Ухвала суду № 61636881, 27.09.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/3507/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Хитров Б. В.Номер провадження 22-ц/788/1632/16 Суддя-доповідач - Околот Г. М. Категорія - 27

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

27 вересня 2016 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Околота Г. М.,

суддів - Хвостика С. Г. , Собини О. І. ,

при секретарі судового засідання - Чуприні В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 серпня 2016 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання договору недійсним,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 серпня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійним кредитний договір від 06 жовтня 2010 року, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 Вирішено питання щодо судових витрат. ( а.с.70)

Не погодившись з рішенням суду ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне дослідження обставин справи, неналежну оцінку доказів, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити. В обґрунтування скарги зазначає, що на момент укладення кредитного договору позивач мав повну цивільну дієздатність, оскільки недієздатним не визнавався, тому підстави для визнання договору недійсним відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що на момент укладення кредитного договору позивач за своїм психічним станом не міг реалізувати своє право на свободу волевиявлення, оскільки не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, тому визнав спірний договір недійсним.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 06 жовтня 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку, зі сплатою 30 % річних. Кредитний договір складається із заяви позичальника та Умов і правил надання банківських послуг (а.с. 7).

Відповідно до висновку судово - психіатричної експертизи від 30 червня 2016 року станом на 06 жовтня 2010 року ОСОБА_3 за своїм психічним станом не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с. 59 - 61).

За змістом ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодерження в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, вчинений дієздатною фізичною особою, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи в разі, якщо судом буде встановлено, що в момент вчинення правочину вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.

Таким чином, підставою для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій ч. 1 ст. 225 ЦК України, має бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що правила ст. 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

За таких обставин та з урахуванням вищевказаних вимог закону, суд першої інстанції правильно виходив із того, що оспорюваний кредитний договір відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України є недійсним, оскільки на час його укладення ОСОБА_3, не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Такий висновок суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суд України, викладеною у постанові від 17 вересня 2014 року у справі № 6-131цс14, яка відповідно до ст.. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування всіма судами України при вирішенні спорів у подібних правовідносинах.

Доводи апелянта про те, що на момент укладення кредитного договору позивач мав повну цивільну дієздатність, оскільки недієздатним не визнавався не можуть бути підставою для відмови у позові, оскільки правила ст. 225 ЦК України поширюються і на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину вона перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апелянта не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи і не містять передбачених законом підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду.

Висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки ґрунтуються вони на обставинах, які встановлені в судовому засіданні, наданих сторонами доказах, у відповідності з нормами матеріального і процесуального законодавства, рішення суду відповідає вимогам ст.ст.213, 214 ЦПК України, підстав для його скасування немає, тому відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 325 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 серпня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -