Постанова № 61683971, 26.09.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2016 року Справа № 904/11189/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чимбар Л.В. (доповідач),

суддів: Антонік С.Г., Березкіна О.В.

при секретарі Мацекос І.М.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність № 178/2-04-m від 21.09.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №б/н від 13.06.2016 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "СТС" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2016 року у справі №904/11189/15

за позовом комунального підприємства "АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕХНІЧНЕ УПРАВЛІННЯ" Дніпропетровської міської ради, м.Дніпропетровськ

до приватного підприємства "СТС", м.Дніпропетровськ

про відшкодування збитків

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2016р. у справі №904/11189/15 (суддя Петренко І.В.) позов задоволено. Стягнуто з приватного підприємства "СТС" на користь комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" Дніпропетровської міської ради 170772,37грн. збитків; 2561,59грн. судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2016р. скасувати в повному обсязі і ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову.

Посилається на те, що господарський суд позивачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин, на які він посилався, як на підставу своїх позовних вимог, крім акту ревізії, який сам по собі не доводить протиправної поведінки відповідача, наявність майнової шкоди, причинного звязку між протиправною поведінкою та майновою шкодою, вини та факту спричинення відповідачем матеріальної шкоди позивачу на суму 170772,37грн.

Представник позивача у судовому засіданні просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 26.09.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.02.2012р. між комунальним підприємством "Адміністративно-технічне управління" Дніпропетровської міської ради (далі по тексту - позивач, орендар) та приватним підприємством "СТС" (далі по тексту - відповідач, орендодавець) укладено договір оренди нежитлових приміщень №01А (далі по тексту - договір оренди), відповідно до пункту 1.1 умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування (оренду) нерухоме майно, яке розташовано за адресою: Україна, м.Дніпропетровськ, Лоцманський узвіз, буд.3-Б, а саме:

- нежитлове приміщення загальною площею 229,4кв.м., в будівлі складів (літ. Л-1),

- нежитлове приміщення загальною площею 206,6кв.м., 1 поверх, в Виробничому корпусі №3;

- навіс загальною площею 119,7кв.м. (літ.П);

- частина відкритого складського майданчика загальною площею 430,0кв.м. (частина літ.№17),

та позначені на Плані, що додаються (Додаток №1 до даного договору), (далі по тексту - об'єкт оренди), з метою розміщення складу - зберігання рекламних засобів (металеві, пластмасові, карбонові тощо) та транспортного засобу (автомобіля з причепом).

Пунктом 1.2 договору визначено, що об'єкт оренди належить орендодавцеві на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна від 27.12.2011р. (ВРН №798354, реєстр 10566).

Термін оренди за даним договором складає з 01.02.2012р. по 31.12.2012р. включно (пункт 1.8 договору).

Між сторонами укладено додаткові угоди, згідно яких площа орендованого приміщення змінювалося, а саме:

14.06.2012р. між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №1, в якому за взаємною згодою сторін вирішено змінити пункт 1.1 договору, а саме:

"1.1. Орендодавець передає, а орендар приймає в термінове платне користування (оренду) нерухоме майно, яке розташовано за адресою: Україна, м.Дніпропетровськ, Лоцманський узвіз, буд.3-Б, а саме:

- нежитлове приміщення загальною площею 229,4кв.м., в будівлі складів (літ. Л-1),

- нежитлове приміщення загальною площею 206,6кв.м., 1 поверх, в Виробничому корпусі №3;

- нежитлове приміщення загальною площею 79,2кв.м., цокольний поверх, в Великому адміністративно-виробничому корпусі;

- навіс загальною площею 119,7кв.м. (літ.П);

- частина відкритого складського майданчика загальною площею 430,0кв.м. (частина літ.№17),

та позначені на Плані, що додаються (Додаток №1 до даного договору), (далі по тексту - об'єкт оренди), з метою розміщення складу - зберігання рекламних засобів (металеві, пластмасові, карбонові тощо) та транспортного засобу (автомобіля з причепом)."

30.11.2012р. між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №2, в якій за взаємною згодою сторін вирішено змінити пункт 1.1 договору, а саме:

"1.1. Орендодавець передає, а орендар приймає в термінове платне користування (оренду) нерухоме майно, яке розташовано за адресою: Україна, м.Дніпропетровськ, Лоцманський узвіз, буд.3-Б, а саме:

- нежитлове приміщення загальною площею 229,4кв.м., в будівлі складів (літ. Л-1),

- нежитлове приміщення загальною площею 206,6кв.м., 1 поверх, в Виробничому корпусі №3;

- навіс загальною площею 119,7кв.м. (літ.П);

- частина відкритого складського майданчика загальною площею 430,0кв.м. (частина літ.№17),

та позначені на Плані, що додаються (Додаток №1 до даного договору), (далі по тексту - об'єкт оренди), з метою розміщення складу - зберігання рекламних засобів (металеві, пластмасові, карбонові тощо) та транспортного засобу (автомобіля з причепом)."

01.08.2013р. між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №2, в якій за взаємною згодою сторін вирішено змінити пункт 1.1 договору, а саме:

"1.1. Орендодавець передає, а орендар приймає в термінове платне користування (оренду) нерухоме майно, яке розташовано за адресою: Україна, м.Дніпропетровськ, Лоцманський узвіз, буд.3-Б, а саме:

- нежитлове приміщення загальною площею 229,4кв.м., в будівлі складів (літ. Л-1),

- нежитлове приміщення загальною площею 206,6кв.м., 1 поверх, в Виробничому корпусі №3;

- навіс загальною площею 119,7кв.м. (літ.П);

- частина відкритого складського майданчика загальною площею 430,0кв.м. (частина літ.№17),

- загальною площею 100,0кв.м. відкритого Складського майданчика (частина літ.№17),

та позначені на Плані, що додаються (Додаток №1 до даного договору), (далі по тексту - об'єкт оренди), з метою розміщення складу - зберігання рекламних засобів (металеві, пластмасові, карбонові тощо) та транспортного засобу (автомобіля з причепом)."

29.10.2013р. між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №5, в якій за взаємною згодою сторін вирішено змінити пункт 1.1 договору, а саме:

"1.1. Орендодавець передає, а орендар приймає в термінове платне користування (оренду) нерухоме майно, яке розташовано за адресою: Україна, м.Дніпропетровськ, Лоцманський узвіз, буд.3-Б, а саме:

- нежитлове приміщення загальною площею 229,4кв.м., в будівлі складів (літ. Л-1),

- нежитлове приміщення загальною площею 206,6кв.м., 1 поверх, в Виробничому корпусі №3;

- навіс загальною площею 119,7кв.м. (літ.П);

- загальною площею 630,0кв.м. відкритого Складського майданчика (частина літ.№17);

- загальною площею 100,0кв.м. відкритого Складського майданчика (частина літ.№17);

- загальною площею 100,0кв.м. відкритого Складського майданчика (частина літ.№17)

та позначені на Плані, що додаються (Додаток №1 до даного договору), (далі по тексту - об'єкт оренди), з метою розміщення складу - зберігання рекламних засобів (металеві, пластмасові, карбонові тощо) та транспортного засобу (автомобіля з причепом)."

10.11.2014р. між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №8, в якій за взаємною згодою сторін вирішено змінити пункт 1.1 договору, а саме:

"1.1. Орендодавець передає, а орендар приймає в термінове платне користування (оренду) нерухоме майно, яке розташовано за адресою: Україна, м.Дніпропетровськ, Лоцманський узвіз, буд.3-Б, а саме:

- нежитлове приміщення загальною площею 229,4кв.м., в будівлі складів (літ. Л-1),

- нежитлове приміщення загальною площею 206,6кв.м., 1 поверх, в Виробничому корпусі №3;

- навіс загальною площею 119,7кв.м. (літ.П);

та позначені на Плані, що додаються (Додаток №1 до даного договору), (далі по тексту - об'єкт оренди), з метою розміщення складу - зберігання рекламних засобів (металеві, пластмасові, карбонові тощо) та транспортного засобу (автомобіля з причепом)."

Зміни щодо зменшення та збільшення площ орендованого нежитлового приміщення відбувалися шляхом укладання актів приймання-передачі між сторонами за договором.

Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області було проведено позапланову ревізію фінансово-господарскької діяльності КП "Адміністративно-технічне управління", на підставі чого 10.12.2014р. було складено акт Акт позапланової ревізії фінансово-господарської діяльності комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" Дніпропетровської міської ради №06-21/06 за період з 01.12.2010р. по 30.09.2014р., в якому зазначено, що між позивачем, в особі начальника ОСОБА_3 та відповідачем, в особі директора ОСОБА_4, укладено договір оренди нежитлового приміщення від 01.02.2012р. №01А (далі по тексту - договір №01А), яке знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, Лоцманський узвіз, буд.3Б, згідно якого площа орендованого приміщення склала 985,7кв.м., вартість оренди приміщення становила 9447,00грн. на місяць.

Згаданим актом встановлено, що позивачем відповідно до актів надання послуг та виписок банку перераховано відповідачу коштів на загальну суму 351500,70грн., в тому числі: за лютий-грудень 2012 року на суму 121883,70грн., за 2013 рік на суму 125424,00грн.; за січень-вересень 2014 року на суму 104193,00грн.

Відповідно до інформації, наданої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, встановлено, що відповідачу належать будівлі та споруди на підставі договору купівлі-продажу від 27.12.2011р. ВРН № 798354, реєстр 10566.

В акті вказано, що земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, Лоцманський узвіз, буд.3Б, належить територіальній громаді м.Дніпропетровська, у користування юридичним та фізичним особам не надавалася.

Під час проведення ревізії встановлено та про що відображено в акті, що позивачем зайво сплачено орендну плату відповідачу за частину відкритого складського майданчика на загальну суму 170772,37грн., в тому числі: за лютий - грудень 2012 року на суму 52800,98грн., за 2013 рік на суму 58812,26грн.; за січень-вересень 2014 року на суму 59159,13грн., що є грубим порушенням вимог пункту 1 статті 9 Закону №996-XIV; пункту 2 Положення №88; пункту 4 П(С)БО №16 "Витрати"; статті 203 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV; пункту а, статті 12, пункту 1 статті 82, статей 116, 123, 124 Земельного кодексу України №2768-ІІІ.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України)

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ст. 761 Цивільного кодексу України визначено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Статтею 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтями 22, 1166 Цивільного кодексу України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення майнової шкоди (збитків), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювана шкоди та збитками, вини. При цьому для стягнення збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) також необхідним є встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Зазначена норма кореспондується з положеннями ст. 224 ГК України, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 17.02.2016р. у справі №904/5857/14, від 01.07.2015р. у справі №916/3311/14 та від 07.10.2015р. у справі №916/3371/14.

За змістом ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (упущена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Враховуючи обставини справи та наведені вище норми права, колегія суддів вважає, що господарським судом зроблено правомірний висновок про те, що заявлена позивачем до стягнення сума є збитками у розумінні вищезазначених статей, оскільки вона (сума) є витратами, зробленими позивачем в результаті неправомірних дій відповідача, тобто позивачем доведені такі складові господарського правопорушення, як наявність збитків та їх розмір, причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та збитками.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" Дніпропетровської міської ради.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин, на які він посилався, як на підставу своїх позовних вимог, крім акту ревізії, який сам по собі не доводить протиправної поведінки відповідача, наявність майнової шкоди, причинного звязку між протиправною поведінкою та майновою шкодою, вини та факту спричинення відповідачем матеріальної шкоди позивачу на суму 170772,37грн. не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки в ході ревізії на підставі наказу по підприємству від 16.10.2014р. №73/2-06 проведено контрольні обміри та обстеження орендованого нежитлового приміщення за адресою: м.Дніпропетровськ, Лоцманський узвіз, буд.3Б.

За результатами контрольних обмірів та обстежень встановлено, що фактична площа частини відкритого складського майданчика це частина земельної ділянки, яка огороджена сіткою з двох сторін, до якої має доступ будь-яка людина (а.с. 36)

Представником відповідача було надано колегії суддів для огляду технічний паспорт на доказ того, що спірний складський майданчик є бетонованою площадкою, однак вказаний паспорт колегія суддів не приймає як належний доказ, оскільки техпаспорт виготовлений в 2015році, тоді як акт ревізії складено в 2014році.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення справи по суті.

За таких обставин суд повно та обґрунтовано дійшов до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Таким чином, рішення господарського суду Дніпропетровської області відповідає чинним нормам матеріального та процесуального законодавства, встановленим фактичним обставинам справи, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "СТС" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2016 року у справі №904/11189/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий Л.О. Чимбар

Суддя О.В. Березкіна

Суддя С.Г. Антонік

Постанова виготовлена в повному обсязі 30.09.2016 року.