Ухвала суду № 61622986, 27.09.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/1593/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/1477/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 5

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Кононенко О. Ю.,

суддів - Семеній Л. І. , Бойка В. Б.

за участю секретаря судового засідання -Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 червня 2016 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3 про визначення частки в спільній сумісній власності на квартиру,

в с т а н о в и л а:

31 березня 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 у 1969 році була надана її батьку за місцем роботи ВО «Хімпром» на сімю із пяти чоловік. У 1997 році квартира була передана у спільну сумісну власність 6 особам, які проживали та були зареєстровані в ній на той час, а саме: їй, батьку, ОСОБА_5, матері, ОСОБА_6, брату, ОСОБА_7, дружині брата, ОСОБА_9 та їх сину, ОСОБА_3 Оскільки отримати згоду відповідачів ОСОБА_8 та ОСОБА_3 для визначення частки у спільній сумісній власності в позасудовому порядку немає можливості, просила суд визначити, що її частка в спільній сумісній власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 становить 1/6 частину квартири.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 29 червня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Визначено, що частка ОСОБА_4 в спільній сумісній власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, становить 1/6 частину квартири.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, недотримання вимог процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити. Доводить, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що права позивача порушені та підлягають захисту.

Сторони повідомлені про час і місце розгляду справи у встановленому законом порядку, але в судове засідання не з'явились.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданим 25 грудня 1997 року управлінням комунального майна та приватизації Сумської міської ради. Загальна площа квартири 60,78 кв.м (а.с. 6).

На даний час в спірній квартирі зареєстровані та проживають батьки позивача та її брат, що підтверджується довідкою ТОВ «Керуюча компанія «Сумитехнобудсервіс» від 25 березня 2016 року (а.с. 7).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не досягнуто домовленості з відповідачами ОСОБА_8 і ОСОБА_3 про виділ її частки в спільній сумісній власності на квартиру в позасудовому порядку, тому вважав, що право позивача порушене та підлягає захисту.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду узгоджуються з матеріалами справи та вимогами закону.

Згідно з ч.1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 317, ч. ч. 1-3 ст. 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

За частиною 1 ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Статтею 370 ЦК України передбачено порядок виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності. Так, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Враховуючи вищенаведені норми закону та фактичні обставини справи, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що частка позивача у спільній сумісній власності на квартиру становить 1/6 частину квартири.

Зі змісту вказаних норм закону слідує, що якщо співвласники не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що право позивача на визначення частки в квартирі, що є у спільній сумісній власності, порушене і підлягає захисту, оскільки угоди про визначення розміру частки ОСОБА_4 з усіма відповідачами не досягнуто. Ця обставина була встановлена судом першої інстанції та заявником апеляційної скарги не спростована. ОСОБА_3 не надав доказів існування такої угоди та не зазначив у апеляційній скарзі про згоду її укласти.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Враховуючи, що ухвалою від 29 серпня 2016 року ОСОБА_3, за його клопотанням, було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі, з нього підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 606 грн. 32 коп.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 червня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 606 грн. 32 коп. за подання апеляційної скарги.

Ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення і з цього дня на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді