Вирок № 61719985, 03.10.2016, Лисичанський міський суд Луганської області

415/6638/15-к

1-КП/415/134/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2016 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючої судді Старікової М.М.

за участю:

секретаря Зайченка І.А.,

прокурора Сичова В.М., Сухіна Д.В.

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2

потерпілої ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Лисичанську кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Забіловщина Борзенського району, Чернігівської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, пенсіонера, інваліда ВВВ І групи, не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

07 травня 2015 року, близько 15 години 57 хвилин, в світлий час доби, ОСОБА_1 керуючи автомобілем «ЗАЗ 110308-44», реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснював рух по проїжджій частині проспекту Леніна м. Лисичанська зі сторони вул. Калініна в напрямку вул. Леніна.

В цей час, пішохід ОСОБА_4, маючи намір перетнути проїжджу частину вулиці Леніна, підійшов до краю проїжджої частини, та впевнившись в тому, що відсутня небезпека для його руху, в темпі спокійного кроку, почав перетинати автодорогу по пішохідному переходу від «Лисичанського ордена Трудового Червоного Прапора гірничого технікуму» в напрямку ТЦ «Донбас».

ОСОБА_1 в процесі руху, маючи об'єктивну можливість завчасно виявити небезпеку у вигляді пішохода що рухається по пішохідному переходу, проявивши безпечність та неуважність, в порушення вимог п. 10.1, 16.2 Правил дорожнього руху України, якими передбачено, що водій транспортного засобу, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, а також на регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїжджу частину, на яку він повертає, не впевнився в безпеці перед початком зміни напрямку руху та не надав дорогу пішоходові, який рухався по нерегульованому пішохідному переходу, по проїжджій частині вул. Леніна, на яку повертав транспортний засіб під його керуванням, внаслідок чого, правою передньою частиною автомобіля, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4, який рухався зліва направо відносно його руху.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження з якими був госпіталізований до лікувального закладу.

ІНФОРМАЦІЯ_2 потерпілий ОСОБА_4 помер у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_4 № 222 від 27.06.2015 року, встановлено наступне:

смерть ОСОБА_4 настала від тупої травми з множинними переломами ребер зліва, лівої ключиці, правої великогомілкової кістки, що ускладнилася застійною пневмонією, інтоксикацією. Настанню смерті також сприяло захворювання яке малося - цироз печінки.

Закритий перелом лівої ключиці, а також переломи ребер 2-7 зліва; перелом виростка великогомілкової кістки справа - могли утворитися в строк і при обставинах зазначених в постанові, тобто під час ДТП від взаємодії з твердими предметами з обмеженою і необмеженої контактуючою поверхнею.

Враховуючи характер і локалізацію тілесних ушкоджень, слід вважати, що більш імовірно, потерпілий перебував у вертикальному положенні і був звернений до легкового автомобіля правою бічною поверхнею тулуба.

Смерть ОСОБА_4 знаходиться в опосередкованому зв'язку з отриманими ушкодженнями під час ДТП. Дані ушкодження у своїй сукупності відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я, понад 3 (трьох) тижнів, необхідних для відновлення функцій.

Згідно з висновком судової автотехнічної експертизи № 354 від 10.08.2015 року, в даній дорожній обстановці та при заданих вихідних даних, водій автомобіля ЗАЗ 110308-44, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_1 перед початком зміни напрямку руху повинен був переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод, або небезпеки іншим учасникам руху та мав надати дорогу пішоходу, що рухався по пішохідному переходу, тобто він повинен був діяти згідно з вимогами пп.10.1., 16.2. Правил дорожнього руху України.

В даній дорожньо-транспортній ситуації та при заданих вихідних даних, дії водія автомобіля ЗАЗ-110308-44, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_5, що не відповідали вимогам пп. 10.1.,16.2. Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору являлися умовою створення аварійної ситуації та перебували в причинному зв'язку з настанням події цієї дорожньо-транспортної пригоди.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 сою вину у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України не визнав та пояснив, що 07 травня 2015 року він керуючи транспортним засобом ЗАЗ 110308-44, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, якій належить йому на праві приватної власності рухався по проспекту Леніна в місті Лисичанську. Під'їхавши до перехрестя з вулицею Леніна він включив вказівник повороту та повернувши ліворуч поїхав далі зі швидкістю приблизно 5-10 км/год. Проїхавши пішохідний перехід на дорозі він побачив раніше незнайомого йому чоловіка, який переходив проїзну частину не по пішохідному переходу в напрямку зі сторони Лисичанського гірничого технікуму в сторону ТЦ «Донбас». Підійшовши ближче к бордюру чоловік підняв руку та показав щоби він (обвинувачений) зупинився. Він загальмував, а коли відкрив двері авто потерпілий вже лежав на бордюрі. Вину не визнає, так як наїзд на пішохода не вчиняв. Відповідаючи на питання суду зазначив, що він зупинився біля потерпілого на відстані близько 2,5 метрів. Потерпілий, вдаривши кулаком по крилу його автомобіля, почав переступати через бордюр і зачепившись за бордюр впав на землю. Вм'ятина на автомобілі утворилася не від удару внаслідок ДТП, а від того,що потерпілий вдарив кулаком по «крилу» авто, тілесні ушкодження у потерплого утворилися не від наїзду автомобіля,а від того,що останній перечепившись через бордюр, впав на землю. В цей день авто було технічно справне, а він почувався непогано. Під час проведення слідчого експерименту він не казав слідчому, що зачепив пішохода. Він особисто швидку не викликав. З місця зупинки автомобіля він від'їхав, так як під'їхала швидка. Автомобіль у нього в цей же день забрали співробітники міліції. У лікарні потерпілого він не відвідував і не цікавився його здоров'ям. Через деякий час до нього прийшла потерпіла ОСОБА_3 та сказала, що їй потрібні кошти на операцію чоловіка. Він відшкодував потерпілій витрати на лікування ОСОБА_4 спочатку 5000 грн.,а потім ще 1500 гривень. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 не визнає, цивільний позов прокурора визнає частково.

Не дивлячись на невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, його вина у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, підтверджується встановленими та дослідженими у судовому засіданні доказами у їх сукупності, які не викликають у суду сумнівів у їх достовірності.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3, суду пояснила, що 07.05.2015 року близько 16 години їй подзвонив її чоловік ОСОБА_4 та повідомив, що він повертається з роботи та зайде до ТЦ «Донбас», щоб сплатити там за інтернет. А через деякий час він знову подзвонив та повідомив, що його збив автомобіль і він у лікарні.. Коли вона приїхала до лікарні чоловік лежав на каталці та був при свідомості. Вона спитала його що трапилось, на що той відповів, що коли він переходив проїзну частину на вулиці Леніна міста Лисичанська по пішохідному переходу на нього наїхав автомобіль, який повертав зі сторони проспекту Леніна. Після ДТП цей автомобіль не зупинився, а поїхав далі, однак водії інших автомобілів, які рухались назустріч перегородили йому дорогу, викликали швидку, записали на аркуш дані водія та поклали його до його (ОСОБА_4) одягу. В травматологічному відділенні її чоловік знаходився з 07 травня по 19 травня 2015 року, його самопочуття було нормальним, однак після того як 19.05.2015 року йому зробили операцію, після чого стан його здоров'я погіршився і його перевели до реанімації, де ІНФОРМАЦІЯ_2 він помер. Відповідаючи на питання суду зазначила, що коли вона вперше побачила чоловіка після ДТП у нього була пошкоджена нога, ребра та ключиця. Її чоловік ніякими хронічними захворюваннями не страждав. Після того як ОСОБА_4 розповів про те, що з ним трапилось, його у лікарні також допитав слідчий, якому він надав аналогічні пояснення. ОСОБА_1 не цікавився станом здоров'я її чоловіка, у лікарні його не відвідував. а коли дуже були потрібні кошти на операцію чоловікові, вона сама знайшла обвинуваченого та попросила у нього грошей, на що обвинувачений погодився та сплатив їй спочатку 5000 гривень, а потім ще 1500 гривень. Заявлений нею уточнений цивільний позов підтримує у повному обсязі та просить його задовольнити з підстав зазначених у позові. Щодо призначення обвинуваченому покарання погодилася з позицією прокурора, висловленою у судових дебатах.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що він працює лікарем анестезіологом ЦМЛ ім. Титова. 07 травня 2015 року до травматологічного відділення ЦМЛ ім. Титова каретою швидкої допомоги було доставлено ОСОБА_4 з тілесними ушкодженнями у виді політ травми, перелам ребер, ключиці, перелам великої берцової кістки правої голені, забій грудної клітини. Як повідомив їм ОСОБА_4, що дані тілесні ушкодження він отримав внаслідок наїзду автомобіля на пішохідному переході в районі вулиці Леніна в місті Лисичанську. 19.05.2015 року хворого було прооперовано та переведено до реанімації, де стан його здоров'я значно погіршився і ІНФОРМАЦІЯ_2 він помер.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7, суду пояснив, що точну дату він не пам'ятає приблизно в літку 2015 року його було запрошено в якості понятого при проведенні слідчого експерименту по вулиці Леніна біля магазину «Абсолют» в місті Лисичанську, на що він дав свою згоду. Крім нього був ще інший понятий, анкетні відомості якого йому не відомі, співробітники ДАі а також обвинувачений ОСОБА_1. Під час проведення слідчого експерименту слідчим проводились відповідні замірі, а обвинувачений сидів у авто і відтворював обставини ДТП, при цьому не заперечував що скоїв наїзд на чоловіка, однак вказував, що місце наїзду знаходиться метрів за 30-ть від пішохідного переходу. Після проведення слідчого експерименту ніяких заперечень від учасників слідчої дії, в тому числі і від обвинуваченого не надійшло. Обвинувачений добровільно в його присутності розповідав про обставини дорожньо - транспортної пригоди.

Крім того вина обвинуваченого підтверджується іншими дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами:

Рапортом оперативного чергового Лисичанського МВ ГУМВС Українив Луганській області, зі змісту якого вбачається, що 07 травня 2015 року у чергову частину Лисичанського МВ УМВС надійшло повідомлення диспетчера «103» про те, що за адресою : місто Лисичанськ, вулиця Леніна на перехресті з проспектом Леніна в результаті ДТП отримав тілесні ушкодження ОСОБА_4, якого було доставлено в травматологічне відділення ЦМЛ ім.. Титова з діагнозом : закритий перелом берцової кістки праворуч,закритий перелом ключиці зліва (том ІІ а.с. 7);

Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 07 травня 2015 року, схемою до протоколу та фото таблицею до нього під час якого з 18 години 10 хвилин до 19 години 30 хвилин за участю двох понятих було встановлено, що місце дорожньо-транспортної пригоди розташовано на пішохідному переході вулиці Леніна при повороті з проспекту Леніна в місті Лисичанську, що позначено дорожніми знаками 5, 35.1., 5.35.2, транспортний засіб з місця події зник. Також навпроти Лисичанського МВ ГУМВС було оглянуто за добровільною згодою ОСОБА_1 автомобіль ЗАЗ 110308-44, реєстраційний номер НОМЕР_1, під час якого виявлені пошкодження лакофарбного покриття по усьому корпусу. Характерним для ДТП є наявність вм'ятини на капоті праворуч попереду та потертість грязьопилового нашарування на передньому бампері праворуч.

Довідкою лікаря ЦМЛ ім.. Титова виданою 07.05.2015 року на ім'я слідчого про те, що о 17 годині 05 хвилин до травматологічного відділення ЦМЛ ім.. Титова надійшов ОСОБА_4, з діагнозом: політ травма, закритий перелом лівої ключиці зі зміщенням, закритий перелом ІІІ-ІV ребра зліва зі зміщенням, закритий перелом зовнішнього відростку великої берцової кістки правої голені ( том ІІ а.с.29)

Висновком судової експертизи технічного стану автомобіля № 172 від 19.05.2015 року згідно якого на момент огляду несправностей рульового керування, гальмівної системи, коліс та шин, підвіски, освітлення та світлової сигналізації автомобіля ЗАЗ -1103-Славута державний номерний знак НОМЕР_1, які б могли вплинути на механізм розвитку даної дорожньо-транспортної пригоди не встановлено (том ІІ а.с.34-37)

Висновком судово-медичної експертизи № 222 (розпочата 30.05.2015 року - закінчена 27.06.2015 року) відповідно до якого:

1.Смерть ОСОБА_4 настала від тупої травми з множинними переломами ребер зліва, лівої ключиці, правої великої берцової кістки, що ускладнилось застойною пневмонією, інтоксикацією. Настанню смерті також сприяло наявне захворювання - цироз печінки.

2.При надходженні до травматологічного відділення ЦМЛ ім.. Титова 07.05.2015 року у ОСОБА_4 встановлено: деформація і патологічна подвижність області лівої ключиці, біль в області грудної клітини зліва, правого колінного суглоба. Після обстеження та лікування ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено заключний діагноз: полі травма. Множинні перелами ребер зліва, закритий перелом кісток правої голені. Закритий перелом лівої ключиці. Забій легенів. Забій органів средостєнія. Лівосторонній пневмоторакс. Лівостороння посттравматична пневмонія. ТЕЛА…гілок? Поліорганна недостатність. ІХС. Диффузний кардіосклероз. ГБ 2 ст. (АСС,ГЛЖ) ризик дуже великий. СН 2 А ФК 3. Дослідженням трупа у морзі 30.05.2015 року у ОСОБА_4 виявлені сліди медичних маніпуляцій (уколів, трубчаті дренажі), а також обширний крововилив в області лівої ключиці, ушита рана, також ушита післяопераційна рана по передньонезовнішноьї поверхні правого колінного суглобу. При внутрішньому дослідженні встановлені також сліди непрямого масажу серця (свіжий перелом грудини і двосторонні переломи ребер). Крім того встановлені переломи 2-7 ребер зліва по середньопідм'язовій лінії з утворившимися кістними мозолями в області переломів, перелом лівої ключиці, перелом великої берцової кістки.

3.Закритий перелом лівої ключиці, а також переломи ребер 2-7 зліва, перелом мищелка великої берцової кістки справа - могли утворитися у строк і за обставин зазначених у постанові, тобто під час ДТП від взаємодії з твердими предметами з обмеженою і необмеженою контактуючою поверхнею.

4.Враховуючи характер і локалізацію тілесних ушкоджень, потрібно вважати, що найбільш вірогідно, потерпілий знаходився у вертикальному положенні і був звернутий до легкового автомобілю правою боковою поверхнею тулуба.

5.Смерть ОСОБА_4 знаходиться у опосередкованому зв'язку з отриманими ушкодженнями під час ДТП. Дані ушкодження у своїй сукупності відносяться до категорії середнього ступені тяжкості за ознаками довготривалого розладу здоров'я, більш 3 тижнів, необхідних для відновлення функцій.

6.За даними медичної документації, на момент надходження у лікарняний заклад потерпілий був тверезий. Протокол дослідження № 36 від 07.05.2015 року. (том ІІ а.с. 53-56)

-Висновком судової авто технічної експертизи № 354 від 10 серпня 2015 року згідно якого В даній дорожньо-транспортній ситуації та при заданих вихідних даних, дії водія автомобіля ЗАЗ-110308-44, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_5, що не відповідали вимогам пп. 10.1.,16.2. Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору являлися умовою створення аварійної ситуації та перебували в причинному зв'язку з настанням події цієї дорожньо-транспортної пригоди (том ІІ а.с. 86-89)

-Протоколом слідчого експерименту від 29.07.2015 року, проведеного у присутності двох понятих, за участю свідка ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_1, під час якого обвинувачений підтвердив, що погодні та дорожні умови, які були під час проведення слідчого експерименту, відповідають тим погодним умовам, які були під час події ДТП та вказав, що 07.05.2015 року на автомобілі ЗАЗ повертався з міста Сєвєродонецька. Рухаючись по проспекту Леніна в місті Лисичанську почав повертати на вулицю Леніна зі швидкістю 5-10 км/год. При цьому повернувши на вулицю Леніна він помітив пішохода, який перетинав проїзну частину зліва направо по ходу його руху, натиснувши на гальма ОСОБА_1 відчув, що автомобіль не гальмує і тому він загальмував ручним гальмом, але передньою частиною авто зачепив пішохода (том ІІ а.с. 76-80)

При цьому приймаючи як доказ протокол проведення слідчого експерименту від 29.07.2015 року за участю обвинуваченого ОСОБА_1, суд вважає, що під час даної слідчої дії ОСОБА_1, не заперечуючи факту наїзду на пішохода, намагався на той час зменшити свою провину у скоєному злочині, вказуючи те, що він зачепив пішохода який перетинав проїзну частину зліва направо по ходу його руху у зв'язку з несправністю гальмів.

