Рішення № 61641543, 28.09.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/728/2016(м)

265/1399/16-ц

Головуючий у 1 інстанції Міхєєва І.М.

Категорія 27 Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

28 вересня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді - Мальцевої Є.Є.

суддів - Песоцької Л.І., Мироненко І.П.,

секретар - Трушкова Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 червня 2016 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

В березні 2016 року представник Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ОСОБА_3) звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом, пені та штрафів, посилаючись на те, що 06.04.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання кредиту, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 3500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, зобовязався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором. Відповідач свої зобов'язання по своєчасному повному погашенню кредиту не виконав. Згідно з розрахунком Банку станом на 31.12.2015 року загальна заборгованість відповідача становить 16688,24 гривень, а саме: 2194,20 грн. заборгованість за кредитом; 10573,17 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 2650 грн. заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до договору: 500 грн. штраф (фіксована частина), 770,87 грн. штраф (процентна складова).

З урахуванням зазначеного позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 06.04.2012 року в розмірі 16688,24 гривень та відшкодувати витрати на судовий збір у розмірі 1378 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 червня 2016 року позов ПАТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ ПриватБанк заборгованість за кредитним договором б/н від 06.04.2012р., що утворилась станом на 31 грудня 2015 року в сумі 3700,70 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 2194,20 грн. та заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 1506,50 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто на корить позивача з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1378 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, внаслідок якого ухвалено рішення в частині відмови у задоволені вимог щодо пені/комісії та штрафів без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин по справі, просила змінити рішення від 23.06.2016 року в частині зменшення заборгованості за процентами, відмови у стягненні пені та штрафів, ухвалити нове в цій частині рішення, стягнувши заборгованість за процентами, пені та штрафам в повному обсязі.

Зокрема, в скарзі зазначає, що зменшення судом суми заборгованості по процентам за користування кредитом до розміру 1506,50 грн. є помилковим, оскільки відповідно до вимог Умов та правил надання банківських послуг банком було у виписці по рахунку проінформовано відповідача про зміну відсотків по кредиту, і ОСОБА_2 не звертався до позивача з письмовими заявами про розірвання кредитного договору. Умовами договору саме на позичальника покладено обовязок регулярно знайомитися із змінами Умов та правил надання банківських послуг і Тарифів, тому у суду не було підстав для висновку про те, що ОСОБА_2 не був Банком належно проінформований щодо зміни процентної ставки. Також вказує, що частина нарахування пені в сумі 650 грн. на основну суму заборгованості та нарахування штраф в сумі 500 грн. були проведені до 14.04.2014 року, тобто до початку періоду дії Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року, а саме, починаючи з 2013 року, про що свідчать відомості з виписки по користуванню карткою ОСОБА_2 за період з 01.01.1999 по 13.06.2016 роки.

У відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу у відсутності ОСОБА_2, належним чином рекомендованою поштою повідомленого про час та місце розгляду справи в апеляційному суді, який не повідомив про причини неявки, заяв про відкладення розгляду справи не направляв.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_4, яка просила задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У відповідності до ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Зі справи вбачається, що представник позивача оскаржує рішення суду першої інстанції в частині зменшення заборгованості за процентами та відмови у стягненні пені та штрафів. В частині задоволення вимог про стягнення заборгованості за кредитом, що утворилась станом на 31 грудня 2015 року в сумі 2194,20 грн. позивач рішення не оскаржує.

Тому, переглядаючи справу відповідно до вимог ст.303 ЦПК України в межах апеляційного оскарження, колегія суддів перевіряє законність рішення суду лише в частині зменшення заборгованості за процентами та відмови у стягненні пені та штрафів, а в решті не перевіряє у звязку з відсутністю апеляційного оскарження.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 06.04.2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» уклав з ОСОБА_2 договір про надання банківських послуг, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 3500,00 грн. та зобовязався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором, який складався з заяви позичальника, Умов надання споживчого кредиту фізичним особам та тарифів, і на підставі якого ОСОБА_3 надав кредит зі сплатою 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Пунктом 1.1.3.2.3. Умов надання кредиту передбачена можливість Банку односторонньої зміни Тарифів та інших невідємних частин договору. Таким чином, Банком закладено в договір право на зміну розміру відсоткової ставки за кредитом за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по рахунку на умовах п.1.1.3.1.9. Умов.

Відповідач свої зобовязання виконував неналежно, у звязку із чим виникла заборгованість. З наданого Банком розрахунку вбачається, що ОСОБА_2 має загальну заборгованість, яка утворилася за кредитним договором від 06.04.2012 року, станом на 31.12.2015 року в сумі - 16688,24 гривень, з яких 2194,20 грн. заборгованість за кредитом; 10573,17 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 2650 грн. заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до договору: 500 грн. штраф (фіксована частина), 770,87 грн. штраф (процентна складова).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. За положеннями ст.. 1048 ЦК України проценти за договором займу (кредиту) нараховуються до дня фактичного повернення займу, якщо інше не передбачено договором.

Згідно зі ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628, ст.629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обовязковим для виконання сторонами.

Суд першої інстанції виходив з того, що вимоги Банку про стягнення заборгованості за кредитом обгрунтовані, і рішення в частині задоволення вимог про стягнення боргу за тілом кредиту ніким не оспорюється.

Вирішуючи спір в частині стягнення суми заборгованості по процентам, суд першої інстанції вважав, що такі вимоги Банку підлягають частковому задоволенню в межах розрахунку заборгованих сум по сплаті процентів до 31.08.2014 року , виходячи з процентної ставки 30% , у звязку із тим, що підвищення Банком відсоткової ставки для відповідача з 01.09.2014 року є незаконним. ОСОБА_3 не надав суду відповідний розрахунок боргу по відсоткам за користування кредитом за весь період нарахування боргу, виходячи з первісної ставки 30%, то суд задовольнив вимоги про стягнення заборгованості про процентам тільки в розмірі суми, яку встановив з розрахунку Банку, наданого в обгрунтування позову, а саме, станом на 31.08.2014 року.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду щодо безпідставності вимог Банку про стягнення суми заборгованих відсотків, виходячи зі ставки 34,8%, а потім 43,2% за користування кредитом, але не може погодитися із задоволенням позовних вимог з урахуванням ставки 30% тільки в межах суми, нарахованої Банком до моменту зміни кредитної ставки.

Судом встановлено, що згідно з п.2.1.1.2.1. «Умов надання банківських послуг», що діяла станом на квітень 2012 року (Https:// privatbank.ua/ru/terms/?tree=true8zln=ru), договір між Банком та Клієнтом укладається шляхом підписання Памятки Клієнта/Довідки та Заяви.

Відповідач підтвердив свою згоду з умовами договору кредиту (договору про надання банківських послуг), підписавши 06.04.2012 року Анкету заяву.

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що при укладанні договору сторони досягли домовленості щодо майже усіх істотних умов: мети, суми і строку кредиту; умов і порядку його видачі та погашення; способів забезпечення зобов'язань позичальника; порядку плати за кредит; відсоткової ставки, порядку зміни та припинення дії договору; відповідальності сторін за невиконання або неналежне виконання умов договорів. Договір сторони уклали в письмовій формі. На укладання договору сторони мали вільне волевиявлення і необхідний обсяг цивільної дієздатності. Договір підлягає виконанню обома сторонами.

З наданого Банком скрін-шоту з екрану компютера про дію картки ОСОБА_2 вбачається, що граничний строк її дії до жовтня 2015 року, включно.

Згідно розрахунку заборгованості за договором від 06.04.2012 року, останнє погашення платежу відбулося 01.07.2013 року.

Проте, в порушення умов вказаного договору та наведених вимог закону, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором та не здійснював у встановлені строки щомісячні платежі, в тому числі порушив умови п. 2.1.1.5.6. договору, за якими позичальник зобовязується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, оплачувати комісії на умовах договору, тому утворилась заборгованість по процентам за користування кредитом.

Згідно п.2.1.1.12.6. «Умов надання банківських послуг», на боргові зобов'язання за Кредитом і ОСОБА_5 нараховує відсотки в розмірі, встановленому Тарифами Банку, з розрахунку 365/366 календарних днів у році, якщо інше не передбачено п. 2.1.1.12.13 .

Зі справи вбачається, що розмір процентної ставки за договором з 01.09.2014 року підвищувався з 30% д о 34,8%, а потім до 43,20%, та за розрахунком Банку станом на 31.12.2015 року розмір заборгованості по процентам складає 10573,17 гривень (а.с.4-5).

З умов договору від 06.04.2012 року, укладеного між сторонами, вбачається, що договір є споживчим кредитом.

Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною, як розяснено в листі НБУ від 27 лютого № 18-311/878-3001 щодо застосування вимог законодавства, що регулює кредитні відносини між банком та його клієнтами.

Це підтверджено й п.1.1.3.2.4. зазначених «Умов надання банківських послуг», відповідно до яких ОСОБА_5 має право вносити зміни до Правил, а також інші умови обслуговування рахунків. При цьому ОСОБА_5, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема, у виписці по картрахунку згідно п. 1.1.3.1.9 Договору. Якщо протягом 7 днів ОСОБА_5 не одержав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови.

Також суд дійшов до незаконності рішення банку про збільшення процентної ставки, виходячи з аналізу ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів". Закріплене в договорі право банку змінювати процентну ставку, на думку суду, містить у собі явно дискримінаційну умову щодо ОСОБА_2 як споживача. Відповідно, ця умова суперечить принципу добросовісності та має наслідком явний та істотний дисбаланс договірних прав за кредитним договором, також суперечить ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" та Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.

Як встановлено судом, листів та довідок про стан рахунку на адресу позивача направлено не було, жодного доказу на підтвердження повідомлення відповідача про зміни відсотків суду не надано, зокрема, відсутні докази про надання позивачу виписки по картрахунку з повідомленням про зміну процентної ставки. В умовах не зазначено з якого часу відраховується семиденний термін про повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами договору, що також свідчить про порушення принципу добросовісності.

Пунктом 1.1.3.2.3. Умов надання кредиту передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невідємних частин договору. Таким чином, Банком закладено в договір право на зміну розміру відсоткової ставки за кредитом за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по рахунку на умовах п.1.1.3.1.9. Умов.

Відповідно до умов пункту 1.1.2.3. Умов до обовязку позичальника входить отримання виписки про стан картрахунку та про проведені операції.

В заяві позичальника про приєднання до Умов надання крейду Банком, ОСОБА_2 надав згоду на регулярне ознайомлення із інформацією Банку стосовно Умов кредитування на сайті Банку.

Пунктом 1.1.3.1.9. Умов передбачено обовязок Банку не рідше одного разу на місяць способом, вказаним в заяві, надавати позичальнику виписки про стан картрахунку та про проведені операції по картрахункам.

Однак суд правильно керувався вимогами ч. 4 ст.1056-1 ЦК України, якою закріплений обовязок Кредитора у випадку зміни процентної ставки, письмово повідомляти позичальника, а не шляхом надання виписки по картрахунку клієнта.

У відповідності до положень Закону «Про захист прав споживачів інформування позичальника про зміну відсоткової ставки за кредитним договором має бути очевидним і здійсненне у спосіб, який би не викликав сумніву про добросовісне виконання цих приписів Закону з боку Кредитора.

Кім того, з кредитного договору вбачається, що договором не встановлено, з якою саме регулярністю позичальник повинен знайомитися із інформацією Банку на його сайті щодо зміни умов кредитного договору.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що відповідач не був інформований належним чином про збільшення відсотків за договором взагалі (в тому числі їх значного збільшення з 01.09.014 року в односторонньому порядку) і тому підвищення процентної ставки за договором від 06.04.2012 року є незаконним.

В скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що відповідач при ухвалені договору б/н від 06.04.2012 року своїм підписом засвідчив згоду на умови і правила на підставі яких банк зобов'язався надати відповідачу кредит в розмірі 35000 грн. Зокрема, ОСОБА_2 надав свою згоду на те, що він буде зобов'язаний регулярно ознайомлюватися зі змінами умов договору на сайті банку. Тобто, відповідач прийняв та погодився з новими тарифами, оскільки не звертався до банку із письмовими заявами про розірвання кредитного договору як того вимагає п. 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківський послуг, а тому сума заборгованості за процентами повинна бути стягнута в повному обсязі з урахуванням усіх підвищених процентних ставок.

Такі доводи апеляційної скарги не грунтуються на законі й спростовуються вищенаведеними обставинами справи, тому не можуть бути підставою для скасування рішення.

Відповідно до ч.1. ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Отже, оскільки разом із позовною заявою Банком був наданий розрахунок заборгованості, з якого можливо встановити алгоритм нарахування процентів, то суд першої інстанції, вважаючи вимоги Банку про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом обґрунтованими в межах 30% ставки, мав можливість провести розрахунок заборгованості за такою ставкою, однак, всупереч вимогам закону відмовив в таких вимогах у звязку із відсутністю такого розрахунку з боку позивача.

