Ухвала суду № 61689812, 22.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11910/16 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

22 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Кузьменка В.В.,

при секретарі Дуденкові О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Громадської організації "Антифашистська правозахисна ліга" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом Громадської організації "Єврейська правозахисна група", Громадської організації "Антифашистська правозахисна ліга" до Київської міської ради про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Громадська організація "Єврейська правозахисна група" та Громадська організація "Антифашистська правозахисна ліга" звернулися до суду з позовом до Київської міської ради в якому просять: визнати дії Київської міської ради щодо розгляду на засіданні Комісії з питань перейменувань та в подальшому винесення на засідання депутатів Київської міської ради питання щодо перейменування проспекту Генерала Ватутіна - на проспект Романа Шухевича, а Московського проспекту - на проспект Степана Ватери, неправомірними; зобов'язати Київську міську раду не підписувати та не оприлюднювати рішення сесії депутатів Київської міської ради від 07.07.2016 року щодо перейменування Московського проспекту - на проспект Степана Бандери, та не виносити на подальший розгляд сесії депутатів Київської міської ради питання щодо перейменування проспекту Генерала Ватутіна - на проспект Романа Шухевича.

При цьому, позивачами заявлено клопотання про забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти дії щодо підписання та оприлюднення рішення сесії депутатів Київської міської ради від 07.07.2016 року щодо перейменування Московського проспекту - на проспект Степана Бандери, та всі дії по винесенню на подальший розгляд сесії депутатів Київської міської ради питання щодо перейменування проспекту Генерала Ватутіна - на проспект Романа Шухевича до ухвалення рішення в адміністративній справі.

В обґрунтування клопотання про забезпечення позову позивачі зазначають, що вищевказане рішення відповідача не відповідає вимогам законодавства та є очевидно протиправним. Відповідно, набрання чинності рішенням міської ради завдасть значної шкоди інтересам позивачів, матиме негативні наслідки, що потребуватиме набагато більших зусиль та правових засобів для їх подолання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2016 року відмовлено Громадській організації "Антифашистська правозахисна ліга", Громадській організації "Єврейська правозахисна група" у задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачі звернулися до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаються на порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просять скасувати зазначену ухвалу та прийняти нову, якою задовольнити клопотання про забезпечення адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, виходив з того, що позивачами не надано доказів в обґрунтування клопотання та неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, а відтак суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивачів про вжиття заходів забезпечення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, аргументуючи свою позицію наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Виходячи з аналізу наведеної норми процесуального права, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:

1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;

2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів;

3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому;

4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 117 КАС України, подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання.

Адміністративний позов, крім способу, встановленого частиною третьою цієї статті, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.

Правова позиція по даному питанню висловлена в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», за змістом яких при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Колегія суддів вважає, що позивачами не надано доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди їх правам, а також не доведено, що захист їх прав та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Крім того, колегія суддів зважає на ту обставину, що позивачі просить суд забезпечити позов шляхом заборони вчиняти дії щодо підписання та оприлюднення рішення сесії депутатів Київської міської ради від 07.07.2016 року щодо перейменування Московського проспекту - на проспект Степана Бандери, та всі дії по винесенню на подальший розгляд сесії депутатів Київської міської ради питання щодо перейменування проспекту Генерала Ватутіна - на проспект Романа Шухевича.

В ході апеляційного розгляду справи апелянти зазначили, що спірні дії відповідача мають очевидні ознаки неправомірності.

Однак, надання оцінки під час розгляду клопотання про забезпечення позову правомірності цих дій, які фактично є предметом спору, колегія суддів не може, так як фактично судом у такому випадку буде вирішено питання законності таких дій без розгляду справи по суті, що є порушенням норм процесуального законодавства України.

Проаналізувавши викладені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що позивачами під час подання клопотання про забезпечення адміністративного позову, належним чином не обґрунтовано, чи існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивачів до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що у клопотанні про забезпечення позову, з урахуванням предмету спору, позивачами не наведено реальних обставин та обґрунтування щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Отже, у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Громадської організації "Антифашистська правозахисна ліга" - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 27.09.2016.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Кузьменко В. В.

Василенко Я.М.