Рішення № 61683096, 27.09.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2016Справа №910/13914/16

За позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРАВЕКС-

БАНК"

до Приватного акціонерного товариства "ДАТАГРУП"

про стягнення 10 863 551,15 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Куліш О.О. (довіреність № 482 від 09.06.2016)

від відповідача: Шелест В.С. (довіреність № 113 від 06.09.2016)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРАВЕКС-БАНК" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "ДАТАГРУП" (відповідач) 11455202,97 грн., з яких: 10104257,96 грн. - сума простроченої кредитної заборгованості, 1204041,51 грн. - сума прострочених відсотків, 131468,20 грн. - пеня по кредиту, 15435,30 грн. - пеня по відсоткам.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем (позивальником) умов договору про відкриття кредитної лінії № 661-003/10 від 22.09.2010 в частині своєчасного погашення заборгованості по сумі кредиту, у зв'язку з чим, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 10104257,96 грн. - суми простроченої кредитної заборгованості, 1204041,51 грн. - суми прострочених відсотків, 131468,20 грн. - пені по кредиту, 15435,30 грн. - пені по відсоткам.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 порушено провадження по справі № 910/13914/16 та призначено справу до розгляду на 06.09.2016.

31.08.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення та виписки за позичковим та поточним рахунками відповідача. У своїх поясненнях щодо рахунків позивачем зазначено, що при внесенні змін до кредитного договору від 04.02.2013 було зазначено новий рахунок позичальника № 26006799958050, проте кредитні кошти на даний рахунок не зараховувались, оскільки 23.09.2010 в повному обсязі були зараховані на поточний рахунок № 2600100660542.

02.09.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

У відзиві на позов, заперечуючи позовні вимоги, відповідач посилається на те, що надана позивачем виписка по рахунку не підтверджує факту отримання відповідачем кредитних коштів. Також відповідачем наведено заперечення щодо наданого позивачем розрахунку позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2016 розгляд справи №910/13914/16 відкладено на 22.09.2016 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

22.09.2016 через відділ діловодства суду від позивача надішли витребувані судом документи та заява про зменшення позовних вимог (вих. №4653/11 від 21.09.2016).

В судовому засіданні 22.09.2016 представник позивача надав пояснення щодо поданої заяви про зменшення позовних вимог (вих. №4653/11 від 21.09.2016), просив суд прийняти її до розгляду.

В своїй заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 10 863 551,15 грн., з яких: 10104257,96 грн. - сума простроченої кредитної заборгованості, 715296,85 грн. - пеня по кредиту, 43996,33 грн. - пеня по відсоткам.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи, що заява позивача про зменшення позовних вимог, відповідає приписам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, остання прийнята господарським судом до розгляду, у зв'язку із чим, позовні вимоги розглядаються в її редакції, відповідно має місце нова ціна позову.

Присутні в судовому засіданні представники відповідача надали журнали операцій по договору про відкриття кредитної лінії № 661-003/10 від 22.09.2010 та клопотання про призначення експертизи по справі.

Суд відклав розгляд клопотання відповідача про призначення судової експертизи.

В судовому засіданні 22.09.2016, у відповідності до ст. 77 ГПК України, судом оголошено перерву до 27.09.2016

26.09.2016 через відділ діловодства суду позивач подав відзив на клопотання відповідача про призначення судової експертизи та витребувані судом пояснення щодо розміру процентної ставки після 01.04.2016 та щодо особового рахунку №206380066110030. Також у поясненнях позивач зазначив, що в розрахунку заборгованості, поданому одночасно з заявою про зменшення позовних вимог, в частині розрахунку пені за несвоєчасне погашення чергового траншу кредиту, що підлягав поверненню до 29.02.2016 було помилково була зазначена сума 203 933,34 грн. замість суми 101 966,67 грн., у зв'язку з чим при розгляді справи позивач просив суд брати до уваги виправлений розрахунок заборгованості доданий до даних пояснень.

Проте, оскільки позивачем не було заявлено відповідної письмової заяви у відповідності до ст. 22 ГПК України, суд здійснює розгляд справи за вимогами заявленими у редакції заяви про зменшення позовних вимог від 21.09.2016 вих. №4653/11 та згідно із розрахунком позовних вимог, доданим до даної заяви.

В судове засідання 27.09.2016 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача надав суду письмові пояснення, в яких заперечив щодо розрахунку заборгованості доданого до заяви про зменшення позовних вимог, а тому просив суд призначити у справі судову експертизу, поставити на вирішення експерта питання запропоновані відповідачем у клопотання, яке було заявлене в судовому засіданні 22.09.2016 або залишити позов без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із ненаданням обґрунтованого розрахунку позовних вимог.

Представник відповідача заперечив щодо призначення експертизи у даній справі, посилаючись на відсутність необхідності у спеціальних знаннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

В пункті 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" роз'яснено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Проте, з огляду на дійсні обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, суд не вбачає дійсної потреби у спеціальних знаннях при вирішенні даного спору.

В свою чергу, відповідачем не було надано суду контррозрахунку заборгованості, не надано доказів суперечливих наявним в матеріалах справи доказам та не наведено жодних обставин, які б свідчили про необхідність призначення судової експертизи.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для призначення експертизи у даній справі, у зв'язку із чим, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи.

Оскільки, в підтвердження обставин викладених у позові та заявлених вимог, позивачем було надано в матеріали справи належні та допустимі докази та розрахунки заборгованості, суд визнає необґрунтованими посилання відповідача на необхідність залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим заявлене відповідачем усне клопотання суд залишає без задоволення.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача також підтримав надані по суті спору заперечення.

Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 27.09.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.09.2010 між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПРАВЕКС-БАНК" (позивач) та Приватним акціонерним товариством "ДАТАГРУП" (відповідач, позичальник) було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 661-003/10 (надалі - кредитний договір), відповідно до п. 1.1. якого, банк надає позичальнику кредитну лінію у національній валюті на загальну суму 15 900 000 (п'ятнадцять мільйонів дев'ятсот тисяч) грн. 00 коп., а позичальник зобов'язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути його банку в повному обсязі в порядку та строки, встановлені відповідно до умов цього договору, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом, визначену згідно з умовами цього договору, і виконати всі інші зобов'язання, передбачені цим договором.

В подальшому сторони вносили зміни та доповнення до кредитного договору згідно із договорами про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 22.12.2010, від 01.03.2011, від 01.06.2011, від 28.11.2011, від 30.12.2011, від 30.01.2012, від 29.02.2012, від 27.04.2012, від 27.04.2012, від 05.06.2012, 04.02.2013, від 24.12.2013, від 29.12.2015.

Згідно із пунктом 2 кредитного договору, видача кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів за реквізитами контракту або на поточний рахунок позичальника №2600100660542 ПАТ КБ "ПРАВЕКС-БАНК".

Відповідно до п. 2.1. кредитного договору, у редакції договору від 04.02.2013, видача кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника №26006799958050 в ПАТ КБ "ПРАВЕКС-БАНК", МФО 380838 після отримання письмової кредитної заявки від позичальника на отримання кредиту.

Пунктом 1.3. кредитного договору, у редакції договору від 29.12.2015, сторони передбачили, що кредит надається позичальникові строком з 22 вересня 2010 року до 30 червня 2016.

На період з 22 вересня 2012 року до 01 квітня 2013 року за домовленістю сторін процентна ставка встановлюється в розмірі 21 % (двадцять один) процент річних.

На період з 01 квітня 2013 року до 31 березня 2015 року за домовленістю сторін процентна ставка встановлюється в розмірі 21% (двадцять один) процент річних.

На період з 01 квітня 2015 року до 31 березня 2016 року за домовленістю сторін процентна ставка встановлюється в розмірі 16% (шістнадцять) процентів річних.

На період з 01 квітня 2016 року до 30 червня 2016 року розмір процентної ставки за користування кредитом буде додатково письмово погоджений між групою кредиторів позичальника та позичальником в строк до 15.03.2016. Процентна ставка у погодженому розмірі буде встановлена сторонами шляхом укладення відповідного договору про внесення змін та доповнень до цього договору.

Згідно із п. 3.2. кредитного договору, у редакції договору від 04.02.2013, проценти за користування кредитом підлягають сплаті щомісячно (за час фактичного користування грошовими коштами (вибраною та непогашеною сумою кредиту) протягом відсоткового періоду, яким вважається період з 26-го числа попереднього місяця по 25-е число поточного календарного місяця) протягом 6 календарних днів, починаючи з 26-го числа поточного місяця, а також на момент повернення кредиту, вказаний у п. 1.3. цього договору, шляхом списання банком відповідної суми грошових коштів з поточного рахунку позичальника №26006799958050 в ПАТ КБ "ПРАВЕКС-БАНК", МФО 380838. Цим позичальник доручає, а банк зобов'язується за дорученням позичальника здійснювати договірне списання з поточного рахунку позичальника, зазначеного в цьому пункті договору, грошових коштів для оплати процентів у відповідній сумі та у валюті, визначеній п. 1.1. цього договору. Право на договірне списання виникає у банку з дня, коли у позичальника виникло зобов'язання по сплаті процентів відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 3.1. кредитного договору, у редакції договору від 29.12.2015 року, сторони домовились, що позичальник зобов'язується погасити заборгованість за кредитом у строк до 30.06.2016 року, відповідно до графіку погашення заборгованості: до 29.12.2015 - 815 733,36 грн., до 31.12.2015 - 101 966,67 грн., до 31.01.2016 - 101 966,67 грн., до 29.02.2016 - 101 966,67 грн., до 31.03.2016 - 101 966,67 грн., до 30.04.2016 - 109 250,00 грн., до 31.05.2016 - 109 250,00 грн., до 27.06.2016 - 109 250,00 грн., до 30.06.2016 - 10 104 257,96 грн. Всього: 11 655 608,00 грн. - залишок непогашеної заборгованості станом на 29.12.2015.

Відповідно до п. 3.9. кредитного договору, у редакції договору від 29.12.2015 року, проценти за користування кредитом та нараховані за період з 01.04.2015 до 31.03.2016 включно, в розмірі 1 204 041,51 грн. підлягають сплаті позичальником 30.06.2016.

В пп. 5.1.1. п. 5.1. кредитного договору, у редакції договору від 04.02.2013, передбачено обов'язок позичальника використовувати кредит на передбачені в цьому договорі цілі та забезпечити своєчасне повернення коштів та сплату нарахованих процентів за користування кредитом.

Згідно із пп. 6.1.4. п. 6.1. кредитного договору, у редакції договору від 04.02.2013, передбачено право банку при настанні строків оплати платежів згідно умов цього договору чи у випадку наявності простроченої заборгованості по платежах, а також при настанні випадків дострокового повернення кредиту відповідно до умов цього договору, будь-які надходження, що знаходяться на поточних рахунках позичальника (в національній валюті та/або іноземній валюті), в тому числі на поточному рахунку позичальника №26006799958050 в ПАТ КБ "ПРАВЕКС-БАНК" можуть бути використані банком для оплати процентів, погашення заборгованості за кредитом, здійснення інших платежів, передбачених цим договором. Цим договором позичальник надає банку право договірного списання коштів зі своїх поточних рахунків в національній та іноземній валютах, відкритих в ПАТ КБ "ПРАВЕКС-БАНК".

Пунктом 9.1. кредитного договору, у редакції договору від 04.02.2013, встановлено, що за порушення строків повернення кредиту та/або внесення процентів за користування кредитом, банк має право стягнути з позичальника пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період за який сплачується пеня.

Згідно із пп. 9.1.1 п. 9.1. кредитного договору, у редакції договору від 04.02.2013, пеня за кредитом розраховується з дати, наступної після дати, на яку позичальник мав здійснити платіж за кредитом на користь банку відповідно до цього договору, по дату повного погашення позичальником заборгованості за кредитом.

Пеня за процентами розраховується з 27-го числа поточного місяця, по дату повного погашення позичальником заборгованості за процентами, крім випадків, передбачених п. 3.3. цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що 23.09.2010 відповідач звернувся до позивача із кредитною заявкою про надання кредиту у сумі 15900000,00 грн.

На виконання вимог кредитного договору на підставі вищевказаної заявки, позивач надав відповідачу кредитні кошти у сумі 15900000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №44 від 23.09.2010 та банківськими виписками з рахунків позичальника.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на невиконання відповідачем не взятих на себе зобов'язань за кредитним договором щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів та сплати процентів у строки, передбачені умовами кредитного договору.

Внаслідок невиконання умов кредитного договору, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за кредитом у сумі 10104257,96 грн.

У зв'язку із порушенням строків оплати чергових платежів по кредиту та сплати процентів, позивачем здійснено нарахування 715296,85 грн. - пені по кредиту та 43996,33 грн. - пені по відсоткам (у редакції заяви про зменшення позовних вимог від 21.09.2016 вих. №4653/11).

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу положень ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Як встановлено судом, банк взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надавши відповідачу кредитні кошти у сумі 15900000,00 грн. на підставі заявки останнього від 23.09.2010, що підтверджується наявними матеріалах справи меморіальним ордером №44 від 23.09.2010 та банківськими виписками з рахунків позичальника.

Відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань, здійснив часткову сплату кредиту на суму 5795742,04 грн., не здійснивши сплату кредитного платежу строк якого настав 30.06.2016, у зв'язку із чим, прострочена заборгованість за кредитом становить 10104257,96 грн.

При цьому, доводи відповідача про неотримання кредитних коштів не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме заявкою відповідача від 23.09.2010 на отримання кредитних коштів, меморіальним ордером №44 від 23.09.2010 та банківськими виписками з рахунків позичальника.

Відповідачем не було надано суду жодних допустимих та належних доказів в підтвердження відсутності заборгованості за кредитним договором у розмірі 10104257,96 грн. власного розрахунку заборгованості не наведено.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за договором про відкриття кредитної лінії № 661-003/10 від 22.09.2010 у сумі 10104257,96 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку із чим, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми простроченої кредитної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки, відповідач у встановлений строк свого обов'язку по сплаті кредиту та процентів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі і сплата неустойки.

У зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивачем, у редакції заяви про зменшення позовних вимог вих. №4653/11 від 21.09.2016, заявлено до стягнення 715296,85 грн. - пені по кредиту, нарахованої за періоди з 01.03.2016 по 31.03.2016, з 01.04.2016 по 01.04.2016, з 01.07.2016 по 28.07.2016, з 29.07.2016 по 15.09.2016, з 16.09.2016 по 19.09.2016. та 43996,33 грн. - пені по відсоткам, нарахованої за загальний період з 01.07.2016 по 14.09.2016 за вирахуванням здійснених відповідачем оплат та за період з 05.05.2016 по 06.05.2016 на суму відсотків 114011,02 грн. (сплачені 06.05.2016).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Частиною 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за несвоєчасну сплату кредиту та процентів передбачена п. 9.1. договору, згідно із яким, за порушення строків повернення кредиту та/або внесення процентів за користування кредитом, позивач має право стягнути з відповідача пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період за який сплачується пеня.

Зі змісту пп.91.1. п. 9.1. кредитного договору вбачається, що нарахування пені за кредитом та процентами здійснюється враховуючи по день фактичної сплати, а тому в періодах нарахування пені день фактичної сплати боргу враховано позивачем правомірно.

З розрахунку пені за кредитом вбачається, що судом здійснено нарахуванням 7600,14 грн. пені за період з 01.03.2016 по 31.03.2016 на суму боргу у розмірі 203933,34 грн.

Проте, з наявної в матеріалах справи банківської виписки вбачається заборгованість по кредиту у розмірі 101 966,67 грн. (строк оплати якої до 31.01.2016) була погашена 29.01.2016, а тому нарахування пені на вказану суму за період з 01.03.2016 по 31.03.2016 не здійснюється.

Також у своїх письмових поясненнях, наданих до суду 26.09.2016, позивач підтвердив помилкове зазначення у розрахунку суми боргу у розмірі 203933,34 грн., у зв'язку із чим нарахування пені за період з 01.03.2016 по 31.03.2016 має здійснюватись тільки на суму 101 966,67 грн.

Здійснивши перерахунок пені в межах визначених позивачем періодів (розрахунок в редакції заяви про зменшення позовних вимог вих. №4653/11 від 21.09.2016) суд встановив, що за несвоєчасну сплату кредиту з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 711496,77 грн., а тому вимоги у цій частині підлягають задоволенню частково.

Розрахунок пені по відсоткам у сумі 43996,33 грн. грн. є арифметично вірним, у зв'язку із чим, вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

При цьому, судом встановлено, що у розрахунку по відсоткам нарахування пені здійснювалось відповідачем, у тому числі, на суму 114011,02 грн. - відсотків, які були нараховані за період з 26.03.2016 по 25.04.2016.

Як встановлено судом вище, у відповідності до пункту 1.3. кредитного договору, у редакції договору від 29.12.2015, сторони погодили, що на період з 01.04.2015 до 31.03.2016 за домовленістю сторін процентна ставка встановлюється в розмірі 16% (шістнадцять) процентів річних, а на період з 01.04.2016 по 30.06.2016 розмір процентної ставки за користування кредитом буде додатково погоджуватись між сторонами.

Натомість, як вбачається із матеріалів справи та зазначено позивачем, розмір процентної ставки за період з 01.04.2016 по 30.06.2016 між сторонами не погоджувався, відповідних додаткових угод не укладалось.

Нарахування відсотків за період з 26.03.2016 по 25.04.2016 у сумі 114011,02 грн. позивачем було здійснено за ставкою 16 % річних, встановленою для нарахування за період з 01.04.2015 до 31.03.2016.

Так, у частині першій статті 1048 ЦК України, що має диспозитивний характер, установлена презумпція оплатності позики, яка діє за умов, якщо безоплатний характер відносин позики прямо не передбачений ЦК України, іншими законодавчими актами або конкретним договором.

Відповідно до із частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Наведене правило спрямоване на захист інтересів позикодавця у разі, якщо договором позики розмір процентів не визначений.

