Рішення № 61617010, 22.09.2016, Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/216/16-ц

Провадження № 2/499/209/16

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"22" вересня 2016 р. смт. Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі: головуючого судді Тимчука Р.М. при секретарі судового засідання Мельнику Р.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Іванівка Іванівського району Одеської області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 10.09.2010 року позивач та відповідач уклали кредитний договір № б/н (далі кредитний договір) відповідно до якого відповідачці було надано кредит в розмірі 2100 гривень 00 копійок, зі сплатою відсоткової ставки за користування кредитом в розмірі 30.00 відсотків річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, складає між ними договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві.

Відповідачка належним чином взяті на себе зобовязання за кредитним договором не виконувала, у звязку з чим станом на 31 грудня 2015 року має заборгованість перед позивачем на суму 11490 гривень 07 копійки, яка складається з заборгованості по: кредиту 908 гривні 43 копійок; процентам 6858 гривні 30 копійок; пеня 2700 гривень 00 копійок; штраф (фіксована частина) 500 гривень 00 копійок; штраф (процентна складова) 523 гривень 34 копійки (а.с.4-5).

За таких обставин представник позивача просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитом на загальну суму 11490 гривень 07 копійки, а також суму сплаченого судового збору в розмірі 1378 гривень 00 копійок.

В судовому засіданні представник позивача просила задовольнити позовні вимоги, на підтвердження своїх позовних вимог надала оригінали документів, які витребувались судом.

Відповідачка у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила в позові відмовити, визнає позовні вимоги лише в частині заборгованості по тілу кредиту.

В ході судового розгляду справи відповідачка проти позовних вимог заперечувала, та надала письмові заперечення в яких зазначила, що із заборгованістю не погоджується, позов не визнає та наполягає на його відмові, в звязку тим, що підписання заяви на видачу кредиту вона не заперечує, але Умови та правила надання банківських послуг, долучених до позовної заяви бачила вперше. Підписуючи заяву, вона в повній мірі не володіла відомостями щодо порядку стягнення кредитів, процентів за користування кредитом, пені штрафу. Доданий до матеріалів справи витяг з Умов та правил надання банківських послуг та тарифів ніким не завірений та не затверджений, не можна їх вважати доказом, що саме ці умови є складовою договору і що саме їх вона бачила та розуміла при укладені договору.

В обґрунтування своїх заперечень відповідачка по справі клопотала про витребування доказів, а саме оригіналів документів, що підтверджують укладення договору.

В ході судового розгляду відповідачка надавала заяву в якій зазначила, що позов визнає частково, а саме на суму заборгованості по тілу кредиту.

Дослідивши письмові матеріали справи та з урахуванням положень ст. 60 ЦПК України, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, та ст. 11 ЦПК України, згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, суд вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що позов про стягнення заборгованості за кредитом підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК.

Судом на підставі наданих сторонами доказів та відповідно до матеріалів справи встановлено, що 10.09.2010 року відповідачкою по справі було підписано анкету заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в «Приватбанк» та довідку про умови кредитування з використанням кредитки»Універсальна, 55 днів пільгового періоду» відповідно до яких відповідачці було надано кредит в розмірі 2100 гривень 00 копійок, зі сплатою відсоткової ставки за користування кредитом в розмірі 30.00 відсотків річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Зазначена обставина не заперечувалась відповідачкою та нею підтверджено, що анкету заяву та довідку про умови кредитування(оригінали яких досліджено судом в якості доказів, а копії долучені до матеріалів справи) вона підписувала особисто, сумнівів у дійсності її підпису не зазначала та не підпис не оспорює, а відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК обставини визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню, отже факт підписання зазначених документів стороною визнається та не оспорюється.

Відповідачці по справі було відкрито картковий рахунок № 5577212715168400 ключем до карткового рахунку є пластикова картка, яку отримала відповідачка. Картковий рахунок рахунок фізичної особи, до якого випущена картка та по якому відображаються фінансові операції за допомогою ключів. За допомогою встановлених ключів до карткового рахунку, відповідачці було надано можливість здійснювати дистанційне обслуговування.

Зазначені обставини є доведеними в судовому засіданні належними та допустимим доказами.

Як посилається позивач в своєму позові що зазначена заява ОСОБА_1 від 10.09.2010 року № б/н разом з умовами та правилами надання банківських послуг, складає між нею та банком договір, про що свідчить підпис відповідачки у заяві.

Проте відповідачка зазначає, що вона в повній мірі не володіла відомостями щодо порядку стягнення кредитів, процентів за користування кредитом, пені штрафу. Доданий до матеріалів справи витяг з Умов та правил надання банківських послуг та тарифів ніким не завірений та не затверджений, не можна їх вважати доказом, що саме ці умови є складовою договору і що саме їх вона бачила та розуміла при укладені договору.

