Рішення № 61649830, 15.09.2016, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/61/16-ц

Провадження № 2/192/110/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" вересня 2016 р. СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого судді Щербини Н. О.,

за участю секретаря судового засідання Сербіної Л. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт Солоне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 державної нотаріальної контори про визнання недійсним договору довічного утримання та скасування його державної реєстрації,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання договору довічного утримання недійсним та скасування його державної реєстрації.

На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що він являється рідним сином відповідача у справі ОСОБА_3 та померлої ОСОБА_5 і проживав разом з батьками в будинку № 32 по вул. Радянська в смт Солоне Солонянського району Дніпропетровської області з 1979 року по теперішній час.

За період спільного проживання його батьки та він вели спільне господарство, на спільні кошти будували сільськогосподарські будівлі, які відповідно до чинного законодавства були оформлені на відповідача ОСОБА_3

10 березня 2012 року мати позивача ОСОБА_5 померла та він звернувся до ОСОБА_4 державної нотаріальної контори з метою оформлення спадщини за законом на частку матерів спільному майні батьків, однак отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій №03-31/1098 від 26 липня 2012 року у звязку з відсутністю у матері складу спадкового майна. Згідно довідки товариства з обмеженою відповідальністю «Абріс» №580 від 18 липня 2012 року, яка була надана нотаріусу ОСОБА_6 і являлася основною причиною відмовиу видачі свідоцтва про право на спадщину, позивач дізнався, що власником житлового будинку по вул. Радянська,32 в селищі Солоне Солонянського району Дніпропетровської області являється відповідачка ОСОБА_2 на підставі договору довічного утримання від 29 січня 2011 року.

Позивач вважає, що даний договір підлягає визнанню судом недійсним з тих підстав, що договір замість ОСОБА_7 та ОСОБА_5 був підписаний ОСОБА_8, а ОСОБА_5 на час та дату підписання договорув нотаріальній конторі не було.

Крім того, позивач вважає, що договір довічного утримання від 29 січня 2011 року є недійсним з тих підстав, що відповідно до ст. 45 Закону України «Про нотаріат», п. 16 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, в посвідчувальному написі нотаріус повинен зазначити причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, сама не могла підписати документ.

Як видно з договору довічного утримання, в графах де містяться підписи відчужувачів, нотаріусом зазначено, що ОСОБА_8 поставив свій підпис, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не могли прочитати текст договору, а в посвідчувальному написі із-за похилого віку відчужувачів, що є протиріччями та суперечить ст. 207 ЦК України, ст. 45 Закону України «Про нотаріат», п. 16 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Позивач вважає, що законодавство України надає можливість підпису за іншу особу тільки в разі її хвороби або фізичної вади, які не дають їй змоги поставити свій підпис в правочині. При цьому похилий вік не є хворобою або ж фізичною вадою.

Неможливість прочитати договір також не є перешкодою для його підписання іншою особою, оскільки нотаріус повинен був оголосити суть договору, а ОСОБА_5 до дня смерті, ОСОБА_3 і до цього часу були писемними та ставили свої підписи за отримання пенсії і не мали будь-яких хвороб або ж фізичних вад, які б унеможливили це зробити, що є підставою для визнання договору довічного утримання недійсним.

Додатково позивач вважає, що законодавство не передбачає можливість підпису одного свідка за двох відчужувачів, що також П. підписався за обох відчужувачів, недійсним.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримав з підстав, які зазначені в позові пояснивши, що його мати була «хвора на голову», до нотаріальної контори ніколи не ходила та її туди ніхто не возив, а тому в день підписання договорудовічного утримання, дату якого він не памятає, вона була вдома. Позивач пояснив, що його мати ОСОБА_5 за пять років до дня смерті взагалі нікуди не їздила, з двору її не випускали. Батьки позивача, як мати так і батько, завжди самостійно розписувалися за отримання пенсії, а мати читала газети, була грамотною, записувала суми грошей. Перед смертю років 5 хворіла, роки зо 3 до смерті хворіла психічними хворобами, а так завжди була нормальною. Позивачу сам ОСОБА_8 казав, що він розписався там, де показала нотаріус. Вважає, що мати під час підписання спірного договору не була присутньою в нотаріальній конторі.

Під час допиту в якості свідка позивач зазначив, що живе з батьками постійно з 1979 року, батьки завжди були письменними, читали газети. Більше завжди читала мама, до дня смерті могла самостійно розписуватися, не дивлячись на те, що була психічно хворою людиною, а батько не носив навіть окулярів. Про існування спірного договору позивач дізнався після того, як звернувся до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на майно, яке належало матері. Проте нотаріус відмовив у видачі такого свідоцтва та повідомив йому, що батьки уклали договір довічного утримання на користь ОСОБА_2 В той же час батьки, з якими позивач постійно жив в одному будинку, ніколи не говорили про такі свої наміри, а мати позивача, яка завжди працювала санітаркою в лікарні навіть після того як вийшла на пенсію, була психічно хворою людиною протягом 2008-2012 років. Дату посвідчення договору довічного утримання позивач не памятає, але йому добре відомо зі слів його дружини, яка померла, що в день підписання спірного договору мати була вдома, бо вона ніколи нікуди не виходила, а покійна дружина позивача не працювала та також сиділа вдома.

Представник позивача ОСОБА_9, в судових засіданнях позовні вимоги підтримав з підстав, які зазначені в позові, просив їх задовольнити.

ОСОБА_9 посилався на те, надавши і письмові пояснення (а.с.160-163), що згідно пояснень відповідачів, їх показань в якості свідків, а також з показів інших свідків слідує, що ОСОБА_5 до дня смерті, а ОСОБА_3 і до цього часу були письменними, могли ставити свій підпис, не страждали будь-якими хворобами та не мали фізичних вад, які б завадили їм поставили свої підписи в договорі довічного утримання. Тому на думку представника позивача, дії нотаріуса щодо пропонування ОСОБА_5 та ОСОБА_3 поставити свої підписи на чистому аркуші паперу, дії щодо встановлення належності чи відповідності вимогам графічного відображення їхніх підписів та навязування підпису за них третьої особою є порушенням норм ЦК України та Закону України «Про нотаріат».Представник позивача вважає, що оскільки відповідач ОСОБА_3 визнав той факт, що як він особисто так і його померла дружина ОСОБА_5 були письменними на момент укладання договору довічного утримання та власноручно розписувалися за отримання пенсії, а державний нотаріус сама довела суду, що вказані особи розписувалися в неї на окремому аркуші паперу, тобто також були письменними, то відповідно до ст. 61 ЦПК України вказані факти не потребують доведення, оскільки визнані сторонами спору. Також представник позивача посилався на те, що дії відповідачів суперечать ч. 3 ст. 45 Закону України «Про нотаріат», оскільки згідно вказаної норми дійсно є можливість підписання правочину третьою особою замість сторони правочину, але тільки в тому разі, коли фізична особа внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати документ. Представник позивача вважає, що оскільки представник відповідачів - ОСОБА_10 зазначив, що відчужуванчі погано бачили, то вони не були позбавлені можливості самостійно поставити свої підписи за допомогою окулярів, в іншому випадку підпис за них третьої особою є порушенням нотаріальної таємниці та порядку вчинення нотаріальних дій. Крім того, ані ОСОБА_5, ані ОСОБА_3 не мали фізичних вад, а тому дії державного нотаріуса щодо відібрання їхніх підписів на чернетці та пропонування підписати за них договір іншою особою є навязуванням, суперечить нормам чинного законодавства, оскільки ОСОБА_3. І. самостійно визнав, що є письменним, сам розписується за отримання пенсії.

ОСОБА_9 також посилається на суперечливі покази свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_11 в частині того коли та з ким вони ходили до нотаріуса, а в якості свідка ОСОБА_2 взагалі не давала самостійні покази, а підтвердила слова свідка ОСОБА_6, оскільки під час надання таких показів була в залі судового засідання. Крім того, свідок повідомила суду, що секретар нотаріуса виносила їм на підпис документи. А свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 не підтвердили суду факт знаходження ОСОБА_2 в нотаріальній конторі.

Також представник позивача вважає, що судом було безпідставно відмовлено в прослуховуванні диску звукозапису в інший цивільній справі №192/72/13-ц, на якому на його думку містяться покази свідка ОСОБА_8, який на даний час помер та пояснення представника відповідачів ОСОБА_10, свідків ОСОБА_2, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_13 та які повністю суперечать тим показам, які були надані ними під час розгляду даної справи.

Відповідач ОСОБА_3, який в судовому засіданні відмовився надавати покази в якості свідка, пояснив суду, що у звязку зі своїм похилим віком він не памятає обставин укладання договору довічного утримання, а його інтереси представляє його адвокат - ОСОБА_10

Представник відповідачів адвокат ОСОБА_10, в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з посиланням на наступне. Він вважає, що спірний договір відповідає всім вимогам закону, оскільки договір був нотаріально посвідчений, зареєстрований, містить в собі всі істотні умови договору довічного утримання. Стосовно того, що відчужувачі не підписали такий договір власноручно, то представник відповідачів зазначив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не змоги самостійно прочитати та підписати договір, оскільки мали хворобу зору, а також в силу свого похилого віку. Дані особи не мали фізичних вад, але мали хворобливий стан, зумовлений похилим віком, який виражався в поганому зорі, треморі рук, нечіткому написанні прізвища, імені та по батькові. Ініціатором підписання спірного договору третьою особою замість подружжя не був державний нотаріус, оскільки відчужувачі з самого початку повідомили нотаріуса про те, що не зможуть самі підписати договір, а ОСОБА_3 ніколи самостійно не підписував нотаріальні документи. Учасники угоди самостійно попросили, щоб за них договір підписала третя особа. Представник відповідачів вважає, що похилий вік зумовив поганий стан здоровя відчужувачів, внаслідок чого вони не змогли підписати договір. Стосовно відсутності ОСОБА_5 в нотаріальній конторі під час підписання спірного договору, то такі підстави позову вважає надуманими, оскільки державний нотаріус ОСОБА_6 як посадова особа засвідчила присутність цієї особи в нотаріальній конторі, сама бачила ОСОБА_5 Стосовно того, що одна фізична особа не могла поставити підпис на договорі за двох відчужувачів вважає таким, що відповідає нормам чинного законодавства, оскільки закон не забороняє вчиняти таким чином, а в Україні діє конституційний принцип що прямо не заборонено, то дозволено.