Покази обвинуваченого надані ним в судовому засіданні про те, що він не скоював наїзд на потерпілого ОСОБА_4. а лише зупинив свій автомобіль на відстані близько 2,5 метрів від потерпілого, який, вдаривши кулаком по крилу його автомобіля, почав переступати через бордюр і зачепившись за бордюр впав на землю, від чого і отримав встановлені у нього тілесні ушкодження, суд вважає неспроможними. Оскільки вони повністю спростовуються перерахованими вище доказами у своїй сукупності, які узгоджуються один з одним та відповідають фактичним обставинам справи.

Згідно висновку судово - медичної експертизи № 88/1 від 03.06.2016 року, проведеної під час судового розгляду даного кримінального провадження з урахуванням показів обвинуваченого наданих ним в судовому засіданні, тілесні ушкодження, встановлені при експертизи трупа ОСОБА_4 (судово-медична експертиза № 222 від 27.06.2015 року), які він отримав 07,05.2015 року, не могли утворитися за обставин, вказаних обвинуваченим ОСОБА_1 в судовому засіданні.

З наведених вище підстав суд не приймає до уваги протокол слідчого експерименту від 13.05.2016 року проведений на підставі ухвали суду від 19 квітня 2016 року за участю обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника та експерта з метою перевірки обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди з урахуванням показів обвинуваченого наданих ним в суді.

Покази обвинуваченого в тій частині, що потерпілий ОСОБА_4 переходив проїзну частину дороги не на пішохідному переході спростовуються дослідженими та оголошеними в судовому засіданні показами потерпілого ОСОБА_4 ( том ІІ а.с. 28), згідно яких 07 травня 2015 року приблизно о 17 годині він в якості пішохода рухався по проспекту Леніна в місті Лисичанську зі сторони Гірничого технікуму до ТЦ «Донбас». Підійшовши до пішохідного переходу для того щоб перейти проїзну частину вулицю Леніна ліворуч від нього він побачив автомобіль, який знижував швидкість щоб його пропустити. Він в темпі спокійного руху почав переходити проїзну частину вулиці Леніна по пішохідному переходу, а коли знаходився посередині проїзної частини він звернув увагу на автомобіль «Таврія», який рухався з невеликою швидкістю і повертав зі сторони проспекту Леніна на вулицю Леніна. При цьому він побачив, що автомобіль «Таврія» не зупиняється, у зв'язку з чим він рукою показав водієві даного авто, що він іде по пішохідному переходу і має перевагу, але водій не відреагував і коли він вже пройшов більшу частину його руху даний автомобіль скоїв наїзд на нього правою передньою частиною в районі правої блок фари, від чого він укапав на капот, а потім на асфальт.

Покази потерпілого ОСОБА_4, який згідно свідоцтва про смерть ( том ІІ а.с. 70) помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та протокол його допиту суд визнає належними та допустими, так як відповідно до практики Європейського Суду з прав людини письмові пояснення свідків (без їх допиту в суді) можуть бути визнані судом допустимим і належним доказом у кримінальній справі за умови, що вони є єдиним і вирішальним доказом. Такий висновок зроблено у рішенні ЄСПЛ у рішеннях «Хорнкасл та інші проти Обєднаного королівства» від 16.12.2014 року (жалоба № 4184/10).

Всі перераховані вище докази у своїй сукупності повністю підтверджують винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, а невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_1 суд розцінює як спосіб захисту та намагання уникнути кримінальної відповідальності.

Таким чином, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точку зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв'язку, суд прийшов до висновку що винуватість ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження доведена у повному обсязі, а його суд кваліфікує за ч. 1 ст. 286 КК України.

