Рішення № 61645023, 29.09.2016, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/8517/16-ц

Провадження № 2/161/3260/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

29 вересня 2016 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючої судді Плахтій І.Б.,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації.

Позов мотивує тим, що ОСОБА_3 є власницею квартири АДРЕСА_1. Дана квартира була придбана за час перебування у шлюбі з відповідачем ОСОБА_4 Окрім ОСОБА_3 в житлі зареєстрований відповідач та їхні неповнолітні діти.

Шлюб між сторонами було розірвано на підставі рішення Луцького міськрайонного суду від 10 листопада 2015 року, рішення набрало законної сили.

На час розірвання шлюбу подружжя разом не проживало, відповідач змінив місце проживання, більш ніж півтора року за даною адресою не мешкає, участі в утриманні майна не приймає, комунальні послуги не оплачує.

Вважає, що дана обставина викликає проблеми зі сплатою надмірних комунальних послуг, які фактично особі не надаються, але оплата за них нараховується, чим порушуєть право власності та інтереси ОСОБА_3

А тому, просив визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловою квартири АДРЕСА_1, зобовязати відділ ведення Реєстру територіальної громади Луцької міської ради зняти відповідча з реєстрації в квартирі.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні вимоги позову підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Додатково суду пояснив, що квартира є особистою власністю позивача, бо придбана за кошти її батьків. Позивач зареєстрований в квартирі як чоловік. Шлюб розірвано 10 листопада 2015 року. Майно подружжя після розівання шлюбу не ділили. Відповідач, зі слів позивача з лютого 2015 року проживає в Австрії. Відповідач не сплачує комунальні послуги. Позивач живе в квартирі з двома повнолітніми дітьми і не може оформити субсидію. Проти винесення заочного рішення не заперечува.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не зявився, хоча повідомлявся про розгляд справи судом відповідно до вимог ст. ст. 74-75 ЦПК України. Заяви про розгляд справи за його відсутності відповідач не подав.

Суд ухвалював рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає.

Судом встановлено, що позивач та відповідач у справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 13 листопада 1993 року. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області шлюб розірвано (а.с. 23). Рішення набрало законної сили 23 листопада 2015 року.

За час спільного проживання, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 22 грудня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_3 придбала на праві спільної сумісної власності квартиру № 55 у будинку за № 49, що знаходиться по вул. Винниченка в м. Луцьку, Волинської області (а.с. 5).

Право власності на вказане майно зареєстроване у встановленому законом порядку, що стверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 6).

З копії будинкової книги (а.с. 8-12) вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2, зареєстровано, в тому числі місце проживання відповідача ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач та відповідач зареєстровані в квартирі одночасно 25.02.2004 року.

Вимоги позову позивач обґрунтовує ч. 2 ст. 405 ЦК України, відповідно до якої член сімї власника житла втрачає право на користування житлом у разі відсутності його без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником будинку або законом.

На підтвердження своїх вимог про те, що ОСОБА_4 не проживає в житловому будинку більше року без поважних причин, ОСОБА_3 посилалася на висновок № 9362 від 04.06.2016 року Луцького ВП ГУНП у Волинській області та відповідь Луцького ВП ГУНП у Волинській області від 08.06.2016 року, в яких вказано, що в результаті перевірки та опитування сусідів, встановлено, що відповідач в період часу з 01.02.2015 року по даний час не проживає за місцем реєстрації (а.с.21,22).

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про власність», який діяв на момент виникнення правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сімю України.

Відповідно до ст.ст. 22, 23 КпШС України, чинного на момент придбання квартири, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Від свого майнового права відповідач не відмовлявся.

Жодних доказів про укладення між сторонами угоди щодо уступки права власності та відсутність у звязку з цим у відповідачів претензій на право спільної власності на квартиру позивачем не подано.

З урахуванням вищевказаних норм закону, відсутності відповідних угод між сторонами, чи рішень суду щодо майна подружжя, квартира вважається спільним майном подружжя. Тобто, відповідач є співвласником квартири № 55 у будинку за № 49 по вул. Винниченка в м. Луцьку.

Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що визнання відповідача таким, що втратив право користування квартирою, обмежить його у здійсненні права власності, вимоги ст. 405 ЦК України не можуть застосовуватися по відношенню до співвласника житла, в звязку з чим в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 58, 59, 60, 213, 214, 215, 217, 224 ЦПК України, на підставі ст. ст. 317, 319, 321 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації -- відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду І.Б. Плахтій