Ухвала суду № 61686757, 28.09.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Крилова М.М.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2016 року справа №805/1447/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Казначеєва Е.Г., суддів Васильєвої І.А., Гайдара А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 р. у справі № 805/1447/16-а (головуючий І інстанції Крилова М.М.) за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Авдієвський коксохімічний завод» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2015 році в сумі 7312956,54 грн та пені у сумі 179898,73 грн (а.с.4-5).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016року в задоволені позовних вимог відмовлено (а.с.120-122).

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в які просив скасувати постанову суду першої інстанції, як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Обґрунтовано скаргу тим, що відповідачем до центру зайнятості надавались звіти про попит на робочу силу (вакансії) з вакансіями для працевлаштування інвалідів у кількості лише 50 місць замість 94 робочих місць. Тобто, відповідачем не виконані вимоги чинного законодавства, щодо додержання встановленого нормативу створення робочих місць для інвалідів, що обумовлює притягнення його до відповідальності за невиконання вимог чинного законодавства.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах апеляційної скарги відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, встановила наступне.

Публічне акціонерне товариство «Авдієвський коксохімічний завод» зареєстровано як юридична особа, зареєстровано у Донецькому обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів та відповідно до статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII (далі - Закон № 875-ХІІ) зобов'язано виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів (а.с.8-9).

Загальними зборами акціонерів ПАТ «Авдієвський коксохімічний завод» прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства з Публічного акціонерного товариства «Авдієвський коксохімічний завод» на Приватне акціонерне товариство «Авдієвський коксохімічний завод» (а.с.113-117).

Відповідачем до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів було подано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік від 16.02.2016 форми № 10-ПІ. Відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 3751 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 56, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону № 875-ХІІ (осіб) - 150, фонд оплати праці штатних працівників складає 291818,1 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника - 77801,56 грн. (а.с.6, 28).

Відповідно до матеріалів справи відповідачу нарахована сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць по працевлаштуванню інвалідів в розмірі 7312956,54 грн. Також, у відповідності до п.4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 (далі - Порядок № 70), відповідачу була нарахована пеня в розмірі 179898,73 грн. (а.с.7).

Предметом апеляційного оскарження є правомірність нарахування позивачем сум адміністративно-господарських санкції та пені за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи свідчать про виконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідачем вжиті передбачені чинним законодавством певні заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів.

Колегія суддів із зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується, з наступних підстав.

Наказом директора з персоналу та соціальних питань ПАТ «Авдієвський коксохімічний завод» від 30.12.2014 № 1150-к, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314 «Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів» та статей 2, 4 Закону № 875-ХІІ, наказано зарезервувати робочі місця для людей з обмеженими можливостями (інвалідів 2, 3 групи) в кількості 4% від облікової чисельності персоналу та комплектувати робочі місця згідно штатного розкладу (а.с.29).

Колективним договором відповідача передбачено працевлаштування осіб з пониженої працездатністю та інвалідів на робочі місця, де за висновком медичної комісії може бути використаний їх працю (а.с.71-79).

Відповідно до письмових пояснень, відповідачем було створено робочі місця (вакантні посади) для працевлаштування інвалідів, а саме робітники зеленого будівництва. Відповідно до виписки з штатного розкладу працівників ПрАТ «Авдієвський коксохімічний завод» з 01.01.2015 по 31.12.2015, штатних одиниць робітників зеленого будівництва передбачено у кількості 116 (а.с.111-112).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем протягом 2015 року з січня по грудень двічі на місяць подавались до центру зайнятості звіти про наявності вакансій за формою № 3-ПН затвердженою наказом Мінпраці України 19.12.2005 року № 420, в яких зазначав про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів (а.с.30-70, 103-110).

З зазначених звітів та письмових пояснень відповідача вбачається, що відповідачем двічі на місяць подавались звіти з вакансіями для працевлаштування інвалідів у загальній кількості 100 місць, по 50 місць по кожному звіту, зазначене обумовлено тим, що відповідач, у разі направлення осіб у кількості на відповідні посади, не мав би можливості обробити зазначену кількість осіб.

Відповідно до листа Авдіївського міського центру зайнятості від 27.07.2016 № 01-43/632, у центр зайнятості осіб-інвалідів, які могли працювати робітниками зеленого будівництва на обліку у 2015 році не перебували (а.с. 95).

Крім того, відповідно до матеріалів справи, відповідач опубліковував оголошення в газеті щодо можливого працевлаштування інвалідів на підприємстві.

Також, відповідач на протязі 2015 року звертався до Громадської організації Авдіївського міського товариства інвалідів «Переборення» Донецької обласної організації інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України», з листами щодо можливого працевлаштування 100 інвалідів. У відповідь на зазначені листи, громадська організація листами повідомила відповідача про проведення бесід про можливе працевлаштування інвалідів. Проте, жодного інваліда не було направлено.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Закону № 875-XII, Закону України «Про зайнятість населення» (далі - Закон № 5067-VI), Господарським кодексом України (далі - ГК України), Порядком № 70.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 8 статті 69 ГК України, підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Статтею 18 Закону № 875-XII визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 3 ст. 18-1 Закону № 875-XII, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Частиною 1 ст. 19 Закону № 875-XII закріплено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону № 875-XII, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно з п.2 Порядку № 70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 01 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону № 5067-VI, держава гарантує у сфері зайнятості додаткове сприяння у працевлаштуванні окремих категорій громадян.

Згідно пункту 1 частини 2 ст. 50 Закону № 5067-VI, роботодавці беруть участь у здійсненні заходів щодо забезпечення зайнятості населення шляхом створення умов для реалізації громадянами права на працю.

Відповідно до пункту 4 статті 3 статті 50 Закону № 5067-VI, роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 затверджені форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок її подання" (далі - наказ № 316).

Згідно з вимогою пункту 2.1 наказу № 316, така звітність подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

У статті 218 ГК України закріплено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним порушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналіз положень законодавства дає підстави для висновку про те, що обов'язок з працевлаштування інвалідів покладає на орган державної влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.

Законодавством на підприємство покладається обов'язок створення робочих місць для інвалідів та інформувати про кількість створених робочих місць зазначених органів з метою працевлаштування інвалідів. Невиконання цього обов'язку зумовлює накладення на суб'єкта господарювання адміністративно-господарських санкцій, крім випадків, коли підприємством буде доведено вжиття всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. В той же час обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду України від 02.04.2013 року у справі №21-95а13, яке у відповідності з вимогами ч.1 ст.244-2 КАС України, враховано судом апеляційної інстанції при розгляді справи.

Крім цього, у постанові від 20 червня 2011 року (справа № 21-60а11) Верховний Суд України зазначив, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. У зв'язку з тим, що Підприємством вжито усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження Підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Відповідачем протягом 2015 року подавались щомісячно звіти форми № 3-ПН про наявність вакансій, в тому числі для інвалідів, надавались запити до територіальної громадської організації інвалідів та розміщувалось оголошення у газеті.

Вищенаведені обставини підтверджуються матеріалами справи, сторонами у справі не заперечуються та не спростовуються.

Колегія суддів не приймає доводи апелянта щодо не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів лише з тих підстав, що ним подавались звіти з вакансіями для працевлаштування інвалідів у кількості лише 50 місць, оскільки з наявних в матеріалах справи доказів, вбачається виконання вимог закону щодо створення робочих місць для інвалідів відповідно до нормативу встановленого законом. Крім того, колегія суддів звертає увагу не те, що за весь звітній період центром зайнятості до відповідача не направлялось жодного інваліда для працевлаштування.

Таким чином, оскільки відповідачем було створено необхідну кількість робочих місць для інвалідів у 2015 році, завчасно подано звітність та запити до територіального центру зайнятості, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем вжито всіх залежних від нього заходів для виконання свого обов'язку із забезпечення нормативу робочих місць для інвалідів та недопущення господарського правопорушення.

Позивач всупереч з вимогами частини 2 статті 19 Конституції України, безпідставно та за відсутністю складу правопорушення наклав на відповідача адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення без змін постанови суду першої інстанції, відмови в задоволенні апеляційної скарги.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 р. у справі № 805/1447/16-а залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 р. у справі № 805/1447/16-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Е.Г. Казначеєв

Судді: І.А.Васильєва

А.В. Гайдар