Ухвала суду № 61688258, 27.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2016 року К/800/11855/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Островича С.Е. Степашка О.І.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіна постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду м. Києва від 10.10.2014 Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2015у справі № 826/11294/14за позовомДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. КиєвідоКомунального закладу «Парк культури та відпочинку «Гідропарк»третя особаДепартамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)пронадання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна відповідача,-

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві звернулась до суду з позовом до Комунального закладу «Парк культури та відпочинку «Гідропарк» про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі, у розмірі 339 207,31 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.10.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2015, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- за відповідачем обліковується заборгованість зі сплати податку на додану вартість та земельного податку з юридичних осіб, яка виникла у результаті несплати грошових зобов'язань, визначених у податкових деклараціях з ПДВ та плати за землю, а також на підставі податкових повідомлень-рішень про нарахування штрафів та пені з ПДВ, податку на прибуток та земельного податку на суму 323 919,20 грн.;

- позивачем направлено відповідачу першу податкову вимогу №1/3396 від 06.12.2010, яка отримана уповноваженою особою відповідача;

- постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.05.2014 в адміністративній справі №826/4653/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2014, позов податкового органу про стягнення з відповідача податкового боргу на суму 294 092,99 грн. задоволено повністю;

- позивачем прийнято рішення №337/18 від 17.02.2011 про опис майна у податкову заставу, у зв'язку з чим відповідачу направлено запити №309/10/19-111 від 14.03.2012, №13918/10/26-53-25-10 від 03.07.2014 про виділення майна у податкову заставу;

- листами №31 від 26.03.2012, №64 від 07.07.2014 відповідачем виділено перелік ліквідного майна для застави у загальному розмірі 339 207,31 грн.;

- податковим керуючим складено акти опису майна №4 від 10.07.2014, №5 від 17.07.2012;

- податкову заставу зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не надано жодних належних доказів на підтвердження обставин відсутності у відповідача коштів на рахунках у банках.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Згідно пп.14.1.155 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

За змістом пп.89.1 п.89.1 ст.89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Відповідно до п.89.2 ст.89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Згідно п.89.3 ст.89 Податкового кодексу України опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

За змістом п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України).

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу (п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України).

З огляду на зміст наведених положень податкового законодавства, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що суд може надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, зокрема, за умови підтвердження поданими контролюючим органом доказами факту недостатності (або відсутності) коштів, які перебувають у власності платника податків.

Суди попередніх інстанцій дослідили банківські виписки щодо вихідного залишку на рахунку відповідача станом на 04.07.2014 та на 23.07.2014 (які подані позивачем на підтвердження факту відсутності коштів на рахунках відповідача у банках) та дійшли висновку про те, що не вбачається можливим ідентифікувати особу, яка їх видала, оскільки вони не містять обов'язкових реквізитів видавника, таких як підпис і печатка, та встановити кількість та перелік таких рахунків та, як наслідок, встановити факт відсутності грошових коштів на усіх рахунках, відкритих відповідачем у фінансових установах, про які відомо позивачу.

Крім того, судами зазначено, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження недостатності у відповідача грошових коштів - готівкових чи на рахунках у банку, достатніх для повного погашення його боргу перед бюджетом, а саме, - не надано довідку про діючі (закриті) рахунки відповідача у фінансових установах та інкасові доручення (розпорядження) з відміткою про їх повернення у зв'язку з відсутністю грошових коштів на рахунках відповідача. Також, позивачем не надано доказів на підтвердження відсутності на рахунках відповідача грошових коштів станом на час звернення з цим позовом до суду.

З огляду на усе наведене вище, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про відсутність законних підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин даної справи та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.10.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2015 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді С.Е. Острович

О.І. Степашко