Рішення № 61719934, 30.09.2016, Біловодський районний суд Луганської області

30.09.2016

БІЛОВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД 2/408/979/16

ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2016 року смт.Біловодськ

Біловодський районний суд Луганської області в складі:

головуючого - судді Карягіной В.А.

при секретарі Сахаровій О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в с.Біловодськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ « ПУМБ»,3-ї особи- Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності про визнання неправомірним бездіяльність з зобовязанням видати наказ про надання відпустки по вагітності і пологам і оформити належним чином заяву-розрахунок,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого вказав, що з 08.09.2009 року працює у ПАТ « ПУМБ» на посаді касира сектора грошового забезпечення обігу неторгових та касових операцій відділення ОСОБА_2 філії ПАТ « ПУМБ» у м.Луганськ. На даний час вона займає посаду старшого фахівця сектору бізнесу фізичних осіб відділення ПАТ «ПУМБ» в м.Свердловськ відповідно до наказу №165/1 від 31.03.2015року.

30 квітня 2015 року ОСОБА_2 поліклінікою №1 Луганської області їй був виданий листок непрацездатності серія АГО №20-7460 по вагітності та пологам. При зверненні до відповідача з питання оплати листка непрацездатності їй було відмовлено в прийнятті лікарняного у звязку з тим, що листок непрацездатності виданий установою, яка знаходиться на тимчасово окупованій території та не підлягає оплаті.

Факт народження у неї 24 липня 2015 року сина підтверджено рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчук Полтавської області , на підставі якого 19 квітня 2016 року було видано свідоцтво про народження дитини(серія 1-КЕ №244267), у звязку із чим вона має право на матеріальне забезпечення відповідно до п.1.ст.4 Закону України « Про обовязкове державне соціальне страхування в звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, обумовленими похованням».

В позові ставить вимоги про визнання бездіяльності неправомірною, зобовязати відповідача видати наказ про надання їй відпустки по вагітності та пологам, а також зобовязати відповідача оформити належним чином заяву-розрахунок для здійснення фінансування за листком непрацездатності за період з 30 квітня по 3 вересня 23015 року та подати до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

До суду позивач та її представник не зявилися, надали заяву з клопотанням про розгляд справи у їх відсутності. Крім того, позивач в окремій заяві уточнила обсяг позовних вимог, згідно з якою просить суд визнати бездіяльність неправомірною, зобовязати відповідача оформити належним чином заяву-розрахунок для здійснення фінансування за листком непрацездатності за період з 30 квітня по 3 вересня 23015 року та подати до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності.

.Представник відповідача до суду не з*явився, надав заперечення до позову, в якому просить в задоволенні позову відмовити , та клопотання про розгляд справи у їх відсутності. В запереченні до позову вказав,що в червні 2015 року ОСОБА_1 надала до ПАТ « ПУМБ» лист непрацездатності серія АГО №207460,актовий запис №244, виданий ОСОБА_2 поліклінікою №1 Луганської області і засіданням комісії із соціального страхування з тимчасової непрацездатності ПАТ 17.06.2015 року прийнято рішення про відмову в призначенні допомоги з посиланням на постанову КМУ « Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» №595 від 07.11.20124 року та розпорядження КМУ №428-р від 05.905.2015р, яким визначено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. У звязку із відсутністю контролю за правильністю видачі листків непрацездатності в закладах охорони здоровя на зазначених територіях, як з боку міністерства охорони здоровя, так і з боку Фонду соціального страхування з тимчасової непрацездатності унеможливлює дотримання вимог законодавства для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологам, а тому лист непрацездатності, наданий позивачем , не може бути підставою для призначення допомоги за рахунок коштів Фонду(арк..спр.59-66).

Представник 3-ї особи до суду не з*явився, заявив клопотання про розгляд справи без участі представника Фонду. В поясненнях до позову вказує, що предметом спору є невиконання Відповідачем обовязків, покладених на нього як на роботодавця, відповідно до вимог трудового законодавства, з боку третьої особи ніяких протиправних дій не здійснювалося, від ПАТ « ПУМБ» до робочого органу Фонду не надходила заява - розрахунок, яка б містила суму нарахованої допомоги ОСОБА_1 по вагітності та пологам за спірним листком непрацездатності, тому Фонд не мав підстав для здійснення фінансування для надання матеріальної допомоги(арк..спр.37)

Дослідивши письмові доказі суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно до ст. 10,11 ЦПК України сторони та інші особи, які приймають участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх перекон-ливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі

Відповідно дост.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними

Згідно статті 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 р. №1105-XIV (зі змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин) страхуванню у звязку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах.

Згідно із ст. 19 даного Закону України право на матеріальне забезпечення мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України. Застраховані особи, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообовязкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців, мають право на матеріальне забезпечення відповідно до цього Закону в таких розмірах: 2) допомога по вагітності та пологах виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище двократного розміру мінімальної заробітної плати та не менше за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці настання страхового випадку.. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення).

Статтею 20 вказаного Закону визначені види матеріального забезпечення та соціальних послуг за страхуванням у звязку з тимчасовою втратою працездатності, а саме:1) допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);2) допомога по вагітності та пологах та статтею 22 - умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності та тривалість її виплати: 1. Допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків:1) тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не повязаної з нещасним випадком на виробництві;4) догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною;

Стаття 15 даного Закону також визначені обовязки та відповідальність роботодавця як страхувальника : 1) надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом;

Відповідно дост. 16 вказаного Закону,застраховані особи мають право, в тому числі: отримувати у разі настання страхового випадку матеріальне забезпечення,страхових виплат та соціальних послуг, передбачені цим Законом; 8); оскаржувати відповідно до законодавства дії страховика, страхувальника-роботодавця щодо надання матеріального забезпечення та соціальних послуг 9) судовий захист своїх прав.

В суді встановлено, що ОСОБА_1 08.09.2009 року прийнята у ПАТ « ПУМБ» на посаду касира сектора грошового забезпечення обігу неторгових та касових операцій відділення ОСОБА_2 філії ПАТ « ПУМБ» у м.Луганськ. На даний час вона займає посаду старшого фахівця сектору бізнесу фізичних осіб відділення ПАТ «ПУМБ» в м.Свердловськ відповідно до наказу №165/1 від 31.03.2015року, що підтверджено записами в трудовій книжці позивачки та не заперечується відповідачем. Місце роботи позивача у місті Свердловськ Луганської області(арк..спр.9-13)1

30 квітня 2015 року позивачу ОСОБА_2 поліклінікою Луганської області був виданий листок непрацездатності серія АГО №207460 по вагітності та пологам, з яким вона звернулася до відповідача з заявою про його оплату (арк..спр.7). 24 липня 2015 року позивач народила дитину,що підтверджено свідоцтвом про народження від 19.04.2016 року(арк..спр.8).

Відповідно дост.31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоровя, за погодженням з Фондом.

Статтею 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» "визначено вичерпний перелік підстав для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності. Так, частиною 1 ст. 23 передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності не надається: 1) у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину; 2) у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи чи інших обов'язків або симуляції хвороби; 3) за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи; 4) за час примусового лікування, призначеного за постановою суду; 5) у разі тимчасової непрацездатності у зв'язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних з таким сп'янінням; 6) за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням. Згідно частини другої ст.23 застраховані особи, які в період отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності порушують режим, встановлений для них лікарем, або не з'являються без поважних причин у призначений строк на медичний огляд, у тому числі на лікарсько-консультативну комісію (ЛКК) чи медико-соціальну експертну комісію (МСЕК), втрачають право на цю допомогу з дня допущення порушення на строк, що встановлюється рішенням органу, який призначає допомогу по тимчасовій непрацездатності.

Комісією із соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ПАТ «ПУМБ» 17 червня 2015 року ОСОБА_1 відмовлено в оплаті листка непрацездатності з посиланням на лист Виконавчої дирекції ФСС з ТВП №2.4.-17-1004 від 16.06.2015р, розпорядження Кабінету міністрів України №428-р від 05.05.2015р.(арк.. спр.76-77). Однак, такої підстави вищевказаним Законом не передбачено.

