Ухвала суду № 61650605, 28.09.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6241/16 Справа № 188/641/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Ніколаєва І. К. Доповідач - Осіян О.М.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2016 року м. Дніпро

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді - Осіяна О.М.,

суддів - Глущенко Н.Г., Пищиди М.М.,

за участю секретаря - Сахарова Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк»

на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та судових витрат по справі.

В обґрунтування позову посилався на те, що 28.02.2007 року між сторонами був укладений договір, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит на суму 21600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач отримав кредит і зобов'язався повертати його згідно з графіком погашення суми кредиту та сплачувати щомісячно відсотки за користування кредитом, однак відповідач не дотримувався належного виконання умов зазначеного договору, внаслідок чого його загальна заборгованість перед позивачем станом на 05.11.2015 року становила 36897,94 гривень, які позивач, посилаючись на ст.ст. 509, 525, 526, 527, 530, ч.1 ст. 598, 599, 610, ч.2 ст. 615,629, 1050, 1054 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України просив стягнути із відповідача.

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що 28.02.2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит у сумі 21 600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а відповідач зобов'язувався повертати кредит згідно графіку погашення суми кредиту та сплачувати щомісячно відсотки за користування кредитом, що підтверджується копією заяви відповідача про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою, що в сукупності є договором згідно з приписами ст.634 ЦК України.

Суд врахував Умови та правил надання банківських послуг та зазначив, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, видавши кошти у сумі 5000 грн. відповідачу.

Але відповідач не виконувала належно умови договору, внаслідок чого заборгованість перед позивачем станом на 05.11.2015 року становила 36897гривні 94 коп. , яка складалась із: заборгованості за кредитом - 7765 гривні 77 коп.; заборгованості по процентах 22902гривні 89 коп.; заборгованості за пенею та комісією - 3996 гривні 04 коп.; штрафів відповідно до пункту 8.6. Умов і правил надання банківських послуг: 500 гривень - штраф (фіксована частина), 1733,24 гривень - штраф (процентна складова), що підтверджується розрахунком заборгованості по кредитному договору (а.с.4-8).

До вказаних правовідносин суд застосував положення ст. 253, 258, 256, 261, ч.4 ст.267, ст. 509, 526, 530, 1054 ЦК України. Суд зазначив, що початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Пунктом 2 розділу І Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що кредитним лімітом (кредитом, кредитною лінією) є розмір грошових коштів, наданих банком клієнту на строк, визначений у договорі, на умовах платності та зворотності (повернення).

Відповідно до пунктів 3.1.1., 5.4. розділу ІІ Умов та правил надання банківських послуг строк дії картки вказано на лицевій стороні картки (місяць і рік) і вона дійсна до останнього календарного дня вказаного місяця. Строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці (поле «MONTH»).

Із заяви від 28.02.2007 року, яка є невід'ємною частиною договору, укладеного сторонами, зазначено, що на картку дано ліміт в розмірі 5000 гривень і базова процентна ставка 1,9 % також вбачається, що строк дії картки, виданої позивачем відповідачу, становить два роки.

Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Проаналізувавши умови договору та зміст нормативних актів, суд дійшов висновку про те, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України).

Відповідно до умов договору, укладеного сторонами, кінцевий термін виконання кредитного зобов'язання відповідає строку дії картки. Строк дії картки в договорі визначений у два роки. Автоматичне неодноразове продовження дії картки не змінює терміну виконання кредитного зобов'язання, отже продовження дії картки для настання кінцевого терміну повернення заборгованості значення немає.

Подальше продовження дії картки є способом виконання зобов'язання щодо повернення простроченого кредиту, процентів і неустойки.

Згідно із п.9.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же термін. При цьому автоматично пролонговується не термін дії кредитного ліміту, який відповідає строку дії картки, а лише дії умов щодо надання банківських послуг, які регулюють відносини між банком та клієнтом щодо відкриття та обслуговування карткового рахунку, а також інших банківських послуг.

Відповідно до заяви позичальника, яка є складовою частиною кредитного договору, строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії кредитної картки.

Заява позичальника про припинення дії договору в матеріалах справи відсутня, а тому відбулась його пролонгація із збереженням тих умов, на яких його було укладено, зокрема щодо умов про порядок пролонгації договору, які також залишаються чинними.

Згідно із правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 19.03.2014 року у справі №6-14 цс 14, відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

У постанові судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 06.11.2013 року висловлено правову позицію про те, що у випадку незалежного виконання позичальником зобов'язань перед кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Із розрахунку заборгованості по кредиту станом на 05.11.2015 року суд встановив, що строк погашення заборгованості за кредитним договором від 28.02.2007 року настав 28.02.2009 року (а.с.4-8).

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про захист свого порушеного права у листопаді 2015 року.

Отже, із моменту прострочення сплати тіла кредиту до моменту звернення банку із позовом встановлений законом строк позовної давності сплив. При цьому суд вважав, що строк позовної давності не переривався.

Аналізуючи розрахунок заборгованості наданий банком суд зазначив, що відповідач начебто за весь час користування карткою здійснив останній платіж 21.04.2011 року в розмірі 1800 гривень (а.с.6), але на вказану позивачем дату строк дії картки вже закінчився, підстав для видачі нової не було і докази видачі нової картки відповідачу відсутні.

Позивач не зазначив у позові, в який період користування платіжною карткою у відповідача виникла заборгованість, коли відповідач вперше не сплатила черговий платіж, чи погасила заборгованість перед отриманням нової картки, не надав суду доказів про отримання відповідачем нової картки.

Пунктом 3.1.3 Правил користування платіжною карткою встановлено, що після закінчення строку дії відповідна картка продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту картки з новим строком дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії картки) не надійшла письмова заява держателя картки щодо закриття карткового рахунку, а також за умови наявності грошових коштів на картковому рахунку для оплати послуг з виконання операцій по картковому рахунку, та при дотриманні інших умов продовження, передбачених договором. Відповідно до п. 9.4 вказаних Правил у разі наявності перевитрати платіжного ліміту по картці та непогашення його клієнтом на протязі шести місяців, картка закривається.

Тому суд встановив, що наданий розрахунок заборгованості не відповідає обставинам у справі.

Оскільки судом встановлено, що позивачем пропущено строк звернення до суду із позовом, про причини пропуску строку давності позивач не повідомив, не вказав на їх поважність та не просив його поновити, а відповідачем надано на адресу суду заяву, в якій зазначено про застосуванні строку позовної давності, існують підстави для відмови у задоволенні позову згідно з вимогами ст. 267 ЦК України.

Не можуть бути підставою доля скасування рішення суду та задоволення позову доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував умови кредитування, щодо пролонгації договору і як наслідок - відсутність підстав для застосування позовної давності.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до правил користування платіжною карткою, вона діє в межах визначеного строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки.

Оскільки позивачем у відповідності до вимог ст. ст. 57-60, 64 ЦПК України не надано належних та достовірних доказів продовження строку дії платіжної картки, і про причини пропуску строку давності позивач не повідомив, не вказав на їх поважність та не просив його поновити, а відповідач просила застосувати позовну давність, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, а із матеріалів справи вбачається, що передбачені ст. 309 ЦПК України підстави для скасування чи зміни судового рішення відсутні, і оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалене із додержанням норм процесуального права та у відповідності із нормами матеріального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили із моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із цього часу.

Судді: