Рішення № 6165779, 24.06.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2009 р. Справа № 57/59-09

вх. № 2278/4-57

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя Аюпова Р.М.

суддя Бринцев О.В.

суддя Присяжнюк О.О.

при секретарі судовогозасідання Павленко А.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. від 07.01.09 року;

першого відповідача - не з*явився відповідача -

другого відповідача - не з*явився

розглянувши справу за позовом СПД ФО ОСОБА_6, м. Харків

до

першого відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КСІ-У", м. Краматорськ

другого відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Харків

про стягнення 142871,61 грн.

за зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "КСІ-У", м. Краматорськ

до першого відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Харків

другого відповідача -Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Харків

про визнання недійсними договорів оренди та поруки

ВСТАНОВИЛА:

Позивач Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення солідарно з відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю „КСІ У” (перший відповідач) та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (другий відповідач) 142871,61 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачами договору оренди від 21 листопада 2008 року та договором поруки від 08.12.2008 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 серпня 2008 року (суддею Аюповій Р.М.) прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07 квітня 2009 року о 11:20 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 квітня 2009 року розгляд справи відкладався в звязку з неявкою позивача та другого відповідача у судове засідання та невиконання сторонами вимог попередньої ухвали щодо надання витребуваних судом доказів.

Ухвалою першого заступника голови Господарського суду Харківської області від 10 квітня 2009 року для розгляду справи № 57/59-09 призначено судову колегію у складі: головуючий суддя Аюпова Р.М., суддів Бринцев О.В., Присяжнюк О.О.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 22 квітня 2009 року, 13 травня 2009 року розгляд справи відкладався в звязку з неявкою позивача та другого відповідача у судове засідання та невиконання сторонами вимог попередніх ухвал щодо надання витребуваних судом доказів.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 27 травня 2009 року в порядку ч. 3 ст. 69 ГПК України, продовжено строк розгляду справи № 57/59-09 до 24 червня 2009 року.

25.05.2009 року представник першого відповідача через канцелярію суду Харківської області надав відзив на позов (вх. № 14695), в якому проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.

Представник першого відповідача у призначене судове засідання не зявився, через канцелярію суду надав відзив на позов (вх.№ 14695), в якому проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні. Також перший відповідач надав письмові пояснення (вх. № 14693), та клопотання, в якому просить суд винести окрему ухвалу в порядку ст.. 90 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись виявлення зловживання позивачем наданими йому процесуальними правами в частині можливості зміни територіальної підсудності.

Розглянувши зазначене клопотання, та враховуючи незявлення представника першого відповідача судове засідання, суд вирішив розглянути подане клопотання у наступному судовому засіданні за участю повноважного представника першого відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 травня 2009 року розгляд справи відкладався в звязку з неявкою відповідачів у судове засідання та невиконання сторонами вимог попередніх ухвал щодо надання витребуваних судом доказів.

15 червня 2009 року перший відповідач (ТОВ «КСІ-У») надав через канцелярію господарського суду Харківської області зустрічну позовну заяву (вх. № 6496), в якій просить суд визнати недійсним договір оренди б/н від 21.11.2008 р., укладений між ТОВ „КСІ-У та ФОП ОСОБА_6, зобовязати відповідачів надати копію договору поруки б/н від 08.12.2008 р та д/у до нього від 10.12.2008 року та оригінали для огляду; визнати недійсним договір поруки б/н від 08.12.2008 року, укладений між ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_5

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 червня 2009 року прийнято зустрічну позовну заяву відповідача (вх. № 6496 від 15.06.2009 року) до розгляду для спільного розгляду з первісним позовом, розгляд справи відкладено на 24 червня 2009 року.

В судове засідання 24 червня 2009 року представники відповідачів не зявилися, витребувані документи не представили, причин неявки не повідомили.

Таким чином, враховуючи, що строк вирішення спору, встановлений законом спливає та наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд вважає вирішити спір по суті в даному судовому засіданні.

Присутній в судовому засіданні 26 червня .2009 року представник позивача вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представників відповідача.

Відповідачі (за первісним позовом) правами, передбаченими ст. 22 ГПК України не скористались, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізували.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

21 листопада 2008 року між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_6, м. Харків (позивачем по первісному позову) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КСІ-У» (першим відповідачем по первісному позову) був укладений договір оренди (далі Договір оренди), відповідно умов якого позивач по первісному позову передає, а перший відповідач по первісному позову приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 130 кв. м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 строком до 01.12.2009 року.

Відповідно до п.1.6 Договору оренди, передача обєкту оренди в користування Першого відповідача по первісному позову наступає з моменту підписання сторонами акту прийому передачі Обєкту оренди, який є невідємною частиною цього договору, але не пізніше 08.12.2008 року.

Порядок розрахунків за оренду приміщення передбачений сторонами в розділі 4 Договору.

Так, відповідно до п. 1.13 Договору оренди, за отримане в оренду нежитлове приміщення, згідно умов цього Договору, перший відповідач по первісному позову сплачує позивачу по первісному позову оренді платежі в місяць в сумі еквівалентної 10400 доларів США по курсу НБУ на момент підписання цього договору.

Згідно п.1.14 Договору оренди, сторони домовилися, що у випадку, якщо офіційний курс гривні до долару США, встановлений НБУ, перевищує 6.59868 грн. за 1 долар США розмір орендного платежу за місяць, зазначений в п.1.14 встановлюється в сумі 68626,27 грн.

Відповідно до п.1.15 Договору оренди, орендна плата вноситься першим відповідачем по первісному позову безготівковим розрахунком або іншими способами з 1 по 5 число поточного місяця.

Згідно п.1.17 Договору оренди, оренда плата за першій місяць розраховується як сума , вказана в п.1.14 договору помножена на 0,75 та вноситься 1-м відповідачем по первісному позову на протязі 3 днів з моменту підписання Договору оренди. Оренда плата за останній місяць вноситься 1-м відповідачем по первісному позову рівними частинами на протязі 3-х місяців з моменту підписання акта, передбаченого п.1.6 Договору оренди.

Факт передачі орендованого майна підтверджується актом прийому передачі, підписаний сторонами 08 грудня 2008 року.

Перший відповідач по первісному позову своє зобовязання за Договором оренди виконав частково, сплативши 115476,90 грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами № 09 від 10.12.2008 року та № 11 від 10.01.2009 р проте, перший відповідач по первісному позову порушив умови Договору оренди щодо своєчасного внесення позивачу орендної плати за період з лютого по березень 2009 р. внаслідок чого у нього виникла заборгованість з орендної плати в сумі 141871,61 грн., що і стало підставою для звернення позивача по первісному позиву з позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Станом на момент розгляду справи, перший відповідач по первісному позову заборгованості з орендної плати в сумі 141871,61 грн. не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене,перший відповідач по первісному позову визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання з оплати орендної плати за Договором оренди від 21.11.2008 р.

08 грудня 2008 року між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_6.(позивачем по первісному позову) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (другим відповідачем по первісному позову) був укладений договір поруки, відповідно до умов якого, другий відповідач по первісному позову поручився перед кредитором (позивачем по первісному позову) за виконання своїх зобовязань першим відповідачем по первісному позову перед кредитором, які виникатимуть в подальшому з Договору оренди.

10.12.2009 року між позивачем по первісному позову та другим відповідачем по первісному позову укладена додаткова угода до Договору поруки, відповідно умов якої до Договору поруки внесені зміни до його 1-ого, 2-ого та 3-ого пунктів, в яких стало зазначено наступне:

«1.Відповідно до Договору поруки, керуючись ст.ст.553-559 Цивільного кодексу України, Поручитель поручається перед Кредитором за ТОВ «КСІ-У» за виконання Боржником своїх грошових зобовязань перед Кредитором, які виникатимуть в подальшому з Договору оренди від 21.11.2008 року, укладеного між Кредитором та Боржником відносно приміщення загальною площею 130 кв. м., розташованого за адресою:АДРЕСА_2.

2. Поручитель відповідає перед Кредитором за порушення зобовязання Боржником щодо внесення орендної плати по Договору оренди від 21.11.2008 року. В разі невиконання Боржником цих зобовязань, Поручитель зобовязується виконати грошове зобовязання Боржника по Договору оренди від 21.11.2008 р. в повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Кредитора.

3. Поручитель гарантує, що в разі порушення Боржником строків оплати Поручитель протягом 3(трьох) банківських днів з дати отримання письмової вимоги від Кредитора виконує грошове зобовязання Боржника щодо внесення орендної плати Боржником Кредитору по Договору оренди від 21.11.2008 року».

Згідно п. 1 ст. 546 Цивільного кодексу виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, метою договору поруки як способу забезпечення виконання зобов'язання є залучення додаткового боржника, який поряд з основним нестиме відповідальність перед кредитором за належне виконання зобов'язання.

Положення чинного законодавства, які регулюють правовідносини поруки (параграф 3 глави 49 Цивільного кодексу України) не встановлюють обов'язку одержання згоди боржника на укладення договору поруки.

Частина перша ст.543 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідачі не надали суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення солідарно з відповідачів по первісному позову орендної плати в сумі 141871,61 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Розглянувши зустрічну позовну заяву, колегія суддів не вбачає правових підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Позивач по зустрічному позову просить суд визнати недійсними договір оренди від 21 листопада 2008 року, а також договір поруки від 08.12.2008 р. та Додаткову угоду до нього від 10.12.2008 року.

В обґрунтування недійсності Договору оренди, позивач по зустрічному позову посилається на те, що сторонами при його укладанні не дотримано письмову форму, як того вимагає діюче законодавство, а також не досягнуто згоди щодо усіх істотних умов Договору оренди.

Згідно ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам вільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 1 статті 203 цього кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2 цієї ж норми).

Проте, відповідно до ч.2 ст.218 Цивільного кодексу України, якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Наявні у справі матеріали свідчать про те, що Договір оренди укладено у передбаченій законом формі та відбулося часткове його виконання позивачем по зустрічному позову в частині сплати орендної плати, що свідчить про підтвердження вчинення сторонами дії за Договором оренди шляхом прийняття виконання, у звязку з чим, суд вважає за необхідне визнати цей Договір оренди дійсним.

Крім того, статтею 180 Господарського кодексу України визначені істотні умови господарського договору, так, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст.760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Відповідно до ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Як свідчать матеріали справи, сторонами при укладанні Договору оренди погоджені предмет договору - нежитлове приміщення загальною площею 130 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2; ціна, яка встановлена розділом 4 Договору оренди, а також строк дії договору - до 01.12.2009 року.

Статтею 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», на який посилається позивач по зустрічному позову, визначено, що цей закон регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Посилання позивача по зустрічному позову на норми цього закону є помилковими, оскільки застосування положень цього закону для регулювання орендних відносин між фізичними особами стосовно майна, яке належить ним на праві приватної власності носить рекомендований характер.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Колегія суддів дійшла обґрунтованого висновку про наявність у сторін орендних відносин за Договором оренди від 21.11.2008 року, що підтверджується актом приймання передачі орендованого приміщення, підписаного сторонами, який є невід'ємною частиною договору і додається до Договору оренди, а також здійсненої позивачем по зустрічному позову сплатою орендної плати.

Таким чином, колегія суддів виходить з того, що при укладенні Договору оренди сторони договору не допустили порушень, які б свідчили, що його зміст суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; позивач по зустрічному позову не надав доказів в обґрунтування того, що особи, які вчинили правочин, не мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників правочину є не вільним і не відповідає їх внутрішній волі, договір укладено у передбаченій законом формі і на протязі тривалого часу він виконується кожним із учасників цих відносин без яких-небудь зауважень, права та обов'язки сторін врегульовані договором з достатньою повнотою, врахування порядку індексації орендної плати та використання амортизаційних відрахувань врегульовані законодавством, страхування ж є правом особи, яка несе ризик випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди і сторони не позбавлені можливості, у разі виникнення спору, врегулювати ці питання шляхом внесення змін до договору.

Щодо вимоги позивача по зустрічному позову про визнання недійсним Договору поруки, то суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одного з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Однак, як свідчить спірний договір, позивач по зустрічному позову - Товариство з обмеженою відповідальністю „КСІ У» не є стороною договору поруки від 08.12.2008 року.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обовязок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обовязок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких предявлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем по зустрічному позову не доведено, що спірні договори порушують його права чи охоронювані законом інтереси.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Зважаючи на вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем по зустрічному вимоги про визнання недійсними Договору оренди від 21 листопада 2008 року та Договору поруки від 08 грудня 2008 року є необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними доказами, тому колегія суддів дійшла до висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог .

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, державне мито у розмірі 1418,72 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідачів.

Крім того, враховуючи несплату судових витрат при подачі зустрічної позовної заяви, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з позивача по зустрічному позову державне мито в розмірі 170,00 грн. та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь Держави України.

Також, розглянувши клопотання першого відповідача по первісному позову про винесення окремої ухвали в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на зловживання позивачем по первісному позову наданими йому процесуальними правами в частині можливості зміни територіальної підсудності, колегі суддів зазначає, що відповідно до ст.90 ГПК України, господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу. Окрема ухвала - засіб реагування господарського суду на виявлені під час судового розгляду порушення законності або суттєвих недоліків у діяльності підприємства, устанви, організації, державного чи іншого органу, їх працівників чи посадових осіб, однак першим відповідачем по первісному позову не представлено жодного доказу в обгрунтування заявленого клопотання, в тому числі, в підтвердження зловживання позивачем по первісному позову наданими йому процесуальними правами та порушення законності в діяльності позивача по первісному позову під час розгляду даної справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення клопотання цього клопотання.

Керуючись ст.ст. 6, 11, 16, 509, 530, 543, 553, 554, 559, 610, 611, 612, 614, 627, 628, 629, 651, 654, 1054 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 179, 188, 193, 345 ГК України, ст..ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75 ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИЛА:

Відмовити першому відповідачу по первісному позову в задоволенні клопотання про винесення окремої ухвали.

Первісний позову задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «КСІ-У» (код 33792358, Донецька область, м.Краматорськ, вул..Ювілейна, 70) та Фізичної особи підприємця ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) 141871 грн. 61 коп. основного боргу за договором оренди від 21 листопада 2008 р., 1418 грн.72 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КСІ-У» (код 33792358, Донецька область, м. Краматорськ, вул..Ювілейна, 70) на користь держбюджету України ( код ЄДРПОУ 24134490, р/рахунок № 31110095700002, одержувач - УДК у м. Харкові, код бюджетної класифікації 22090200,символ звітності банку 095, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) 170 грн. 00 коп. держмита.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КСМ-У» (код 33792358, Донецька область, м. Краматорськ, вул..Ювілейна, 70) на користь держбюджету України 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31213259700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000,символ звітності банку 259, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя Аюпова Р.М.

суддя Бринцев О.В.

суддя Присяжнюк О.О.

Повний текст рішення підписано 30.06.2009 року

справа № 57/59-09