Рішення № 61623051, 28.09.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №578/81/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/1596/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 57

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Собини О. І.,

суддів - Левченко Т. А. , Хвостика С. Г.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто»

на рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 11 серпня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто»

про захист прав споживачів та витребування безпідставно здобутого майна, -

в с т а н о в и л а:

04 лютого 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом який мотивувала тим, що 29 січня 2016 року між нею та ТОВ «Лізингова компанія «Ваш авто» було укладено договір фінансового лізингу №003244 з додатками, згідно якого предметом лізингу є трактор Foton FT. Відповідно до умов договору лізингодавець (відповідач) бере на себе зобовязання придбати предмет лізингу у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу (позивачу) на умовах передбачених договором. Представник відповідача розяснила, що позивач повинна спочатку сплатити передплату за транспортний засіб в сумі 35000,50 грн. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача, після чого з нею буде укладено договір лізингу і протягом декількох днів відповідач передасть в користування предмет лізингу. Після сплати платежу в сумі 35000,50 грн. позивачем зясувалося, що зазначена сума виявилася адміністративним платежем, а не частковою оплатою вартості транспортного засобу. У договорі, що підписаний позивачем, передбачений адміністративний платіж, але вона була позбавлена можливості детально ознайомитися з умовами договору до його підписання, так як представник товариства не надала достовірної інформації, а запевнила її у тому, що всі істотні умови розяснені, та спонукала останню швидше сплатити платіж та підписати договір з огляду на те, що на неї чекають інші особи. Крім того, в обіцяний строк предмет лізингу не був переданий. Позивач вважала, що під час попередніх переговорів представником товариства введено її в оману щодо умов виконання договірних зобовязань, нею не підписаний Додаток №3 до Договору Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів, у якому визначаються розмір фінансових активів у грошовому виразі, та строк їх сплати, та який є істотною умовою Договору фінансового лізингу, а відсутність підписаного сторонами Додатку №3 на переконання позивача свідчить про недосягнення сторонами домовленостей щодо усіх істотних умов договору, а тому договір не може вважатись укладеним. Тому просила суд стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш авто» на її користь безпідставно набуті кошти у розмірі 35000,50 грн. та 551,20 грн. судового збору.

Рішенням Краснопільського районного суду Сумської області від 11 серпня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто на користь ОСОБА_3 з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш авто» безпідставно здобуте майно у виді грошових коштів на суму 35000 грн. 50 коп. та 551 грн. 20 коп. судового збору, а усього 35551 грн. 70 коп.

В апеляційній скарзі ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Вважає, що між сторонами було укладено договір фінансового лізингу з дотриманням вимог діючого законодавства. Доводить, що сторони даної угоди бажали укладення вказаного правочину та розраховували на реальне настання подій, які ним обумовлені, тому відповідач отримав кошти на достатніх правових підставах, у звязку з чим він вважає, що положення ст.1212 ЦК України не поширюється на спірні правовідносини.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, заперечення позивача, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 29 січня 2016 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Лізингова компанія «Ваш авто» укладено договір фінансового лізингу №003244 з додатками, предметом якого є трактор "FOTON" FT504 вартістю 13059,70 доларів США, що еквівалентно 350 000,08 грн. (а.с.7-15).

Судом першої інстанції встановлено, що 29 січня 2016 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Лізингова компанія «Ваш авто» був укладений договір фінансового лізингу № 003244 з двома додатками до нього, а також додатковий договір до договору фінансового лізингу, за умовами якого ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» зобовязалося придбати у власність предмет лізингу у вигляді трактора "FOTON" FT504, який вказаний у п. 1.1 договору та зазначений у специфікації, що є додатком № 2 до договору, вартістю 13059,70 доларів США, що еквівалентно 350000,08 грн., та передати його у користування позивачу (лізингоодержувачу), який, у свою чергу, зобовязався сплачувати у встановлений термін і у повному обсязі певні лізингові та інші платежі відповідно до умов договору. Договір фінансового лізингу передбачав право позивача ОСОБА_3 отримати трактор у власність за умови повної сплати усіх платежів, передбачених даним договором, та інших витрат, які зазнав чи міг зазнати лізингодавець у звязку з переходом права власності щодо предмета лізингу (п.п.3.1.1, 3.3.2, 3.3.3, 11.3 договору) (а.с.7-15).

У визначенні термінів укладеного між сторонами договору фінансового лізингу зазначено, що адміністративний платіж це першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу першого платежу, що підлягає сплаті лізингоодержувачем на користь лізингодавця за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір адміністративного платежу відображається у додатку № 1 до договору та становить погоджений сторонами відсоток від вартості предмета лізингу.

Згідно з п.4.1 цього договору та додатком № 1 до нього лізингодавець передає у користування предмет лізингу лізингоодержувачу не пізніше 120 робочих днів за умови виконання лізингоодержувачем вимог даного договору та із врахуванням строків можливої затримки поставки предмета лізингу згідно з п.1.7 договору, а саме: з дати отримання на поточний рахунок лізингодавця наступних платежів: адміністративного платежу в розмірі 10% вартості предмета лізингу; авансового платежу в розмірі 50% вартості автомобіля; комісії за передачу предмета лізингу в розмірі 3% від його вартості, у разі наявності; оплатити різницю до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п.9.4 ст.9 даного договору, або різницю до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п.9.6 ст.9 даного договору (п.п.1.7, 4.1, 9.4, 9.6, 9.8).

Пунктом 10.1 договору визначено, що лізинговий платіж це платіж, що сплачується кожного місяця лізингоодержувачем на користь лізингодавця відповідно до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (додаток № 3 до договору). Кожний лізинговий платіж включає: - відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування в розмірі 21 відсотків річних на залишок частини від обсягу фінансування (винагорода лізингодавця за отримане у лізинг майно); - частина від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу); - комісія за супроводження договору в розмірі 7 відсотків. А п.10.3 цього договору передбачено, що на момент його укладення попередній розмір щомісячного лізингового платежу у разі залишення вартості предмета лізингу на рівні, який було визначено на момент підписання даного договору, становить 277,39 доларів США, згідно обмінного курсу долара США до української гривні на фактичну дату укладення даного договору, що відповідно становить 7628,23 грн. у гривневому еквіваленті на дату укладення цього договору згідно обмінного курсу долара США до української гривні. У випадку залишення вартості предмета лізингу на рівні, який було визначено на момент підписання даного договору, та до передачі предмета лізингу лізингоодержувачу сторони зобовязані підписати додаток № 3 до даного договору (графік сплати лізингових платежів або план відшкодування або додаток № 3 до даного договору).

Цього ж дня, 29 січня 2016 року ОСОБА_3 сплатила адміністративний платіж в сумі 35000,50 грн. та комісійну винагороду згідно тарифів банку в сумі 110,00 грн., що підтверджується банківськими квитанціями №QS 000115612601, № QS 000115619801 від 29 січня 2015 року (а.с.16-17).

Згідно пункту 1.7 договору трактор передається у користування ОСОБА_3 не пізніше 120 робочих днів з моменту сплати нею на рахунок товариства: адміністративного платежу, авансового платежу, комісії за передачу предмета лізингу.

Відповідно до умов додатку 1 до цього договору вартість предмета лізингу становить 13059,70 дол. США; авансовий платіж 6529,85 дол. США (50 % вартості предмета лізингу); щомісячний платіж 544,15 дол. США; адміністративний платіж 1305,97 дол. США (10 % вартості предмета лізингу); комісія за передачу 391,79 дол. США (3 % вартості предмета лізингу) (а.с.14).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при підписанні договору фінансового лізингу сторони не дійшли згоди щодо його істотних умов, тому вважав його неукладеним, а сплачені позивачем грошові кошти за тим договором підлягають поверненню на підставі ст.1212 ЦК України, як безпідставно отримані.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями ч.1 ст.806, ч.1 ст.807 ЦК України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

У ч.2 ст.1, ст.6 Закону України «Про фінансовий лізинг» йдеться про те, що за договором фінансового лізингу (далі договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

Істотними умовами договору лізингу є:

- предмет лізингу;

- строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу);

- розмір лізингових платежів;

- інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Як розяснив Пленум Верховного Суду України у п.8 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9, відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 210, 640 ЦК тощо).

Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п'ятої ЦК.

За положеннями ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Виходячи зі змісту оскаржуваного рішення, договір фінансового лізингу № 003244 від 29 січня 2016 року судом визнаний неукладеним в силу того, що сторони не дійшли згоди з його істотних умов, а саме: в ньому відсутній акт приймання-передачі предмета лізингу та підписання додатку №3, в якому зазначається порядок сплати лізингових платежів, що повинен містити також вказівки відсоткової ставки за користування обсягом фінансування, комісії за супроводження договору, коефіцієнту, необхідного для розрахунку лізингових платежів. Також відсутній графік сплати лізингових платежів, який сторони зобовязані підписати до моменту підписання акту приймання-передачі предмета лізингу.

За наявності вказаних обставин суд застосував наслідки, передбачені нормами ст.1212 ЦК України, що регулюють зобовязання з набуття майна без достатньої правової підстави.

Як зазначено у п.п.1.1, 1.2 підписаного сторонами договору фінансового лізингу № 003244, його предметом є трактор "FOTON" FT504, обєм/тип двигуна 3,168, тип КПП МТ, привід 4*4. Специфікація предмета лізингу була самостійно та свідомо обрана лізингоодержувачем та в повній мірі відповідає його вимогам.

Вартість предмета лізингу на момент укладення даного договору визначається у даному договорі та в додатку № 1.

Пунктом 8.2 договору фінансового лізингу передбачено, що укладаючи даний договір сторони погоджуються, що вартість предмета лізингу на момент укладення договору за цим договором становить 13059,70 доларів США з урахуванням ПДВ згідно обмінного курсу долара США до української гривні, гривневий еквівалент вартості предмета лізингу становить 350000,08 грн. з ПДВ.

Про аналогічне щодо ціни предмета договору йдеться і в додатку № 1 до договору, підписаного сторонами.

Отже, із зазначеного вбачається, що підписавши спірний договір, сторони дійшли згоди щодо його предмета та ціни, а висновки суду з цього приводу не відповідають обставинам справи.

Крім того, розмір сплаченого позивачем адміністративного платежу в сумі 35000,50 грн. розраховувався в залежності від узгодженої сторонами ціни предмета договору (35000,50 грн.), тобто 10%, як про це зазначено в додатку № 1 до договору.

Відповідно до п.2.2 вказаного договору, строк лізингу починається з моменту передачі предмета лізингу та підписання акту приймання-передачі предмета лізингу та закінчується через 60 календарних місяців з моменту підписання акту приймання-передачі предмета лізингу та в останньому місяці сплати лізингового платежу за додатком № 3 до цього договору, якщо інше не передбачено умовами даного договору.

Тобто, після сплати лізингоодержувачем необхідних лізингових платежів, включаючи авансовий, що зазначені в п.1.7 договору, та після надання йому предмета лізингу в користування із обовязковим підписанням акта приймання-передачі предмета починається лізинговий період, який характеризується сплатою на рахунок лізингодавця решти вартості предмета договору. Підтвердженням початку настання такого лізингового періоду є укладення акта приймання-передачі предмета лізингу та додатка 3, де зазначається порядок сплати лізингових платежів, що відрізняється від порядку в додатку 1 наявністю таких нових складових, як: відсоткова ставка за користування обсягом фінансування, комісія за супроводження договору, коефіцієнт, необхідний для розрахунку лізингових платежів, і інше.

Згідно п.4.3 договору разом з підписаним актом приймання-передачі лізингодавець передає лізингоодержувачу графік сплати лізингових платежів (план відшкодування або додаток № 3 до даного договору), який сторони зобовязані підписати до моменту підписання акту приймання-передачі предмета лізингу.

Таким чином, із зазначеного вбачається, що обставини для підписання сторонами додатку № 3 до договору ще не настали, так як позивачу ще не переданий предмет лізингу.

Щодо розміру щомісячних лізингових платежів, то про них йдеться у п.п.10.1 10.10 спірного договору, тобто, вказане питання сторонами узгоджено.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спірний договір фінансового лізингу є неукладеним, а відтак, сплачені за ним позивачем кошти є безпідставно набуті відповідачем, у звязку з чим доводи апеляційної скарги підлягають задоволенню.

За таких обставин, коли суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, а його висновки не відповідають обставинам справи, тому воно як незаконне підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову. Отже, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. 4, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» задовольнити.

Рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 11 серпня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальність «Лізингова компанія «Ваш Авто» про захист прав споживачів та витребування безпідставно здобутого майна відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -