Ухвала суду № 61653935, 22.09.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/16564/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1481/2016

Категорія 49

Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.

Суддя-доповідач Соколовський В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Соколовського В.М.,

суддів: Пнівчук О.В., Мелінишин Г.П.,

секретаря Бойчука Л.М.,

з участю: позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу,

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Івано-Франківського міського суду від 02 червня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 02 червня 2016 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу задоволено.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірвано.

Малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишено на проживання з матір'ю ОСОБА_4.

На вказане рішення ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та на порушення норм матеріального права. Зокрема, апелянт не погоджується із висновком суду про те, що сторони не підтримують шлюбні відносини, а шлюб існує формально, тому підлягає розірванню. Стверджує, що суд не дотримався вимог ч.1 ст.110 Сімейного кодексу України та роз'яснень п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», оскільки допустив формалізм при вирішенні питання про розірвання шлюбу, так як провів одностороннє та поверхневе дослідження обставин справи. Зокрема, не взяв до уваги її доводів про те, що вона бажає примиритись із відповідачем, останнім часом вона вживає всіх можливих заходів для збереження сім'ї. Вважає, що збереження шлюбу у цій ситуації є можливим. На думку апелянта, суд залишив поза увагою, що для нормального та здорового виховання сина, йому необхідно виростати в повноцінній сім'ї, з рідними для нього людьми.

Стверджує, що суд не дотримався умови для розірвання шлюбу, передбаченої ст.112 Сімейного кодексу України, якою є доведеність, що подальше життя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них, а також інтересам дітей. Вважає, що розірвання шлюбу суперечить інтересам їхньої малолітньої дитини, а сам шлюб відповідає інтересам кожного із подружжя, зокрема, і позивача, так як останній в шлюбі отримує тепло, турботу, завжди є ситим та доглянутим.

Вважає, що суд не дав їм достатньо часу на примирення, а звернення позивача з цим позовом ґрунтується виключно на необдуманих та імпульсивних емоціях, які скоро пройдуть, непорозуміння зникнуть, що ще раз доводить незаконність рішення суду.

Також стверджує, що є необґрунтованим висновок суду про те, що шлюб між ними існує формально, а вони не підтримують шлюбних відносин. Більше того, на думку апелянта, формальність не є підставою відповідно до вимог Сімейного кодексу для його розірвання.

З наведених підстав просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову за безпідставністю та недоведеністю позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилась, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Позивач ОСОБА_2 та його представник заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили її відхилити, зазначивши, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Вислухавши доповідача, пояснення позивача та його представника, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду зазначеним вимогам відповідає.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

За приписами ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Як вбачається з ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 сторони 20.10.2007 року зареєстрували шлюб у відділі РАЦС Івано-Франківського міського управління юстиції, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис за № 1896 (а.с.4).

Від даного шлюбу у подружжя народився син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 5).

Із пояснень позивача судом вірно встановлено, що сторони живуть окремо, шлюбних відносин не підтримують, не ведуть спільного господарства. Позивач стверджував, що шлюб існує формально, миритися він не бажає, збереження шлюбу суперечить його інтересам. Тому такий шлюб зберігати не доцільно. Дані обставини не були спростовані відповідачкою.

Враховуючи викладене, суд дійшов правильного висновку, що шлюб підлягає розірванню, а малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, необхідно залишити на проживання з матір'ю - відповідачкою по справі.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 02 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий В.М. Соколовський

Судді: О.В. Пнівчук

Г.П. Мелінишин