Проте суд з посиланнями відповідачки не погоджується та вони спростовуються матеріалами справи та дослідженими доказами.

Судом в ході розгляду справи було досліджено оригінал довідки про умови кредитування з використанням кредитки» Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій зазначені всі умови укладеного договору, в тому числі : базова % ставка в місяць, розмір щомісячного платежу, строк внесення щомісячного платежу, комісія за зняття готівки, комісія за зняття особистих коштів, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості, штраф та ін.., тобто відповідно д даної довідки, відповідачка була ознайомлена з умовами наданого їй кредиту, у відповідності до позовних вимог позивача.

Виходячи з аналізу норм права суд погоджується з посиланнями позивача виходячи з такого.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною ( сторонами).

Відповідно до ч.І ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.І ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти),

визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.І ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли зголи з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.2 ст.640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

Згідно ч.1 ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання); у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором.

Згідно ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 2 ст. 1046 ЦК договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Суд не погоджується з позицією відповідачки що вона не знайома з «Умовами та правилами», що складають між відповідачкою та Банком Договір, або є його невідємною складовою з огляду на таке.

Дійсно, банком суду не надано доказів того, що відповідачка знайома з «Умовами та правилами…», про те суду банком надано інший доказ щодо укладення письмового договору між ним та відповідачкою в якому зафіксовані всі умови кредитування, які позивачці були відомі, з якими вона ознайомлена шляхом підписання, а саме довідка про умови кредитування, яка нею особисто підписана.

Верховний суд України в своїй постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 частини першої статті 355 ЩІК України у справі № 6-16цс15 від 11.03.2015 року зазначив свою позицію з даного питання.

Відповідно до ч.І ст.360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

При цьому суд встановив, підписуючи анкету-заяву позичальника та довідку про умови кредитування, якою передбачено порядок стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені та штрафу у випадку неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором відповідачка була, ознайомлена з умовами кредитного договору та на них погодилася.

Крім того факт укладення договору підтверджується тією обставиною, що відповідачка по справі на протязі деякого часу виконувала умови даного договору, і тільки після припинення виконання утворилася заборгованість.

В ході судового розгляду відповідачка по справі не погоджувалась з розміром заборгованості, а саме з розміром заборгованості за відсотками, пені та ін.. проте судом було розяснено право відповідачки у разі незгоди з розміром заборгованості можливість призначення судової економічної експертизи, але відповідачкою у справі клопотання про призначення експертизи не заявлялось.

Обґрунтування заперечень, щодо невизнання розміру заборгованості по відсоткам, пені, комісії та штрафу відповідачкою не надано.

Отже суд вважає, що сторони по справі при підписанні відповідачкою анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в «Приватбанкі» та довідку про умови кредитування з використанням кредитки»Універсальна, 55 днів пільгового періоду» уклали письмовий договір, який є кредитним договором, умови якого зафіксовані та підписані сторонами в письмовому вигляді з викладення умов договору.

В судовому засіданні встановлено, що між відповідачем та позивачем склалися договірні відносини, свої зобовязання відповідач перед позивачем порушив, та позивачем доведено в судовому засіданні право на позовні вимоги та порушення своїх прав.

Відповідачка належним чином взяті на себе зобовязання за кредитним договором не виконувала, у звязку з чим станом на 31 грудня 2015 року має заборгованість перед позивачем на суму 11490 гривень 07 копійки, яка складається з заборгованості по: кредиту 908 гривні 43 копійок; процентам 6858 гривні 30 копійок; пеня 2700 гривень 00 копійок; штраф (фіксована частина) 500 гривень 00 копійок; штраф (процентна складова) 523 гривень 34 копійки.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до матеріалів справи позивачем при подачі позову сплачено судовий збір за розгляд справи у розмірі 1378,00 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями, доданими до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати: судовий збір в розмірі 1378,00 грн. понесені позивачем при звернені до суду з даним позовом, що підтверджується платіжними дорученнями .

Таким чином, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилався позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, доведені в судовому засіданні належними та допустимими доказами у відповідності до ст.ст. 10, 60 ЦПК України.

Керуючись ст.10, 14, 57, 60, 88, 212, 213 ЦПК України, ст.ст.11, 207,626,628,638,640,1046 ЦК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - заборгованість станом на 31 грудня 2015 року на суму 11490 гривень 07 копійки, яка складається з заборгованості по: кредиту 908 гривні 43 копійок; процентам 6858 гривні 30 копійок; пеня 2700 гривень 00 копійок; штраф (фіксована частина) 500 гривень 00 копійок; штраф (процентна складова) 523 гривень 34 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судові витрати в розмірі 1378,00 гривень понесені позивачем при звернені до суду з даним позовом.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Іванівський районний суд Одеської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

СуддяОСОБА_2