Випадки, коли договір позики вважається безоплатним, зазначені в частині другій статті 1048 ЦК України. Визначене вказаною нормою правило про безоплатність договорів позики є імперативним і не може бути змінене за погодженням сторін.

Таким чином, законом передбачено право позикодавця на одержання від позичальника суми позики та винагороди (процентів за користування позикою) у разі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із правовою позицією Верховного суду України, викладеній у постанові від 02.07.2014 по справі № 6-36цс14 у випадку, якщо договір позики не є безоплатним (безпроцентним) у розумінні частини другої статті 1048 ЦК України, позичальник зобов'язаний сплатити винагороду (проценти за користування позикою) й у випадку, коли таким договором не передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики.

Винагорода для позикодавця встановлюється у формі процентів від суми, що надається у позику, розмір яких визначається сторонами в договорі позики, або, якщо такий розмір процентів не встановлений, він визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, незважаючи на те, що сторонами не було погоджено на період з 01.04.2015 до 31.03.2016 процентної ставки для нарахування процентів, позивач має право нараховувати проценти за користування кредитними коштами на рівні облікової ставки Національного банку України.

У зв'язку із чим, за період з 26.03.2016 по 25.04.2016 позивачем було здійснено нарахування процентів за ставкою 16 % річних, тобто у меншому розмірі, що не суперечить нормам чинного законодавства та не порушує прав позивача.

Заперечення відповідача щодо розрахунків заборгованості по процентам та розрахунків пені по простроченим процентам (згідно заяви про зменшення позовних вимог) визнаються судом необґрунтованими, оскільки здійснені позивачем розрахунки за висновками суду є арифметично вірними, а визначені періоди нарахування процентів та прострочення сплати процентів відповідають умовам договору.

Крім того, позивачем було здійснено нарахування пені на суму процентів, нарахованих за загальний період з 01.04.2015 по 30.03.2016 та за період з 26.03.2016 по 25.04.2016, що були не сплачені на час звернення позивача до суду.

В той же час, відповідач не здійснив власних розрахунків заборгованості, ні по кредиту, ні по процентам, а також не надав контррозрахунків пені. Заперечення відповідача містять лише припущення та власні міркування щодо зазначених вихідних даних у розрахунках. Будь-яких доказів, які б спростовували заборгованість по кредиту та відсутність підстав для нарахування пені, відповідач суду не надав.

Судом також встановлено, що п. 3.2., пп. 6.1.4. п. 6.1. кредитного договору, у редакції договору від 04.02.2013, передбачено право позивача на договірне списання коштів для погашення заборгованості по кредиту та процентах з поточних рахунків відповідача в національній та іноземній валютах, відкритих в ПАТ КБ "ПРАВЕКС-БАНК", у зв'язку із чим, доводи відповідача про те, що йому не відомо про здійснення платежів по кредитному договору, є безпідставними.

Згідно із ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевстановлені судом обставини, оскільки відповідачем не спростовано належними доказами обставин, викладених у позові, беручи до уваги здійснений судом розрахунок пені по кредиту, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених позивачем вимог, у зв'язку із чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню прострочена кредитна заборгованість у сумі 10 104 257,96 грн., пеня по кредиту у сумі 711 496,77 грн., пеня по відсоткам у сумі 43 996,33 грн.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Публічного акціонерне товариство комерційний банк "ПРАВЕКС-БАНК" частково.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, судовий збір за розгляд справи у розмірі 162896,27 грн., відповідно до ст. 49 ГПК України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Водночас, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Позивачем у редакції заяви про зменшення позовних вимог було заявлено до стягнення 10 863 551,15 грн., а тому сума судового збору, що підлягала сплаті повинна становити 162953,27 грн.

Згідно із платіжним дорученням №101287 від 22.07.2016 позивач сплатив 171828,04 грн., тобто у розмірі більшому, ніж передбачено ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Однак, суд звертає увагу позивача, що положеннями ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено повернення сплаченої суми судового збору за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду. Враховуючи те, що відповідне клопотання позивачем не заявлено, то повернення судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог, наразі, не здійснюється. Суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутись з відповідним клопотанням у відповідності до положень ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДАТАГРУП" (03057, м. Київ, вулиця Смоленська, будинок 31-33, код ЄДРПОУ 31720260) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Правекс - Банк" (01021, м. Київ, Кловський Узвіз, будинок 9/2, код ЄДРПОУ 14360920) прострочену кредитну заборгованість у сумі 10 104 257,96 грн., пеню по кредиту у сумі 711 496,77 грн., пеню по відсоткам у сумі 43 996,33 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 162896,27 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 29.09.2016.

Суддя С.О. Турчин