Постанова № 61687253, 29.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1554/16 Головуючий у 1-й інстанції: Дудін С. О.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

представника позивача Косяка О. В., представників відповідачів Чичкань С. Д., Гришиної Н. В., Кокоші О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Еркер» до Головного управління Держпраці в Київській області про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ПП «Еркер» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці в Київській області про зобов'язання Головного управління Держпраці у Київській області продовжити ПП «Еркер» строк дії дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року позов задоволено, здійснено вихід за межі позовних вимог.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану постанову суду - скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, 19.09.2007 р. територіальним управлінням Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Київській області та місту Києву було видано позивачу дозвіл № 1079.07.32-45.21.1 на початок виконання робіт з підвищеної небезпеки при виконанні будівельно-монтажних робіт:

- монтаж (демонтаж), налагодження баштових кранів;

- роботи на висоті, у т. ч. з риштувань.

Термін дії дозволу: з 19.09.2007 р. по 19.09.2010 р.

10.11.2010 р. Територіальним управлінням Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Київській області та місту Києву було видано позивачу дозвіл № 1357.10.32-45.21.1 на продовження виконання робіт з підвищеної небезпеки за переліком, аналогічним, зазначеному у дозволі № 1079.07.32-45.21.1. Термін дії дозволу: з 10.11.2010 р. по 10.11.2015 р.

02.11.2015 р. позивач звернувся до відповідача з заявою про продовження строку дії дозволу на виконання робіт з підвищеної небезпеки.

Листом від 09.11.2015 р. № 1860 відповідач відмовив позивачу у продовженні дії дозволу, обґрунтовуючи свою відмову тим, що продовження строку дії дозволу є новою вимогою Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 р. № 1107, яка не передбачалась постановою № 1631, і, відповідно, норма щодо продовження строку дії дозволу (п.15 Порядку № 1107) може бути застосована лише до дозволів, які видаються згідно з цим Порядком.

Листом № 897 від 23.11.2015 р. позивач звернувся до Державної регуляторної служби України, у якому просив вказаний орган вжити заходи щодо посадових осіб Головного управління Держпраці у Київській області у зв'язку з безпідставною відмовою у продовженні строку дії відповідного дозволу.

Державна регуляторна служба України листом вих. № 9731/0/20-15 від 25.12.2015 р. повідомила позивачу про можливість продовження строку дії дозволу, який був ним отриманий відповідно до Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2003 р. № 1631, що втратив чинність після прийняття Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 р. № 1107.

Після цього, позивач звернувся до Головного управління Держпраці у Київській області з листом «Про повторне звернення щодо продовження дозволу» № 51 від 04.02.2016 р., у якому просив розглянути відповідну заяву та продовжити строк дії дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки.

До вказаного листа позивачем було долучено: заяву на продовження строку дії дозволу № 877 від 02.11.2015 р.; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки № 1357.10.32-45.21.1 від 10.11.2010 р.; копію листа Головного управління Держпраці у Київській області про відмову у продовженні дозволу № 186 від 09.11.2015 р.; копію листа Державної регуляторної служби України № 97310/20-15 від 25.12.2015 р.

Головне управління Держпраці у Київській області листом «Про відмову у продовженні дозволу (повторно)» № 11/2009 від 29.02.2016 р. відмовило позивачу у продовженні строку дії дозволу.

У вказаному листі відповідач вказав на те, що позивач отримав вже одного разу дозвіл на продовження виконання роботи підвищеної небезпеки № 1357.10.32-45.21.1 від 10.11.2010 р. на підставі Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1631 від 15.10.2003 р., однак, вказана постанова була скасована постановою Кабінету Міністрів України № 1107 від 26.10.2011 р. «Про затвердження порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки».

Крім того, відповідач зауважив про те, що види робіт, на які приватному підприємству «Еркер» було видано дозвіл № 1357.10.32-45.21.1 від 10.11.2010 р., відсутні у додатках 2 та 3 вказаного Порядку.

У зв'язку з цим, контролюючий орган зазначив про необхідність отримання позивачем нового дозволу відповідно до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1107 від 26.10.2011 р.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 21 Закону України «Про охорону праці» № 2694-XII від 14.10.1992 р. роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, видає дозволи на безоплатній основі на підставі висновку експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання, проведеної експертно-технічними центрами, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або незалежними експертними організаціями, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці.

Порядок видачі дозволів або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання дозволів центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, переліки видів робіт, машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки, проведення або експлуатація (застосування) яких потребує отримання дозволу, та граничні розміри тарифів на проведення експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання, висновок якої є підставою для видачі дозволів, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

У період з 15.10.2003 р. по 25.10.2011 р. процедура видачі та анулювання дозволів Держнаглядохоронпраці та його територіальними органами визначалась відповідними Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1631 від 15.10.2003 р. (далі - Порядок № 1631).

Вказаний порядок передбачав отримання дозволу на початок (продовження) виконання роботи підвищеної небезпеки.

Строк дії дозволів за вказаним Порядком № 1631 на початок виконання роботи підвищеної небезпеки або експлуатації об'єкта становив 3 роки; на продовження виконання роботи підвищеної небезпеки або експлуатації об'єкта - 5 років.

З 26.10.2011 набрав чинності Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1107 від 26.10.2011 р. (далі - Порядок № 1107).

Відповідно до п.6 Порядку № 1107 дозвіл за формою згідно з додатком 1 видається, зокрема, роботодавцеві - на виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 2, або на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 3.

Відповідно до п. 15 Порядку № 1107 строк дії дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки або на експлуатацію машин, механізмів та устатковання підвищеної небезпеки становить п'ять років.

Строк дії дозволу продовжується органом, що його видав.

У разі коли під час строку дії дозволу роботодавцем не порушено його умов, строк дії такого дозволу продовжується на наступні п'ять років на підставі заяви роботодавця, поданої за формою згідно з додатком 5, та оригіналу дозволу. Висновок експертизи за вказаним Порядком для продовження дії дозволу не потребується.

З огляду на вказане, колегія суддів прийшла до висновку про принципові відмінності цих порядків, однією з яких, зокрема, є отримання нового дозволу на продовження виконання роботи підвищеної небезпеки з обов'язковим поданням висновку експертизи за Порядком № 1631 та проставлення відмітки на вже отриманому дозволі на виконання робіт підвищеної небезпеки про продовження строку його дії без подання висновку експертизи за Порядком № 1107.

Крім того, в апеляційній скарзі та в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 29.09.2016 р. представник відповідача наголошувала на тій обставини, що перелік робіт, для виконання яких необхідне отримання дозволу, є суттєво звуженим у новому Порядку № 1107 порівняно з Порядком 1631.

Так, наприклад, новий Порядок № 1107 не передбачає отримання дозволу на роботи з риштувань, а також має визначення «вантажопідіймальні крани», замість «підіймальні споруди».

Також представником відповідача було зауважено, що роботи з риштувань, ймовірно, входять до складу одного з пунктів переліку видів робіт підвищеної небезпеки, так як риштування використовуються при роботі на висоті, проте, вид робіт можливо визначити лише після проведення експертизи компетентним органом.

Приймаючи всі вищенаведені доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку про їх правомірність з огляду на наступне.

При дослідженні форм дозволів, затверджених вказаними Порядками, колегією суддів встановлено їх суттєві відмінності.

Основною з них є непередбачення у формі дозволу, затвердженого Порядком № 1631, продовження його дій.

Напроти, форма дозволу, затвердженого Порядком № 1107, містить наступну фразу: «Строк дії дозволу продовжено до (дата) на підставі (назва документу).

Також, визначальним при вирішенні справи, колегія суддів вважає відсутність у Порядку № 1107 видів робіт, на які позивачем було отримано дозвіл на підставі Порядку № 1631.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 29.09.2016 р. представник позивача зауважив, що, фактично, новим Порядком змінено назви видів робіт. При цьому, зміст принципово не змінено.

В той же час, колегія суддів зауважує, що у відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Продовження виконання робіт підвищеної небезпеки без висновку експертного органу про віднесення цих видів робіт до робіт підвищеної небезпеки згідно діючого Порядку № 1107 може суттєво звузити права осіб, що виконують такі види робіт, що в розумінні ст. 19 Основного Закону є неприпустимим.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність задоволення судом першої інстанції позовних вимог.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, викладеної ним в ухвалі від 08.07.2014 р. (справа № 803/42/14).

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду першої інстанції та апеляційним судом приймаються в якості належних.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 196, 198, 202, 206, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Еркер» до Головного управління Держпраці в Київській області про зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог приватного підприємства «Еркер» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя О. А. Губська (Повний текст постанови виготовлено 29.09.2016 р.)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.