Ухвала суду № 61653735, 28.09.2016, Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 349/815/16-ц

Провадження № 2/349/363/16

У Х В А Л А

28 вересня 2016 року м. Рогатин

Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Могили Р.Г.

секретаря судового засідання Матасової Н.М.

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4

розглядаючи у попередньому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 Олімпії Євгенівни, Чесниківської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області про визнання недійсним рішення сільської ради від 27 червня 2013 року, скасування державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та скасування рішення сільської ради від 15 лютого 2013 року,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_5 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3, Чесниківської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області, в якому просить:

-визнати недійсним рішення Чесниківської сільської ради Рогатинського району Івано- Франківської області «Про передачу земель у власність» від 27 червня 2013 року, в частині передачі безоплатно у власність ОСОБА_3 земельної ділянки загальною площею 0,25 га для індивідуального житлового будівництва ,

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію права власності на земельну ділянку загальною площею 0,25 га, кадастровий номер: 2624487301:01:001:1273, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), в с. Чесники Рогатинського району Івано-Франківської області за ОСОБА_3;

-скасувати рішення Чесниківської сільської ради Рогатинського району Івано- Франківської області «Про затвердження акту відновлення та встановлення межових знаків» від 15 лютого 2013 року.

В попередньому судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4 заявив клопотання про закриття провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України, оскільки даний спір не може розглядатися в порядку цивільного судочинства. Клопотання обгрунтовано тим, що згідно з п.12 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" №8 від від 20 травня 2013 року ( із змінами та доповненнями) , з аналізу норм статті 26 Закону N 280/97-ВР, статті 6 Закону України від 9 квітня 1999 року N 586-XIV "Про місцеві державні адміністрації", частини першої статті 116 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року N 2768-III випливає, що управління та розпорядження державним і комунальним майном є організаційно-правовою діяльністю суб'єктів владних повноважень - органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які здійснюють її шляхом прийняття актів з дотриманням встановленої процедури.

Відповідно до положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-IV, статті 148 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року N 436-IV власниками землі є держава, ОСОБА_6 Крим та територіальні громади. Конституційний Суд України в Рішенні від 1 квітня 2010 року N 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 КАС України вирішив, що органи місцевого самоврядування у земельних відносинах з громадянами та юридичними особами, в тому числі щодо вирішення питань розпорядження, передачі у власність, у користування земельних ділянок, а також їх вилучення, виступають виключно як суб'єкти владних повноважень.

Земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності, належать до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Відповідно до статті 69 Закону України від 16 жовтня 1996 року N 422/96-ВР "Про Конституційний Суд України" рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

З урахуванням цього Рішення Конституційного Суду України такі правила визначення юрисдикції адміністративних судів поширюються і на земельні спори за участю місцевих державних адміністрацій.

На підставі наведеного вважає, що вищевказаний спір не може розглядатися в порядку цивільного судочинства, адже оскаржується рішення Чесниківської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області, яка є субєктом владних повноважень і з цих підстав цивільне провадження необхідно закрити.

Представники позивача заперечували щодо задоволення даного клопотання, оскільки вважають що в даній справі має місце спір з ознаками справи цивільної юрисдикції. Заперечення обгрунтовано тим, що згідно з п.п.6,7 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" №3 від від 01 березня 2013 року, при вирішенні питань, пов'язаних із компетенцією судів у спорах, що виникають із земельних відносин, судам слід ураховувати роз'яснення, викладені в пунктах 2 і 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року N 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (із змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року N 2), а також Рішення Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 року N 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому суди мають виходити з того, що згідно зі статтями 13 і 14 Конституції України, статтями 177, 181, 324 і главою 30 ЦК земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. Отже, суд має з'ясувати, є спір приватноправовим або публічно-правовим; чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи пов'язані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин.

Земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного кодексу України; далі - ЗК). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи невирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК та інші), крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України від 17 листопада 2009 року N 1559-VI "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності", про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (статті 210, 211 ЗК), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (стаття 212 ЗК).

Представники позивача вважають, що в даній справі існує спір щодо права власності на земельні ділянки між власниками суміжних земельних ділянок ОСОБА_5 та ОСОБА_3, який віднесено до компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

Заслухавши думку учасників судового засідання, суд вважає, що клопотання представника відповідача ОСОБА_4 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалою судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 03 серпня 2016 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, Чесниківської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області про визнання недійсним рішення сільської ради від 27 червня 2013 року, скасування державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та скасування рішення сільської ради від 15 лютого 2013 року. Справу призначено до попереднього судового засідання.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

А згідно пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

У разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Відповідний висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 17 лютого 2015 року .

А згідно ст. 360-7 ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

На підставі наведеного, суд приходить висновку про відмову в задоволені клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки має місце оспорювання правомірності набутття фізичною особою ОСОБА_3 спірної земельної ділянки.

Керуючись ст.205 ч.1 п.1 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_4 про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 Олімпії Євгенівни, Чесниківської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області про визнання недійсним рішення сільської ради від 27 червня 2013 року, скасування державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та скасування рішення сільської ради від 15 лютого 2013 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Р.Г. Могила