Постанова № 6163279, 27.02.2009, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

№2а-108/09

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2009 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська, Дніпропетровської області, як місцевий адміністративний суд, у складі:

Головуючого судді Байбаки Г.А.

при секретарі Драгунцевій С.М.

за участю позивача ОСОБА_1 та представника відповідача Кобринської О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпродзержинську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості по виплаті державної грошової допомоги, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська в якому просила:

-Визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування, призначення та виплати їй державної допомоги. Зобовязати відповідача призначити їй відповідно до ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми» допомогу при народженні дитини, у сумі кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років встановленого на день народження дитини в розмірі 10463 грн. х 2 = 20927,60 грн.

-Стягнути з відповідача на її користь недоотриману суму одноразової допомоги при народженні дитини у розмірі 1963,80 х 2 = 3972,60 грн.

-Зобовязати відповідача призначити їй відповідно до ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сімям з дітьми» щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, починаючи з вересня 2007 року по 01.02.2009 року в розмірах прожиткового віку для дітей віком до шести років, починаючи з 01.09.2007 року 463 грн., з наступним підвищенням виплат відповідно до прожиткового мінімуму дітей відповідного .

-Стягнути з відповідача на її користь недоотриману суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 6610 х 2 = 13220,92 грн.

-Стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 6000 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року вона народила сина ОСОБА_2 і дочку ОСОБА_3 та була взята на облік в Управлінні праці та соціального захисту населення виконкому Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська, де їй була призначена одноразова допомога при народженні дитини розміром 8500 гривень на кожну дитину, а всього 17000 грн., з виплатою її одноразово 6800 грн. і протягом наступних 12 місяців по 850 грн. Їй також була призначена допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Вважає що відповідач невірно нараховував та сплачував одноразову допомогу, оскільки допомога повинна була надаватися у відповідності до ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми» в сумі кратній 22,6 прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини. Виплата цієї допомоги повинна була здійснюватися одноразово у девятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта протягом 12 місяців у порядку визначеному КМУ. Вважає також, що їй невірно розраховується та виплачується соціальна допомога по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку, відповідно до положень Законів України про державний бюджет на 2007 і на 2008 роки. Зверталася до відповідача щодо перерахунку та виплати недоплаченої допомоги, але отримала відмову в цьому. Винними діями відповідача їй заподіяно моральну шкоду, яка проявилася у витратах немайнового характеру, внаслідок моральних страждань, яких вона зазнала в результаті значного зниження життєвого рівня її родини, та психотравмуючих факторів, викликаних недбалим відношенням відповідача. Порушено звичний ритм її життя, що виразилося в обмеженні її та дітей економічним забезпеченням, недостатністю засобів для існування, яке стало наслідком значного зменшення сімейного бюджету. Вважає, що її відволікання від дітей у звязку з витратами часу на отримання безлічі довідок, відвідування адвоката, зусилля для захисту свого порушеного права, значні незручності, дають їй право на відшкодування моральної шкоди в розмірі 6000 грн. Посилаючись на норми Конституції України, Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", норми ЦК України, КАС України, та на рішення Конституційного суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року , просить задовольнити її позов.

В судовому засіданні позивач підтримувала заявлений позов, надала пояснення аналогічні обґрунтуванню позову, наполягала на його задоволені у повному обсязі.

Представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення виконкому Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська - Кобринська О.Ю. в судовому засіданні позов не визнала. Надала суду письмові заперечення проти позову та пояснила, що нарахування та виплата допомог позивачу проводилась відповідно Законів України «Про державний Бюджет України на 2007 рік» та «Про державний Бюджет України на 2008 рік» згідно яких встановлено розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та одноразової допомоги при народженні дитини. Виплати ці здійснювались за рахунок коштів та в межах субвенцій з державного бюджету через Міністерство праці та соціальної політики України з подальшим перерахуванням їх місцевим органам праці та соціального захисту населення. Управління не встановлює розмір допомоги, а отримує бюджетні асигнування з бюджету від головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації, яке в свою чергу отримує готовий програмний продукт, як додаток до лімітної довідки та паспорту бюджетної програми від головного розпорядника коштів - Міністерства праці та соціальної політики України. Вважає, що Управління праці та соціального захисту населення виконкому Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська взагалі не є належним відповідачем у справі. Рішення Конституційного суду, на які посилається позивач, на думку відповідача, не надає законодавчого права для виплат допомоги на рівні показника прожиткового мінімуму, оскільки виключно Законами України «Про державний Бюджет України» кожного року визначаються розміри соціальної допомоги, а Законами України про державний Бюджет України на 2007, 2008 роки не були збільшені видатки на соціальну допомогу. Представник відповідача також вважає, що позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову на підставі статей 99, 100 КАС України, в звязку з пропущенням річного строку звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року позивач ОСОБА_1 народила сина ОСОБА_2 і дочку ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвами про народження /а.с.10, 15 /.

Позивач, перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, знаходиться на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення виконкому Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська.

Відповідачем була призначена та виплачена позивачу в період з 01.06.2007 року по 31.06.2008 року допомога при народженні двох дітей - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, в розмірі 17000 гривень, з наступним порядком її виплати: червень 2007 р. 6800 грн., з липня 2007 року по червень 2008 року по 850 грн. щомісяця, що підтверджується довідкою /а.с. 14/. Позивачу також виплачувалася допомога по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку у наступних розмірах: вересень 2007 р. 8,96 грн., жовтень 2007 року 272,25 грн., листопад 2007 року -280,09 грн., грудень 2007 року -288,19 гривень, січень 2008 року січень 2009 р. по 288,20 грн., щомісяця, що підтверджується довідкою /а.с. 9/.

22.01.2009 року позивач зверталася до відповідача з заявою про перерахування та виплату їй допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трьох років на рівні прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років (а.с. 11), але листом від 29.01.2009 року №260/01-21 їй в цьому було відмовлено (а.с.7).

Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Суд вважає, що спеціальним законом, який регулює правовідносини з призначення та виплати соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, є Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" передбачено, що громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Згідно ст. 3 зазначеного Закону, одним з видів державної допомоги сім'ям з дітьми є допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку був визначений у ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (в редакції Закону України від 22.03.2001 року), згідно якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Відповідно до п. 14 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік …" призупинено дію статті 12, частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Абзацом 3 частини 2 ст. 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік…» встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визначається як різниця між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У 2007 р. позивач отримував вищезазначену допомогу, починаючи з вересня 2007 р. у розмірі, що обчислюється відповідно до ст. 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Позивач не оспорювала в суді правильність розрахунку її допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до цього Закону, та Закону України Про державний бюджет України на 2008 рік, але вважає, що цими законами звужено її право на отримання допомоги, на рівні прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, визначеному в Законі України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".

Згідно рішення Конституційного суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 положення абзацу третього частини другої статті 56, та п. 14 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність, як такі, що визнані неконституційним, з часу винесення цього рішення Конституційного суду України.

Це рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

З урахуванням зазначеного рішення Конституційного суду України, при розрахунку розміру допомоги позивачу по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку, з вересня 2007 року до 31 грудня 2007 року слід керуватися ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», відповідно до якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків.

З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що Управління праці та соціального захисту населення виконкому Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська є належним відповідачем за вищевказаним позовом. Представник відповідача в своїх письмових запереченнях та поясненнях в суді не заперечував того факту, що саме вони здійснюють нарахування та належні виплати соціальної допомоги, а також подають відповідні дані в Міністерство праці та соціальної політики України для формування кошторису щодо соціальних виплат.

Прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років на 2007 рік був встановлений в наступних розмірах: з 01.04.2007 року 463 грн., 01.10.2007 року 470 грн.

Таким чином, суд вважає, що з вересня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідачем не в повному обсязі нараховувалася та виплачувалася позивачу допомога по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку, а діяння відповідача у справі щодо нараховування та виплати позивачу з вересня 2007 року до 31 грудня 2007 року допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку в розмірі меншому від встановленого прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, є протиправними.

Згідно статті 23 розділу ІІ Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», статтю 15 якого викладено в наступній редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сімї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн. Пункт 3 розділу VІІІ «Прикінцеві положення» Закону викладено у такій редакції: «3. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року (50 відсотками, з 1 січня 2009 року -75 відсотками, з 1 січня 2010 року 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сімї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців».

Закон України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» на даний час є чинним і підлягає застосуванню як органами соціального забезпечення так і судом.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача щодо зобовязання відповідача призначити (перерахувати) їй щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, в розмірах прожиткового віку для дітей віком до шести років, починаючи з 01.01.2008 року, не підлягають задоволенню.

Суд вважає також, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача відносно призначення та виплати їй одноразової допомоги при народженні дітей.

