Постанова № 61673306, 28.01.2016, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/21258/15-а

Провадження №: 2-а/752/75/16

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

28.01.2016 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Мирошниченко О.В.,Голосіївський районний суд міста Києва у складі

головуючого по справі судді - Мирошниченко О.В.,

за участю секретаря - Мархотко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, суд -

в с т а н о в и в

У грудні 2015 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправним рішення відповідача від 09.12.2015 року за № 19762/11 про відмову у призначення їй пенсії, зобов'язати відповідача Управління пенсійного фонду України у Голосіївському районі м.Києва зарахувати до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», період роботи на посаді секретаря прокуратури з 01.10.1991 року по 15.07.199 року та половину строку навчання (2 роки 8 місяців 25 днів) у Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого, які дають право на призначення пенсії за вислугою років з 03.12.2015 року, та призначити їй пенсію за вислугою років з моменту звернення.

В обґрунтування позову позивач вказувала, що у грудні 2015 року вона звернулася до управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва із заявою про призначення їй пенсії за вислугою років. У подальшому рішенням Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва № 19762/11 від 09.12.2015 року їй було відмовлено у призначенні пенсії за вислугою років згідно із Законом України «Про прокуратуру» з тих підстав, що з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія призначаються зокрема, відповідно до вимог Закону України « Про прокуратуру» і пенсійне забезпечення таких осіб здійснюється на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Вказані дії відповідача УПФУ у Голосіївському районі м.Києва позивач ОСОБА_1 вважає не правомірними.

В судове засідання позивач не з'явилась, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій вказувала, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав до суду заперечення на адміністративний позов, в яких просив відмовити у задоволенні позову та розглядати справу без його участі.

З'ясувавши обставини справи та дослідивши відповідні докази, суд дійшов висновку про задоволення позову, оскільки за змістом ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 22 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.

Судом встановлено, що у грудні 2015 року позивач звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва із заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру».

Листом Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києві від 09.12.15 № 19762/11 відмовлено у призначенні пенсії, мотивуючи тим, що відповідно до Розділу ІІІ прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» передбачає, що з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України»,»Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу». Пенсійне забезпечення таких осіб здійснюється на загальних підставах згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З трудової книжки ОСОБА_1 БТ -ІІ № 3678424 вбачається, що у період з 16.07.1999 року по 21.12.2015 року на різних посадах в органах прокуратури України. На даний час ОСОБА_1 працює на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією Департаменту нагляду у кримінальному проваджені.

Згідно із записами трудової книжки стаж ОСОБА_1 становиьь24 роки 2 місяці та 8 днів, з них на посаді прокурора - 16 років та 5 місяців.

Вказаний стаж роботи позивача не зараховано до стажу роботи, який дає їй право на пенсію за вислугу років, у зв'язку з тим, що на той час вона не мала вищої юридичної освіти.

Судом встановлено, що у 2002 році позивач закінчила Національну юридичну академію імені Ярослава Мудрого і отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобула кваліфікацію юриста.

До стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 ЗУ «Про державну службу» державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Наказом Головного управління державної служби України від 1 вересня 1999 року № 65 затверджено Довідник типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців, який регламентує кваліфікаційні вимоги щодо певних категорій і посад державних службовців. п.2.6 Довідника передбачає, що державний службовець повинен мати, як правило, повну вищу освіту (освітньо-кваліфікаційний рівень - спеціаліст, магістр за спеціальностями галузі «Державне управління» або іншими, професійно орієнтованими для державної служби, з додатковим підвищенням кваліфікації за професійними програмами вказаної галузі, а на посадах спеціалістів у 11 категорії державних службовців припустимо використання фахівців з базовим рівнем вищої освіти (бакалавр).

У зв'язку з чим, лише після введення у дію відповідних нормативно-правових актів постала вимога щодо обов'язкової наявності вищої освіти у осіб, які займають посади державних службовців.

Відповідно до довідника типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців, затвердженого наказом Нацдержслужби України №11 від 13.09.2011, яка чинна на сьогоднішній день, до посад спеціаліста 2 категорії та спеціаліста встановлено кваліфікаційну вимогу щодо наявності вищої освіти відповідного професійного спрямування.

Відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283 ( далі - Порядок), та додатку до нього визначені посади і органи, перебування на яких зараховується до стажу державної служби, у т.ч. на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, до яких, зокрема, віднесено роботу на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури.

На даний час посади, на яких перебувала позивач із 1991 року по 1999 року, відносяться до посад державних службовців. На час коли позивач займала вказані посади, до кандидатів на їх зайняття не було вимог щодо вищої освіти, а тому положення ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», яка передбачає, що до 22-річного стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, не підлягають застосуванню.

У зв'язку з чим, суд приходить до висновку вищевказаний стаж державної служби позивача повинен зараховуватись до стажу, який дає право на пенсію за вислугою років.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Встановлені судом обставини і визначені відповідно до них правовідносини, якими обґрунтовуються вимоги позивача підтверджуються дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи.

Керуючись ст. ст. 69-71, 86, 158-163, 167 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва від 03.12.2015 за №19762/11 про відмову у призначення ОСОБА_1 пенсії.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, період роботи на посаді секретаря прокуратури з 01.10.1991 року по 15.07.1999 року та половину строку навчання (2 роки 8 місяців 25 днів) у Національній юридичній академії ім. Ярослава Мудрого до спеціального стажу, які дає право на призначення пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», та призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років з моменту звернення, а саме з 03.12.2015 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом десяти днів з часу її проголошення.

Суддя