Ухвала суду № 61702221, 28.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №750/5765/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Коверзнев В.О.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

28 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сорочко Є.О.

суддів: Земляної Г.В.

Межевича М.В.

за участю секретаря Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України про зобов`язання здійснити перерахунок виплату щомісячного грошового утримання судді, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернулася до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України (далі - Чернігівське ОУПФ України) про визнання протиправною відмову щодо перерахунку довічного щомісячного грошового утримання, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату довічного щомісячного грошового утримання як судді у відставці, в розмірі 90% грошового утримання за посадою заступника голови Деснянського районного суду м. Чернігова згідно довідки ТУ ДСА України в Чернігівській області від 11.05.2016 р. №03-38/871/16, з урахуванням раніше проведених виплат, а також нараховувати і виплачувати грошову індексацію, з 14.12.2015 р.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 серпня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправною відмову Чернігівського ОУПФ України в перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання виходячи з грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді. Зобов'язано Чернігівське ОУПФ України провести з 14.12.2015 р. перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача в розмірі 90% грошового утримання заступника голови Деснянського районного суду м. Чернігова, згідно довідки територіального управління Державної судової адміністрації в Чернігівській області від 11.05.2016 р. №03-38/871/16, здійснити індексацію та сплатити заборгованість, що виникне внаслідок такого перерахунку.

На вказану постанову Чернігівське ОУПФ України подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач працювала на посаді заступника голови Деснянського районного суду м. Чернігова. З січня 2001 року вона перебуває у відставці, а з 01.01.2007 р. - перебуває на обліку у Чернігівському ОУПФ України, щомісячне довічне грошове утримання як суддя у відставці було призначене із розрахунку 90% суми заробітної плати за відповідною посадою.

Позивач 13.05.2016 р. звернулася до Чернігівського ОУПФ України із заявою про проведення перерахунку розміру її щомісячного довічного грошового утримання, в зв'язку зі збільшенням розміру заробітної плати працюючого судді за посадою заступника голови місцевого суду. До своєї заяви позивач додала довідку про обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 11.05.2016 р. №03-38/871/16, видану Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Чернігівській області.

Листом Чернігівського ОУПФ України від 02.06.2016 р. №5398/05 позивачу відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання із розрахунку 90% суми заробітної плати у зв'язку з відсутністю на те підстав.

Листом Чернігівського ОУПФ України від 08.06.2016 р. №270/02/К-7 позивачу відмовлено в проведенні індексації у зв'язку з відсутністю підстав для підвищення щомісячного довічного грошового утримання.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що рішеннями Конституційного Суду України від 22.09.2005 р. №5-рп/2005, від 01.12.2004 р. №19-рп/2004, від 11.10.2005 р. №8-рп/2005, від 14.12.2011 р. №18-рп/2011 неодноразово встановлювалася неконституційність звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів (працюючих або у відставці), зокрема щомісячного грошового утримання як самостійної гарантії незалежності суддів ї складової їх правового статусу.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 43 Закону України "Про статус суддів" (чинного на час призначення утримання) судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

В подальшому правові засади організації судової влади, загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів урегульовані Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07 2010 року.

Аналогічні положення містилися у статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно ч. 4 ст. 138 цього Закону у разі зміни розміру грошового утримання діючих суддів Конституційного Суду України відповідно здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання здійснюється з усієї суми заробітної плати діючих суддів Конституційного Суду України з дня виникнення права на відповідний перерахунок.

Відповідно до ст. 129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.

Таким чином, розмір довічного грошового утримання суддів у відставці безпосередньо пов'язаний із розміром заробітної плати працюючих суддів відповідних судів.

Гарантії незалежності суддів закріплені, зокрема, у ч. 4 ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою незалежність судді забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 р. №192-VІІІ Закон України «Про судоустрій і статус суддів викладено у новій редакції, у зв'язку з чим питання призначення і виплати пенсії або щомісячного довічного грошового утримання стала регулювати стаття 141 (а не 138) Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VІІІ у разі неприйняття до 01.06.2015 р. закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 р. скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Таким чином, змінами, внесеними до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Законом №213-VІІІ, встановлено обмеження рівня матеріального забезпечення суддів у відставці порівняно з тим, яке було запроваджено законодавством до внесення таких змін та існувало на час набуття позивачем права на відставку - 80 відсотків від розміру суддівської винагороди працюючого судді, зі збільшенням на 2% за кожний рік роботи та не більше 90% суддівської винагороди працюючого судді, а приписами п. 5 Прикінцевих положень Закону України №213-VІІІ від 02.03.15 р. фактично скасовано конституційно закріплений інститут відставки судді.

Проте, відповідно до ст. 126 Конституції України до основоположних принципів здійснення правосуддя в Україні віднесено принципи незалежності та недоторканності суддів.

У правовій позиції Конституційного Суду України, висловленій ним у рішенні по справі про гарантії незалежності суддів від 18.06.2007 р. №4-рп/2007, а також у низці його попередніх рішень, зокрема, від 24.06.1999 р. №6-рп/99 (справа про фінансування суддів), від 20.03.2002 р. №5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 01.12.2004 р. №19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 01.12.2004 р. №20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11.10.2005 р. №8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного грошового утримання), Конституційний Суд України наголошував, що частина 3 статті 22 Конституції України встановила, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, зокрема зменшення розміру довічного щомісячного грошового утримання суддів, що пов'язано із особливістю правового статусу суддів, як конституційних гарантій їх незалежності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що новий розмір 60-відсотковий щомісячного грошового утримання судді у відставці від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, та обмеження розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці, що були встановлені Законом №213-VІІІ, не можуть застосовуватись до щомісячних грошових утримань суддів у відставці, призначених до набрання чинності Законом №213-VІІІ.

Отже, колегія суддів зазначає, що позивач, маючи право на відставку станом на законодавче визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді та збільшення цього утримання без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, набула право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 %, і це право не може бути звужене або скасоване при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 р. №4-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:

- частини третьої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII;

- абзаців першого, другого, третього, четвертого та першого, другого речень абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI у редакціях Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року N 911-VIII;

- пункту 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Так, у п. 3 мотивувальної частини цього рішення Конституційний Суд України дійшов висновку, що при зменшенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді з 80 до 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, а також при виключенні положення, згідно з яким за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання судді збільшується на два відсотки від розміру його заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, відбулося зниження рівня матеріального забезпечення судді у відставці і як наслідок - гарантій незалежності такого судді, що може впливати на здійснення справедливого правосуддя та реалізацію права кожного на захист судом. Виключення положення щодо можливості перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку зі збільшенням грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, також знижує гарантії незалежності суддів.

Таку ж правову позицію Конституційний Суд України висловив у рішенні від 03.06.2013 р. N 3-рп/2013 (пункти 5, 7 мотивувальної частини) при розгляді питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону N2453.

Таким чином, положення частини третьої статті 141 Закону N 2453 у редакції Закону N 213 звужує зміст та обсяг гарантій незалежності судді, а тому суперечить частині першій статті 55, частині першій статті 126 Основного Закону України.

Здійснюючи аналіз положень першого, другого речень абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону N 2453 в редакціях Закону N 213, Закону N 911 на предмет їх відповідності Основному Закону України, Конституційний Суд України виходив з того, що він уже розглядав питання про недопустимість визначення в законі максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, зокрема у рішеннях від 18 червня 2007 року N 4-рп/2007, від 3 червня 2013 року N 3-рп/2013. У цих рішеннях Конституційний Суд України наголошував, що закріплення в законі максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів обмежує гарантії їх незалежності.

Крім того, Конституційний Суд України в п.6 мотивувальної частини вищезазначеного рішення констатував, що передбачене у пункті 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону N 213 скасування щомісячного довічного грошового утримання нівелює сутнісний зміст права судді на відставку та суперечить пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України.

Отже, відмова Чернігівського ОУПФ України в перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання із розрахунку 90% суми заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді є протиправною.

Разом з тим, відповідно до ст. 1, 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

Отже, щомісячне довічне грошове утримання суддів підлягає індексації.

Посилання відповідача на те, що перерахунок пенсії може здійснюватися лише з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком, за умови такого звернення до 15 числа, - є необґрунтованими, оскільки як вже зазначалося вище, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддів здійснюється з дня виникнення права на відповідний перерахунок, а враховуючи положення ст. 99 КАС України позов підлягає задоволенню в межах шестимісячного строку з дня звернення до суду, тобто з 14.12.2015 р.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, які впливають на правильність вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, тому апеляційну скаргу Чернігівського ОУПФ України необхідно залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 серпня 2016 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 серпня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

головуючий суддя Сорочко Є.О.

судді Земляна Г.В.

Межевич М.В.

Повний текст ухвали складено 29.09.2016 року

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Межевич М.В.

Земляна Г.В.