Рішення № 61702193, 27.09.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/55/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2016 Справа № 908/2109/16

за позовом: Публічного акціонерного товариства Перший Український ОСОБА_1 (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4; адреса для листування: 61002, м. Харків, вул. Алчевських, буд. 25)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю Ливарник (69600, м. Запоріжжя, вул. Миколи Краснова, буд. 9-А)

до відповідача-2: Публічного акціонерного товариства Луганський ливарно-механічний завод (69600, м. Запоріжжя, вул. Миколи Краснова, буд. 9-А)

про стягнення суми,

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 довіреність № 196 від 20.01.2016 р.

від відповідача-1 : ОСОБА_3 довіреність № 6 від 05.09.2016 р.

від відповідача-2: ОСОБА_3 довіреність № 17 від 05.09.2016 р.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Перший Український ОСОБА_1, м. Київ звернулося в господарський суд Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Ливарник, м. Запоріжжя (відповідача-1) та до Публічного акціонерного товариства Луганський ливарно-механічний завод, м. Запоріжжя (відповідача-2) про стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 заборгованості за Кредитним договором № 05.14 від 06.03.2014 р. в розмірі 1382453,81грн. та 9492996,16 російських рублів, з яких: 620000,00 грн. та 8724000,00російських рублів - заборгованість за основною сумою кредиту, 97752,41 грн. та 768996,16 російських рублів заборгованість за процентами за користування кредитом, 664701,40 грн. суми пені за порушення строків повернення основної суми кредиту та сплати процентів за користуванням кредитом.

В обґрунтування заявленого позову позивач послався на наступні обставини. На виконання умов кредитного договору № 05.14 від 06.03.2014 р., укладеного між позивачем та відповідачем-1, позивач надав відповідачу-1 обумовлену Договором суму кредиту, що підтверджується меморіальними ордерами: № ТR.6737934.1794.9600 від 07.03.2014 р. (на суму 8724000,00 рос.руб.) та № ТR.6757778.3726.8558 від 21.03.2014 р. (на суму 1450000,00 грн.). За умовами кредитного договору, перший період користування кредитом закінчився 15.02.2016 р. Також, відповідач-1 зобовязався за користування кредитними коштами здійснювати плату у вигляді процентів. З боку позивача договірні зобовязання були виконані належним чином. Позичальником (відповідачем-1), навпаки, протягом строку дії Кредитного договору порушувалися строки повернення кредиту та сплати відсотків по кредиту. Станом на 05.07.2016 р. сума заборгованості відповідача-1 за основною сумою кредиту згідно кредитного договору становить 620000,00 грн. та 8724000,00 рос.руб., сума простроченої заборгованості за процентами становить 97752,41 грн. та 768996,16 рос.руб., сума пені по простроченій заборгованості та по процентам становить 664701,40 грн. Приймаючи до уваги укладений договір поруки від 06.03.2014 р., за яким ПАТ Луганський ливарно-механічний завод (відповідач-2) поручився за ТОВ Ливарник (відповідача 1) перед позивачем за виконання зобовязань відповідачем-1, що випливають з умов Кредитного договору, посилаючись на приписи норм ст. ст. 15, 16, 258, 525, 526, 530, 543, 553, 554, 549, 610, 611, 629, 614, 1048-1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 218, 231, 232 Господарського кодексу України, позивач просить позов задовольнити та стягнути заявлену суму солідарно з відповідача-1 та відповідача-2.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.08.2016 р. порушено провадження у справі № 908/2109/16, розгляд якої призначено на 06.09.2016 р.

Ухвалою суду від 06.09.2016 р. на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 27.09.2016 р.

Відповідач-1 та відповідач-2 у письмовому відзиві, посилаючись на ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», вважають нарахування пені у сумі 664 701,00 грн. незаконним. Вказують, що незважаючи на зміну юридичної адреси з міста Луганська на місто Запоріжжя, яка відбулася 26.08.2015 року, фактично все майно та всі виробничі потужності до теперішнього часу знаходяться за адресою: 91055, місто Луганськ, вулиця Леніна, 195.

Відповідачі відзначають, що майно і майнові права відповідача-1, на загальну суму 40 млн. грн., та майно і майнові права відповідача-2, на загальну суму 23 млн. грн., які перебувають в заставі у позивача та зареєстровані в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, теж знаходяться за адресою: м. Луганськ, вул. Леніна, 195.

Ніяких інших земельних ділянок та виробничих потужностей для ведення

господарської діяльності поза межами адреси: м. Луганськ, вул. Леніна, 195, відповідач-1 та відповідач-2 у власності або оренді не мають.

Крім того, як вказано у відзиві, 21 серпня 2014 року за адресою: м. Луганськ, вул. Леніна, 195, внаслідок влучення артилерійського снаряду у адміністративну будівлю заводоуправління відповідача 1, сталася пожежа, через яку вказана будівля знищена повністю разом із інформаційно-обчислювальною технікою, всією бухгалтерською та технічною документацією. Відновлення бухгалтерської документації у існуючих умовах є дуже ускладнене та потребує багато часу. Таким чином, на теперішній час, неможливо надати копії платіжних документів у підтвердження оплат, здійснених за кредитним договором та провести розрахунки заборгованості відповідачів перед позивачем.

У зв'язку із ситуацією, яка склалася у місті Луганську, діяльність відповідача-1 та відповідача-2 була повністю зупинена з 01.08.2014 року та не відновлена до теперішнього часу, а тому виконати зобов'язання перед позивачем відповідачі на мають можливості.

Позивачем у справі до господарського суду Запорізької області було заявлено клопотання про забезпечення позову, в якому позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти, які належать відповідачу 1 та відповідачу 2 на рахунках в установах банку. Зазначене клопотання підтримано представником позивача в судовому засіданні 27.09.2016р. і залишено судом без задоволення в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України, з огляду на наступні обставини:

В якості підстави для вжиття заходів забезпечення позову, позивач вказує, що вимоги позивача до відповідачів носять майновий характер, обсяг заборгованості відповідачів досить значний, при цьому відповідачі мають необмежену можливість для відчуження належних їм активів з метою позбавлення позивача можливості звернути на них стягнення та унеможливити виконання рішення суду.

Одним з доказів цього, за доводами позивача, є наявність відкритих у різних фінансових (банківських) установах поточних рахунків, які належать відповідачам по справі.

Ця обставина є підтвердженням того, що відповідачі здійснюють підприємницьку діяльність, отримують грошові кошти від цієї діяльності, але не погашають заборгованість перед позивачем.

Таким чином, на думку позивача, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам ПАТ «ПУМБ» у вигляді унеможливлення виконання рішення суду та погашення заборгованості через відчуження відповідачем-1 та відповідачем-2, за час розгляду справи в суді по суті, грошових коштів до ухвалення рішення по суті за позовом ПАТ «ПУМБ».

Крім того, як вказує позивач, відсутність у відповідачів намірів до погашення заборгованості перед позивачем доводиться й тривалим невиконанням зобов'язань за укладеними договорами та ігноруванням спроб позивача врегулювати питання погашення заборгованості в досудовому порядку, що підтверджується відсутністю реакції на направлені відповідачам вимоги сплатити борг. Посилаючись на вищевикладене, позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову ПАТ «ПУМБ» шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать ТОВ «Ливарник» (відповідача-1) та ПАТ Луганський ливарно-механічний завод (відповідача-2), на рахунках, наведених у заяві.

Відповідачі в судовому засіданні 27.09.2016р. проти заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову заперечили. Зокрема, зазначили, що більшість рахунків були відкриті відповідачами виключно на вимогу торгових партнерів, які мали рахунки в певних банках та вимагали відкрити рахунки в тих самих банківських установах. Розрахунки по більшості вказаних рахунків ніколи не проводились. До того ж, в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстроване майно (майнові права) відповідачів 1 і 2 загальною вартістю 40 млн. грн., яке перебуває в заставі у позивача та яке не може бути самовільно відчужене Відповідачами 1 і 2. Відповідачі наголошують, що накладення арешту на грошові кошти на рахунках відповідача-1 не забезпечить фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, оскільки грошові кошти на вказаних банківських рахунках відсутні.

Вважають, що висновок позивача про те, що відповідач-1 здійснює підприємницьку діяльність та отримує кошти від цієї діяльності, але не погашає заборгованості перед позивачем, не відповідає дійсності, оскільки ніякої діяльності відповідач-1 не здійснює та на вказані рахунки грошові кошти не отримує.

Слід зазначити, що однією з найважливіших гарантій захисту прав, свобод та інтересів осіб, які мають право на звернення до господарського суду, є забезпечення позову.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

В силу приписів ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У відповідності до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування заходу до забезпечення позову.

Тобто, є обовязковим подання позивачем доказів наявності факту, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Як свідчить ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування - (належність та допустимість доказів).

Всупереч вимогам ст. 34 ГПК України позивачем не наведено та не надано до господарського суду належних і допустимих доказів факту, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно до п. 1 постанови Пленуму ВГСУ № 16 від 26.12.2011р., у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з урахуванням, у тому числі: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності звязку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму ВГСУ № 16, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими повязується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобовязання після предявлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Будь-яких доказів витрачання коштів або ухилення від виконання зобовязання з боку відповідачів, позивачем до суду не надано.

Суд зауважує, що не надання доказів утруднення або неможливості виконання рішення господарського суду (в разі задоволення позову), свідчить про відсутність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «Ливарник» та ПАТ Луганський ливарно-механічний завод.

Крім того, за змістом п. 7.1. постанови Пленуму ВГСУ № 16, у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат.

Отже, піддані арешту кошти або майно слід обмежувати тільки розміром суми позову, проте позивач просить накласти арешт на всі грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках відповідачів, що є процесуально неприпустимим

Таким чином, клопотання позивача суд відхиляє як процесуально необґрунтоване, оскільки заява про вжиття заходів до забезпечення позову не обґрунтована відповідними поданими належними і допустимими доказами, які підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення. Позивачем не надано доказів зменшення розміру грошових коштів на розрахункових рахунках відповідачів, або зменшення майна, що в свою чергу було б підставою для вжиття судом заходів по забезпеченню позову шляхом накладання арешту на грошові кошти, і не доведено, яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

Підстави для задоволення заяви про забезпечення позову відсутні.

За клопотанням присутніх у судовому засіданні представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Присутні у судовому засіданні представники позивача та відповідачів 1, 2, підтримали доводи, викладені в позовній заяві та у відзиві на неї, відповідно.

В судовому засіданні 27.09.2016 р. прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 06.03.2014 р. між Публічним акціонерним товариством Перший український міжнародний банк (Банком, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ливарник (Позичальником, відповідачем-1 у справі) був укладений кредитний договір № 05.14 (надалі Кредитний договір), за умовами якого, ОСОБА_1 зобов'язався надати Позичальнику кредит в розмірі 460000,00 дол. США, а Позичальник зобов'язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути Банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені Кредитним договором.

Відповідно до ст. 6 Кредитного договору (в редакції додаткової угоди № 6 від 30.12.2015 р.), Позичальник зобов'язаний повернути кредит та виконати боргові зобов'язання за кредитом в повному обсязі в день закінчення кожного відповідного періоду користування кредитом, у випадку не продовження кредитування на другий період користування кредитом.

Пунктом 6.2 Кредитного договору (в редакції Додаткової угоди № 6 від 30.12.2015 р. до Кредитного договору) передбачено, що кредит підлягає поверненню частинами в розмірах та строки, зазначених в графіку для траншів: в перший період користування Кредитом не пізніше 15.02.2016 р.; в другий Період користування Кредитом (у випадку продовження кредитування на другий Період користування Кредитом не пізніше 03.03.2017 р.

Як вказано позивачем, Позичальнику не продовжено строк кредитування кредитними коштами на наступний період.

Згідно положень п. 7.2. Кредитного договору та додаткової угоди № 5 від 30.11.2015 р., проценти за користування кредитом нараховуються Банком за ставкою у наступних розмірах:

23% річних (із розрахунку 365 днів на рік) - для частини кредиту, наданої у валюті гривня. Процентна ставка у зазначеному розмірі діє починаючи з 16 лютого 2016 року;

13% річних (із розрахунку 360 днів на рік) для частини кредиту, наданої у валюті російські рублі. Процентна ставка у зазначеному розмірі діє починаючи з 16 лютого 2016 року.

Відповідно до п. 7.2.1.1. Кредитного договору та додаткової угоди № 5 від 30.11.2015 р., у випадку невиконання чи неналежного виконання з будь-яких підстав зобов'язань/умов, встановлених пп.10.3.8.2 та/або 10.3.8.3, незважаючи на положення п. 7.2.1, процентна ставка за користування кредитом становить:

24% річних (із розрахунку 365 днів на рік) - для частини кредиту, наданої у валюті гривня. Процентна ставка у зазначеному розмірі діє починаючи з 16 лютого 2016 року;

14% річних (із розрахунку 360 днів на рік) для частини кредиту, наданої у валюті російські рублі. Процентна ставка у зазначеному розмірі діє починаючи з 16 лютого 2016 року.

Згідно п.7.2.1.2. Кредитного договору та додаткової угоди № 5 від 30.11.2015 р., у період з 01.08.2015 р. по 15.02.2016 р. включно положення п. 7.2.1.1. не застосовується.

Пунктом 7.2.2. Кредитного договору передбачено, що період нарахування процентів складає календарне число днів. Датою закінчення періоду нарахування процентів є перший банківський день після 10 числа (без його урахування) або день, що передує даті повернення кредиту, а початком - дата надання кредиту та/або перший банківський день після 10 (десятого) числа (з його урахуванням).

За умовами п. 7.2.3. Кредитного договору проценти нараховуються щоденно на фактичну суму і за весь час користування кредитом.

Згідно п. 7.2.4. Кредитного договору нараховані проценти повинні сплачуватися позичальником щомісячно не пізніше 1 банківського дня, наступного за 10 числом кожного місяця.

Відповідно до п. 7.2.6. Кредитного договору та додаткової угоди № 6 від 30.12.2015 р. проценти, нараховані, але не сплачені до 26.07.2015 р. включно, повинні бути сплачені позичальником не пізніше 15.02.2016 р.

Згідно п. 7.2.7. Кредитного договору та додаткової угоди № 6 від 30.12.2015 р. проценти, нараховані, але не сплачені за період з 27.07.2015 р. по 10.01.2016 р. включно, повинні бути сплачені позичальником не пізніше 31.01.2016 р.

Пункт 12.1 Кредитного договору встановлює, що у разі порушення Позичальником строків виконання будь-якого з боргових зобов'язань Позичальник зобов'язаний сплатити на користь Банка пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення. Розрахунок пені здійснюється на суму простроченого виконанням боргового зобов'язання за весь час прострочення.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Ливарник» перед Банком за Кредитним договором, між ПАТ Перший український міжнародний банк (Кредитором, позивачем у справі) та ПАТ Луганський ливарно-механічний завод (Поручителем, відповідачем-2 у справі) був укладений договір поруки № 05.14/ПОР від 06.03.2014 р. (надалі - Договір поруки).

Відповідно до умов пункту 1.2 статті 1 Договору поруки, Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов'язань Позичальника в повному обсязі, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, витрат Банку тощо.

У разі порушення Позичальником зобов'язань, що випливають з Кредитного договору, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники, що означає право Кредитора, вимагати виконання зобов'язань в повному обсязі як від Боржника і Поручителя разом, так і від кожного з них окремо (п. 1.3 Договору поруки).

Пунктом 3.1 ст. 3 Договору поруки передбачено, що в разі порушення зобов'язання Боржником Кредитор направляє Поручителю письмову вимогу виконати зобов'язання. Кредитор не зобов'язаний підтверджувати будь яким чином факт невиконання зобов'язання Боржником. Вимога Кредитора буде достатньою для Поручителя підставою виконати зобов'язання на суму, вказану в такій вимозі, без будь-яких застережень, умов чи вимог до Кредитора про надання додаткової інформації чи документів.

Відповідно до приписів п. 7.3. Договору поруки будь - які повідомлення та/або документи, що направляються сторонами одна одній у зв'язку з цим договором, повинні бути викладені в письмовій формі та будуть вважатись поданими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом або доставлені особисто на адресу Сторін. Повідомлення та/або документи вважаються надісланими з дати їх відправлення однією Стороною іншій за адресою, зазначеною у цьому Договорі. Сторона вважається такою, що знала про зміну адреси іншої Сторони, виключно у разі укладення Сторонами відповідної-додаткової угоди до цього договору. Сторони погодились, що повідомлення та/або документи вважаються отриманими Поручителем на сьомий календарний день з дати реєстрації Кредитором рекомендованого листа у відділенні поштового зв'язку (при цьому Поручитель несе ризик отримання таких листів у строк, що перевищує сім календарних днів) або в день особистого вручення поручителю, зазначений в повідомленнях та/або документах.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 свої зобовязання щодо видачі кредитних коштів виконав повністю. Надання кредиту відповідачу-1 підтверджується меморіальними ордерами № ТR.6737934.1794.9600 від 07.03.2014 р. (на суму 8724000,00 рос.руб.) та № ТR.6757778.3726.8558 від 21.03.2014 р. (на суму 1450000,00 грн.).

Позичальником (відповідачем-1), навпаки, протягом строку дії Кредитного договору порушувалися строки повернення кредиту та сплати відсотків по кредиту.

З метою врегулювання питання погашення заборгованості в добровільному порядку позивач направив на адресу відповідача-1 Вимогу (вих. № КНО-61.1/450 від 05.04.2016 р., щодо виконання зобов'язань за Кредитним договором, що підтверджується копією опису вкладення, реєстром поштового відправлення та витягом з офіційного сайту УДППЗ «Укрпошта».

Також, позивач направив на адресу відповідача-2 Вимогу (вих. № КНО-61.1/447 від 05.04.2016 р., відправлене поштовим зв'язком УДППЗ «Укрпошта» (отриманою відповідачем-2 - 15.04.2016 р.), щодо виконання зобов'язань за Договором поруки, що підтверджується копією опису вкладення, реєстром поштового відправлення та витягом з офіційного сайту УДППЗ «Укрпошта».

Вимоги позивача були залишені відповідачами 1, 2 без задоволення.

Позовні вимоги про стягнення солідарно з ТОВ Ливарник (відповідача-1) та ПАТ Луганський ливарно-механічний завод (відповідача-2) заборгованості за Кредитним договором № 05.14 від 06.03.2014 р. в розмірі 1382453,81грн. та 9492996,16 російських рублів, з яких: 620000,00 грн. та 8724000,00російських рублів - заборгованість за основною сумою кредиту, 97752,41 грн. та 768996,16 російських рублів заборгованість по процентами за користування кредитом, 664701,40 грн. сума пені за порушення строків повернення основної суми кредиту та сплати процентів за користуванням кредитом, стали предметом судового розгляду у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти в кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 ЦК України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч.3 ст. 1049 ЦК України).

Згідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Як свідчить ст. 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Кредитного договору, ОСОБА_1 надав Позичальнику (відповідачу-1 у справі) кредит, що підтверджується засвідченими копіями меморіальних ордерів: № ТR.6737934.1794.9600 від 07.03.2014 р. (на суму 8724000,00 рос.руб.) та № ТR.6757778.3726.8558 від 21.03.2014 р. (на суму 1450000,00 грн.), які знаходяться у матеріалах справи.

Позичальник належним чином не виконав зобовязання по поверненню кредиту та оплаті процентів, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

Станом на 05.07.2016 р. сума заборгованості відповідача-1 за основною сумою кредиту згідно Кредитного договору становить 620000,00 грн. та 8724000,00 рос.руб.

Факт наявності заборгованості за основною сумою кредиту згідно Кредитного договору в розмірі 620000,00 грн. та 8724000,00 рос.руб., відповідачем-1 не спростовано.

Крім того, у відповідності до п. 7.2 Кредитного договору, відповідачу-1 були нараховані проценти за користування кредитом. Так, сума нарахованих та несплачених до 26.07.2015 р., і за період з 27.07.2015 р. по 10.01.2016 р., процентів за користування кредитом, станом на 05.07.2016 рік (включно) складає 40209,62 грн. та 289757,76 рос.руб., а за період з 11.01.2016р. по 05.07.2016р. сума нарахованих процентів складає 57542,79 грн. та 479238,40 рос. руб.

Загальна сума процентів відповідно до валюти кредитування складає: 97752,41 грн. та 768996,16 рос.руб.

Вимога позивача (вих. № КНО-61.1/450 від 05.04.2016 р.) про погашення заборгованості, була залишена відповідачем-1 без задоволення.

Докази повернення відповідачем-1 кредитних коштів та сплати передбачених Кредитним договором процентів відсутні. Наявність заборгованості відповідача-1 перед позивачем за Кредитним договором у розмірі 620000,00 грн. та 8724000,00 рос.руб. (основний борг) та 97752,41 грн. і 768996,16 рос.руб. (відсотки за кредитом), доведена матеріалами справи.

Довідкою (вих. № КНО-61.1/434 від 01.09.2016 р.), яка підписана Головою правління та головним бухгалтером ПАТ «ПУМБ» підтверджено факт наявності заборгованості ТОВ «Ливарник» перед ПАТ «ПУМБ» за Кредитним договором за основною сумою кредиту та по процентам за користування кредитом.

Отже, позовна вимога про стягнення суми основної заборгованості та процентів за користування кредитом задовольняється судом у повному обсязі.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені за порушення строків сплати основної суми кредиту та процентів за користування кредитом в сумі 664701,40 грн., нарахованої за період з 12.01.2016р. по 05.07.2016р., то слід зазначити наступне.

У відповідності до ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 12.1 Кредитного договору, у разі порушення Позичальником строків виконання будь-якого з боргових зобов'язань Позичальник зобов'язаний сплатити на користь Банка пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення. Розрахунок пені здійснюється на суму простроченого виконанням боргового зобов'язання за весь час прострочення.

Указом Президента України № 405/2014 від 14.04.2014 р. введено в дію рішення РНБО України від 13.04.2014 р. Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14.04.2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року … юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобовязані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 р. та №1275-р від 02.12.2015р. було затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, куди включено м. Луганськ.

Так, зокрема Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України, на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до якого включено м. Луганськ.

Отже, враховуючи те, що проведення на територіях Донецької та Луганської областей АТО являється загальновідомою обставиною, яка не потребує доказуванню та те, що відповідачі входять до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, вимоги про стягнення пені за період з 14.04.2014р. не підлягають задоволенню.

З огляду на мораторій, встановлений ст. 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції у позивача були відсутні підстави для нарахування та включення до складу заборгованості позичальника у цій справі пені за період з 14.04.2014р.

Нарахування Банком пені за порушення строків сплати основної суми кредиту та процентів за користування кредитом в загальній сумі 664701,40 грн., нарахованої за період з 12.01.2016р. по 05.07.2016р. суперечить приписам ст. 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції.

При цьому, суд відзначає, що незважаючи на зміну юридичної адреси відповідачів (адреси місцезнаходження) у справі внаслідок фази АТО, з міста Луганська на місто Запоріжжя, яка відбулася 26.08.2015 року, фактично все їх майно та всі виробничі потужності до теперішнього часу знаходяться за адресою: 91055, місто Луганськ, вулиця Леніна, 195.

При цьому, визначальним моментом для відсутності підстав для нарахування пені у відповідності до ст. 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, є саме факт того, що юридичні особи та фізичні особи підприємці провадять ( або провадили) свою господарську діяльність на території зазначених населених пунктів, і фактична юридична адреса таких осіб (адреса їх місцезнаходження) за змістом вказаної норми Закону, значення не має.

В якості доказів фактичного знаходження майна та виробничих потужностей у місті Луганську, відповідачами надано:

договір купівлі-продажу частини нежитлового приміщення від 26.06.2012 р., за змістом якого ПАТ Луганський ливарно-механічний завод передав 39/100 частки комплексу, виробничих та побутових будівель , які розташовані за адресою: м. Луганськ, вул. Леніна, 195, у власність ТОВ «Ливарник»;

договір оренди № 8 від 01.07.2012 р., згідно якого ТОВ «Ливарник» передав в оренду ПАТ Луганський ливарно-механічний завод для промислового використання обєкти нерухомості, які розташовані за адресою: м. Луганськ, вул. Леніна, 195;

договір оренди землі від 13.12.2012 р., згідно якого земельна ділянка під розміщений комплекс, виробничі та побутові будівлі, загальною площею 15,7449 гектарів, яка розташована за адресою: м. Луганськ, вул. Леніна, 195, орендується ТОВ «Ливарник» у Луганської міської ради з 13.12.2012 р. (строк оренди 49 років);

Як зазначалось відповідачами у своєму відзиві, майно і майнові права відповідача-1, на загальну суму 40 млн. грн., та майно і майнові права відповідача-2, на загальну суму 23 млн. грн., які перебувають в заставі у позивача та зареєстровані в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, теж знаходяться за адресою: м. Луганськ, вул. Леніна, 195.

Ніяких інших земельних ділянок та виробничих потужностей для ведення

господарської діяльності за межами адреси: м. Луганськ, вул. Леніна, 195, ані відповідач-1, ані відповідач-2 у власності або оренді не мають.

Таким чином, позовна вимога про стягнення пені за порушення строків сплати основної суми кредиту та процентів за користування кредитом в загальній сумі 664701,40 грн., нарахованої за період з 12.01.2016р. по 05.07.2016р. є необґрунтованою і не підлягає задоволенню. У позові за цією вимогою слід відмовити.

Крім того, як вже зазначалось вище, з метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Ливарник» перед Банком за Кредитним договором, між ПАТ Перший український міжнародний банк (Кредитором, позивачем у справі) та ПАТ Луганський ливарно-механічний завод (Поручителем, відповідачем-2 у справі) був укладений договір поруки № 05.14/ПОР від 06.03.2014 р., за умовами якого (пункти 1.1-1.3) Поручитель зобов'язався відповідати перед Банком за виконання зобов'язань, що випливають з умов Кредитного договору.

Згідно з приписами ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником. Порукою може забезпечуватися зобовязання частково або в повному обсязі.

Виходячи з положень ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

В даному випадку, умовами укладеного між позивачем та відповідачем-2 Договору поруки (п. 1.2) передбачена солідарна відповідальність Поручителя (ПАТ Луганський ливарно-механічний завод, відповідача-2) перед Кредитором (ПАТ Перший український міжнародний банк, позивачем) за виконання Боржником (ТОВ «Ливарник», відповідачем-1) зобовязань за Кредитним договором, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, витрат Кредитора тощо.

Тобто відповідач 2 забезпечив виконання зобовязання відповідача 1 в повному обсязі.

Пунктом 3.1 Договору поруки передбачено, що у разі порушення зобов'язання Боржником Кредитор направляє Поручителю письмову вимогу виконати зобов'язання (або певну його частину). Кредитор не зобов'язаний підтверджувати яким-би то не було чином факт невиконання зобов'язання Боржником. Вимога Кредитора буде достатньою для Поручителя підставою виконати зобов'язання на суму, вказану в такій вимозі, без будь-яких застережень, умов чи вимог до Кредитора про надання додаткової інформації чи документів.

В порядку п. 3.1 Договору поруки, Банком було направлено на адресу відповідача-2 Вимогу (вих. № КНО-61.1/447 від 05.04.2016 р.) щодо виконання зобовязань за Договором поруки. Направлення Вимоги підтверджується долученими до матеріалів справи описом вкладення у цінний лист реєстром поштового відправлення та витягом з офіційного сайту УДППЗ «Укрпошта».

Вказана Вимога була отримана відповідачем-2 - 15.04.2016 р.

З урахуванням положень п. 3.2 та п. 7.3 Договору поруки, строк погашення заборгованості відповідачем 2 за даною Вимогою сплив - 20.04.2016 р.

Таким чином, станом на день подання позову, ПАТ Луганський ливарно-механічний завод повинно було виконати вимоги Банка. Проте, відповідач-2 свої договірні зобовязання так і не виконав.

Частиною 1 ст. 559 ЦК України встановлено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобовязання, а також у разі зміни зобовязання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обовязку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обовязку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, оскільки зобовязання відповідача-1 за Кредитним договором не є виконаним і не є припиненим, позов відносно відповідача-2 щодо солідарного стягнення заборгованості та процентів заявлено правомірно.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Однак, всупереч вимог закону та умов Кредитного договору і Договору поруки, взяті на себе за вказаними договорами зобовязання обидва відповідачі не виконали, внаслідок чого у них утворилась заборгованість.

Доказів погашення суми боргу відповідачами до суду не надано.

При цьому суд зауважує, що відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», якщо кілька відповідачів, до яких було пред'явлено вимогу, солідарно відповідають за зобов'язанням, господарським судом може бути видано один наказ, в якому зазначається, що право стягнення є солідарним (частина друга статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. В даному випадку спір був доведений до суду з вини відповідачів, оскільки внаслідок несвоєчасного виконання ними грошового зобовязання, позивач змушений був звернутись до господарського суду за судовим захистом порушеного права. Таким чином, витрати по сплаті судового збору в загальній сумі 73586,69 грн. покладаються на відповідачів, шляхом стягнення на користь ПАТ «ПУМБ» судового збору з ТОВ «Ливарник» в сумі 36793,35 грн. та з ПАТ Луганський ливарно-механічний завод суми 36793,34 грн.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Ливарник (69600, м. Запоріжжя, вул. Миколи Краснова, буд. 9-А, код ЄДРПОУ 31444637) та Публічного акціонерного товариства Луганський ливарно-механічний завод (69600, м. Запоріжжя, вул. Миколи Краснова, буд. 9-А, код ЄДРПОУ 00292824) на користь Публічного акціонерного товариства Перший Український ОСОБА_1 (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, код ЄДРПОУ 14282829) заборгованість за основною сумою кредиту в сумі 620000 (шістсот двадцять тисяч) грн. 00 коп. та 8724000 (вісім мільйонів сімсот двадцять чотири тисячі) російських рублів 00 коп., заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 97752 (дев'яносто сім тисяч сімсот п'ятдесят дві) грн. 41 коп. та 768996 (сімсот шістдесят вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто шість) російських рублів 16 коп.

Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ливарник (69600, м. Запоріжжя, вул. Миколи Краснова, буд. 9-А, код ЄДРПОУ 31444637) на користь Публічного акціонерного товариства Перший Український ОСОБА_1 (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, код ЄДРПОУ 14282829) суму 36793 (тридцять шість тисяч сімсот девяносто три) грн. 35 коп. судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Луганський ливарно-механічний завод (69600, м. Запоріжжя, вул. Миколи Краснова, буд. 9-А, код ЄДРПОУ 00292824) на користь Публічного акціонерного товариства Перший Український ОСОБА_1 (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, код ЄДРПОУ 14282829) суму 36793 (тридцять шість тисяч сімсот девяносто три) грн. 34 коп. судового збору.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України - 30.09. 2016 р.

Суддя М.В. Мірошниченко