Рішення № 61623072, 29.09.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/5311/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/1563/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 30

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Кононенко О. Ю.,

суддів - Бойка В. Б. , Ткачук С. С.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 28 липня 2016 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, КП «Сумижитло», третя особа - ОСОБА_5, про стягнення матеріальної та моральної шкоди і зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А:

05 червня 2015 року ОСОБА_6 звернулась до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої уточнені вимоги тим, що протягом кількох років поспіль з козирка балконної рами квартири АДРЕСА_1 у зимовий період падають брили льоду на навіс над окремим входом у її квартиру, яка належить їй в порядку спадкування за законом. В результаті падіння льоду було пошкоджене належне їй майно та спричинено матеріальну та моральну шкоду. У звязку з цим просила стягнути з власника квартири АДРЕСА_2, ОСОБА_4, матеріальну шкоду у розмірі 8753 грн. 97 коп., моральну шкоду у розмірі 4000 грн. та зобов'язати відповідача у місячний термін привести балкон своєї квартири у відповідність до технічного паспорту на квартиру шляхом демонтування балконної рами, зняття дерев'яних елементів рами, скла рами та навісу над рамою.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 липня 2016 року відмовлено в задоволенні позову.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 3072 грн. в відшкодування судових витрат, пов'язаних з оплатою судової будівельно-технічної експертизи.

Додатковим рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 серпня 2016 року доповнено резолютивну частину рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 липня 2016 року другим абзацом наступного змісту: «Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у сумі 722 грн. 60 коп.».

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення суду, порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.

При цьому зазначає, що не відповідає обставинам справи висновок суду про те, що будівельні роботи по добудові окремого входу не відповідають вимогам будівельних норм і правил. Вважає, що будівельно-технічна експертиза №6 від 11 квітня 2016 року є неналежним доказом, оскільки не містить інформації щодо предмета доказування та не ґрунтується на матеріалах справи, проведена з порушенням встановленого законом порядку. Висновок суду про відсутність дозвільних документів на перепланування квартири суперечить матеріалам справи. Доводить, що в зв'язку з тим, що ОСОБА_4 не прибирала сніг зі свого балкону їй заподіяна матеріальна та моральна шкода.

Додаткове рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 серпня 2016 року в апеляційному порядку не оскаржується.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_3 та третьої особи ОСОБА_5, які підтримали доводи апеляційної скарги, відповідача ОСОБА_4 та її представника адвоката ОСОБА_7, які проти скарги заперечували, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Третьою Сумською державною нотаріальною конторою 23 червня 2016 року, позивач є власником квартири АДРЕСА_3, що залишилася після смерті померлого 15 червня 2014 року ОСОБА_8 і розташована на першому поверсі пятиповерхового будинку (том 2, а.с. 41-42, 77). Третя особа ОСОБА_5 є чоловіком позивача і зареєстрований у вищевказаній квартирі (том 1, а.с. 82-82а, 160 зворот).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 16 липня 2004 року, ОСОБА_4 є власником квартири № 58, яка знаходиться на пятому поверсі у цьому ж будинку над квартирою позивача (том 1, а.с. 111-113).

Згідно з рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 21 березня 2005 року № 133, ОСОБА_8 надано дозвіл на перепланування квартири №42 за погодженими проектами без зміни загальної та житлової площ з влаштуванням окремого входу до квартири (том. 1 а.с. 64-65).

ТОВ «Техкомресурси» дозволило ОСОБА_8 будівництво окремого входу при умові: виконання робіт згідно проектної документації, узгодженої з надавачами послуг водо-тепло-електро мереж, пожежної та санітарної служби, узгодженням з мешканцями близько розташованих квартир і виконання робіт власними силами.(том 1, а.с. 66).

Власники сусідніх квартир надали дозвіл ОСОБА_8 на облаштування окремого виходу з квартири №42 за адресою: м. Суми, проспект Шевченка, 14 з боку проспекту (том 1, а.с. 68).