Вирішуючи питання про покарання, яке необхідно призначити обвинуваченому суд враховує наступне.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також адміністративні правопорушення на транспорті № 14 від 23 грудня 2005 року при призначенні покарання за відповідною частиною ст.. 286 КК України суд має враховувати не тільки наслідки, що настали. А й характер і мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб.

Також при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості;

- особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності,на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, одружений, є пенсіонером, інвалідом війни 1-ї групи, учасником ВВВ та бойових дій, ветераном праці, неодноразово нагороджувався відзнаками «шахтерська слава» та за значний внесок у розвиток міста;

- обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшує покарання обвинуваченого відповідно до ст. 66 КК України суд визнає добровільне часткове відшкодування шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, суд не вбачає.

Враховуючи викладене, беручи до уваги тяжкість вчиненого злочину, який відноситься до злочинів невеликої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, його вік та стан здоров'я, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, є пенсіонером, інвалідом війни 1-ї групи, учасником ВВВ та бойових дій, ветераном праці, неодноразово нагороджувався відзнаками за значний внесок у розвиток міста та «шахтарська слава», є почесним громадянином міста Лисичанська, а також обставини, що пом'якшують покарання, добровільне часткове відшкодування завданого збитку, та відсутність обставин, що його обтяжують, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 286 КК України, що на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України, мети покарання.

Також суд, керуючись положеннями ст. 77 КК України з урахуванням його похилого віку та тривалого водійського стажу (том ІІ а.с. 25) підстав для призначення ОСОБА_1 додаткового покарання в вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами суд не вбачає.

Вирішуючи питання про заявлений прокурором в інтересах Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установа ЦМЛ імені Титова цивільний позов про стягнення коштів, витрачених на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_4, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через фізичний чи матеріальний стан, неповноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Як вбачається з цивільного позову, прокурор в інтересах Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи ЦМЛ імені Титова просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 матеріальну шкоду, понесену закладом охорони здоров'я на лікування потерпілого у сумі 6123 гривні 70 копійок.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлений цивільний позов прокурора визнав частково.

Виходячи з вимог п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, згідно з яким у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд вважає вимоги прокурора прокуратури міста Лисичанська в інтересах Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи ЦМЛ імені Титова про стягнення матеріальної шкоди, викладені у позовній заяві, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки винність обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, повністю доведена в судовому засіданні, а сума коштів, витрачених на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_4 за період його перебування на стаціонарному лікуванні у ЦМЛ ім. Титова міста Лисичанська за період з 07 травня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 підтверджена довідкою з розрахунком вартості лікування, наданою суду і наявною в матеріалах кримінального провадження ( том ІІ а.с.93).

Потерпілою ОСОБА_3 в порядку, передбаченому ст. 128 КПК України було заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого та МТСБУ на її користь майнової шкоди на загальну суму 15820 гривень 39 копійок, яка як зазначено в позовній заяві після зменшення позовних вимог, є витратами потерпілого ОСОБА_4 та моральної шкоди в розмірі 5000 гривень.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Вирішуючи питання про заявлений потерпілою позов суд виходить з наступного.

Згідно до ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженню може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушення завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особі, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого.

Згідно до ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю чи частково чи відмовляє в ньому.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_4 відповідно до заяви ( том ІІ а.с. 27) у зв'язку з тим, що в наслідок даного кримінального правопорушення було завдано шкоду, залучено до провадження як потерпілого.

Згідно свідоцтва про смерть, актовий запис № 1023 від 02 червня 2015 року потерпілий ОСОБА_4 помер.

Відповідно до пункту 3 ч. 1 ст. 1219 ЦК України до складу спадщини не входять права та обов'язки. Що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Згідно до ч. 1 ст. 1230 ЦК України до спадкоємця переходить право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві у договірних зобов'язаннях.

Спірні правовідносини про стягнення з обвинуваченого на користь потерпілої ОСОБА_3 витрат на лікування, понесених потерпілим ОСОБА_4 не допускають правонаступництва згідно положень ст.ст. 1219, 1230 ЦК України,оскільки майнова шкода є позадоговірною і пов'язана з ушкодженням здоров'я.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги потерпілої ОСОБА_3 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 та МТСБУ майнової шкоди на загальну суму 15820 гривень 39 копійок задоволенню не підлягають.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн., вимоги якого обґрунтовані тим, що їй відповідачем завдано моральної шкоди, яка виразилась у душевних стражданнях, яких вона зазнала внаслідок протиправних дій відповідача у зв'язку з необхідністю лікування її чоловіка, витрачання на це додаткових коштів, переживань за стан його здоров'я, підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода згідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

У відповідності до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, на підставі ч. 1 ст. 1167 ЦК України, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Під час судового розгляду було встановлено, що в результаті неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_4, який є членом сім'ї потерпілої ОСОБА_3 завдано тілесних ушкоджень, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом враховано ступінь психічних страждань потерпілої, яка є членом сім'ї потерпілого ОСОБА_4, який, тривалий час знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні ЦМЛ ім. Титова, що підтверджується випискою з історії хвороби, характер та ступінь тяжкості отриманих ним ушкоджень, глибину та тривалість її моральних страждань, пов'язаних з переживанням за стан його здоров'я, а також те, що смерть ОСОБА_4 не перебуває у прямому причинному зв'язку з отриманими ушкодженнями під час ДТП, разом з тим, враховуючи принципи розумності та справедливості, матеріальний стан обвинуваченого та стан його здоров'я, який є пенсіонером, інвалідом 1 групи, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди потерпілої завищений, і вважає можливим задовольнити дану вимогу частково, у розмірі 3 000 гривень.

Що стосується позовних вимог потерпілої до Моторно транспортного страхового бюро України слід зазначити наступне:

Згідно до ст.. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком ( у випадках ,, передбачених підпунктами «г» і «г» та підпунктом «в» пункту 41.2. статті 41 цього Закону - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо - транспортної пригоди моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Оскільки відповідно до ст. ст. 1219, 1230 ЦК України моральна шкода відноситься до особистих немайнових прав потерпілого ОСОБА_4 в розумінні ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не входить до складу спадщини і не була стягнута за його життя, а смерть потерпілого ОСОБА_4 не є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди, суд відмовляє у задоволенні позову до МТСБУ.

Відповідно до ст.122, ч. 2 ст. 124 КПК України у зв'язку з проведенням під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 судово-автотехничної експертизи, витрати у сумі 1476 гривень ( том ІІ а.с.85) і експертизи технічного стану транспортного засобу в сумі 934 гривни 80 копійок ( том ІІ а.с.33) на залучення експертів - підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Долю речових доказів по справі суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України, а саме автомобіль « ЗАЗ 110308-44, реєстраційний номер НОМЕР_3, який згідно розписки знаходиться на зберіганні у власника ОСОБА_1, підлягає поверненню власнику - ОСОБА_1

Керуючись ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 3400 (три тисячі чотириста) гривень без позбавлення права керування транспортними засобами.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи ЦМЛ імені Титова ( Банк ГУДКСУ у Луганській області, МФО 804013, розрахунковий рахунок 31410544700051, Ід.код 37800278, код ЗКП 24060300), суму витрат на стаціонарне лікування потерпілого від правопорушення ОСОБА_4 в сумі 6123 (шість тисяч сто двадцять три) гривні 70 копійок.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

В іншій частині позовних вимог потерпілої ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на проведення судово-автотехнічної експертизи у сумі 1476 (одна тисяча чотириста сімдесят шість) гривень (№ рахунку 31117115700051, одержувач УДКСУ у м. Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, ідентифікаційний код одержувача 37800278, банк одержувача ГУДКСУ у Луганській області, МФО 804013).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на проведення судової експертизи технічного стану транспортного засобу у сумі 934 (дев'ятсот тридцять чотири) гривні 80 копійок (№ рахунку 31117115700051, одержувач УДКСУ у м. Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, ідентифікаційний код одержувача 37800278, банк одержувача ГУДКСУ у Луганській області, МФО 804013).

Речові докази - автомобіль «ЗАЗ 110308-44», реєстраційний номер НОМЕР_3, який знаходиться на зберіганні у власника ОСОБА_1 - повернути власнику - ОСОБА_1.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору в порядку, передбаченого ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова