Ухвала суду № 61718480, 16.09.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

16 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Лященко Н.П.,Сімоненко В.М.,Яреми А.Г., розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 липня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», третя особа - Перша Черкаська Державна нотаріальна контора, про стягнення грошових коштів, відшкодування моральної шкоди та витрат,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2016 року позов задоволено частково: стягнуто з публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КВ «ПриватБанк») на користь ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 5 025 грн 55 коп., 1 444 грн 75 коп. понесених нею витрат у справі; у решті позовних вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 квітня 2016 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову скасовано, у задоволенні позовних вимог про стягнення грошових коштів, відшкодування моральної шкоди, відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 липня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 квітня 2016 року залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_4 порушує питання про скасування ухвали суду касаційної інстанцій та передачу справи на новий розгляд з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статті 1282 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_4 посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 липня 2011 рок, 18 січня 2012 року, 7 серпня, 30 жовтня 2013 року, 8 жовтня, 17 грудня 2014 року, 28 січня, 8 квітня, 28 жовтня 2015 року, 25 березня та 25 травня 2016 року.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що у допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

У справі про перегляд якої подано заяву, скасовуючи рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову й ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, з висновком якого погодився й суд касаційної інстанції, дійшов висновку про те, що твердження позивача про те, що вона не прийняла спадщину суперечить положенням частини 3 статті 1268 ЦК України, згідно якої спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановлено статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Судом установлено, що у ОСОБА_5 за життя виникла заборгованість за кредитною карткою, яку ОСОБА_4 як її дочка - спадкоємець першої черги, що проживала разом із матір᾿ю до дня її смерті за однією адресою, повністю добровільно погасила за вимогою банку відповідно до статті 1282 ЦК України. Тому підстави для застосування статті 1212 ЦК України у даному випадку відсутні.

Разом з тим надані заявником ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 липня 2011 рок, 18 січня 2012 року, 7 серпня, 30 жовтня 2013 року, 8 жовтня, 17 грудня 2014 року, 28 січня, 8 квітня, 28 жовтня 2015 року, 25 березня та 25 травня 2016 року не можуть бути прикладами неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, оскільки суд касаційної інстанції скасував рішення судів та передав справу на новий розгляд з підстав, передбачених статтею 338 ЦПК України, у зв'язку з порушенням норм процесуального права, що призвело до неможливості встановити та перевірити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

За викладених обставин вважати заяву ОСОБА_4 обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Керуючись статтями 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

У допуску справи за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», третя особа - Перша Черкаська Державна нотаріальна контора, про стягнення грошових коштів, відшкодування моральної шкоди та витрат до провадження Верховного Суду України відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Н.П. Лященко В.М. Сімоненко А.Г. Ярема