Рішення № 61707149, 27.09.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1787/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Авраменко Т. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

27.09.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді Авраменко Т.М.,

суддів: Кіселика С.А., Франко В.А.,

секретар Гусак А.О.

за участю представників сторін

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 червня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів,

В С Т А Н О В И Л А:

В лютому 2015 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі банк) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зазначав, що 20 червня 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії, відповідно до якого він отримав кредит в сумі 210000 доларів США з відсотковою ставкою 14 % з кінцевим терміном погашення заборгованості 19 червня 2018 року.

З метою забезпечення виконання зобовязання за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, відповідно до якого банку передана в іпотеку квартира № 217 за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 25.

В звязку з порушенням відповідачем умов кредитного договору банк звернувся до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису з метою звернення стягнення на заставне майно. Виконавчий напис № 2738 від 20 квітня 2010 року предявлено до Відділу ДВС Дарницького РУЮ у м. Києві, на підставі якого відкрито виконавче провадження та 30 серпня 2010 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження. 22 серпня 2012 року здійснено опис майна. В вересні 2014 року винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу.

Відповідач зобовязання за кредитним договором не виконав, в звязку з чим виникла заборгованість станом на 06 серпня 2014 року в сумі 5026705 грн. 40 коп., яка складається з суми заборгованості за кредитом 202913,95 доларів США (2495352 грн. 77 коп.), суми заборгованості за відсотками 166125,49 доларів США (2042943 грн. 31 коп.), пені за несвоєчасне повернення кредиту 16828,19 доларів США (206946 грн. 20 коп.), пені за несвоєчасне повернення відсотків 22887,66 доларів США (281463 грн. 12 коп.).

Просив стягнути з відповідача на користь банку заборгованість в розмірі 5026705 грн. 40 коп. та судові витрати.

Заочним рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 травня 2015 року позов задоволено. За наслідками перегляду заочного рішення 22 червня 2016 року ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі в звязку зі спливом строку позовної давності. Суд дійшов висновку, що 15 липня 2009 року банк направив відповідачу вимогу про повне дострокове погашення заборгованості, яку він отримав 20 липня 2009 року, що є зміною строку виконання зобовязання та зумовлює початок перебігу позовної давності, проте з позовом до суду позивач звернувся тільки в лютому 2015 року.

В апеляційній скарзі банк просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Зазначає, що суд неправильно визначив початок перебігу позовної давності, не врахував наявність виконавчого листа про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконавче провадження, не взяв до уваги, що у випадку неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення чергового платежу.

В засіданні апеляційного суду представники банку підтримали доводи апеляційної скарги, а представник відповідача просив відхилити апеляційну скаргу, оскільки рішення суду є законним, а позивачем пропущено позовну давність.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 20 червня 2008 року між сторонами укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 380/1639/08 Пі, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошових коштів на поточні потреби в сумі 210 000 дол. США, зі встановленням відсоткової ставки на рівні 14,00% річних, а також з погашенням кредиту до 26 числа кожного місяця на умовах та в порядку передбаченому договором кредиту у відповідності до графіку погашення кредиту, викладеного в п.1.1.1 договору кредиту, з кінцевим терміном повернення кредиту до 19 червня 2018 року (т.1 а.с.17-24).

Кошти в сумі 210000 дол.США, еквівалент в гривнях 1019025, відповідачем отримано (т.1 а.с.25), що ним не заперечується.

20 червня 2008 року між банком та ОСОБА_3 укладено та нотаріально посвідчено за реєстром №6052 іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_3 з метою забезпечення виконання кредитного договору від 20 червня 2008 року, укладеного з ОСОБА_2 передала в іпотеку банку нерухоме майно: чотирьохкімнатну квартиру №217, загальною площею 135,7 кв.м., що знаходиться в м. Києві, вул. Дніпровська Набережна, 25 (т.1 а.с.26-28).

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.611 ЦК України в разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів (ч.2 ст.1050 ЦК України).

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобовязання" (статті 530, 631 ЦК України).

Одним із видів порушення зобовязання є прострочення невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до частини пятої статті 261 ЦК України за зобовязаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право предявити вимогу про виконання зобовязання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Пунктом 3.2.3 кредитного договору передбачено, що банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобовязань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених договором, можливих штрафних санкцій у разі, зокрема, затримання сплати частини кредиту та/або процентів, перевищення сумою простроченої заборгованості суми кредиту більш як на 10 % та інш.

Матеріалами підтверджується, що умови кредитного договору боржник виконував не належним чином. На погашення кредиту ним сплачено 7086,05 дол.США (т.1 а.с.11,14), відсотків 10726,21 дол.США (т.1 а.с.14), останній платіж на виконання кредитного договору відповідач сплатив 25 листопада 2008 року (т.1 а.с.9,14).

Позивач зазначав, що станом на 06 серпня 2014 року відповідач має заборгованість за кредитним договором в сумі 5026705 грн. 40 коп., яка складається з заборгованості:

за кредитом 202913,95 доларів США (2495352 грн. 77 коп.),

за відсотками 166125,49 доларів США (2042943 грн. 31 коп.),

пені за несвоєчасне повернення кредиту 16828,19 доларів США (206946 грн. 20 коп.),

пені за несвоєчасне повернення відсотків 22887,66 доларів США (281463 грн. 12 коп.), що підтверджується розрахунком (т.1 а.с.9-15).

Судом з достовірністю встановлено, що 15 липня 2007 року позивач направив боржнику лист - вимогу № 24.7-20/1239 про дострокове виконання зобовязання за кредитним договором, який відповідач отримав особисто 20 липня 2009 року. Ці обставини встановлені рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 17 грудня 2013 року, яке набрало законної сили, у справі за позовом ОСОБА_2 до Деміївського відділення ПАТ «Укрсоцбанк», ПАТ «Укрсоцбанк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, третя особа відділ ДВС Дарницького районного управління юстиції в м.Києві про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (т.2 а.с.127-130,131-134, 135-137).

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням в цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у цілому обчислюється із дня настаннястроку виконання основного зобов'язання, яким є строк виконання зобов'язання у повному обсязі (кінцевий строк) або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредитудостроково.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що пред'явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом № 24.7-20/1239 від 15 липня 2009 року, яку ОСОБА_2 отримав особисто 20 липня 2009 року, що встановлено рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 17 грудня 2013 року, відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України є зміною строку виконання основного зобов'язання та зумовлює перебіг позовної давності.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України в постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1707цс15.

Крім того, колегія суддів зазначає, що пунктом 4.4 кредитного договору (т.1 а.с.23) встановлено, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обовязків, визначених договором протягом більше ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно, позичальник зобовязаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобовязання, та визначили умови такого повернення коштів.

Оскільки відповідач не виконує умови договору з 26 листопада 2008 року, то відповідно до зазначеного пункту договору строк виконання основного зобов'язання є зміненим, строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 90 днів, тобто з 26 лютого 2009 року. Після зміни строку виконання зобовязання усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мають правового значення.

З урахуванням положенняч.6 ст.70 ЦПК України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява. Таким днем є 10 лютого 2015 року (т.1 а.с.53), питання щодо поновлення строку позовної давності позивач не ставив.

Вчинення 09 квітня 2010 року за заявою ПАТ «Укрсоцбанк» приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу виконавчого напису (т.1а.с.29), за яким звернуто стягнення на предмет іпотеки для погашення заборгованості перед ПАТ «Укрсоцбанк» у розмірі 263 922 дол.США, не свідчить про подання позову до суду 10 лютого 2015 року в межах строку позовної давності, а за змістом ст.ст.263,264 ЦК України виконання державною виконавчою службою рішення суду, виконавчого напису нотаріуса не зупиняє та не перериває перебігу позовної давності.

Представник відповідача за довіреністю подав 21 червня 2016 року до суду першої інстанції заяву про застосування позовної давності (т.2 а.с.93,120-121,152 зворот).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України), тому висновок суду щодо відмови в позові про стягнення тіла кредиту та пені на тіло кредиту є правильним.

Доводи позивача про переривання позовної давності шляхом подання 01 вересня 2014 року до Дніпровського районного суду м.Києва позову до ОСОБА_2, який був повернутий ухвалою суду від 05 листопада 2014 року (т.1 а.с.7) не грунтуються на нормах процесуального права. За змістом частини другої статті 264ЦК України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону. Тому якщо судом відмовлено у відкритті провадження у справі (стаття 122 ЦПК України) або її повернуто (стаття 121 ЦПК України), то перебіг позовної давності не переривається. Якщо позовну заяву було повернуто, перебіг позовної давності переривається з того дня, коли заяву подано до суду з додержанням установленого порядку.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги, що подання ОСОБА_2 до суду позову про визнання іпотечного договору недійсним, позову про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, свідчить про визнання ним боргу.

Передбачене ст.3 ЦПК України право особи за звернення з позовом до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, не є підставою для переривання перебігу позовної давності відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України.

Разом з тим, не можна погодитися з висновком суду щодо відмови в позові про стягнення процентів за користування коштами та пені за процентами з таких підстав.

За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом та пеня за процентами підлягає стягненню з відповідача у межах строку позовної давності.

Така правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249 цс15, яку суд відповідно до ст.360-7 ЦПК України мав врахувати при застосуванні цієї норми права, мотиви відступлення від правової позиції суд не навів.

За таких обставин рішення суду першої інстанції відповідно до ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Стягненню з відповідача на користь банку в межах строку позовної давності з урахуванням звернення з позовом до суду 10 лютого 2015 року підлягають нараховані проценти за користування кредитними коштами відповідно до наданого позивачем розрахунку за період з лютого 2012 року по 06 серпня 2014 року в сумі 39339,52 дол.США (т.1 а.с.10-11) та 33555,32 дол.США (а.с.13-14), всього 72894,84 дол. США.

Позивач просив стягнути заборгованість за кредитним договором у національній валюті (т.1 а.с.5), тому ця сума іноземної валюти підлягає переведенню в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення (1 дол.США =25,9015), що становить1888085 грн. 70 коп.

Також відповідач повинен сплатити пеню за процентами за період з лютого 2014 року по 06 серпня 2014 року в сумі 155267 грн.95 коп (т.1 а.с.15), загальна сума заборгованості становить 2043352 грн.70 коп.

Відповідно до ст.88 ЦПК України на користь позивача з відповідача підлягає стягненню пропорційно до задоволеної частини позовних вимог сплачений судовий збір в сумі 3070 грн., що становить 41% від 7673.40 коп. ( (3654 +4019.40 т.1 а.с.1,т.2 а.с.169).

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.307, ст.309, ч.2 ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити.

Скасувати рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 червня 2016 року.

Позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити частково.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» з ОСОБА_2 (ідент. номер НОМЕР_1) заборгованість за кредитним договором від 20 червня 2008 року станом на 06 серпня 2014 року в сумі 2043352 грн.70 коп., яка складається з заборгованості за відсотками в сумі 1888085 грн. 70 коп., та пені в сумі 155267 грн.95 коп., а також судовий збір в сумі 3070 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча суддя Т.М.Авраменко

Судді: С.А.Кіселик

ОСОБА_5