Рішення № 61696210, 23.09.2016, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/808/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2016 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого- судді Кріль М.Д.

при секретарі Данилів О.І.

за участю: позивача ОСОБА_1

представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3

відповідачки ОСОБА_4

представника відповідачки ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Червонограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В :

Позивач в березні 2016 року звернувся в суд з даним позовом, в заяві вказав, що шлюб між ним та відповідачкою був укладений 28.04.2001 року, а 27.06.2014 року рішенням Червоноградського міського суду шлюб між ними було розірвано. За час спільного проживання ними було придбано майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1. Просить визнати спільною власністю подружжя вказану квартиру та визнати за ним право власності 1/2 ідеальної частки даної квартири, а за ОСОБА_4 1/2 частки.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав, суду пояснив, що в період часу з 2001 року по 2003 рік їздив на заробітки до Польщі та із зароблених коштів він дав на квартиру більше 3-х тисяч доларів, дружина в той час не працювала, та вважає, що майно придбане за спільні з відповідачкою кошти.

Представник позивача позов підтримав, суду пояснив, що спірна квартира була придбана підчас спільного проживання та за спільні кошти подружжя, а отже є спільною сумісною власністю.

В судовому засіданні відповідачка позов не визнала, суду пояснила, що спірна квартира була придбана за кошти її матері та сестри, житло придбавалося для проживання її з позивачем сім`ї.

Представник відповідачки вважає позов необґрунтованим, так як спірне житло придбано не за спільні кошти подружжя.

Дослідивши докази суд встановив слідуюче.

Позивач та відповідачка перебували в зареєстрованому шлюбі з 28.04.2001 року який розірвано згідно рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 27.06.2014 року.

Як вбачається з договору купівлі-продажу квартири від 03.08.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу, ОСОБА_6 придбала квартиру АДРЕСА_2. Крім цього, відповідно до довіреності від 10.05.2004 року посвідченого приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу, встановлено, що ОСОБА_7 відповідно до договору доручення, укладеного ними в усній формі, уповноважує ОСОБА_1, бути його представником в уповноваженому органі при оформленні квартири АДРЕСА_2, а також продавати або обміняти, вищевказану квартиру на умовах та ціну йому відомих.

Згідно витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, квартира АДРЕСА_3, належить на праві власності ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_8, матір відповідачки, в судовому засіданні пояснила, що у 2001 році вона поїхала в Італію на роботу де працює офіційно по сьогоднішній день. Приїхавши додому десь через 2-3 роки придбала за власні кошти зароблені в Італії спірну квартиру та право власності на спірну квартиру зареєстрували на дочку (відповідачку) в 2004 році, яка на той час уже була заміжня. Вартість квартири становила 6500 доларів США, з яких вона мала 4000 доларів США, а 2500 доларів США їй позичила інша дочка ОСОБА_9 При укладенні договору купівлі-продажу спірної квартири на території України вона не перебувала, а належні їй 4000 доларів США на весні 2004 року передала своїй дочці (відповідачці). Зазначила, що частину із 6500 доларів США вона привезла особисто, а частину передавала дочці (відповідачці) через водіїв автобуса, що їхали з Італії в Україну.

Відповідно наданих документів суду свідком ОСОБА_8 встановлено, що остання працює в Італії офіційно.

Свідок ОСОБА_9, сестра відповідачки, в судовому засіданні пояснила, що в 2001 році виїхала в Італію на заробітки та в 2003 році коли мати ОСОБА_8 їхала на Україну дала їй 2500 Євро, щоб вона купила відповідачці квартиру. Також попросила матір, щоб сестра (відповідачка) написала розписку про отримання даних коштів.

Як вбачається з копії розписки від 03.01.2004 року ОСОБА_4 отримала в борг 2500 Євро від своєї сестри ОСОБА_10, які отримала через свою матір ОСОБА_8.

Згідно показів свідка ОСОБА_11 який в судовому засіданні пояснив, що з 2001року по 2003 рік позивач їздив на заробітки до Польщі, так як хотів придбати житло.

Відповідно дост. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашньогогосподарства,доглядзадітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.1 ст.70 Сімейного Кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За змістом ч. 1 ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Суд вважає, що спірна квартира придбана сторонами в шлюбі, за спільні кошти, так як, під час подружнього життя позивач працював, мав заробіток, а отже, спірне житло є спільною сумісною власністю сторін.

Посилання відповідачки на те, що квартира виключно придбана за кошти її матері та сестри суд до уваги не бере, бо дані твердження не підтверджується належними та допустимими доказами.

Враховуючи наведене, беручи до уваги те, що спірна квартира придбана сторонами за час перебування у шлюбі та за спільні кошти, а тому, кожна із сторін має право на рівну частку в розмірі 1/2 частки права власності на спірну квартиру, суд вважає, позов обґрунтованим і таким, що підлягає до задоволення, але частково, так як, спірна квартира на праві власності нележить відповідачці, то за відповідачкою вже закріплена частка в даній квартирі.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_4.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? ідеальної частки квартири АДРЕСА_5.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4на користь ОСОБА_1 551,20 грн. судового збору.

Ухвалу судді Червоноградського міського суду Львівської області від 31.03.2016 року про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 скасувати.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Львівської області на протязі 10 днів з часу його проголошення.

Суддя: М. Д. Кріль