Відповідач ОСОБА_2, допитана в судовому засіданні в якості свідка пояснила суду, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є батьками її матері ОСОБА_11, тобто її бабусею та дідусем. Після того як захворіла ОСОБА_5, вона зі своїм чоловіком - ОСОБА_3 самостійно запропонували відповідачці переписати на неї хату, а відповідачка в 2010 році разом зі свої дідом ходила до нотаріуса щоб дізнатися які необхідні документи для оформлення такого правочину. Оформленням документів для підготовки до укладання договору займалася свідок та її мати ОСОБА_11 В січні 2011 року ОСОБА_2 на таксі разом зі своєю матірю ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_3 приїхала до нотаріуса. ОСОБА_8 вже чекав їх в конторі. ОСОБА_11 наказали вийти. Договір прочитала нотаріус, все розяснила і сторони, тобто відповідачка та ОСОБА_8 замість подружжя ОСОБА_3 розписалися в договорі. ОСОБА_8 був другом діда, який також підписувався за діда, коли той складав заповіт. В якому році це було, свідку не відомо. Бабуся та дідусь не змогли самостійно поставити підпис на договорі, бо не бачили в силу свого похилого віку де саме необхідно розписатися. До дня смерті бабуся хворіла на рак кишківника. До нотаріуса їх усіх возив ОСОБА_13 на прохання свідка, оскільки ОСОБА_2з ним разом працювала в ліцеї. Свідок пояснила суду, що як дідусь, так і бабуся погано бачили, бо були літніми людьми і дідусь просив її возити його в лікарню, де йому робили операцію на очах. Газети вони не читали, бо не бачили, а свідок самостійно читала діду оголошення в газетах на його прохання, а також інколи на його прохання читала анотацію до ліків, які він приймав. Під час підписання договору, текст договору прочитала нотаріус, після чого ОСОБА_5 та ОСОБА_3 сказали, що на все згодні. Договір підписували в кабінеті у нотаріуса, а примірники договору їм виносила секретар нотаріуса. Хто отримував за них пенсію свідку не відомо.

Представник відповідача ОСОБА_4 державної нотаріальної контори державний нотаріус ОСОБА_6, в судовому засіданні заперечувала проти позову з наступних підстав. В січні 2011 року вона посвідчувала договір довічного утримання, який відповідав усім вимогам закону. Під час посвідчення договору вона встановила особу громадян, визначила обсяг їхньої дієздатності, перевірила паспорта. Відчужувачі були 1928 та ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто люди похилого віку, немічні, але дієздатні. Відповідно до вимог ст. 45 Закону України «Про нотаріат» представник відповідача перевірила справжність їхнього підпису на чернетці. У звязку з їхнім похилим віком та поганим зором, вони не змогли самостійно розписатися, а виконані підписи були нечитаємі, бо у відчужувачів трусилися руки. У звязку з цим нотаріус визначила, що самостійно ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не можуть підписати договір, а тому законом дозволено, що за них це може зробити інша особа. Договір під час підписання читали вголос, спочатку ОСОБА_8, а потім нотаріус. Замість ОСОБА_5 та ОСОБА_3 договір підписав ОСОБА_8, особу якого також встановила нотаріус. Він також був обізнаний з предметом договору, оскільки ОСОБА_3 самостійно розповів йому чому необхідно за них поставити підпис. Про причини підписання договору третьою особою нотаріус зазначила в тексті самого договору, а чинне законодавство передбачає можливість вчинення підпису однією особою за двох фізичних осіб, оскільки прямої заборони таким діям в законі немає. Також нотаріус повідомила, що до моменту укладання договору довічного утримання, ОСОБА_3 декілька разів звертався за посвідченням заповіту, який також за нього підписував ОСОБА_8 При цьому нотаріус повідомила суду, що Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій, яка була чинною на дату підписання спірного договору, встановлювала спеціальні вимоги, наприклад для підписання заповітів, проте спеціальних вимог, в тому числі щодо того, що за кожного з відчужувачів необхідно щоб підписалася окрема фізична особа, не передбачала.Пояснила суду, що під час підписання договору в кабінеті нотаріуса знаходилися: нотаріус, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_8 Консультант ОСОБА_14 заходила до кабінету нотаріуса щоб надати примірники договору та показати, де необхідно поставити підписи.

Допитана в якості свідка представник відповідача державний нотаріус ОСОБА_6пояснила суду, що до підписання договору довічного утримання передувала підготовка документів. На той час відповідно до законодавства необхідно було оформити кадастровий номер на земельну ділянку. До нотаріуса звернувся ОСОБА_3, якому вона розяснила такі положення законодавства і він пішов здійснювати такі дії. Потім до нотаріуса звернулася ОСОБА_11 та ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 і нотаріусом було зясовано, що в будинку зареєстрований також син відчужувачів та онук. Після цього нотаріус запропонувала скласти заповіт, на що ОСОБА_3 відмовився, бо бажав, щоб за ним здійснювали догляд. В грудні 2010 року нотаріусу надали всі необхідні документи, а нотаріус призначила день та час вчинення нотаріальної дії. Проект договору читала нотаріус і сторони визначилися з усіма істотними умовами договору. Дійшли згоди, нотаріус перевірила дієздатність сторін договору. Зясувалося, що ОСОБА_3 не міг самостійно писати, оскільки під час вчинення інших нотаріальних дій за нього підпис ставила інша особа. Тому нотаріус розяснила, що за відчужувачівв договорі може поставити підпис інша особа, а сторони одразу визначили, що за них договір підпише ОСОБА_8 29 січня 2011 року під час підписання договору в нотаріальній конторі були присутні нотаріус, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_8. П. Консультант нотаріуса ОСОБА_14 заходила до кабінету нотаріуса щоб надати примірники договору та показати сторонам де саме необхідно поставити підписи, тобто виконувала свої посадові обовязки. Державний нотаріус при перевірці дієздатності фізичних осіб мала право перевірити вміння підписати документи, під час якої свідок зясувала, що у відчужувачів з огляду на їх похилий вік тряслися руки та вони змогли поставити на чернетці лише якісь закарлючки,а не чіткі підписи. Крім того ОСОБА_3. І. під час виконання свого підпису надів двоє окулярів, а нотаріусу було відомо про те, що під час складання заповітів протягом 2008-2010 років за нього завжди розписувалася інша особа, бо він не міг виконати чіткий підпис. У звязку з цим нотаріус запропонувала знову, щоб за них поставила підпис інша особа.

Свідок ОСОБА_11 пояснила суду, що в 2010 році прооперували її мати ОСОБА_5, яку вона доглядала після операції. В грудні 2010 року батьки свідка вирішили переписати на неї та її дочку ОСОБА_2 все своє майно. ОСОБА_3 батько свідка, вирішив скласти договір довічного утримання, бо його син позивач по справі та інша дочка не доглядали за ними. Батьки надали вказівку дізнатися про документи, які необхідні для укладання такої угоди у звязку з чим свідок звернулася до державного нотаріуса. Нотаріус надав відповідні розяснення, призначив день та час прийому. Посвідчення договору відбувалося в січні 2011 року, а до нотаріальної контори приїхала свідок зі своєю дочкою, її батьки. Свідка видалили з кабінету нотаріуса, а чому там був присутній ОСОБА_8 свідку не відомо, як не відомо і про те хто саме підписував договір, бо вона в час його підписання була в коридорі. В цей час в коридорі свідок побачила знайому своєї матері, з якою трохи поспілкувалася. Хто з батьків розписувався за отримання пенсії свідку не відомо, а чи були вони письменними, вона також не знає, бо здійснювала догляд за ними та виконувала лише побутову та хатню роботу. Проте свідок пояснила суду, що на прохання своїх батьків від їхнього імені вона писала листи родичам, бо батьки самі не могли його написати в силу свого похилого віку.

Свідок ОСОБА_12 повідомила суду, що 29 січня 2011 року вона продавала машину у звязку з чим звернулася до державного нотаріуса ОСОБА_6 для оформлення генеральної довіреності. До нотаріальної контори вона прийшла приблизно о 9 годині ранку, зайняла чергу за ОСОБА_15 (ОСОБА_2) яка була зі своїми батьками. Свідку відомо, що ОСОБА_5 є матірю ОСОБА_15, оскільки свідок особисто працювала з ОСОБА_5 в лікарні, а тому знає їхню сім'ю. Також свідок пояснила, що ОСОБА_15 спочатку зайшла до кабінету нотаріуса, а потім вийшла і чекала на своїх батьків в коридорі. Після того як вони вийшли, до нотаріуса зайшла свідок з покупцем автомобіля для оформлення довіреності.

Свідок ОСОБА_14 пояснила суду, що працює на посаді консультанта державної нотаріальної контори з червня 2008 року, а 29 січня 2011 року до контори прийшли ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_11, яку державний нотаріус видалила з кабінету, оскільки вона не сторона правочину. Під час підписання договору також був присутній ОСОБА_8, який почав читати договір вголос, а продовжила його читати нотаріус. Проект договору складався в грудні 2010 року, підготовкою документів займалася ОСОБА_11 та ОСОБА_2, яку свідок знає як працівника технікуму, в якому навчалася. З питань підготовки документів для укладення договору до контори також приходили ОСОБА_3та ОСОБА_5, яка була в конторі двічі під час складання проекту договору та під час його підписання 29 січня 2011 року. Саме під час підготовки проекту договору ОСОБА_5 та ОСОБА_3 повідомили, що не зможуть самі розписатися в договорі, хоча добре розуміли значення своїх дій. Державний нотаріус ОСОБА_6 під час посвідчення всіх договорів пропонує всім поставити підписи, а відчужувачі не змогли цього зробити, тобто не змоги поставити розбірливі підписи. Тим паче вони не змоги навіть написати свої прізвища, оскільки були похилого віку.

Свідок ОСОБА_13 повідомив суду, що він працював разом з ОСОБА_2 в училищі, а в 2011 році десь після Різдва вона попросила його відвезти її бабусю та дідуся до нотаріальної контори. Бабуся поводилася жваво, говорила зі свідком під час дороги, питала звідки він родом, розповідала що їдуть з дідом до нотаріуса підписувати договір про передачу будинку онуці. Свідок чекав на них біля нотаріальної контори приблизно годину, а потім відвіз їх додому, до приміщення контори свідок не заходив. Свідку відомо що він дійсно возив до нотаріуса бабусю та дідуся ОСОБА_2, оскільки до цього інколи на прохання ОСОБА_2 приїздив до них додому.

Свідок ОСОБА_16 пояснила суду, що з 2007 по 2012 рік вона працювала листоношею та обслуговувала дільницю вул. Радянська-Усенко-Тєрєнтьєва в смт Солоне. Крім пошти свідок розносила також пенсію, в тому числі і подружжю ОСОБА_3. Працювала до 31 січня 2012 року, а потім пішла на пенсію. Кожен з подружжя ОСОБА_3 завжди отримував пенсію самостійно і ставили самостійно підписи. Фізичних вад вони не мали, іноді ОСОБА_5 просила щоб за неї розписався її чоловік, але свідок не дозволяла цього робити. Вони завжди замість підпису писали своє прізвище, досить багато часу витрачаючи на це, оскільки були похилого віку. Самі вони не бачили де поставити підпис, а тому свідок показувала їм місце для підпису. Будь-яких вимог до чіткості написання прізвища внутрішня інструкція листонош не має, головне, щоб підпис ставила та особа, яка отримує пенсію і в присутності листоноші, а яка якість такого підпису не важливо.

Суд, вислухавши пояснення позивача, його представника, відповідачів та їх представника, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані докази приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності зі ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно ч.1ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 29 січня 2011 року між ОСОБА_3, ОСОБА_5 як відчужувачами та ОСОБА_2, як набувачем, було укладено договір довічного утримання (догляду). Відповідно до умов цього договору відчужувачі передали у власність набувача належний їм на праві спільної сумісної власності жилий будинок № 32 по вул. Радянській в смт Солоне Солонянського району Дніпропетровської області, розташований на приватизованій земельній ділянці площею 1500 кв.м, а набувач зобовязалася забезпечувати кожного з відчужувачів утриманням довічно, а у разі втрати здоровя також довічно доглядати (а.с.26-29).

Статтями 744-747 ЦК України передбачено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. Договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Відчужувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоров'я. Набувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа. Договір довічного утримання (догляду) може бути укладений відчужувачем на користь третьої особи. Майно, що належить співвласникам на праві спільної сумісної власності, зокрема майно, що належить подружжю, може бути відчужене ними на підставі договору довічного утримання (догляду). У разі смерті одного із співвласників майна, що було відчужене ними на підставі договору довічного утримання (догляду), обсяг зобов'язання набувача відповідно зменшується.

Відповідно до ст. 209 ЦК України нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

Спірний договір був нотаріально посвідчений за реєстровим №1-186, нотаріусом накладено заборону відчуження майна до припинення чи розірвання договору, а договір зареєстрований в Державному реєстрі правочинів та право власності зареєстровано за набувачем ОСОБА_2 відповідно до вимог законодавства на час укладання договору (а.с.29).

Судом було встановлено, що замість відчужувачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 спірний договір підписав ОСОБА_8 (а.с.27 зворот).

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленічастинами першою - третьою,п'ятоюташостою статті 203цього Кодексу . Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 45 Закону України «Про нотаріат» в редакції на час посвідчення спірного договору, передбачено що при посвідченні правочинів і вчиненні інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством, нотаріусом перевіряється справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Нотаріально посвідчувані правочини, а також заяви та інші документи підписуються у присутності нотаріуса. Якщо заява чи інший документ підписані за відсутності нотаріуса, особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, повинна особисто підтвердити, що документ підписаний нею. Якщо фізична особа внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі. Правочин за особу, яка не може підписати його, не може підписувати особа, на користь або за участю якої його посвідчено.

До випадків, передбачених законодавством, коли при посвідченні правочинів і вчиненні інших нотаріальних дій нотаріусом перевіряється справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії відносяться випадки передбачені ч.ч.2 та 3 вказаної статті.

Так, нотаріус перевіряє справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії, якщо заява чи інший документ підписані за відсутності нотаріуса (ч.2 ст. 45 Закону).Також нотаріус перевіряє справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії, якщо фізична особа внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати документ. В цьому разі за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі.

Зазначена норма закону передбачає можливість підписання документа третьою особою, якщо в особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, наявна певна фізична вада або хвороба, що унеможливлює самостійне підписання документа.

У такому випадку вчинення нотаріальної дії має певні особливості: особа, яка не може власноручно підписати документ, повинна особисто висловити волю щодо підписання документа іншою особою і головне - доручити останній здійснити таке підписання; підписання документа повинно відбуватися у присутності особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, у присутності нотаріуса, а також особи, яка підписує документ.

Важливо, що наявна фізична вада або хвороба повинна саме унеможливлювати самостійне підписання документа.У вказаній нормі також передбачено обов'язок нотаріуса зазначити в посвідчувальному написі причини, з яких особа не може власноручно підписатись. У цьому положенні закону не уточнюється, як саме такі причини повинні бути відображені в тексті напису, зокрема, чи є необхідність конкретизації назви хвороби, яка унеможливлює власноручне підписання, тощо.

На думку суду, важливим для нотаріуса є встановлення факту неможливості підписання особою документа і пов'язаності його або з певною фізичною вадою або з хворобою саме в день посвідчення правочину. Установлення вказаних фактів можна здійснювати навіть візуально або шляхом вивчення медичної документації. При цьому в посвідчувальному написі обов'язковим є зазначення посилання на факт наявності хвороби чи фізичної вади. Разом з тим обов'язок нотаріуса конкретизувати хворобливий стан особи законом не передбачений. Це зумовлено тим, що право на звернення особи до нотаріуса і вчинення нотаріальної дії не може залежати від звернення особи за медичною допомогою і від наявності документальних підтверджень поганого самопочуття.

Судом було встановлено, що упосвідчувальному написі спірного договору нотаріусом було зазначено, що у звязку з тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не можуть самі прочитати текст договору довічного утримання та підписати його, на їхнє особисте прохання та в їх присутності договір прочитано та підписано ОСОБА_8 Також в абзаці 6 посвідчувального напису зазначено, що у звязку з похилим віком ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за їх дорученням та в присутності нотаріуса, текст договору підписано ОСОБА_8

Суд вважає, що посилання представника позивача на те, що державний нотаріус ОСОБА_6 не мала права перевіряти як розписуються відчужувачі, суперечить положенням ч. 3 ст. 45 Закону України «Про нотаріат», оскільки здійснення перевірки справжності підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії можливе лише шляхом пропонування особам вчинити такі підписи. В іншому разі нотаріусу не буде відомо чи можуть особи вчинити підпис від свого імені, тобто перевірити його справжність.

В той же час ч. 3 вказаної статті передбачає, якщо фізична особа внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі.

Судом було встановлено, а також підтверджено показами свідків, в тому числі ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_16, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 внаслідок того, що вони були людьми похилого віку не могли самостійно та чітко поставити свої підписи. Свідок ОСОБА_16 пояснила суду, що подружжя витрачало багато часу на виконання свого підпису під час одержання пенсії, писали лише прізвище, але і те нерозбірливо, проте вимоги для виконання підпису особою, яка отримує пенсію, для листоноші не встановлені, головне щоб такі підписи ставилися в присутності листоноші. Тому суд критично оцінює покази свідка, оскільки вони не підтвердили суду існування беззаперечної можливості подружжя ОСОБА_5 чітко та розбірливо ставити свої підписи.

Також показами свідків було підтверджено, що ОСОБА_3 хоча і був грамотним, письменним, проте оголошення в газетах, анотації до ліків самостійно не читав, а подружжя просило дочку замість них писати лист родичам, що підтверджує посилання представника відповідачів стосовно того, що подружжя ОСОБА_3 внаслідок свого похилого віку не могли читати та писати в певний час.

У посвідчувальному написі спірного договору нотаріусом було зазначено, що у звязку з тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не можуть самі прочитати текст договору довічного утримання та підписати його, на їхнє особисте прохання та в їх присутності договір прочитано та підписано ОСОБА_8

Таким чином, підписання договору замість ОСОБА_3 та ОСОБА_5 іншою особою ОСОБА_8 відбулося з тих причин, що відчужувачі не змогли самостійно прочитати та підписати договір внаслідок свого похилого віку, оскільки на дату посвідчення договору ОСОБА_5 виповнилося повних 79 років, а ОСОБА_3 83 роки. Суд вважає, що посилання позивача та його представника на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на час підписання спірного договору вміли писати та читати, а тому нотаріус не мала права відбирати від них підписи на чернетці, а ОСОБА_8 не міг підписатися за них є недоведеними, оскільки показами свідків було достовірно встановлено, що хоча відчужувачі і були письменними, могли самостійно поставити підписи та читати, проте позивачем не доведено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 саме 29 січня 2011 року могли самостійно підписати спірний договір, оскільки така можливість напряму залежить від стану здоровя фізичної особи, яка звертається за вчиненням нотаріальної дії в певний день та час, а стан здоровя міг значно змінитися в будь-який час.

Суд вважає, що наявність вмінь та навиків щодо письма, читання, вміння розписуватися протягом всього життя не може беззаперечно свідчити про можливість реалізації таких вмінь на час посвідчення спірного договору, оскільки можливість поставити підпис та прочитати текст договору напряму залежить від стану здоровя, віку особи, її самопочуття в певний час. Тому фізична особа, яка протягом свого життя вміла читати та писати може в день посвідчення нотаріального договору мати такий стан здоровя, який не дозволяє їй вчинити такі дії, що свідчить про наявність хоробливого стану зумовленого віком.

Оскільки позивачем та його представником не було доведено протилежного, суд вважає, що підписання спірного договору іншою особою, а саме ОСОБА_17, якому відчужувачі в їх та його присутності, а також в присутності нотаріуса довірили розписатися за них,не може свідчити про те, що договір за таких підстав може бути визнаний недійсним. Чинне законодавство не містить ані заборони вчиняти такі дії однією особою за двох осіб, ані спеціальних умов для посвідчення договорів довічного утримання однією особою за двох осіб, які б забороняли таке посвідчення.

Сторонами у справі було визнано той факт, що ані ОСОБА_3, ані ОСОБА_5 не страждали будь-якими фізичними вадами та були письменними, тобто могли самостійно писати, що відповідно до положень ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню. В той же час суд вважає доведеним той факт, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в день посвідчення спірного договору мали такий стан свого здоровя у звязку з похилим віком,я кий не дозолив їм самостійно поставити свої підписи на спірному договорі, оскільки вони не могли самостійно прочитати і підписати документ саме в день посвідчення договору, а обов'язок нотаріуса конкретизувати хворобливий стан особи законом не передбачений. Право на звернення особи до нотаріуса і вчинення нотаріальної дії не може залежати від звернення особи за медичною допомогою і від наявності документальних підтверджень поганого самопочуття.

Тому суд приходить до висновку, що посилання позивача та його представника на те, що відчужувачі могли самостійно підписати спірний договір, оскільки не мали ані фізичних вад, ані хвороб на дату вчинення спірного правочину, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та були спростовані показами свідків, в тому числі і показами свідка ОСОБА_16, яка підтвердила суду неможливість Полупанами бачити де саме необхідно ставити підпис, здійснення підпису нерозбірливо, що могло стати підставою для вчинення за них підпису у спірному договорі іншою особою.

Посилання представника позивача на те, що свідкам ОСОБА_2 та ОСОБА_11 не було відомо про те, що за ОСОБА_5 буде розписуватися ОСОБА_8 суд не приймає до уваги, оскільки особи, які вчиняють від свого імені нотаріальні дії не зобовязані розголошувати обставини вчинення таких дій, а не повідомлення таких обставин третім особам не тягне за собою визнання таких дій недійсними.

Також суд не приймає посилання позивача на нібито суперечливість показів свідків щодо кількості разів відвідування ОСОБА_11, ОСОБА_2 та Полупанами нотаріальної контори, оскільки це не впливає на чинність чи дійсність вчиненої нотаріальної дії, як і не підтвердження іншими свідками того, що ОСОБА_2 знаходилася в нотаріальній конторі під час підписання договору, оскільки дані обставини не є предметом та підставою заявленого позову.

У звязку з викладеним суд вважає, що підстава позову в частині того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 могли самостійно підписати договір 29 січня 2011 року, є недоведеною.

Позивач та його представник в позові посилався на те, що ОСОБА_8 не міг підписати договір за двох відчужувачів. Однак суд вважає, що оскільки ані нормами Закону України «Про нотаріат», в тому числі і на час підписання спірного договору, ані положеннями Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій № 20/5 від 03 березня 2004 року не передбачено заборони щодо підписання однією фізичною особою, яка не є стороною правочину, за двох фізичних осіб.

Суд зазначає, що оскільки така можливість не була заборонена, то посилання позивача та його представника на те, що здійснення підписання спірного договору саме в такому порядку є порушенням норм законодавства, спростовуються саме положеннями такого законодавства, в якому така заборона відсутня. При цьому суд зазначає, щоЗакон України «Про нотаріат» передбачає певні особливості підписання деяких видів правочинів, наприклад заповітів із застосуванням підпису іншими особами в присутності свідків. Проте будь-яких спеціальних вимог щодо підписання договорів довічного утримання чинне законодавство, в тому числі і на час підписання спірного договору, не містить. Тому посилання позивача в цій частині є не доведеними.

Стосовно посилань позивача та його представника як на підставу позову щодо відсутності ОСОБА_5 в нотаріальній конторі 29 січня 2011 року, то суд критично ставиться до таких показань позивача, допитаного в якості свідка, оскільки останній не зміг повідомити суду дату підписання спірного договору, тобто і дату коли його мати була вдома та не була присутня в нотаріальній конторі, а тому суд критично оцінює його посилання на те, що ОСОБА_5 в день підписання договору була вдома, тим більше що свідку такі обставини були відомі зі слів його дружини, яка на час розгляду справи судом померла.

В судовому засіданні свідками ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_6 було повідомлено суду, що ОСОБА_5 29 січня 2011 року особисто була присутня в нотаріальній конторі, висловила своє бажання на підписання договору довічного утримання з ОСОБА_2 А О. та доручила підписання спірного договору ОСОБА_8, а тому суд вважає, що належними та допустимими доказами суду було доведено присутність ОСОБА_5 в нотаріальній конторі 29 січня 2011 року під час підписання спірного договору. Вказане також підтверджується записами в книзі нотаріальних дій, оригінал якої був досліджений в судовому засіданні, з яких свідчить, що свідок ОСОБА_12 29 січня 2011 року у нотаріальній конторі посвідчувала довіреність та такі дії вчинялися безпосередньо після посвідчення спірного договору, а свідок підтвердила суду, що в цей день особисто бачила в нотаріальній конторі ОСОБА_5, з якою працювала в лікарні.

Посилання позивача на те, що судом було безпідставно відмовлено в прослуховуванні диска звукозапису, зробленого під час розгляду судом іншої цивільної справи за позовом ОСОБА_1, позов якого було залишено без розгляду за його заявою, на якому містяться, на думку представника позивача, покази свідків, які відрізняються від показів наданих під час розгляду даної справи, то суд вважає, що доказами по справі є дише ті покази свідків, які були безпосередньо допитані в судовому засіданні з приводу заявленого позову. Оскільки в судовому засіданні під час розгляду даної справи були допитані в якості свідків ОСОБА_2, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_13, надавав пояснення представник відповідачів адвокат ОСОБА_10, то прослуховування показів свідків та пояснення представника, надані під час розгляд іншої справи, порушуватиме принцип безпосередності дослідження доказів у справі. Суд посилається на те, свідки ОСОБА_2, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_13. були безпосередньо допитані в судових засіданнях протягом лютого вересня 2016 року з підстав заявленого позову. Їхні покази під час розгляду іншої цивільної справи між тими ж сторонами не можуть вважатися доказами по даній справі, оскільки процесуальне рішення прийнято не було, а відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені лише судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. На підставі зазначеного судом було відмовлено у прослуховуванні таких показів. Стосовно прослуховування судом диску звукозапису з метою заслуховування показів свідка ОСОБА_8, який на час розгляду даної справи помер, то судом було відмовлено з тих підстав, що такі покази не можуть вважатися доказами, оскільки не можуть бути показами свідка, у звязку з тим, що особа, яка їх надавала померла, а порядок допиту свідків передбачений ст.180 ЦПК України та включає в себе розяснення прав та обовязків, приведення свідка до присяги, попередження про кримінальну відповідальність, можливість задавати питання. Оскільки ОСОБА_8 на час розгляду справи помер (а.с.126), то його покази в якості свідка, надані в іншому процесі не можуть бути доказами по даній справі, у звязку з чим судом було відмовлено в дослідженні такого звукозапису. Покази свідків, пояснення сторін під час розгляду такої справи не можуть бути доказами по справі з огляду на безпосередність дослідження доказів, яка передбачена ст. 159 ЦПК України.

За загальними положеннямиЦПК Україниобовязок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Отже, судом було встановлено, що обставини, на які посилається позивач в якості підстав позову, не мали місця під час посвідчення спірного договору довічного утримання, надані докази не довели їхнє існування, а підстави для визнання договору недійсним та для скасування його реєстрації відсутні.

Оскільки судом під час розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_5 була присутня в нотаріальній конторі 29 січня 2011 року, внаслідок свого похилого віку та хворобливого стану не змогла поставити підпис на договорі, висловила своє бажання щоб за неї такий підпис поставив ОСОБА_8, а також таке бажання було висловлено і ОСОБА_3, а чинне законодавство не містить прямої заборони щодо підписання однією особою договору довічного утримання за двох відчужувачів, то суд вважає, що правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Крім того, стаття 746 ЦК України не обмежує право відчужувача на укладання договору довічного утримання (догляду) віком або станом здоров'я.

У звязку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати відповідно до ст. 88 ЦПК України відносяться на позивача.

На підставі вищевикладеного, та керуючись ст. ст. ст.10, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 16, 202-216, 744-758 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 державної нотаріальної контори про визнання недійсним договору довічного утримання та скасування його державної реєстрації - в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 29 вересня 2016 року.

Головуючий: суддя Н. О. Щербина