Рішення № 6170586, 23.09.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2009 р. Справа № 37/130-09

вх. № 3958/4-37

Суддя господарського суду Светлічний Ю.В.

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

прокурора - Галушка Ю.І. за посвідченням

позивача - Острога А.Г. за довіреністю № 124 від 27.05.2009 р.

відповідача - не з`явився

розглянувши справу за позовом Заступника прокурора м. Харкова, м. Харків в інтересах держави- в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків

до Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 57762,79 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора м. Харкова звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (позивач) до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (відповідач) про стягнення 38041,68 грн. основного боргу та 19721,11 грн. пені за договором оренди державного майна № 3158-Н від 29.12.2006 року.

Ухвалою Заступника голови господарського суду Харківської області від 20.07.2009 р. справу № 37/130-09 було передано судді Светлічному Ю.В. до розгляду у зв`язку з лікарняним судді Доленчука Д.О.

Прокурор та позивач підтримують позовні вимоги, просять суд їх задовольнити.

Позивач 12.08.2009р. за вх. №20084 надав заяву про збільшення позовних вимог у порядку захисту майнових інтересів держави, а саме просить суд стягнути 53870,49 грн. основного боргу та 42325,92 грн. пені.

Враховуючи, що згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд вважає, що збільшення позовних вимог не суперечать інтересам сторін та діючому законодавству, тому приймаються судом та суд продовжує розгляд справи з урахуванням цих збільшень.

Відповідач у призначене судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, витребувані судом документи не представили.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обовязку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою прокурора за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників прокурора та позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 29.12.2006р. було укладено договір оренди №3158-Н.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1. позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення (к. №№14,15,16,17,18,19,20,21,22,23,24,25) на першому поверсі двоповерхової будівлі літ. "А", інв, №1300101, яка є пам`яткою архітектури і містобудування, загальною площею 241,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2, що знаходиться на балансі Палацу Культури Управління МВС України в Харківській області.

Відповідно до п.2.2. Договору позивач вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передачі майна.

Актом приймання - передачі орендованого майна від 29.12.2006р. позивач передав відповідачу спірну нежитлове приміщення.

Згідно п.3.3. Договору орендна плата перераховується орендарем щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої Методики, у наступному порядку: - безпосередньо до Державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами у розмірі 70%, на рахунок, визначений Балансоутримувачем - у розмірі 30%.

Додатковою угодою №1 до спірного договору від 25.01.2007р. сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженою Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995р. №786 зі змінами, і становить без ПДВ за базовий місяць перерахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - листопад 2006р. - 6215,34 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконував умови договору в частині сплати заборгованості за оренду нежитлових приміщень, з урахуванням чого станом на 05.08.2009р. заборгованість склала 53870,49, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 53870,49 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути 42325,92 грн. пені.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.3.5. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується до Державного бюджету, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Як вбачається із матеріалів справи, сторони встановили, що нарахування пені нараховується за кожен день прострочки, тому положення ст.232 Господарського кодексу України не можуть бути застосовані щодо строку нарахування пені.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, позивачем необґрунтовано нараховано відповідачу пеню у розмірі 0,5%, пеня перерахована судом з урахуванням вимог законодавства і станом на 05.08.2009р. вона складає 5424,18 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 592,94 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 192,62 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 626, 759 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Прийняти заяву про збільшення позовних вимог до розгляду.

2. Позов задовольнити частково в сумі 96196,41 грн.

3. Стягнути з Суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 (61064, АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_1, виданого Жовтневим РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 18.09.1998р., ідент. код №НОМЕР_2) на користь Регіонального відділення фонду Державного майна України по Харківській області (61024, м. Харків, вул. Гуданова, 18, р/р №311111094700002 УДК у м. Харкові, ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 23148337) 53870,49 грн. основного боргу та 5424,18 грн. пені.

4. Стягнути з Суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 (61064, АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_1, виданого Жовтневим РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 18.09.1998р., ідент. код №НОМЕР_2) на користь держбюджету України, одержувач - УДК у м. Харкові, № рахунку 31110095700002 код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200,символ звітності банку 095, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011, 592,94 грн. держмита.

5. Стягнути з Суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 (61064, АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_1, виданого Жовтневим РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 18.09.1998р., ідент. код №НОМЕР_2) на користь держбюджету України 192,62 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31213259700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000,символ звітності банку 259, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 23.09.2009р.

Суддя Светлічний Ю.В.

справа №37/130-09