За ескізним проектом архітектурного бюро ТОВ «АБВ» (том.1 а.с. 70-75) було здійснено перепланування квартири та добудовано окремий вхід і козирок над ним, що відображено в технічному паспорті від 06 липня 2006 року. Однак, технічний паспорт не містить відомостей про його затвердження ТОВ БТІ (том 1, а.с. 76-77).

Як вбачається з довідки-характеристики ТОВ «БТІ ГАРАНТ» від 01 червня 2016 року № 127-1-06/16, самочинного будівництва за адресою АДРЕСА_4 не виявлено (том 2, а.с. 84).

З матеріалів справи вбачається, що у зимовий період на навіс над окремим входом до квартири позивача падають брили льоду і розбивають навіс та інше майно позивача. Ці обставини підтверджуються актами від 10 лютого 2007 року (том 1, а.с. 13), від 22 березня 2015 року (том 1, а.с. 15), від 02 лютого 2016 року (том.2, а.с. 18), які були складені ОСОБА_5 в присутності свідків.

Крім того, відповідно до акту від 03 лютого 2016 року, складеного комісією ТОВ «КК «ДомКомСуми» встановлено, що металева покрівля окремого входу до кв. № 42 має механічні пошкодження та деформацію несучої конструкції козирка. Ймовірною причиною пошкоджень є зсув снігу з козирка балкону кв. № 58 (том 2, а.с.83). Факт падіння брил льоду на навіс над окремим входом у квартиру № 42 підтвердили і допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12

23 лютого 2015 року чоловік позивача, ОСОБА_5, звертався із заявою до КП «Сумижитло» СМР з проханням скласти акт для встановлення завданого матеріального збитку у звязку з падінням з покрівлі будинку брил снігу та льоду 22 лютого 2015 року, внаслідок чого пошкоджено козирок та металеву конструкцію, яка закріплена над окремим входом в квартиру № 42 за адресою: м. Суми, проспект Шевченка, 14 (том 1, а.с. 17).

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 6 від 11 квітня 2016 року, ескізний проект облаштування окремого входу до квартири АДРЕСА_5 та навісу над ним не відповідає дозвільній документації, встановленій діючим законодавством України, а саме: ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність»; п. 2 ст. 5, п. 1 ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.п. 4.1, 4.3, 6.3, 8.1, 3.1, 8.2 ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво».

Виконані будівельні роботи з добудови окремого входу до квартири АДРЕСА_6 та спорудження над ним навісу не відповідають даним ескізного проекту та не відповідають вимогам будівельних норм та правил, а саме: п.8.14, п.9.3, п.9.10, п.9.11 ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт» та п.4.3 ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди».

Фактично виконані будівельні роботи з добудови окремого входу до квартири АДРЕСА_6 не відповідають проекту та вимогам діючого законодавства України в сфері проектування та будівництва, а саме п. 2.13 ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди та п. 5.16, 5.29 «в», 5.30, 5.40 ДБН В.1.1.7-2002 «Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва» ( том 1, а.с. 221-231).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності вини ОСОБА_4 в заподіянні ОСОБА_6 матеріальної та моральної шкоди. Крім того, суд вважав, що позивачем не надано доказів встановлення балконної рами та козирка над нею на балконі відповідача ОСОБА_4 з порушенням норм діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_8, від 23 червня 2016 року, є власником квартири АДРЕСА_7, яка розташована на першому поверсі (том 2, а.с. 41-42, 77-78).

ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 16 липня 2004 року, на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_8, яка розташована на пятому поверсі над квартирою позивача. Право власності відповідача зареєстроване КП «Сумське МБТІ» 12 серпня 2004 року (том 1, а.с. 111-114).

Судом встановлено, що балансоутримувачем будинку № 14 по проспекту Шевченка в м. Суми є відповідач, КП «Сумижитло».

З матеріалів справи також вбачається, що між сторонами виник спір з приводу встановленої на балконі ОСОБА_4 дерев'яної рами з козирком, з якої у зимовий період падають брили льоду на навіс над окремим входом до квартири позивача.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За загальним правилом судового захисту, особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України, ч. 1 ст. 3 ЦПК України). При цьому, відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України та вимог ч. ч. 1, 2 ст. 11 цього Кодексу, особа, яка звертається за захистом до суду має довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть учать у справі.

Звертаючись до суду за захистом свого права до ОСОБА_4 з вимогами демонтування балконної рами та козирка над нею, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, позивач, в силу зазначених вимог матеріального і процесуального права, має довести переконливість своїх доводів та доказів перед судом на підтвердження тих обставин, з якими вона пов'язує порушення свого права.

Із заперечень відповідача ОСОБА_4 щодо позову вбачається, що квартира № 58 була придбана нею 17 липня 2004 року з вже переобладнаним балконом, встановленою балконною рамою та козирком. Матеріали справи не містять та позивач не надала доказів, коли саме було переобладнано балкон та встановлено балконну раму. Отримання ж дозволу органу місцевого самоврядування на переобладнання балконів до 24 січня 2006 року, діючими Правилами користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затвердженими постановою КМ України від 08 жовтня 1992 року № 572, «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», не вимагалось.

Крім того, всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України, позивач не надала доказів, які б свідчили про наявність порушень вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва при встановленні балконної рами та козирка, та про причинний зв'язок цих порушень з утворенням та падінням льоду в зимовий період.

Доводи апеляційної скарги про те, що балконна рама та козирок створюють небезпеку для життя та здоров'я співвласників та пішоходів, не ґрунтуються на доказах. Небезпечним є саме падіння льоду, однак позивач не довела, що це відбувається через встановлення балконної рами та козирка.

Тому, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що відсутні підстави для зобовязання ОСОБА_4 демонтувати балконну раму та козирок.

Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3 також просила відшкодувати завдану їй від падіння брил льоду матеріальну та моральну шкоду.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками визнаються: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За ч. 3 ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушено, має право на відшкодування завданої йому шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз'яснено, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Для відповідальності за завдану шкоду необхідна наявність складу правопорушення: а) шкода; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача; г) вина.

З матеріалів справи вбачається, що протягом кількох років у зимовий період на навіс над окремим входом у квартиру позивача падають брили льоду, розбивають навіс та пошкоджують інше майно. Ці обставини підтверджуються актами від 10 лютого 2007 року (том 1, а.с. 13), від 22 березня 2015 року (том 1, а.с. 15), від 02 лютого 2016 року (том.2, а.с. 18), які були складені третьою особою, ОСОБА_5, в присутності свідків.

Крім того, відповідно до акту від 03 лютого 2016 року, складеного комісією ТОВ «КК «ДомКомСуми», металева покрівля окремого входу до кв. № 42 має механічні пошкодження та деформацію несучої конструкції козирка. Ймовірною причиною пошкоджень є зсув снігу з козирка балкону кв. № 58 (том 2, а.с. 83). Факт падіння брил льоду на навіс над окремим входом до квартири № 42 підтвердили і допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12

23 лютого 2015 року чоловік позивача, ОСОБА_5, звертався із заявою до КП «Сумижитло» СМР про складення акту для встановлення завданого матеріального збитку у звязку з падінням з покрівлі будинку брил снігу та льоду 22 лютого 2015 року, внаслідок чого пошкоджено козирок та металеву конструкцію, яка закріплена над окремим входом до квартири № 42 за адресою: м. Суми, проспект Шевченка, 14 (том 1, а.с. 17). На це звернення відповіді не надійшло.

Встановлені обставини свідчать про те, що позивачу дійсно було завдано шкоди внаслідок падіння брил льоду на навіс над окремим входом до квартири. Але вона не надала доказів, що ця шкода завдана їй саме діями чи бездіяльністю відповідача, не довела причинного зв'язку між шкодою та поведінкою ОСОБА_4, а також її вини у падінні льоду на навіс над входом до квартири. Тому, доводи апеляційної скарги про доведеність вини ОСОБА_4 в заподіянні шкоди, є безпідставними.

Оскільки з вимогами до обслуговуючої організації КП «Сумижитло» СМР про відшкодування майнової та моральної шкоди позивач до суду не зверталась, тому, враховуючи вимоги диспозитивності цивільного судочинства, вирішення питання щодо відшкодування шкоди цим відповідачем, знаходиться поза межами розгляду справи апеляційним судом.

Проте, відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні позову, суд дійшов помилкового висновку про те, що акти заподіяння шкоди позивачу, експертні висновки, відеозапис, копії фотографій та ескізний проект окремого входу до квартири позивача не є неналежними та допустимими доказами.

Неправильним є і висновок суду і про те, що підтвердженням відсутності вини відповідача є висновок судової будівельно-технічної експертизи № 6 від 11 квітня 2016 року. Цей висновок не може бути покладений в основу рішення, оскільки він зроблений на підставі положень Закону України «Про архітектуру», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», норм ДБН А.2.2.-3-2014, ДБН В.3.2-2-2009, які були прийняті та почали діяти після облаштування окремого входу до квартири № 42 в 2005-2006 році.

Норми ДБН В.2.2-15-2005, ДБН В.1.1.7-2002, на яких ґрунтується висновок експертизи і які діяли на момент облаштування окремого входу, не стосуються навісу над окремим входом, а передбачають правила облаштування тамбура, вхідних дверей та захисту від пожежі.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 21 березня 2005 року № 133, ОСОБА_8 надано дозвіл на перепланування квартири № 42 за погодженими проектами без зміни загальної та житлової площ з влаштуванням окремого входу до квартири (том. 1, а.с. 64-65).

ТОВ «Техкомресурси» дозволило ОСОБА_8 будівництво окремого входу при умові: виконання робіт згідно проектної документації, узгодженої з надавачами послуг водо-тепло-електро мереж, пожежної та санітарної служби, узгодженням з мешканцями близько розташованих квартир і виконання робіт власними силами (том 1, а.с. 66).

Власники сусідніх квартир надали дозвіл ОСОБА_8 на облаштування окремого виходу з квартири № 42 за адресою: м. Суми, проспект Шевченка, 14 з боку проспекту (том 1, а.с. 68). Крім того, архітектурне бюро ТОВ «АБВ» виготовило ескізний проект (том.1, а.с. 70-75), відповідно до якого було здійснено перепланування квартири та добудовано окремий вхід і навіс над ним.

Як вбачається з довідки-характеристики ТОВ «БТІ ГАРАНТ» від 01 червня 2016 року № 127-1-06/16, самочинного будівництва за адресою АДРЕСА_9 не виявлено (том 2, а.с. 84).

Враховуючи викладене, висновок суду про те, що облаштування окремого входу до квартири № 42 та навісу над ним було проведене без дозвільної документації, є передчасним.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає зміні на підставі п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України з виключенням з його мотивувальної частини таких висновків суду. В іншій частині це рішення необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Змінити рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 липня 2016 року, виключивши з його мотивувальної частини висновки суду про те, що підтвердженням відсутності вини відповідача щодо заподіяння матеріальної та моральної шкоди позивачу є висновок судової будівельно-технічної експертизи № 6 від 11 квітня 2016 року, з якого вбачається , що саме позивачем облаштування окремого входу до квартири № 42 та навісу над ним було проведене без дозвільної документації та з порушенням норм діючого законодавства та норм ДБН, а також, що акти заподіяння шкоди позивачу та експертні висновки будівельно-технічного дослідження, відеозапис та фотокопії фотографій, «Ескізний проект окремого входу до квартири» не є належними та допустимими доказами.

В іншій частині це рішення суду залишити без змін.

Рішення набрало законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді -