Постанова № 61695796, 30.09.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4306/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Глуханчука О.В.,

секретар судового засідання - Мураховська А.І.

за участю сторін: представника позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю)

представника відповідачів - Хвостікової О.В. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0016261303 від 09 червня 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0016261303 від 09 червня 2016 року про визначення суми податкового зобов'язання за платежем: "Земельний податок з фізичних осіб" у розмірі 12 500, 75 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про те, що відповідач на порушення вимог Податкового кодексу України та Земельного кодексу України протиправно нарахував позивачу земельний податок з фізичних осіб на земельну ділянку, на якій, розміщені належні на праві приватної власності позивачу нежитлові приміщення площею 56,3 кв.м, як частина багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1. Позивач зазначив, що йому не відводилась у користування та не передавалась у власність земельна ділянка під вказаним об'єктом нерухомості, у тому числі під частиною будинку. Згідно з відомостями державного земельного кадастру за позивачем не числиться за спірною адресою земельна ділянка. Крім того, земельний податок на земельну ділянку, на якій розміщене нерухоме майно, що належить позивачу, має сплачуватись пропорційно частки прибудинкової території. Однак, як вважає позивач, відповідачем вищевказані обставини не враховані, у зв'язку із чим, прийняте ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області податкове повідомлення-рішення № 0016261303 від 09 червня 2016 року про визначення суми податкового зобов'язання за платежем: "Земельний податок з фізичних осіб" у розмірі 12 500, 75 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Під час судового розгляду справи, представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, надав заперечення відповідно до яких зазначив, що підставою нарахування позивачу земельного податку стали положення пунктів 286.5 статті 286, 287.8 ст. 287 Податкового кодексу України, оскільки останній є власником нежитлових приміщень та з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно - платником земельного податку.

За таких обставин, відповідач вважає, що оскаржене податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, прийнятим відповідно до положень чинного податкового законодавства, у зв'язку із чим підстави для задоволення позову відсутні.

Вислухавши сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та факти.

09 червня 2016 року Державною податковою інспекцією у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України та відповідно до п. 286.5 ст. 286 ПК України прийнято податкове повідомлення-рішення № 0016261303, яким ОСОБА_3 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: "Земельний податок з фізичних осіб" за 2016 рік у розмірі 12 500, 75 грн. (а.с. 11).

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вимогами про його скасування, як протиправного, з наведених в адміністративному позові підстав.

Надаючи оцінку правомірності оскарженому податковому повідомленню-рішенню №0016261303 від 09 червня 2016 року, суд виходить з наступного.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_3 на підставі Договору дарування від 15 квітня 2014 року №429, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калініченко О.В., на праві приватної власності належить нежитлове приміщення офісу за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 56, 3 кв.м. (а.с. 13-14).

Право власності на нерухоме майно (нежитлове приміщення офісу за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 56, 3 кв.м.) зареєстроване за ОСОБА_3, відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 12443462 від 15 квітня 2014 року 14:31:44. Відкрито розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об'єкт нерухомого майна.

З огляду на зазначене, позивачу, як власнику нежилого приміщення у багатоквартирному жилому будинку, нараховано земельний податок за площі під такими приміщеннями за 2016 рік.

Перевіривши правомірність нарахування відповідачем грошових зобов'язань із земельного податку за користування земельною ділянкою під нежилими приміщення за адресою: АДРЕСА_1, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах , встановлених законом.

Згідно підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень Податкового кодексу України.

У відповідності з п. 269.1 ст. 269 ПК України, платниками податку за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

В свою чергу об'єктами оподаткування податком на землю, згідно зі ст. 270 ПК України, є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Пунктом 287.1 ст. 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Таким чином, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 ЗК і статтею 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

Цими нормами чітко встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

За правилами пункту 286.1 статі 286 ПК підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до п. 286.6 ст. 286 ПУ України, за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Згідно з п. 287.6 ст. 287 ПК України, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Тобто, фізична особа - власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Судом встановлено, що позивач є власником нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1, та здійснив державну реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно.

Тобто, позивач, як власник нежитлових приміщень, які знаходяться у багатоквартирному жилому будинку за адресою: АДРЕСА_1, в силу вимог пункту 287.8 статті 287 ПК України, зобов'язаний сплачувати земельний податок за площі під такими приміщеннями з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 07.07.2015 року по справі № 21-775а15 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 46872174).

Згідно з п. 286.5 ст. 286 ПК України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Разом із тим, суд враховує, що в силу приписів п. 286.6 ст. 286 Податкового кодексу України, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Тобто, позивач має сплачувати земельний податок за площі під нежитловими приміщеннями, що йому належать, з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території.

На підставі розрахунку земельного податку, судом встановлено, що відповідачем для розрахування ОСОБА_3 земельного податку взято наступні показники: загальну площу нежитлових приміщень, що належать позивачу - 56, 3 кв.м, нормативно-грошову оцінку за 1 кв.м. (з урахуванням індексу інфляції за 2016 рік) - 7401, 27 грн., а також ставку податку на 2016 рік (у % до грошової оцінки) - 3.

На підставі вказаних показників позивачу нараховано земельний податок на 2016 рік у розмірі 12 500, 75 грн. (а.с. 12).

З наведеного розрахунку вбачається, що відповідачем під час розрахунку земельного податку позивачу не здійснено розрахування пропорційної частки прибудинкової території, яка припадає на належне ОСОБА_3 нежитлове приміщення загальною площею 56, 3 кв.м.

При цьому, з матеріалів справи судом встановлено, що загальна площа житлового будинку АДРЕСА_1 становить 1073, 93 кв.м.; площа забудови житлового будинку 680 кв.м.

Отже, при проведенні розрахунку земельного податку ОСОБА_3 податковий орган неправильно визначив розмір земельного податку, що призвело до завищення суми податку, визначеного в оскарженому податковому повідомленні-рішенні № 0016261303 від 09 червня 2016 року.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд вважає, що в порушення вимог ст. 71 КАС України, відповідачем не доведена правомірність нарахування позивачу земельного податку на 2016 рік.

Щодо доводів позивача про те, що на земельну ділянку, на якій знаходиться будинок АДРЕСА_1 відсутня документація із землеустрою, суд зазначає, що сам факт відсутності даних в державному земельному кадастрі про користувача-позивача не звільняє позивача від обов'язку по внесенню плати за землю в силу вимог пункту 286.6 статті 286 та пункту 287.8 статті 287 ПК України.

Стосовно не погодження позивача із застосуванням під час розрахунку ставки податку у розмірі 3 % від грошової оцінки для земель комерційного призначення, суд зазначає наступне.

Рішенням Одеської міської ради від 10 червня 2015 року №6762-VІ «Про встановлення ставок земельного податку в м. Одесі», визначено, що для власників вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень, розташованих в житлових будинках, які використовують дані приміщення для ведення підприємницької діяльності, ставка земельного податку складає - 3.

Згідно даних технічного паспорту квартира АДРЕСА_1 переобладнана в офісні приміщення. Крім того, згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_3 належить нежитлове приміщення офісу за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 56, 3 кв.м.

Тобто, оскільки позивачу належать нежитлові приміщення, переобладнані в офіс, що передбачає їх використання в підприємницькій діяльності, відповідачем застосована відповідна ставка.

Згідно з п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків, зобов'язаний, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, оскільки адміністративний позов задоволено, суд, у відповідності до приписів ст. 94 КАС України, здійснює розподіл судових витрат на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 6-8, 11, 23, 69, 71, 72, 86, 122, 158-163 КАС України, Податковим кодексом України, Земельним кодексом України,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0016261303 від 09 червня 2016 року, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області №0016261303 від 09 червня 2016 року.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2) витрати на оплату судового збору у розмірі 551 грн. 20 коп. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 21 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано у строк, встановлений статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до Одеського окружного адміністративного суду, та одночасно її копія до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови складено та підписано судом 30 вересня 2016 року.

Суддя О.В. Глуханчук

.