Постанова № 61684210, 21.09.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2016 р. Справа № 914/24/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого - судді Скрипчук О.С.

Суддів Бонк Т.Б.

Матущака О.І.

При секретарі судового засідання Лагутіні В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 б/н від 21.06.2016 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 08.06.2016 року

у справі № 914/24/16

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, м. Львів

про стягнення 4 993,02 грн., розірвання договору оренди № 94 від 30.06.2015 року, виселення з нежитлового приміщення, зобов'язання до повернення нежитлового приміщення.

за участю представників:

від позивача: Жуган І.О. - довіреність № 18-11-07795 від 02.12.2015 року, Стефанишин О.Б. - довіреність № 18-11-07796 від 02.12.2015 року

від відповідача: ОСОБА_6 - договір про надання правової допомоги б/н від 11.03.2014 року

від третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Блонський О.Л. - довіреність № 9/161 від 04.12.2015 року

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про стягнення заборгованості, розірвання договору оренди №94 від 30.06.2015 року, виселення з нежитлового приміщення, зобов'язання повернути нежитлове приміщення (враховуючи заяву про збільшення позовних вимог № 14-11-02412 від 21.04.2016 року).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.06.2016 року у справі № 914/24/16 (головуючий суддя Король М.Р., судді Крупник Р.В., Долінська О.З.) позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області задоволено. Суд виніс рішення, яким:

- стягнув з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області 8764,87грн. заборгованості по орендній платі, 995,39грн. пені та 876,49грн. штрафу.

- розірвав договір оренди державного нерухомого майна №94 від 30.06.2015 року, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.

- виселив Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 з орендованого державного майна - нежитлового приміщення на першому поверсі трьохповерхової будівлі (А-3) загальною площею 11,4 м2, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

- зобов'язав Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 повернути державне майно - нежитлове приміщення на першому поверсі трьохповерхової будівлі (А-3) загальною площею 11,4 м2, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за актом приймання-передачі балансоутримувачу.

Не погоджуючись з даним рішенням Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу б/н від 21.06.2016 року, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 08.06.2016 року скасувати в частині стягнення 8 764,87 грн. заборгованості по орендній платі, 995,39 грн. пені та 876,49 грн. штрафу, прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального і процесуального права. А саме скаржник стверджує, що об'єкт оренди йому не був переданий, а відтак у нього не виник обов'язок щодо сплати орендної плати.

Третьою особою було подано до суду відзив на апеляційну скаргу № 379с від 21.07.2016 року, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Господарського суду Львівської області від 08.06.2016 року залишити без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.06.2015 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір оренди державного нерухомого майна №94 (далі договір). Згідно умов договору, орендодавець зобов'язався передати, орендар прийняти в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення на першому поверсі трьохповерхової будівлі (А-3) загальною площею 11,4 кв.м (далі по тексту - Майно, орендоване приміщення), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстровий НОМЕР_2 та перебуває на балансі Управління державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України у Львівській області (далі- Балансоутримувач).

Відповідно до п.1.2. договору, майно передається в оренду з метою розміщення офісу.

Згідно з п.10.1. договору, останній укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 30.06.2015 року по 29.05.2018 року включно.

30.06.2015 року між сторонами був підписаний акт приймання-передавання орендованого майна.

Позивач стверджує, що відповідач свого обов'язку щодо сплати орендної плати не виконував.

Позивачем неодноразово направлялись на адресу відповідача претензії № 11-08-06373 від 01.10.2015 року, № 11-11-07-07074 від 28.10.2015 року про сплату боргу. Однак, зазначені претензії залишені без відповіді та належного реагування.

Враховуючи наведене вище, позивач просить суд стягнути з відповідача 8764,87грн. заборгованості по орендній платі, 995,39 грн. пені та 876,49грн. штрафу, розірвати договір, виселити з нежитлового приміщення відповідача та зобов'язати відповідача повернути приміщення.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст.795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Судом встановлено, що між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору оренди.

Згідно Акту приймання - передавання нерухомого майна № 94 від 30.06.2016 року орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно на підставі договору оренди № 94 від 30.06.2015 року.

Відповідач заперечив проти факту користування майном у зв'язку із не допуском балансоутримувачем (Управлінням державної автомобільної інспекції Управління МВС України у Львівській області) його до орендованого приміщення, що підтверджує Актами про не допуск до приміщення від 30.06.2015 року, 01.07.2015 року, 02.07.2015 року, 03.07.2015 року, 04.07.2015 року.

Відповідно до ст.28 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності. Орендар може зажадати повернення орендованого майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні ним, відшкодовування шкоди, завданої майну громадянами і юридичними особами, включаючи орендодавця.

Згідно з ч.1 ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 400 ЦК України, недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Посилання відповідача на те, що третьою особою чинились перешкоди у користуванні орендованим приміщенням, судом оцінюються критично. Відповідачем не подано до суду жодних доказів вжиття заходів для відновлення порушеного права щодо користування приміщенням, в порядку передбаченому ЦК України, шляхом подання негаторного позову.

Акти про недопуск третьою особою до приміщення від 30.06.2015 року, 01.07.2015 року, 02.07.2015 року, 03.07.2015 року, 04.07.2015 року (а.с.53-57, т. 1) не є належними доказами у справі у розумінні ст. 34 ГПК України. Адже, зазначені акти складені за відсутності орендаря, а докази повідомлення позивача про виклик його для участі у роботі комісії по складанню даних актів в матеріалах справи відсутні. Також, матеріали справи не містять доказів щодо звернення відповідача до позивача з повідомленням про перешкоджання балансоутримувачем в користуванні орендованим приміщенням.

Необґрунтованими є посилання відповідача на неможливість використання орендованого майна у зв'язку із знаходженням в останньому розпридільчо-щитової шафи, про існування якої орендар не знав на момент укладення договору. Адже, як вбачається із заяви відповідача б/н від 14.08.2015 року, яка була адресована начальнику центру надання послуг пов'язаних з використанням автопранспорних засобів з обслуговування м. Львів та Пустомитівського району, відповідач був ознайомлений з розміщенням в орендованому приміщенні розпридільчо-електрощитової шафи та зобов'язався не втручатись у роботу останньої.

Відповідно до ч.6 ст.762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Однак, у даній справі відповідачем не доведено та не підтверджено належними доказами, неможливості користуватися орендованим приміщенням.

Згідно з ч.1 ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.1 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтями 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно з п.3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 (далі по тексту - Методика) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку березень 2015 року 1833,21 грн. Орендна плата за перший (повний) місяць оренди - червень 2015 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць березень 2015 року на індекс інфляції за квітень, травень та червень місяці 2015 року.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за звітний місяць (п.3.3. договору).

Відповідно до п.3.6. договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу щомісячно не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні: 50% до державного бюджету на рахунок визначений Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області, а саме: Одержувач коштів - Держбюджет м. Львова, код ЄДРПОУ одержувача - 38008294, банк одержувача - ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, № рахунку - 31114092702002 (код 22080200); 50% на рахунок Балансоутримувача.

Позивач зазначає, що відповідача сплатив на його рахунок лише 1 097,21 грн. орендної плати, згідно договору.

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем на користь позивача 8746,87 грн. орендної плати, згідно договору.

Оскільки відповідач не розрахувався перед позивачем згідно умов договору і не надає належних доказів, які б свідчили про відсутність його вини з невиконання своїх зобов'язань за договором, то колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано визнав доведеним факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 8746,87 грн. орендної плати за період серпня 2016 року по березень 2016 року.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (штраф і пеня). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610 - 612 ЦК України).

Згідно з п.3.7. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п.3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства з врахуванням пені в розмірі подвійної ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення включаючи день оплати.

Пунктом 3.8. договору сторони передбачили, що у разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача 995,39 грн. пені (за період з 16.07.2015 року по 16.04.2016 року) та 876,49 грн. штрафу

Частиною 3 ст. 291 ГК України, ч. 2 ст. 651, ст. 783 ЦК України передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а ст. 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.

Відповідно до п.10.7. договору, чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, достроково за взаємною згодою сторін, або за рішенням суду.

Враховуючи те, що відповідач впродовж більш як три місяці підряд не сплачував орендної плати, згідно договору, відтак позові вимоги про розірвання договору є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до п.п.2, 3 ст.653 Цивільного кодексу, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору.

Згідно з ч.1 ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як зазначено п.2 ст.795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно з п.10.9. договору, у разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.

Пунктом 5.9 договору передбачено, що у разі припинення або розірвання договору, орендар зобов'язаний повернути Балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або його частини) орендованого майна підприємства з вини Орендаря.

Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та балансоутримувачем акта приймання-передавання, один примірник якого протягом трьох днів орендарем скеровується орендодавцю. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (п.10.10 Договору).

Враховуючи наведене, суд першої інстанції обґрунтовано задоволив позовні вимоги щодо виселення відповідача з орендованого приміщення і зобов'язання відповідача повернути орендоване майно.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення Господарського суду Львівської області від 08.06.2016 року є законне і підстав для його скасування немає. А в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 08.06.2016 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_1) в дохід держави 5 359,2 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

3 Доручити місцевому господарському суду видати наказ.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу направити в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено та підписано 26.09.2016 року.

Головуючий - суддя Скрипчук О.С.

суддя Бонк Т.Б.

суддя Матущак О.І.