Рішення № 61614284, 20.09.2016, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/3323/16-ц

Номер провадження 2/489/1959/16

РІШЕННЯ

Іменем України

20 вересня 2016 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

при секретарі Недавній А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі-позивач) до ОСОБА_2 (далі-відповідач), третя особа - Служба у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

встановив

В липні 2016 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач є батьком їх неповнолітньої дитини. Вказує, що відповідач жодної матеріальної допомоги на утримання сина не надає. Дитина завжди проживала з матір'ю. Відповідач ніколи не цікавився життям сина і жодної участі у його вихованні не приймав.

Посилаючись на вищевикладене, позивач просив суд позбавити відповідача батьківських прав у відношенні неповнолітнього сина та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини у розмірі 500 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

20.07.2016 до суду від позивача надійшла уточнена позовна заява. Просив суд позбавити відповідача батьківських прав відносно неповнолітньої дитини та стягнути з нього аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, але не менше аніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з моменту подачі позову і до повноліття сина.

01.08.2016 до суду від відповідача надійшла заява, в якій просив позбавити його батьківських прав відносно сина.

09.08.2016 до суду від відповідача надійшла заява, в якій вказав, що вимоги в частині позбавлення його батьківських прав підтримує, заперечує щодо вимог про стягнення аліментів.

Представник позивача та позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд про задоволення позову.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Надав заяву якою позов визнав частково, не заперечував проти позбавлення батьківських прав, однак заперечував проти стягнення аліментів.

Представник третьої особи вважав, що вимоги підлягають задоволенню.

Прокурор в судовому засіданні вказала, що на її думку позов підлягає задоволенню в інтересах дитини.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 позивач та відповідач мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до довідки №1767 від 02.06.2016 неповнолітній ОСОБА_3 проживає разом з позивачем.

Відповідно до рішення суду від 24.05.2012 шлюб між сторонами розірвано.

Згідно з довідкою від 16.06.2016 №53/2/3-1371 відповідач відбуває покарання в Ольшанській виправній колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області.

Відповідно до характеристики від 11.07.2016 відповідач характеризується з негативної сторони, неодноразово був помічений в стані алкогольного сп'яніння. На нього неодноразово надходили скарги від родичів та сусідів.

Згідно з листом від 06.07.2016, після розлучення позивача та відповідача ОСОБА_2 не відвідує свого сина, не приймає участі в його вихованні і не забезпечує його матеріально. Батько не турбується про сина, не цікавиться його успіхами у школі. Кожен день сусіди бачать дитину тільки в супроводі матері та бабусі.

Відповідно до характеристики від 01.07.2016 батьківські збори відвідує лише мати чи бабуся. Протягом трьох років навчання відповідач не цікавився життям дитини.

Згідно з листом від 14.07.2016 стосунки дитини з батьком мають негативний характер, у дитини наявний лише його образ. Хлопчик відчуває образу на батька за те, що він не приділяє йому достатньої уваги.

Декларація з прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, закріплює, що дитина повинна мати можливість користуватися благами соціального забезпечення, повинна бути забезпечена належним харчуванням, житлом, розвагами та медичним обслуговуванням. Найкраще забезпечення інтересів дитини повинно бути головним принципом, і відповідальність за це лежить перш за все на батьках дитини. Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Держава вживає всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини є підставою для позбавлення судом їх батьківських прав, відповідно до вимог пункту 2 ч. 1 ст. 164 СК України.

Пунктом 16 Постанови Пленуму ВС України від 30 березня 2007 року за N 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснено, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого - заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов'язки стосовно дитини. Позбавлення батьківських прав можливе виключно на підставі рішення суду.

Відповідно до висновку виконкому Миколаївської міської ради від 04.04.2016 орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити відповідача батьківських прав.

Суд враховує те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, однак виходить з того, що відповідач не виконує своїх батьківських обов'язків, та не заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно неповнолітньої дитини, що є підставою для задоволення позову в частині позбавлення відповідача батьківських прав відносно дитини.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини.

Відповідно до ст. ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно ст.180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. ст. 181, 183 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі; частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відсутність доходів у відповідача не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення аліментів на утримання дитини.

Отже, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходів), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Дослідивши докази долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави, відтак з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд

вирішив

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячно у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходів), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 липня 2016 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. В. Кокорєв