Рішення № 61641882, 29.09.2016, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2016 року м. Мукачево Справа №303/5407/16-ц

2/303/2484/16 Номер рядка с.з.- 4

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі: головуючого судді - Кость В.В.

при секретарі Немеш Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мукачево цивільну справу

за позовом керівника Мукачівської місцевої прокуратури в інтересах малолітніх ОСОБА_1 та ОСОБА_2

до відповідача (1) Мукачівської міської ради Закарпатської області

до відповідача (2) Мукачівського міського відділу державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

(1)ОСОБА_3

(1)Служба у справах дітей виконавчого комітету Мукачівської міської ради

(2)Мукачівська державна нотаріальна контора

про звільнення майна з-під арешту та визнання право власності,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Мукачівської місцевої прокуратури в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачів, на підставі якого просить:

- звільнити з-під арешту ? домоволодіння, який був накладений на підставі постанови міського відділу державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції від 29 серпня 2011№7-782, зареєстрованого 08.09.2011 за №11587744;

- визнати право власності в порядку спадкування за малолітнім ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1) на ? частину домоволодіння (вартістю 9192 грн. 75 коп.), загальною площею 51,30 кв.м., житловою площею 29,00 кв.м., розташованого за адресою: м. Мукачево, вул. Лавківська (Свердлова), 13;

- визнати право власності в порядку спадкування за малолітнім ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2) на ? частину домоволодіння (вартістю 9192 грн. 75 коп.), загальною площею 51,30 кв.м., житловою площею 29,00 кв.м., розташованого за адресою: м. Мукачево, вул. Лавківська (Свердлова), 13.

Позовні вимоги обґрунтовуються порушенням майнових прав дітей, як спадкоємців за померлою матірю на ? частки домоволодіння №13, що знаходиться в м. Мукачево на вул. Лавківській (Свердлова) (надалі - Домоволодіння), внаслідок накладеного арешту на вищевказане нерухоме майно, оскільки виконавче провадження було закінчено.

Нормативно правовою підставою для задоволення позовних вимог вказані приписи ст.ст. 321, 328, 1216, 1220, 1258, 1267 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача (1) у судове засідання не зявилася, оскільки заявила клопотання про розгляд справи без її участі, при цьому визнала позовні вимоги у повному обсязі (а.с. 32).

Представник відповідача (2) у судове засідання повторно також не зявився, про причину неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи суду не подав.

Треті особи на прийняли участі у судовому розгляді справи (а.с. 30, 34).

Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне.

Згідно з даними свідоцтв про народження серії 1-ФМ №178378 від 20.05.2004 року та серії 1-ФМ №052129 від 19.10.2006 року, батьками дітей є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 17, 17, зворот).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії І-ФМ №143131 від 22.08.2012 року, ОСОБА_4 померла 21 серпня 2012 року, про що в Книзі реєстрації смертей зроблений актовий запис за №635 (а.с. 14).

Відповідно до договору дарування від 10.06.2008 року (а.с. 20) ОСОБА_4 є власником ? частки домоволодіння № 13 на вул. Лавківській в м. Мукачево.

Із заочного рішення Мукачівського міськрайонного суду від 25.07.2016 року вбачається, що ОСОБА_3 позбавлений батьківських прав щодо дітей ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Як свідчать дані листа в.о. начальника МВ ДВС Мукачівського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_5 від 03.08.2016 №06-14/6472, на виконанні МВ ДВС Мукачівського міськрайонного управління юстиції перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-2264 виданого 15.08.2011 року Мукачівським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_6 на користь КС «Святий Мартин» 6479,42 грн. боргу, в межах якого накладено арешт на все майно належне боржникові (а.с. 10).

30.05.2013 року вказане виконавче провадження закінчене на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» (а.с. 11).

Згідно з даними листа від 26 липня 2016 начальник служби у справах дітей виконавчого комітету Мукачівської міської ради звернувся до Мукачівської місцевої прокуратури про ініціювання звернення до суду щодо вирішення питання оформлення спадщини дітьми за померлою матірю (а.с. 12).

Згідно з даними Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо субєкта від 26.07.2016 №64304362 (а.с. 16), Домоволодіння знаходиться під арештом на підставі постанови Мукачівського МВ ДВС від 29.08.2011 року.

Також, як свідчить лист нотаріуса Мукачівської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_7 від 29.07.2016 №386/01-16, станом на 29.07.2016 року спадкова справа на майно померлої ОСОБА_4 в Мукачівській державній нотаріальній конторі не заводилась. Спадкоємці із заявами про прийняття спадщини не звертались, свідоцтв про право на спадщину не видавалися (а.с. 13).

Приймаючи до уваги вищевказані фактичні обставини справи суд виходить з того, що згідно зі ст. 1 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способом захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається уст. 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

За змістом п. 3 частини другої ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту порушеного права є припинення дії, яка порушує право.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Виходячи з міжнародно-правових зобовязань держави, положень ст. 8 Конституції та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції ратифікована Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Так, у частині першій ст. 1 Першого протоколу до Конвенції «Захист власності» передбачено, що «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

З огляду на вказане, право власності кожної фізичної і юридичної особи, неурядової організації й групи приватних осіб, повинне поважитися.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 9336/04) (п.п. 166-168) наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Суд також нагадав, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

У п. 178, 179, 194 вищевказаного рішення Європейський суд з прав людини по аналогічній до даної справи ситуації зробив висновок відносного того, що питання вилучення та арешту на певні рухомі та нерухомі обєкти має бути проведено на підставі належного процесуального документа, і в такому документі мали б міститься пояснення щодо причин накладення арешту чи іншого обтяження.

Стаття 13 Конвенції також регламентовано право на ефективний засіб юридичного захисту, згідно з яким кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Звертаючись до суду з даним позовом в інтересах малолітніх дітей, прокурор зазначив, що наявність арешту на нерухоме майно, порушує права дітей, як майбутніх спадкоємців вказаного обєкту нерухомості.

Надаючи правову оцінку таким доводам позивача, суд виходить з того, що положеннями статті 41 Конституції України гарантується кожному право на вільне володіння, користування та розпорядження своєю власністю.

Згідно з вимогами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (стаття 55 Конституції України).

Згідно з частиною першою ст. 318 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Приписами частини першої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно з вимогами статтей 1216, 1218 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з вимогами статті 1258 Цивільного кодексу України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. (стаття 1267 Цивільного кодексу України).

Частиною четвертою статті 1268 Цивільного кодексу України передбачено, що малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

На момент судового розгляду даної справи судом не встановлено жодних фактичних обставин, які б свідчили про доцільність існування арешту на Домоволодіння.

Так, у листі в.о. начальника МВ ДВС Мукачівського міськрайонного управління юстиції (а.с. 10) та у постанові головного державного виконавця МВ ДВС Мукачівського міськрайнного управління юстиції від 30.05.2013 (а.с. 11), зазначено, що 30.05.2013 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-2264, виданого 15.08.2011 року Мукачівським міськрайонним судом в межах якого накладено арешт на все майно ОСОБА_4, закінчене у звязку з смертю боржника.

Таким чином, позовна вимога про звільнення майна з під арешту підлягає задоволенню.

Що стосується іншої частини позовних вимог про визнання права власності на майно за дітьми у відповідних частках, то суд приймаючи до уваги фактичні обставини по справі на предмет їх відповідності вищевказаним нормам цивільного законодавства приходить до висновку про наявність всіх законодавчих підстав для їх задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 8, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 3, 10, 11, 14, 57-60, 88, 212-215, 223, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Звільнити з-під арешту, який був накладений на підставі постанови міського відділу державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції №7-782 від 29 серпня 2011, зареєстрованого 08.09.2011 за №11587744 ? частину домоволодіння, розташованого за адресою: м. Мукачево, вул. Лавківська (Свердлова), 13, яке належало ОСОБА_4.

3. Визнати за малолітнім ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1) право власності в порядку спадкування на ? частину домоволодіння (вартістю 9192 грн. 75 коп.), загальною площею 51,30 кв.м., житловою площею 29,00 кв.м., розташованого за адресою: м. Мукачево, вул. Лавківська (Свердлова), 13;

4. Визнати за малолітнім ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2) право власності в порядку спадкування на ? частину домоволодіння (вартістю 9192 грн. 75 коп.), загальною площею 51,30 кв.м., житловою площею 29,00 кв.м., розташованого за адресою: м. Мукачево, вул. Лавківська (Свердлова), 13.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.В. Кость