В листі Виконавчої дирекції ФСС з ТВП №2.4.-17-1004 від 16.06.2015р, на який посилалася комісія при відмові в оплаті листка непрацездатності ОСОБА_1, є вказівка про те, що листки непрацездатності, які були видані закладами охорони здоровя на тимчасово окупованих територіях після 01.12.2014р, не можуть бути підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах за рахунок коштів Фонду, оскільки відсутній контроль за правильністю видачі листків непрацездатності в закладах охорони здоровя на тимчасово окупованих території Донецької та Луганської областей, як збоку Міністерства охорони здоровя України, так і Фонду, унеможливлює дотримання вимог законодавства для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах.

Законом України « Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 05.05.2014року №1207-УП визначено особливості діяльності державних органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на тимчасово окупованій території

Відповідно до зазначеного Закону, будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені на посаду у порядку, не передбаченому законом. Будь який акт ( рішення, документ), виданий органом та/або особами, передбаченими частиною другою статті 9 зазначеного Закону, є недійсним і не створює правових наслідків.

Між тим , частиною 4 даної статті визначено, що встановлення звязків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України. Також, ст.. 7 даного Закону передбачено, що для громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території, реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у звязку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на надання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України».

Виконавча дирекція Фонду СС з ТВП в січні 2016 року на звернення ОСОБА_1 щодо невиплати їй допомоги по вагітності та пологах запросив у ПАТ «ПУМБ» письмові пояснення з посиланням на вищевказаний Закон №1105, а саме, на ст..32, згідно з якою документи для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності та про вагітності та пологах розглядаються не пізніше 10 днів з дня надходження. Допомога по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах виплачується застрахованим особам у найближчі після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати. Однак, керівництво ПАТ «ПУМБ» відповіддю від 18.01.2016року повідомило про неприйняття до оплати Банком листка непрацездатності ОСОБА_1 з вищевказаних підстав.

Виходячи з того, що ПАТ «ПУМБ» є належним відповідачем за заявленим позовом, зважаючи на підтвердження факту народження дитини у ОСОБА_1 24 липня 2015 року свідоцтвом про народження ,виданого Автозаводським відділом ДРАЦС Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області 19.04.2016 року, що підтвердило правомірність видачі ОСОБА_1 листка непрацездатності, суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно відмовив позивачці у прийнятті до оплати листка непрацездатності серії АГО №207460 .

Посилання представника відповідача на те, що листок непрацездатності не може бути прийнятий до оплати з вище перелічених у запереченні до позову підстав, суд вважає помилковим, оскільки підстава, яка вказана відповідачем, в Законі№1105-XIV відсутня, видача листка непрацездатності на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють повноваження, не доводить його недійсності, не спростовує факт народження у позивачки дитини та факту її перебування на лікарняному, а тому він підлягає оплаті через подання відповідачем до Фонду СС ТВП заяви-розрахунку для здійснення фінансування для надання позивачу матеріального забезпечення.

Крім того, відповідач, як вказано в позові, є непослідовним у своїх ставленнях до документів , виданих на території, органи влади на яких тимчасово не здійснюють своїх повноважень, оскільки прийняв та оплатив листок непрацездатності ОСОБА_1 від 12.01.2015 року серія АГО №204839, виданий тією ж установою, що й спірний(арк..спр.6). В запереченні до позову відповідач не спростував цього факту.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок ОСОБА_3 Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142). Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів.

Статтею 34 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»» визначено, що фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється робочими органами Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду. Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.

На підставі вищевикладеного суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі зі стягненням з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 551.20 грн.

Керуючись ст.. 5,8,10,11,60,88,212-215 ЦПК України , Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суд-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Визнати неправомірною бездіяльність ПАТ « ПУМБ» в не оплаті ОСОБА_1 листка непрацездатності серії АГО №207460 , зобовязавши Публічне акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_3»( м.Київ.вул.Андріївська, 4,податковий номер14282829) оформити заяву-розрахунок для надання ОСОБА_1 матеріального забезпечення за листком непрацездатності серія АГО №207460 від 30.04.2015 року за період з 30 квітня 2015року про 03 вересня 2015 року та подати її до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності для фінансування.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_3» ( м.Київ.вул.Андріївська,4,податковий номер14282829) на користь держави судовий збір в сумі 551,20грн.

Копію рішення направити сторонам для відома.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Біловодський районний суд Луганської області протягом 10 днів з часу оголошення рішення, сторонам в той же строк з часу отримання копії рішення.

Суддя

Біловодського районного суду

Луганської області ОСОБА_4