Рішення № 61683054, 27.09.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2016Справа №910/15585/16

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту

Києву

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Укрсвітлолізинг"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство освіти і науки України

про виселення з орендованого майна

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Ємець Ю.В. (довіреність № 20 від 25.02.2016)

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Укрсвітлолізинг" (відповідача) про виселення ПАТ "Національна акціонерна компанія "Укрсвітлолізинг" з орендованого державного нерухомого майна загальною площею 28,09 кв.м., що розміщене за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка 16 на третьому поверсі адміністративного будинку.

Також Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву разом з позовом було подано клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2016 порушено провадження по справі № 910/15585/16, відстрочено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву сплату судового збору за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі та призначено дану справу до розгляду на 15.09.2016.

14.09.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшла довідка про відсутність аналогічного спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2016 залучено до участі у справі № 910/15585/16 Міністерство освіти і науки України як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та відкладено розгляд справи на 27.09.2016.

Присутній в судовому засіданні 27.09.2016 представник позивача надав суду заяву, згідно із якою вірною адресою відповідача та орендованого приміщення є: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка 16 на третьому поверсі адміністративного будинку.

Оскільки, обраний спосіб захисту, предмет позову залишаються незмінними, а позивачем тільки зазначається вірна адреса орендованого приміщення, яка визначена сторонами у договорі оренди, суд здійснює розгляд справи згідно заявлених позивачем вимог та з урахуванням вірної адреси.

Представник позивача в судовому засіданні 27.09.2016 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 27.09.2016 не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

У відповідності до п.п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи надсилались на юридичну адресу відповідача (вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), що підтверджується ухвалою суду від 26.08.2016, яка повернута поштовим відділенням зв'язку на адресу суду, витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення №0103040458054, яким направлялась ухвала суду від 15.09.2016 та копією реєстру поштових відправлень суду від 19.09.2016. Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився. Третя особа була повідомлена про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 15.09.2016, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103040458062.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Водночас, судом, враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 27.09.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.09.2013 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Укрсвітлолізинг" (орендар, відповідач) укладено договір оренди №6574 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір оренди), відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 28,09 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 16 на третьому поверсі адміністративного будинку, що перебуває на балансі Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31 березня 2013 року і становить 332500,00 грн. без ПДВ.

Згідно із п. 1.2 договору оренди, майно передається в оренду з метою розміщення офісу.

Відповідно до п. 2.1. договору оренди, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

18.09.2013 згідно із актом приймання-передавання орендованого майна за адресою: 01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 16, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - кімната 314 площею 28,09 кв.м. на третьому поверсі адміністративного будинку, розташованого за адресою: 01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 16.

16.12.2014 між сторонами укладено договір №6574/01 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, згідно із яким балансоутримувачем визначено Міністерство освіти і науки України.

Згідно з п. 3.1 договору оренди, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - серпень 2013 року - 4952,58 грн.

Пунктом 5.10 договору оренди передбачено, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві/балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Відповідно до п. 10.1 договору оренди цей договір укладено строком на 1 рік та 11 місяців, що діє з 18.09.2013 по 18.08.2015 включно.

Згідно із п. 10.4. договору оренди, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

В пункті 10.10. договору оренди сторони погодили, що майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта про повернення майна покладається на орендаря.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що договір оренди припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, проте, відповідач не повернув позивачу орендоване майно по акту приймання-передачі.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 283 Господарського кодексу України.

Як встановлено судом між позивачем та відповідачем укладено договір №6574 від 18.09.2013 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, а саме нежитлового приміщення загальною площею 28,09 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 16 на третьому поверсі адміністративного будинку, що перебуває на балансі Міністерства освіти і науки України.

Строк дії договору встановлено сторонами з 18.09.2013 по 18.08.2015 включно.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні положення містять ч. 1 ст. 283 ГК України, ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Однією із істотних умов договору оренди, згідно з приписами ч. 1 ст. 284 ГК України, є строк, на який укладається договір оренди.

Статтею 764 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічне положення містить пункт 10.4 договору оренди, згідно із яким у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом 08.12.2014 на адресу Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву надійшов лист Міністерства освіти і науки України вих. № 1/11-18705 від 26.11.2014, в якому балансоутримувач заперечив щодо продовження терміну дії договору оренди № 6574 від 18.09.2013.

18.12.2015 позивач направив на адресу відповідача лист вих. № 30-06/14056 від 15.12.2014 в якому, з урахуванням вказаного вище листа Міністерства освіти та науки України, повідомив відповідача про прийняття рішення не продовжувати договір оренди на наступний термін.

В подальшому, 13.07.2015 на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву надійшов лист Міністерства освіти і науки України вих. №1/11-9523 від 09.07.2015 про заперечення балансоутримувача щодо продовження терміну дії договору оренди № 6574 від 18.09.2013.

Заявою вих. № 30-06/8249 від 12.08.2015, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву було повідомлено ПАТ "Національна акціонерна компанія "Укрсвітлолізинг" про відмову в продовженні строку дії договору оренди № 6574 від 18.09.2013 на наступний термін.

Заперечення позивача щодо поновлення договору оренди №6574 від 18.09.2013 відповідач отримав 17.08.2015, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103249809997.

Зі змісту вищенаведених положень ст. 764 ЦК України, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та положень договору вбачається, що після закінчення строку договору оренди, відповідний договір може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Отже, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України (постанова від 28.02.2006 по справі № 1/135-20/51) та Вищого господарського суду України (постанови від 20.11.2008 по справі № 40/303пд, від 02.06.2014 по справі № 916/2943/13, від 27.01.2009 по справі №51/17, від 10.11.2009 по справі №30/53-09).

Враховуючи направлення відповідачу та отримання останнім заперечень позивача (заява вих. № 30-06/8249 від 12.08.2015) щодо поновлення договору №6574 від 18.09.2013 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності на новий строк, то вказаний договір припинив свою дію 18.08.2015.

Приписами ч. 1 ст. 785 ЦК України на наймача покладено обов'язок у разі припинення договору найму негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Також, ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, останній зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідач, в порушення вимог закону та договору оренди, орендоване ним нежитлове приміщення загальною площею 28,09 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 16 не звільнив та по акту приймання-передачі не повернув. Доказів протилежного матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

Положення ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України визначають способи захисту цивільних прав та інтересів. До таких способів віднесено, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, присудження до виконання обов'язку в натурі.

Водночас, обов'язок орендаря повернути орендодавцеві об'єкт оренди, тобто фактично виселитись з орендованого приміщення, у разі припинення договору найму передбачено ст. 785 ЦК України, ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також умовами укладеного між сторонами договору.

Отже, якщо орендар не звільнив орендоване приміщення після закінчення строку дії договору оренди, орендодавець вправі заявити позовні вимоги про виселення орендаря з орендованого приміщення як примусове виконання обов'язку в натурі.

Наведене вище узгоджується із судовою практикою викладеною у постановах Вищого господарського суду України від 02.06.2014 по справі № 916/2943/13, від 10.09.2013 по справі №18/3399/11.

З огляду на вищенаведене, оскільки відповідач після закінчення строку дії договору не повернув та не звільнив нежитлове приміщення загальною площею 28,09 кв.м., яке розміщене за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 16, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про виселення відповідача із вказаного приміщення.

Згідно із ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву.

З приводу розподілу судових витрат за розгляд даної справи, суд зазначає наступне.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2016 судом було відстрочено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву сплату судового збору за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі.

Пунктами 3.3., 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 роз'яснено, що якщо строк (строки), на який (які) судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або звільнити сторону від сплати судового збору, або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення. У разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход Державного бюджету України.

Оскільки, судом було відстрочено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву сплату судового збору за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення у даній справі, проте, станом на час прийняття рішення сплата судового збору позивачем не здійснена, то судові витрати підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" визначено, що станом на 01.01.2016 мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 1378,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру складає 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, за подання даної позовної заяви про виселення з орендованого майна позивач мав сплатити 1378,00 грн.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено, судовий збір за розгляд справи у розмірі 1378,00 грн., відповідно до ст. 49 ГПК України, покладається на відповідача та підлягає стягненню в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Виселити Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Укрсвітлолізинг" (01601, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, будинок 16, код ЄДРПОУ 38519070) з орендованого державного нерухомого майна загальною площею 28,09 кв.м., що розміщене за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 16 на третьому поверсі адміністративного будинку.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Укрсвітлолізинг" (01601, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, будинок 16, код ЄДРПОУ 38519070) на користь Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 29.09.2016.

Суддя С.О. Турчин