Ухвала суду № 61623073, 29.09.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/3746/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/1626/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 57

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Кононенко О. Ю.,

суддів - Попруги С. В. , Бойка В. Б.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО»

на заочне рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 26 травня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» про захист прав споживача, визнання договору недійсним та стягнення коштів,

в с т а н о в и л а :

15 квітня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, який обґрунтовує тим, що 15 березня 2016 року він уклав договір фінансового лізингу № 003592 з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» про придбання автомобіля ОСОБА_4 Крузер Прадо, обємом двигуна 2,7 Д, тип КПП -АТ. В цей же день, на виконання умов договору, він сплатив відповідачу 236000,00 грн. Проте, вважає, що зазначений договір повинен бути визнаний недійсним, оскільки у відповідача відсутня ліцензія на надання послуг з фінансового лізингу і він ввів його в оману щодо права на укладення оскаржуваного договору. Крім того, умови договору фінансового лізингу не відповідають діючому законодавству та порушують його права як споживача, а при укладенні договору не дотримано вимог нотаріального оформлення договору. В зв'язку з цим просив визнати недійсним договір фінансового лізингу №003592 від 15 березня 2016 року, укладений між ним та ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто», стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» сплачені ним на виконання умов договору кошти в сумі 236000,00 грн.

Заочним рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 26 травня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано недійсним договір фінансового лізингу № 003592, укладений 15 березня 2016 року між ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» та ОСОБА_3

Стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» на користь ОСОБА_3 236000 грн. Стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» в дохід держави судовий збір у розмірі 2360 грн.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 липня 2016 року залишено без задоволення заяву ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» про перегляд заочного рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 травня 2016 року.

В апеляційній скарзі ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, не повне дослідження обставин справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3

При цьому доводить, що між сторонами було укладено договір фінансового лізингу з дотриманням усіх істотних умов договору, що підтверджується підписами сторін всіх сторінок договору та його додатків. Вказує, що має дозвіл на надання послуг фінансового лізингу, що підтверджується довідкою, а нотаріальне посвідчення договору фінансового лізингу не є обовязковим.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_5, який заперечував проти доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З матеріалів справи вбачається, що 15 березня 2016 року між сторонами було укладено договір фінансового лізингу № 003592 з додатками, за умовами якого ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» зобовязалося придбати у свою власність предмет лізингу у вигляді автомобіля ОСОБА_4 Крузер Прадо, обємом двигуна 2,7 Д, тип КПП АТ вартістю 35814,81 доларів США з урахуванням обмінного курсу долара США до української гривні, гривневий еквівалент вартості предмета лізингу 967000,00 грн. та передати цей автомобіль у користування позивача, який у свою чергу зобовязався сплачувати за користування автомобілем періодичні лізингові платежі згідно з графіком (а.с. 14-27).

Відповідно до пункту 1.7 договору, автомобіль передається у користування ОСОБА_3 не пізніше 120 робочих днів з моменту сплати ним на рахунок товариства: адміністративного платежу, авансового платежу, комісії за передачу предмета лізингу.

Відповідно до умов додатку 1 до цього договору, вартість предмета лізингу становить 35814,81 дол. США; авансовий платіж 17907,41 дол. США (50 % вартості предмета лізингу); щомісячний платіж 1492,28 дол. США; адміністративний платіж 3581,48 дол. США (10 % вартості предмета лізингу); комісія за передачу 1074,44 дол. США (3 % вартості предмета лізингу).

На виконання договору, 15 березня 2016 року ОСОБА_3 сплатив ТОВ «Ваш Авто» 236000,00 грн. (а.с. 2).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв без повноважень з надання послуг фінансового лізингу, сам договір укладений без дотримання закону і форми правочину та, укладаючи договір без відповідного права, відповідач ввів в оману позивача як споживача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відносини, що виникають у звязку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (п. 11-1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до ч.1 ст. 227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину (ч.1 ст.216 ЦК України).

Згідно зі ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Судом встановлено, що у відповідача відсутня ліцензія на здійснення фінансових послуг з фінансового лізингу, що свідчить про відсутність у нього права укладати оскаржуваний договір та обман позивача.

Колегія суддів не може взяти до уваги доводи апеляційної скарги про те, що відповідач діяв на підставі довідки про взяття на облік юридичної особи як такої, що має право надавати послуги з фінансового лізингу, оскільки ця довідка не є передбаченою законом ліцензією.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16 грудня 1997 року, за договором фінансового лізингу лізингодавець зобовязується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За частиною другою статті 806 ЦК України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, повязаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, договір лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України. Згідно зі ст. 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Таким чином, судом правильно встановлено, що договір фінансового лізингу від 15 березня 2016 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО», нотаріально посвідчено не було, хоча такий договір підлягає нотаріальному посвідченню. Доводи апеляційної скарги про протилежне є безпідставними.

Судом правильно встановлено, що спірний договір не містить істотної умови - предмета лизингу, який не визначений індивідуальними ознаками (рік випуску, колір, індивідуальні технічні характеристики, номер шасі). Марка та модель транспортного засобу не є такими ознаками.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 та ст. 627 ЦК України, при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 203, 204 ЦК України, підстави і наслідки недійсності правочину можуть бути передбачені винятково законами. Виходячи із вимог ст. ст. 4 та 203 ЦК України, зміст правочину має відповідати: Цивільному кодексу України; іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України; актам Президента України у випадках, встановлених Конституцією; постановам Кабінету Міністрів України; актам органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим, що видаються у випадках і в межах, встановлених Конституцією та законом. Таким чином, враховуючи загальні принципи цивільного права, правочини не повинні суперечити положенням законів, прийнятих відповідно до Конституції.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам законодавства. Такий правочин недійсний з моменту його вчинення незалежно від того, чи визнав його таким суд. Що ж стосується оспорюваного правочину, то він може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Таким чином, суд правильно врахував правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 16 грудня 2015 року по справі № 6-2766 цс15.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не містять обставин, які були б підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення суду, яке ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» відхилити, а заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення і з цього дня на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді -