Ухвала суду № 61642750, 01.07.2016, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2772/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2016 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Шепетко І.О., при секретарі Терпай С.В., за участі позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в містах Ужгороді та Мукачеві, інспектора роти № 4 Управління патрульної поліції в містах Ужгороді та Мукачеві рядового поліції ОСОБА_3 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову серії ПС2 №728300 від 10.03.2016 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 122 КУпАП, за порушення п. 15.9 г ПДР України. Свої вимоги мотивував тим, що не вчиняв даного правопорушення, оскільки при винесенні постанови не були зясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в його діях є ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Зазначає, що 10.03.2016 року близько 16 год. 00 хв. він керував автомобілем «KIA Cerato», державний номерний знак «АО1111СМ», по вул. Ракоці в м. Ужгород в напрямку від Дитячої лікарні до Управління Національної поліції, здійснив зупинку свого транспортного засобу, оскільки будь-яких заборонених знаків візуально не спостерігалось, коли через деякий час повернувся до автомобіля, до нього підійшов співробітник поліції в цивільному одязі старший сержант поліції ОСОБА_4 разом з іншими працівниками поліції та зазначив, що він порушив п. 15.9 г ОСОБА_5 дорожнього руху, зупинившись після знаку 5.35.1 «Пішохідний перехід» ближче 10 м (а саме 1,35 м). На підставі цього, виніс оскаржувану постанову, за якою наклав на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. Позивач вказує, що не міг бачити знак 5.35.1 «Пішохідний перехід», рухаючись в м. Ужгород від Дитячої лікарні до Управління Національної поліції, так як останній є таким, що встановлений всупереч вимогам національного стандарту та не відповідає п. 8.2-1 ПДР України. Також зазначив, що, позаяк, він є активістом Громадської організації «Спеціальний контроль», винесення щодо до нього постанови могло носити упереджений характер. Таким чином, оскільки інспектором ставиться в провину позивача здійснення зупинки на пішохідному переході і ближче 10 м від нього з обох боків, який належним чином не був проінформований про наявність самого пішохідного переходу, як того вимагають положення п. 8.2-1 ПДР України, позивач вважає що не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності, а винесена відносно нього постанова є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що він заперечує проти позовних вимог, вважає, що наявність події та складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП в діях позивача підтверджується технічним носієм (диском), на якому міститься відеофіксація адміністративного правопорушення, а також постановою ПС2 №728300 від 10.03.2016 року. Вважає, що позивач порушив правила зупинки та стоянки, коли зупинився на пішохідному переході на перехресті вулиць Ракоці та Брайщаків, чим порушив вимогу п. 15.9 г ОСОБА_5 дорожнього руху. Місце, де зупинився позивач, є переходом незалежно від того, чи там встановлені відповідні дорожні знаки, чи нанесено дорожню розмітку, оскільки за визначенням п. 1.10 ПДР України, пішохідний перехід це ділянка проїзної частини або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу. При цьому, межі пішохідного переходу за відсутності дорожньої розмітки, знаків та пішохідних світлофорів на перехресті визначаються шириною тротуарів чи узбіч. Також зазначив, що поліцейський виносячи постанову, вірно кваліфікував порушення та встановив обставини справи.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Так, судом встановлено, що 10.03.2016 року інспектором патрульної поліції роти № 4 батальйону УПП у містах Ужгороді та Мукачеві рядовим поліції ОСОБА_3 було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення Серія ПС2 № 728300, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн.

В оскаржуваній постанові відповідач зазначив, що водій гр. ОСОБА_1 здійснив зупинку транспортного засобу «KIA Cerato», державний номерний знак «АО1111СМ», ближче 10 м (а саме 1,35 м) після знаку 5.35.1 «Пішохідний перехід», чим порушив п. 15.9 г ПДР України.

Позивач, на спростування доводів відповідача, надав суду відеозапис з якого вбачається, що знак встановлений на газоні, на відстані більше трьох метрів від проїжджої частини, та тільки з однієї сторони, а також надав суду лист Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради вих. від 24.06.2016 року № 1286/24.01-12 з якого вбачається, що згідно засідання комісії з безпеки дорожнього руху та координації роботи автотранспорту від 22.06.2016 року КШЕП м. Ужгорода зобовязано облаштувати дорожній знак «Пішохідний перехід» по вул. Ракоці, 9, згідно ДСТУ.

Відповідно до ч 1 ст. 122 КУпАП, адміністративна відповідальність за дане правопорушення настає у разі перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до статті 222 КУпАП, за порушення вимог ч. 1 ст. 122 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Підпунктом «г» пункту 15.9 ОСОБА_5 дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі - ОСОБА_5) передбачено, що зупинка транспортних засобів забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.

Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і обєктивне зясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом та забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до положень п. 8.1, п. 8.2. та п. 8.2-1 Розділу 8 «Регулювання дорожнього руху» ОСОБА_5 дорожнього руху України, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та із змінною інформацією. Дорожні знаки застосовуються відповідно до цих ОСОБА_5 і повинні відповідати вимогам національного стандарту. Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами. Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини. Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною. Якщо дорога має більше ніж одну смугу для руху в одному напрямку, установлений обабіч дороги відповідного напрямку дорожній знак дублюється на розділювальній смузі, над проїзною частиною або на протилежному боці дороги (у разі, коли для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги). Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Зі змісту ст. 70 КАС України, вбачається, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування, а обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, судом встановлено, що при складанні постанови про адміністративне правопорушення стосовно позивача суб'єктом владних повноважень рядовим поліції ОСОБА_3 в порушення вимог ст. 280 КУпАП не з'ясовані всі обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, не встановлено винність позивача у вчиненні порушення, належних доказів на підтвердження порушення позивачем ОСОБА_5 дорожнього руху. З оглянутого відеозапису, наданого відповідачем до заперечень, не вбачається наявності інкримінованого позивачу правопорушення. Відтак, доказ в якому існують сумніви не може бути прийнятим як такий, що доводить вину позивача.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що доказів на підтвердження правомірності винесеної відносно позивача постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності відповідачем надано не було. Встановлені судом обставини вказують на те, що відповідач, наклавши на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн., діяв неправомірно, тому позов підлягає задоволенню, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності - скасуванню, а справа відносно нього - закриттю.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 70, 71, 158-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати дії інспектора Управління патрульної поліції у містах Ужгороді та Мукачеві ОСОБА_3 при винесенні постанови серії ПС2 №728300 від 10.03.2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП - протиправними, дану постанову - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення відносно нього - закрити.

Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_6