Для перевірки такого таких обставин Банком на вимогу апеляційного суду наданий відповідний розрахунок, перевірений колегією суддів, в результаті якого сума заборгованості прострочених процентів за кредитом, з урахуванням 30% ставки за весь період прострочення, складає 9548,31 грн.

Таким чином, апеляційна скарга позивача щодо зміни рішення суду в частині стягнення суми процентів за кредитом підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні, з ухваленням рішення про стягнення з відповідача на користь Банку заборгованості за кредитним договором б/н від 06.04.2012р. станом на 31 грудня 2015 року за процентами в розмірі 9 584,31 грн.

Згідно з п.2.1.5.6. Умов надання кредиту, у випадку порушення позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобовязань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобовязаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову .

Відповідно до п. 2.1.1.12.12. Умов у випадку порушення позичальником строків виплати процентів за користування кредитом, він платить Банку неустойку.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_5 просив стягнути з відповідача пеню в сумі 2650 грн, штраф в розмірі 500 грн (фіксована частина) та 770,87 грн (процентна складова).

Відмовляючи у задоволені позовних вимог щодо стягнення пені та штрафу на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитним договором б/н від 06.04.2012 року суд, керуючись Законом України «Про боротьбу із тероризмом» зазначав, що позивач не мав права нараховувати відповідачу пеню та штраф на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитним договором б/н від 06.04.2012 року, починаючи з 14 квітня 2014 року у зв'язку із тим, що ОСОБА_2 проживає у м.Маріуполі, тобто у зоні АТО, і крім того банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Проте, ухвалюючи рішення, суд не звернув уваги на період нарахування штрафу та пені відповідачу, що визначений у розрахунку заборгованості та виписці по картрахунку позичальника, наданих Банком, з яких вбачається, що відповідачу пеня в сумі 650 грн. та фіксована частина штрафу в розмірі 500 грн. нараховані до набрання чинності Законом України 2 вересня 2014 року №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (а.с.4, 80-82).

Отже, оскільки за період з дня порушення зобов'язань до 14.04.2014р. відповідачу була нарахована пеня у розмірі 650 грн. і штраф в розмірі 500 грн., що підтверджується випискою по картковому рахунку відповідача, то рішення суду, як таке, що не відповідає положенням матеріального закону, в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення пені і штрафу підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині рішення про часткове задоволення таких вимог. Таким чином, на користь Банку необхідно стягнути пеню в сумі 650 грн. та штраф в сумі 500 грн., нараховані до 14.04.2014 року, а вимоги про стягнення решти пені, нарахованої після дати набрання чинності вказаного закону, і процентної складової частини штрафу в сумі 770,87 грн, яка розраховується Банком, виходячи з суми позову, тобто, на день звернення до суду, задоволенню не підлягають. ( Аналогічний висновок міститься в ухвалі ВССУ від 15.07.2015 року по справі № 6-18340св15.)

Таким чином, апеляційна скарга Банку на рішення суду підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні в частині стягнення суми процентів за користування кредитом, з ухваленням рішення про стягнення з відповідача суми заборгованих процентів за користування кредитом з урахуванням 30% процентної ставки станом на 31 грудня 2015 року в розмірі 9 584 грн. 31 коп. і скасуванню в частині відмови у стягненні пені, штрафу, з ухваленням рішення про часткове задоволення вимог Банку із стягненням з відповідача пені в сумі 650 грн. та штрафу в розмірі 500 грн.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України у звязку із частковим задоволенням апеляційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» (77,47 %), з ОСОБА_2 на користь позивача підлягає відшкодуванню сума понесених за подачу апеляційної скарги судових витрат в розмірі 1174 грн. 29 коп. (77,47 % від суми 1515,8 грн, сплачених Банком за подачу апеляційної скарги).

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 червня 2016 року змінити в частині стягнення суми процентів за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 06.04.2012р. станом на 31 грудня 2015 року за процентами в розмірі 9 584 ( девять тисяч пятсот вісімдесят чотири) грн. 31 коп.

Це ж рішення скасувати в частині відмови у стягненні пені, штрафу.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення пені та штрафу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» пеню в сумі 650 (шістсот пятдесят ) грн., штраф в розмірі 500 (пятсот ) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» у відшкодування витрат на сплату судового збору 1174 грн. 29 коп.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді :

ОСОБА_1

ОСОБА_6

ОСОБА_7