Ухвала суду № 61688449, 29.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" вересня 2016 р. м. Київ К/800/734/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Мойсюка М.І., Пасічник С.С.,розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці (далі - управління ПФУ) до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області (далі - відділ ДВС) про скасування постанови,

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року,

встановив:

У липні 2015 року управління ПФУ звернулось до суду з позовом про скасування постанови державного виконавця відділу ДВС від 07.07.2015 р. ВП № 20274074 про накладення штрафу в сумі 680 грн.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 27 жовтня 2015 року позов задоволено: скасовано постанову державного виконавця від 07.07.2015 р. ВП № 20274074 про накладення штрафу на управління ПФУ в сумі 680 грн.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Своє рішення суд обґрунтував тим, що посилання позивача на відсутність бюджетного фінансування на виплату пенсій як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань неприйнятні, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

У касаційній скарзі управління ПФУ, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалене ним рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що постановою державного виконавця від 23.12.2014 р. відновлено виконавче провадження №20274074 з виконання постанови Ленінського районного суду м. Вінниці від 16 лютого 2010 року у справі № 2-а-636/2010 за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату йому пенсії по інвалідності у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Управління ПФУ листами від 19.01.2015 р. № 311/06-33-1/09, від 13.02.2015 р. № 716/06-33-1/09, від 06.03.2015 р. № 1006/06/33-1/09 і від 23.06.2015 р. № 2905/06-33-1/09 повідомило відповідача про виконання рішення суду у справі № 2-а-636/2010 та надало відповідні розпорядження і протоколи із пенсійної справи, які підтверджують здійснення нарахувань на виконання рішення суду, разом з тим, зазначивши, що борг в сумі 2849,90 грн буде виплачено при надходженні бюджетних асигнувань.

07 липня 2015 року головний державний виконавець відділу ДВС виніс постанову про накладення на управління ПФУ штрафу в сумі 680 грн за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду в частині виплати ОСОБА_4 пенсії відповідно до статтей 50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно з частинами першою і другою статті 75 Закону України від 21.04.1999 р. № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606-XIV) після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 89 Закону № 606-XIV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Суд першої інстанції встановив, що управління ПФУ на виконання постанови державного виконавця управління ДВС надіслало повідомлення, у якому зазначило, що ОСОБА_4 згідно з розпоряджень від 21.07.2010 р., від 13.10.2010 р. та від 26.10.2011 р. проведено перерахунок пенсії з 01.12.2009 р. по 31.10.2011 р., а протоколами виплат від 21.07.2010 р., від 14.10.2010 р. та від 26.10.2011 р. підраховано борги, а саме: в розмірі 28743,10 грн, який було виплачено в серпні 2010 року, в розмірі 91 грн - виплачено в листопаді 2010 року та в розмірі 2846,90 грн (за жовтень 2011 року) нараховано, однак не виплачено у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування і буде виплачено при надходженні бюджетних асигнувань.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління ПФУ від 30.04.2002 р. № 8-2 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2002 р. за № 442/6730, чинного на час виникнення спірних відносин), управління ПФУ у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах (далі - Управління) є органами ПФУ, підпорядкованими відповідно головним управлінням ПФУ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів ПФУ.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2.1 та підпункту 2 пункту 2.2 вказаного Положення основним завданням Управління, крім іншого, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів ПФУ та інших джерел, визначених законодавством. Управління відповідно до покладених на нього завдань планує доходи та видатки коштів ПФУ в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету ПФУ.

З урахуванням зазначених норм права колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Даний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 19 травня 2015 року, яка в силу частини першої статті 244-2 КАС України має враховуватися судами загальної юрисдикції при застосуванні відповідних норм права.

За наведених обставин та виходячи з приписів статті 226 КАС України, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись статтями 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці задовольнити.

Скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року та залишити в силі постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 27 жовтня 2015 року.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Мойсюк М.І. Пасічник С.С.