Ухвала суду № 61688448, 29.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" вересня 2016 р. м. Київ К/800/3636/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача),

Олексієнка М.М.,

Рецебуринського Ю.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Київського міського центру зайнятості про визнання протиправними дій,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року,

встановив:

У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Київського міського центру зайнятості про визнання протиправними дій щодо знищення або втрати його заяви про надання статусу безробітного, датовану липнем 2006 року, з його особової справи № 38479 (дата реєстрації 18 липня 2006 року); визнання протиправними дій щодо знищення або втрати всіх корінців направлення на працевлаштування, що видавались безробітному ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, протягом 2006-2007 років, і які повинні знаходитись в його особовій справі № 38479 (дата реєстрації 18 липня 2006 року).

Зазначав, що звернувся до Святошинського районного центру зайнятості із запитом щодо отримання документів зі своєї особової справи, однак йому було відмовлено у наданні окремих документів. Вважав, що такі дії відповідача порушують положення Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати їх судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Зазначає, що суди не витребували з центру зайнятості його особову справу, а одна лише відсутність у відповідача документів, які позивач просить надати, не є підставою для відмови у задоволенні запиту на інформацію. Вважає, що судами не взято до уваги доводи позивача, якими він обґрунтовував позовну заяву та апеляційну скаргу.

У запереченнях на касаційну скаргу Київський міський центр зайнятості вважає її доводи безпідставними, а оскаржувані рішення судів законними і обґрунтованими.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що 11 червня 2015 року ОСОБА_4 звернувся до Святошинського районного центру зайнятості із запитом (вх. № 8) у порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації», в якому просив надати завірену копію його особової справи № 38479, дата реєстрації 18 липня 2006 року.

Листом від 15 червня 2015 року вих. № 01-28/2161 Святошинський районний центр зайнятості надав позивачу відповідь разом із завіреними копіями документів особової справи ОСОБА_4 (у кількості 17 документів).

22 червня 2015 року позивач повторно звернувся до Святошинського РЦЗ із запитом (вх. № 10) щодо отримання зі своєї особової справи наступних документів: копії його заяви про надання статусу безробітного, датованої липнем 2006 року, а також копії корінців направлення на працевлаштування, оскільки ці документи не були отримані на вимогу позивача.

Листом Святошинського районного центру зайнятості від 26 червня 2015 року за вих. № 01-28/2354 позивачу повідомлено, що заява про надання статусу безробітного в особовій справі відсутня, що унеможливлює її надання. Також повідомлено, що позивач був працевлаштований самостійно, а тому корінець направлення на працевлаштування при особовій справі відсутній. У зв'язку з цим позивачу було частково відмовлено у задоволенні запиту про надання інформації.

Під час судового розгляду справи відповідач надав копію акту від 25 грудня 2009 року № 8 «Про виділення до знищення справ (документів), що не підлягають зберіганню», згідно з яким документи, що створювались у Святошинському РЦЗ (у тому числі й заява ОСОБА_4 про надання йому статусу безробітного), були відібрані та знищені, як такі, що не мають історичної цінності та втратили науково-практичне значення.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що надання публічної інформації зумовлюється її наявністю у відповідного суб'єкта. Запитувані позивачем у запиті документи відсутні, відповідач позбавлений можливості їх надання, тому не порушив положення Закону України «Про доступ до публічної інформації» та права позивача.

Однак з такими висновками колегія суддів не може погодитись, з огляду на таке.

Суди розглянули справу та оцінювали дії відповідача у контексті їх відповідності вимогам Закону України «Про доступ до публічної інформації», який регламентує порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Водночас предметом даного спору є протиправні дії Святошинського районного центру зайнятості щодо знищення або втрати з особової справи ОСОБА_6 його заяви про надання статусу безробітного та корінців направлення на працевлаштування.

У зв'язку з цим суди не застосували до спірних правовідносин норму закону, яку належить застосувати, не перевірили з яких документів формується особова справа безробітного, чи закінчився строк зберігання особової справи ОСОБА_4 та чи були у центру зайнятості правові підстави знищувати з неї окремі документи.

Згідно з частиною 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи (частина друга статті 227 КАС України).

Зважаючи на те, що ухвалені у справі судові рішення не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, повно і всебічно встановлених обставинах справи, їх належній правовій оцінці, вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, так як порушення допущені обома судовими інстанціями.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п`ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.

Судді: Черпак Ю.К.

Олексієнко М.М.

Рецебуринський Ю.Й.