Згідно ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», в редакції, яка діяла до набрання законної сили Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини. Виплата допомоги здійснюється одноразово у дев'ятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта - протягом наступних 12 місяців у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В абзаці 2 частини 2 ст. 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що допомога при народженні дитини надається у розмірі 8500 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово при народженні дитини в сумі 3400 гривень, решта - протягом наступних 12 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

Відповідно цього Закону позивачу було виплачено допомогу при народжені двох її дітей в сумі 17000 грн.

Рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 не було визнано неконституційним положення абзацу 2 частини 2 ст. 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким було встановлено допомогу при народженні дитини в розмірі 8500 гривень. Отже дії відповідача по нарахуванню та виплаті допомоги при народжені дитини відповідали чинному законодавству, а позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку у відповідній сумі також не підлягає задоволенню, оскільки в даному випадку судом фактично буде самостійно здійснено перерахунок розміру соціальної допомоги по догляду за дитиною по досягненню нею трьох років, що стане підміною функцій органів соціального захисту населення, що неприпустимо відповідно до принципу поділу державної влади, закріпленому статтею 6 Конституції України. Крім того стягнення вищезазначеної суми судом може створити загрозу невиконання поточних зобовязань та утворення заборгованості перед громадянами які перебувають на обліку у відповідача і також отримують державну допомогу.

З огляду на викладене вище, суд вважає за необхідне ухвалити рішення про зобовязання відповідача перерахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з вересня 2007 року по 31.12.2007 року, відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми» на рівні прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача моральної шкоди також не підлягають задоволенню оскільки виплата та нарахування державної допомоги здійснювалась в межах державних асигнувань, віділених на ці виплати, тобто вина відповідача в спричиненні моральної шкоди позивачу відсутня, в звязку з чим на нього не може бути покладений обовязок по відшкодуванню моральної шкоди.

Крім того позивач пояснила, що звернулася до суду коли дізналася про порушення своїх прав. Тобто з часу коли позивач дізналася про порушення її права і звернення до суду пройшов на значний проміжок часу, протягом якого, на думку суду, не міг бути порушений звичний ритм життя як зазначено в позові. Позивач на протязі 2007-2008 років отримувала допомогу у визначених розмірах та не вважала їх такими, що порушують її права. Суд не вважає, що діями відповідача позивачу були заподіяні якісь моральні страждання.

При вирішенні справи суд не приймає до уваги наполягання відповідача на відмові в задоволенні позову, на підставі ч.1 ст. 100 КАС України, в звязку з пропущенням позивачем річного строку звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права, передбаченого ч.2 ст. 99 КАС України.

Позивач звернулася в суд з адміністративним позовом 13.02.2009 року. В судовому засіданні пояснила, що вона тільки в кінці 2008 року узнала про порушення свого права на отримання соціальної допомоги в розмірі більшому ніж той, що їй нараховувався Управління праці та соціального захисту населення виконкому Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська. Вона була зайнята доглядом за двома дітьми і не могла про це знати, бо їй ніколи було читати газети чи дивитися телевізор. В січні 2009 року в порядку досудового врегулювання спору вона звернулася до відповідача з заявою про перерахунок призначеної їй допомоги, а після отримання листа з відмовою в цьому, вона звернулася до суду.

Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідачем у справі не надано жодних доказів того, що позивач знала про порушення її права за межами річного строку до її звернення в суд. У суду немає підстав вважати, що позивач повинна була знати про порушення її права на отримання допомоги в більшому розмірі, оскільки вона була зайнята доглядом за двома народженими нею дітьми.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не був пропущений річний строк для її звернення до адміністративного суду за захистом її права на перерахування та виплату допомоги ро догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку.

Відповідно ст. 94 КАС України, на користь позивача з бюджету м. Дніпродзержинська має бути стягнуто 3,40 грн. сплаченого судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 8, 9, 11, 69, 71, 159-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Частково задовольнити позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості по виплаті державної грошової допомоги .

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконкому Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку за період з 30.09.2007 року по 31.12.2007 року в розмірі меншому від встановленого прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років

Зобовязати Управління праці та соціального захисту населення виконкому Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка призначена їй на дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, за період з 30.09.2007 року по 31.12.2007 року, відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми» на рівні прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, на кожну дитину, з урахуванням суми раніше виплаченої їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з бюджету м. Дніпродзержинська ( УДК м. Дніпродзержинська, п/р № 31419537700013, МФО 805012, код ЄДРПОУ 24232324, ГУДКУ м. Дніпропетровськ) на користь ОСОБА_1 3,40 грн. сплаченого судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання зави про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зави про апеляційне оскарження.

Суддя Байбара Г.А.