів під час розгляду справи заявили про пропуск позивачем ОСОБА_1 строку позовної давності, оскільки право власності на земельну ділянку виникло у позивача у жовтні 2006 року, а з позовом до суду позивач звернулася у вересні 2015 року.

Відповідно до ст. ст. 257, 261 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Матеріалами справи підтверджено, що про порушення своїх прав позивач ОСОБА_1 дізналася у липні 2015 року після отримання нею експертного висновку, яким було встановлено накладення земельних ділянок та часткове розміщення спірної будівлі на ділянці позивача. Отже, у вересні 2015 року позивач звернулася до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів в межах строку позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до СТ «Чорнобилець-2001», ПАТ «Київенерго» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Керуючись ст.ст.4, 10, 11, 60, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Садівницького товариства «Чорнобилець-2001» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.І. Шумейко